ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.05.2015Справа №910/3934/15-г
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком»
до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О.
про визнання виконавчого напису нотаріусу №285 від 19.01.2015 таким, що не підлягає виконанню
Суддя Шкурдова Л.М.
Представники сторін:
від позивача Косминін О.В. - пред.по дов.
від відповідача Шагін О.В. - пред.по дов.
від третьої особи не з'явився
На розгляд господарського суду міста Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» до товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» про визнання виконавчого напису, вчиненого 19.01.2015 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. на договорі фінансового лізингу №132-L від 25.03.2011, зареєстрований в реєстрі № 285 про повернення об'єкта фінансового лізингу таким, що не підлягає виконанню.
Позивач не згоден із вчиненим нотаріусом виконавчим написом, оскільки договором фінансового лізингу не передбачено можливості повернення предмету лізингу за виконавчим написом нотаріуса; лізингоодержувач (позивач) не отримував повідомлень від лізингодавця (відповідача) про розірвання договору та повернення предмету лізингу; лізингоодержувач не отримував рахунок про сплату лізингових платежів; для вчинення виконавчого напису поданий договір, аркуші якого не були з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, не пронумеровані і не скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи, яка видала документ.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2015 порушено провадження у справі № 910/3934/15-г, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2015 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» про забезпечення позову задоволено, до вирішення спору по суті вжито заходи до забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження ВП №46353055, яке знаходиться на виконанні відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва, з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. про повернення об'єкту фінансового лізингу за укладеним сторонами договором фінансового лізингу від 25.03.2011 №132-L, вчиненого 19.01.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №285.
16.03.2015 року від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що нотаріус при вчинені виконавчого напису не перевіряє безспірність заборгованості, не встановлює права та обов'язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку. Отже, враховуючи викладене, у третьої особи не було правових підстав відмовити заявникові у вчинені нотаріальної дії. Третя особа у зазначених вище поясненнях просить суд розглядати справи без участі представника третьої особи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з наступних підстав. Інструкція на порушення якої посилається позивач втратила чинність ще 07.03.2012. Напис був вчинений у зв'язку з істотним порушенням умов договору фінансового лізингу, зокрема з несплатою лізингових платежів. 18.12.2014 відповідач звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про вилучення та повернення від позивача предмету лізингу. В силу вимог ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець вправі відмовитись від договору та вимагати повернення предмету лізингу у безспірному порядку на підставі напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж повністю або частково та прострочення становить більше 30 днів. Дане кореспондується з п. 6.2. договору. Відповідно до п. 6.3. договору відповідач 18.12.2014 звертався до позивача з повідомленням оплатити прострочену заборгованість протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення, попередивши, що при її несплаті відповідач змушений буде відмовитись від договору. Вказаний лист отримано позивачем 24.12.2014, проте у встановлені строки заборгованість сплачена не була. Вимоги щодо складу документів передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.199 виконані в повному обсязі. Виконавчий напис вчинений з дотриманням вимог чинного законодавства.
В судовому засіданні 20.05.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Враховуючи наявність доказів належного повідомлення третьої особи про час і місце проведення судового засідання, надходження від третьої особи пояснень, в яких третя особа просила суд розглядати справи за її відсутності, достатність матеріалів справи, суд вважає за можливе розглядати справи за відстуності третьої особи.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва
25.03.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 132-L (далі - договір).
У відповідності до п. 1.1. договору лізингодавець на підставі договору купівлі - продажу (поставки) зобов'язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), наведене в специфікації (додаток 1 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно зі специфікацією (додаток 1 договору) предметом лізингу є: автомобіль Skoda Octavia A5 AMBIENTE, 1,8 TSI 118 6G у кількості чотири автомобіля.
Відповідно до п. 2.1. договору приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі.
На підставі акта приймання-передачі від 14.04.2011 року відповідач відповідно до договору передав, а позивач прийняв предмет лізингу, а саме автомобіль Skoda Superb Ambition 1.8 TSI, кузов TMBAB43T5BB300717, рік випуску 2011; Skoda OCTAVIA A5 AMBIENTE 1,8 TSI , кузов TMBCK41Z1BB154347, рік випуску 2011; Skoda OCTAVIA A5 AMBIENTE 1,8 TSI, кузов TMBCK41Z5BB154027, рік випуску 2011.
