номер провадження справи 27/60/15
20.05.2015 Справа № 908/1493/15-г
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Міркон" (69121 м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова, буд. 26, кв. 165)
до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500 Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1)
про стягнення 431 390 грн. 12 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
від позивача: Дзьобко В.О., договір № 068 від 08.04.2015р.
від відповідача: Мороз С.І., дов. № 09-18/4200/12
Господарським судом Запорізької області розглядається позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Міркон", м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", Донецька область, м. Маріуполь про стягнення 393 207 грн. 32 коп. заборгованості, що утворилась внаслідок не виконання грошового зобов'язання щодо оплати за поставлене обладнання на підставі Специфікації № 1 від 09.09.2014р., яка є невід'ємною частиною договору № 088эл/239 від 08.08.2014р., 10 711 грн. 44 коп. пені, 2 200 грн. 98 коп. 3 % річних, 25 270 грн. 38 коп. втрат від інфляції.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», якщо місцевий господарський суд знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то заява подається до господарського суду за територіальною підсудністю судових справ
Відповідно до розпорядження голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р розгляд господарських справ Донецької області, здійснюється господарським судом Запорізької області.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., автоматичним розподілом справ між суддями від 06.03.2015р., справу № 908/1493/15-г передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 10.03.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1493/15-г, присвоєно справі номер провадження 27/60/15 та призначено судове засідання на 08.04.2015р.
Ухвалою суду від 08.04.2015р. розгляд справи відкладався на 29.04.2015р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.
Ухвалою суду від 29.04.2015р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, відповідно до ст. 69 ГПК України. Розгляд справи відкладено на 20.05.2015р.
20.05.2015р. продовжено судовий розгляд справи № 908/1493/15-г.
20.05.2015р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судовому засіданні 20.05.2015р. позивач підтримав заяву про уточнення позовних вимог, надану до канцелярії суду 22.04.2015р., відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача: 307 800 грн. 00 коп. основного боргу, відповідно до Специфікації № 1 від 09.09.2014р., яка є невід'ємною частиною договору № 088эл/239 від 08.08.2014р., 10 711 грн. 44 коп. пені, 2 200 грн. 98 коп. 3 % річних, 25 270 грн. 38 коп. втрат від інфляції, 85 407 грн. 32 коп. суму боргу з урахуванням зміни курсу гривні до RUB РФ, встановленого НБУ.
Заява позивача прийнята судом.
Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 307 800 грн. 00 коп. основного боргу, відповідно до Специфікації № 1 від 09.09.2014р., яка є невід'ємною частиною договору № 088эл/239 від 08.08.2014р., 10 711 грн. 44 коп. пені, 2 200 грн. 98 коп. 3 % річних, 25 270 грн. 38 коп. втрат від інфляції, 85 407 грн. 32 коп. суму боргу з урахуванням зміни курсу гривні до RUB РФ, встановленого НБУ.
Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі, на підставах, викладених у письмовому відзиві, наданого у судовому засіданні 29.04.2015р. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, також просить суд в письмовому відзиві максимально зменшити розмір штрафних санкцій.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.
Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Господарським судом встановлено, що 08.08.2014р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Міркон» (постачальник) звернулося Публічне акціонерне товариство «Металургічний комбінат «Азовсталь» (покупець) із гарантійним листом за підписом комерційного директора Каменька К.В. на поставку «Конденсаторів КЭП2-6,3-150-2У1» в кількості 30 одиниць на загальну вартість 307 800 грн. 00 коп.
На підставі вищевказаного листа 08 серпня 2014р. між ТОВ «Компанія Міркон» та ПАТ «МК «Азовсталь» був укладений типовий договір № 088зл/239 на придбання технологічного обладнання.
У відповідності до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити обладнання на умовах, передбачених даним договором.
Як передбачено Специфікацією від 09.09.2014р., яка є додатком № 1 до договору та являється невід'ємною його частиною, підписану сторонами, позивач зобов'язаний передати у власність відповідачу за плату товар - «Конденсатор КЭП2-6,3 -15 0-2У1» в кількості 30 одиниць на загальну суму 307 800 грн. 00 коп.
