ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.05.2015Справа №910/8394/15-г
За позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з
тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції
До Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»
Про зобов'язання вчинити дії
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Приходько А.О. - представник за довіреністю;
Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про зобов'язання виконати платіжні доручення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення, укладеного між сторонами договору банківського рахунку №907873/228 від 06.11.2012 року, не перерахував кошти згідно поданих позивачем платіжних доручень та розпорядження про списання коштів.
Ухвалою суду від 06.04.2015 року було порушено провадження у справі № 910/8394/15-г та призначено її до розгляду на 24.04.2015 року.
Представник позивача 24.04.2015 року через канцелярію суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також письмове підтвердження відсутності аналогічного спору, а в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 24.04.2015 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 24.04.2015 року розгляд справи відкладено на 19.05.2015 року.
Представник позивача в судове засідання 24.04.2015 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача 18.05.2015 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, а в судовому засіданні 19.05.2015 року надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 року № 83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 року № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра», згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» строком на три місяці з 05.02.2015 року по 05.05.2015 року включно. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 року № 85 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра» продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра» по 05.06.2015 року (включно). В зв'язку з чим та на підставі п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача, як кредитора банку.
Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 18.05.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
06.11.2012 року між Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Тернопільської міжрайонної виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (клієнт, позивач) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (банк, відповідач) було укладено договір банківського рахунку №907873/228, відповідно до п. 1.1 якого банк відкриває клієнту поточні рахунки: №25606907873001, №25605907873002, №25604907873003 для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.
Згідно п.п. 2.2.1, 2.2.4 договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства України, вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків та інших обумовлених цим договором послуг.
Відповідно до п.п. 2.3.3, 2.3.4 договору банк зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунково-касове обслуговування клієнта, забезпечувати своєчасне зарахування коштів на рахунок клієнта.
Пунктом 2.1.10 договору сторони погодили, що банк має право здійснювати договірне списання коштів з рахунку клієнта за умови надання клієнтом до банку належним чином оформленого розпорядження на списання коштів чи у випадку, якщо право на таке списання передбачене іншими договорами про надання банківських послуг,згідно чинного законодавства України.
Згідно п. 4.1 договору банк здійснює розрахункові операції відповідно до чинного законодавства України та, зокрема, нормативно-правових актів Національного банку України, за умови належного оформлення клієнтом розрахункових документів. Платежі з рахунку клієнта банк виконує у межах залишку коштів на початок операційного дня з урахуванням надходжень протягом операційного дня.
Операції за розрахунковими документами в гривнях, що надійшли до банку в операційний час (до 17:30 год.) виконуються банком того ж дня. Документи, отримані після операційного часу відмічаються штампом «Вечірня» та «післяопераційний час» та проводяться банком до 12:00 год. Наступного робочого дня (п.4.2).
Договір укладений на невизначений строк та набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (п. 8.1).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було ініційовано списання грошових коштів з рахунків на суму 262,50 грн., а саме: подані до відповідача платіжні доручення № 705 від 02.02.2015 року на суму 145,64 грн. про перерахування коштів з рахунку позивача №25605907873002 на рахунок №25604907873003; № 54 від 02.02.2015 року на суму 115,82 грн. про перерахування коштів з рахунку позивача №25606907873001 на рахунок №25604907873003, а також надано розпорядження, у відповідності до п. 2.1.10 договору, на списання коштів (відсотки банку) по рахунку №25604907873003 в сумі 1,04 грн.
Вказані платіжні доручення та розпорядження на списання коштів 02.02.2015 року були прийняті відповідачем до виконання, кошти в сумі 262,50 грн. списані з банківських рахунків позивача, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 02.02.2015 року, проте 06.02.2105 року зазначені кошти були повернуті на рахунок позивача.
Згідно з частиною 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі (пункт 30.1 статті 30 зазначеного Закону).
Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 року № 83 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 року № 26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра», згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» строком на три місяці з 05.02.2015 року по 05.05.2015 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 року № 85 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра» продовжено здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра» по 05.06.2015 року (включно).
Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 ГПК України є загальновідомою, і не потребує доказуванню.
За загальним правилом, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і лише в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
Пунктом 7.1.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
За приписами частин 1-3 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Отже, починаючи з 09.03.2011 (дата набрання чинності Законом України від 04.11.2010 № 2677-VI) випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.
Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.
Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у цьому Законі термін «вкладник» вживається у значені «фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката».
Відтак, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття «вкладник» у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Даний Закон не дає визначення поняття «кредитор банку». Визначення терміну «кредитор банку» міститься у статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Виходячи з положень частини 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Отже, враховуючи наведені вище положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо виконання платіжних доручень є майновим зобов'язанням.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 25.03.2015 у справі № 3-24гс15.
Відтак, виходячи з аналізу вищенаведених положень, позивач є кредитором Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра».
З огляду на викладене, враховуючи, що вимоги позивача про перерахування коштів, які знаходяться на його рахунках у відповідача є саме вимогами кредитора банку, в силу імперативних приписів п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на позивача не поширюються виключення, встановлені п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», суд дійшов висновку, що позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про зобов'язання виконати платіжні доручення задоволенню не підлягають.
Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 32-35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяСпичак О.М.
Дата підписання рішення
25.05.2015 року