На підставі акта приймання-передачі від 25.03.2011 року відповідач відповідно до договору передав, а позивач прийняв предмет лізингу, а саме автомобіль Skoda OCTAVIA A5 AMBIENTE 1,8 TSI, кузов TMBCK41Z1BB154834, рік випуску 2011
Згідно з п.п. 5.1., 5.3. договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору: складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку згідно з додатком 2 до договору, який є його невід'ємною частиною.
19.01.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. було вчинено виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за № 285, яким запропоновано вилучити та повернути від лізингоодержувача - товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» на користь лізингодавця - товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» об'єкт фінансового лізингу - Skoda Superb Ambition 1.8 TSI, кузов TMBAB43T5BB300717, рік випуску 2011, державний номерний знак АА0145КО, вартістю 201 839,52 грн., Skoda Octavia A5 AMBIENTE 1,8 TSI, кузов TMBCK41Z1BB154347, рік випуску 2011, державний номерний знак АА0147КО вартістю 159 043,02 грн., Skoda OCTAVIA A5 AMBIENTE 1,8 TSI, кузов TMBCK41Z5BB154027, рік випуску 2011, державний номерний знак АА0148КО, вартістю 159 043,02; Skoda OCTAVIA A5 AMBIENTE 1,8 TSI , кузов TMBCK41Z1BB154834, рік випуску 2011, державний номерний знак АА0229КО, вартістю 159 043,02, що були передані в користування на підставі договору фінансового лізингу № 132-L від 25.03.2011 та підлягає поверненню за невиплачену до 25.10.2014 заборгованість за користування об'єктом лізингу в сумі 156 435,00 грн.
03.02.2015 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 46353055 з виконання виконавчого напису № 285 від 19.01.2015.
Спір у справі виник у зв'язку із невідповідністю, на думку позивача, вчиненого третьою особою виконавчого напису чинному законодавству України, а тому є підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Положеннями ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника.
Виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України «Про нотаріат», право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.
Відтак, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що суд може захистити порушене право, зокрема, шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Предметом доказування у спорах зазначеної категорії є наявність обставин, які свідчать про порушення нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису встановлених чинним законодавством правил вчинення нотаріальної дії.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Аналогічне положення закріплене в ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України.
На виконання умов договору лізингодавцем було передано лізингоодержувачу об'єкт лізингу, що не заперечується сторонами.
Як вбачається з умов договору сторони визначили розміри, порядок та терміни сплати лізингоодержувачем лізингових платежів у додатку 2 «Графік сплати лізингових платежів», відповідно до якого позивача зобов'язувався вносити лізингові платежі щомісяця.
Згідно наданих позивачем рахунків вбачається, що у позивача виникла заборгованість по лізинговим платежам за період з березня по жовтень 2014 року, при цьому відповідач не заперечував наявність заборгованості за договором.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що прострочив сплату своїх зобов'язань за договором понад 30 днів.
Відповідно до п. 6.1. договору визначено події, які вважаються істотним порушення умов договору лізингоодержувачем (подія невиконання зобов'язання), зокрема якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі (частково або в повному обсязі) за договором та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу згідно з договором (п. 6.1.1.).
Умовами п. 6.2. договору передбачено, що у випадку виникнення зазначеної вище події невиконання зобов'язань, лізингодавець має право розірвати договір та вимагати погашення всієї заборгованості по будь-яким платежам за договором та повернення предмету лізингу.
Згідно з п. 11.1. договору цей договір може бути розірваний за письмовою згодою сторін та в односторонньому порядку, передбаченому договором. При цьому, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу протягом 10 (десяти) робочих днів з дня припинення (розірвання) цього договору будь-яким чином та сплатити належні за договором платежі на дату припинення чи розірвання договору та на дату повернення предмету лізингу.
Пунктом 11.2. договору визначено, що цей договір може бути достроково розірваний лізингодавцем в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного письмового повідомлення лізингоодержувачу у випадках, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в договорі.
Частиною 1 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.
Відповідач листом № 3267/12 від 18.12.2014 повідомив позивача про наявну прострочену заборгованість строком понад 30 днів по лізинговим платежам (за період з березня по жовтень 2014 року) в розмірі 156 435,00 грн., у зв'язку з чим на підставі п.п. 11.2.2., 11.4. повідомив про розірвання договору з 24.12.2014 та вимагав протягом 10 робочих днів з дня отримання цього повідомлення повернути предмет лізингу.