Таким чином, кожна із сторін, уклавши договір № 088зл/239, взяла на себе зобов'язання: позивач поставити товар, а відповідач оплатити його в порядку та на умовах вказаних у договорі.
Відповідно до Розділу 6 договору, під час підписання видаткової накладної та Акту приймання-передачі товару уповноваженими представниками сторін проводиться перевірка по кількості та якості одержаного обладнання.
Відповідно до товарно-транспортної накладної № РРН-0169 від 14.10.2014р. та видаткової накладної № РН-0169 від 14.10.2014 р., товар «Конденсатор КЭП2-6,3-150-2У1» в кількості 30 одиниць був відвантажений 14.10.2014р. ПАТ «МК «Азовсталь» за адресую: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, отримав вантаж Зубенко Н.В. за довіреністю № 01819 від 10.10.2014р., про що свідчать відповідні підписи.
Отже, на виконання умов договору позивач 14.10.2014р. виконав належним чином взяті на себе зобов'язання щодо поставки обладнання - «Конденсатор КЭП2-6,3-150-2У1» в кількості 30 одиниць на загальну суму 307 800 грн. 00 коп.
В свою чергу, відповідач, у відповідності до п. 5 Специфікації зобов'язаний здійснити оплату у розмірі 100% по факту поставки обладнання у термін 30 банківських днів з моменту поставки.
Однак, відповідач не виконав належним чином умови договору в частині оплати вартості поставленого обладнання, в порядку та на умовах передбачених договором та Специфікацією, в результаті чого сума основного боргу відповідача перед відповідачем склала 307 800 грн. 00 коп.
Ціна обладнання була узгоджена сторонами на основі еквівалента вартості продукції в RUВ РФ по офіційному курсу гривні до RUВ РФ, встановленого НБУ на 10.07.2014р., який складав 0.3432 гривень за 1 (один) RUВ РФ та являється Базовим курсом.
Відповідно до п. 5 Специфікації № 1 у випадку зміни НБУ курсу гривні до RUВ РФ на дату оплати обладнання, відносно Базового курсу, більш ніж на 5 відсотків, постачальником пропорційно змінюється вартість обладнання, що вказана у документах на оплату (рахунки та накладні), згідно формулі: Ц=Ц1*К1/0.3432, де Ц - вартість у документах на оплату (рахунки та накладні); Ц1 - сума, що підлягає оплаті згідно цін, вказаних у пропозиції; К1 - курс гривні по відношенню до RUВ РФ, що встановлений НБУ на 00:00 дати оплати.
На день розгляду справи, оплата за відвантажене обладнання Публічним акціонерним товариством «Металургічний комбінат «Азовсталь» не здійснена, а отже є необхідність у позивача скорегувати вартість продукції згідно домовленостей за договором.
Згідно розрахунку сума боргу з урахуванням зміни курсу гривні до RUВ РФ, встановленого НБУ становить 85 407 грн. 32 коп.
Посилання відповідача на незаконність позовних вимог в частині коригування ціни товару є необґрунтованим, оскільки діючим законодавством України не заборонено визначати ціну товару шляхом її перерахунку відносно валюти іншої держави, у зв'язку з чим, з огляду на свободу договору, визначені сторонами в умовах договору № 088эл/239 від 08.08.2014р. підстави та порядок такого перерахунку не суперечить чинному законодавству.
Позивач на адресу відповідача направляв претензії № 153И від 12.12.2014р. про сплату 307 800 грн. 00 коп. заборгованості.
Претензія позивача залишилися відповідачем без відповіді та задоволення.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.
Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та передав відповідачу обладнання, відповідно до умов договору № 088эл/239 від 08.08.2014р.