Дане повідомлення було надіслано відповідачем засобами кур'єрської служби «GlobalPost» та вручено позивачу 24.12.2014 разом з рахунками про сплату лізингових платежів за період з березня по жовтень 2014 року, що підтверджується накладною № 70012703.
Отже, не відповідають дійсності твердження позивача, що він не отримував повідомлень від відповідача про розірвання договору та рахунків на оплату лізингових платежів.
Відповідно до п. 6.3. договору примусове вилучення предмета лізингу здійснюється відповідно до законодавства України.
Умовами п. 6.2. договору передбачено, що у випадку виникнення зазначеної вище події невиконання зобов'язань, лізингодавець має право на свій власний розсуд, зокрема вилучити предмет лізингу, у порядку, передбаченому договором таабо законодавством України.
Частиною 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
З огляду на викладене, не приймаються судом до уваги посилання позивача на те, що умовами договору не передбачено можливості повернення предмету лізингу за виконавчим написом нотаріуса.
Порядок вчинення нотаріусом виконавчого напису визначається Законом України «Про нотаріат» відповідно до п. 19 ст. 34 якого нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно частини 1 статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Згідно пункту 3.1. глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.
Відповідно до п. 8 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, для одержання виконавчого напису про повернення об'єкту лізингу за договорами лізингу, що передбачають у безспірному порядку повернення об'єкта лізингу, необхідно подати:
1) оригінал договору лізингу;
2) засвідчену лізингодавцем копію рахунку, направленого лізингоодержувачу, з відміткою про несплату платежів після вручення письмового повідомлення.
Третя особа у письмових поясненнях зазначає, що лізингодавцем було надано нотаріусу всі передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 документи. Доказів протилежного позивачем не подано.
Згідно з п. 3. глави 8 розділу загальні положення Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 не приймаються порвані документи та документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, якщо аркуші не з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, не пронумеровані і не скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.
Посилання позивача на те, що 16.06.2014 року будівлі та споруди позивача за юридичною адресою були захоплені невідомими озброєними особами і тому позивач жодним чином не міг довідатись про надіслані з боку відповідача повідомлення та вимоги, що підтверджується повідомленням про початок досудового розслідування старшим слідчим СВ Красноармійського МВ ГУМУС України в Донецькій області Реуковим С.І. судом вважається безпідставним, оскільки незважаючи на те, що як стверджує позивач ця подія мала місце в червні 2014 року, в матеріалах справи відсутні докази на підтверження того, що позивач вчиняв якісь дії з приводу вжиття заходів для збереження майна чи відтворення звичайної господарської діяльності, а саме юридичну адресу в зв'язку з неможливістю використання попередньої, він не змінив, вимоги договору (п.7.3), які передбачають, що лізингоодержувач зобов'язаний надати лізингодавцю в письмовій формі протягом 3 робочих днів інформацію про наступні події, зокрема якщо лізингоодержувачу стали відомі дані, що містять небезпеку знищення, втрати чи пошкодження предмета лізингу, не виконав. Посилання позивача на підтвердження своїх вимог щодо відсутності безспірності вимог на те, що частина лізингових платежів, які становлять відшкодовану вартість предмета лізингу, в разі дострокового розірвання договору та вилучення предмета лізингу підлягатимуть поверненню, також не заслуговують на увагу, оскільки при вчиненні виконавчого напису нотаріус не зобов'язаний досліджувати умови договору в цій частині.
Враховуючи викладене, суд вважає, що твердження позивача про вчинення спірного виконавчого напису з порушеннями є необґрунтованим та не доведеним, а тому вказана нотаріальна дія вчинена третьою особою правомірно, відповідно до вказаних вище норм чинного законодавства України та договору.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.
Відповідно до ст.68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, суд приходить до висновку, що підстава для забезпечення позову відпала, а відтак заходи до забезпечення позову у справі №910/3934/15-г, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.15 року, підлягають скасуванню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. В позові відмовити повністю.
2. Скасувати заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.15 року у справі №910/3934/15-г, а саме скасувати зупинення виконавчого провадження ВП №46353055, яке знаходиться на виконанні відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції м. Києва, з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. про повернення об'єкту фінансового лізингу за укладеним сторонами договором фінансового лізингу від 25.03.2011 №132-L, вчиненого 19.01.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №285.
Суддя Шкурдова Л.М.
Повне рішення складено 21.05.2015