За відповідачем рахується не сплачена сума основного боргу у розмірі 307 800 грн. 00 коп.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", Донецька область, м. Маріуполь 307 800 грн. 00 коп. основного боргу, відповідно до Специфікації № 1 від 09.09.2014р., яка є невід'ємною частиною договору № 088эл/239 від 08.08.2014р. та суми боргу з урахуванням зміни курсу гривні до RUВ РФ, встановленого НБУ у розмірі 85 407 грн. 32 коп.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 200 грн. 98 коп. 3 % річних та 25 270 грн. 38 коп. втрат від інфляції.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться індекс інфляції та 3 % річних.
Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Факт виконання зобов'язань за договором № 088эл/239 від 08.08.2014р. належним чином відповідач не довів.
Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 2 200 грн. 98 коп. 3 % річних та 25 270 грн. 38 коп. втрат від інфляції заявлені позивачем обґрунтовано, але суд вбачає невірне нарахування відповідних розрахунків щодо нарахування 3% річних, та зазначає наступне: що розрахунок 3% річних - період нарахування з 27.11.14р. по 20.02.15р. кількість днів прострочення 86 днів складає 2175,68грн. Сума інфляційних витрат підлягає задоволенню у сумі 25 270,38коп.
Тому, в частині 25,30грн.- 3 % річних суд відмовляє.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 10 711 грн. 44 коп. пені. За період з 26.11.14р. по 20.02.15р. на підставі умов договору № 088 эл/239 п.7.2.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.2 договору передбачено, що відповідач у випадку порушення більш ніж на 30 календарних дні строку оплати обладнання, сплачує пеню в розмірі 0.04% від суми заборгованості за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на даний період.
Відповідно до видаткової накладної № РН-0169, обладнання було відвантажено на склад відповідача 14.10.2014р.
Пунктом 5 Специфікації №1 передбачено, що строк оплати поставленого обладнання здійснюється у розмірі 100% по факту поставки у термін 30 банківських дні з моменту поставки.
Таким чином, строк оплати починаючи з 15.10.2014р. закінчився 25.11.2014р.
Починаючи з 26.11.2014р. розпочався перебіг прострочки платежу. Станом на 20.02.2015р., кількість днів прострочки становить 87 календарних днів.
Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 088эл/239 від 08.08.2014р. у розмірі 10 711 грн. 44 коп. невірно розраховано, тому суд приймає до уваги, що датою поставки ресурсів вважається дата передачі ресурсів представникові покупця на складі покупця з відміткою у видатковій накладній (п.8 спец. №5) видаткова накладна РН -0169 від 14.10.14р. період прострочення з 27.11.14р. по 20.02.15р. - 10 588,32грн.
Суд задовольняє пеню у розмірі 10 588грн.32коп.
Тому, нарахування пені у розмірі 123грн.12 коп. слід відмовити.
Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.
Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).
Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За таких обставин, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" 307 800 грн. 00 коп. основного боргу, відповідно до Специфікації № 1 від 09.09.2014р., яка є невід'ємною частиною договору № 088эл/239 від 08.08.2014р., 10 588,32 грн. пені, 2 175, 68грн. 3 % річних, 25 270 грн. 38 коп. втрат від інфляції, 85 407 грн. 32 коп. суму боргу з урахуванням зміни курсу гривні до RUB РФ, встановленого НБУ.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
На підставі статті 85 ГПК України - 20.05.2015року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Міркон", м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь, Донецька область задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500 Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1, код ЄДРПОУ 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Міркон" (69121 м. Запоріжжя, вул. Маршала Чуйкова, буд. 26, кв. 165, код ЄДРПОУ 37056017) 307 800 (триста сім тисяч вісімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 10 588 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 32 коп. пені, 2 175 (дві тисячі сто сімдесят п'ять) грн. 68 коп. 3 % річних, 25 270 (двадцять п'ять тисяч двісті сімдесят) грн. 38 коп. втрат від інфляції, 85 407 (вісімдесят п'ять тисяч чотириста сім) грн. 32 коп. суму боргу з урахуванням зміни курсу гривні до RUB РФ, встановленого НБУ, 8624 (вісім тисяч шістсот двадцять чотири тисячі)грн..82коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 25.05.2015р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.