номер провадження справи 27/17/12
20.05.2015 Справа № 7/169
Суддя Дроздова С.С., розглянувши скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" м. Донецьк на дії Державної виконавчої служби України та матеріали справи № 7/169
за позовом Публічного акціонерного товариства "Донецькобленерго", м. Горлівка Донецька область
до відповідача: Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Донецьк
за участю: Державної виконавчої служби України (04053 м. Київ, вул. Артема, 73)
Представники сторін:
Від заявника (відповідач у справі): Мірошниченко А.О., дов. № 181114-12/63 від 18.11.2014 р.
Від позивача: Філімонов А.Ю., дов. № 03-41 від 19.12.2014 р.
Від Державної виконавчої служби України: Іваниця О.О., дов. 20-22/53 від 27.04.2015 р.
07.04.2015 р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшла скарга Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" м. Донецьк на дії Державної виконавчої служби України.
Відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України від 08.09.2014 р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ", у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 р. № 8-4166/14 та від 29.08.2014 р. № 8-4211/14, керуючись статтею 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", статтею 34 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначено, що розгляд господарських справи, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється зокрема: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області - господарським судом Запорізької області.
Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції": "У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14).
Відповідно до Інформаційних листів № 01-06/1290/14 від 12.09.2014 р. та № 01-06/2052/14 від 01.12.2014 р., у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції", який набрав чинності 20.08.2014 р., Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що розгляд заяв, скарг, здійснюється відповідними господарськими судами за загальними правилами ГПК.
У разі подання заяви або скарги, стосовно ГПК передбачено обов'язок надсилання її копії і копій доданих до неї документів іншим учасникам судового процесу, що знаходяться на території проведення АТО і на адресу яких у зв'язку з чим неможливо надіслати відповідні копії господарський суд приймає заяву (скаргу), про що виносить ухвалу.
Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 07.04.2015 р., скаргу Комунального підприємства "Компанія" "Вода Донбасу" м. Донецьк на дії Державної виконавчої служби України у справі № 7/169 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 07.04.2015 р. скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" м. Донецьк на дії Державної виконавчої служби України прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С. та призначено судове засідання на 20.04.2015 р.
Ухвалою суду від 20.04.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд скарги Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" м. Донецьк на дії Державної виконавчої служби України у справі № 7/169, у зв'язку з неявкою в засідання суду представників заявника (відповідача у справі) та Державної виконавчої служби України, а також враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного, об'єктивного розгляду скарги відкладено на 20.05.2015 р.
20.05.2015 р. продовжено розгляд скарги.
20.05.2015 р. до початку розгляду скарги представники заявника (відповідача у справі), позивача та Державної виконавчої служби України заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації розгляду скарги на дії Державної виконавчої служби України.
Представник заявника (відповідач у справі) в судовому засідання 20.05.2015 р. підтримав скаргу на дії Державної виконавчої служби України.
19.05.2015 р. надав суду заяву, якою уточнив резолютивну частину скарги, у зв'язку з тим, що під час підготовки скарги на дії Державної виконавчої служби України в процес виконання рішення господарського суду Донецької області № 7/169 від 30.10.2012 р. виконавець припустився технічної помилки у резолютивній частині скарги, просить резолютивну частину скарги вважати наступною:
- Поновити строк для оскарження постанови про арешт в1д 02.02.2015 в рамках ЗВП № 41211546 від 12.12.2013 р. на суму 392 819 005 грн. 25 коп. в частиш накладення арешту по ВП №35458179 (справа 7/169).
- Визнати неправомірними дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 02.02.2015 р., винесену в рамках ЗВП № 41211546 від 12.12.2013 р. на суму 392 819 005 грн. 25 коп. в частині накладення арешту по № 35458179 (справа 7/169).
- Скасувати Постанову про арешт коптив боржника від 02.02.201 р. винесену в рамках ЗВП № 41211546 від 12.12.2013 р. на суму 392 819 005 грн. 25 коп. в частині накладення арешту по № 35458179 (справа 7/169).
- Зняти арешт з коштів на рахунках, відкритих КП "Компанія "Вода Донбасу" через відокремлені підрозділи банківських установах частині накладення арешту по № 35458179 (справа 7/169), а саме...".
Клопотання заявника (відповідач у справі) прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.
В обґрунтування скарги на дії Державної виконавчої служби України посилається на те, що Рішенням господарського суду Донецької області по справі №7/169 від 03.10.2012 р. частково задоволені позовні вимоги ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго» та стягнуто з КП «Компанія «Вода Донбасу»: заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 7 970 466,41 грн., 3% річних, нарахованих на суму боргу - 86 671,62 грн., інфляційні, нараховані на суму боргу - 134 981,81 грн., пеню, нараховану на суму боргу - 357 350,37грн. нарахованих на невиконання рішень суду: 3% річних - 1 999 810,35 грн., інфляційні - 7 262 968,53 грн., пеню, нараховану за невиконання рішень суду - 627 397,20 грн., державне мито в сумі 24 482,12 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 226,57 грн., витрати на проведення судової експертизи у сумі 10 599,60 грн.
На виконання рішення господарського суду по справі № 7/169 від 03.10.2012 р. Державною виконавчою службою України постановою від 29.11.2012 р. за № 35458179 було відкрито виконавче провадження по стягненню 3% річних, інфляції, пені та судових витрат.
02.02.2015 р. Державною виконавчою службою України винесена Постанова про арешт коштів боржника у межах зведеного виконавчого провадження ЗВП № 41211546 від 12.12.2013 р. на суму 392 819 005 грн. 25 коп., до якого входить наказ по справі № 7/169.
Зазначеною постановою було накладено арешт на всі рахунки, відкриті КП "Компанія "Вода Донбасу" через відокремлені підрозділи у наступних банківських установах:
- АТ «СБЕРБАНК РОСЇЇ» в м. Києві, МФО 320627;
- ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012;
- Філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 335106;
- ПАТ «ПУМБ», МФО 334851;
- ПАТ „БАНК НАЦІОНАЛЬНИЙ КРЕДИТ" МФО 320702,;
- ПУАТ "Фідобанк" МФО 300175;
- АТ «Райфайзен Банк Аваль» МФО 380805;
- ПАТ "Альфа-Банк" МФО 300346;
- ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023;
- АТ «Банк «Фінанси та Кредит» МФО 300131;
- Донецьке РУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 335496;
- Краматорська Філія ПАТ КБ «Приватбанк» МФО 335548.
Заявник вважає, що дії Державної виконавчої служби України при винесені постанови від 02.02.2015 р. про арешт коштів боржника у межах зведеного виконавчого провадження ЗВП № 41211546 від 12.12.2013 р. на суму 392 819 005 грн. 25 коп., до якого входить наказ по справі № 7/169, порушують права боржника, гарантовані ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження " від 21.04.1999 № 606, а саме.
Відповідно до п.4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1990 р. № 606 копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам.
В порушення цієї статті державним виконавцем:
- копії постанови від 02.02.2015 р. по зведеному виконавчому провадженню ЗВП № 41211546 від 12.12.2013 р. на суму 392 819 005 грн. 25 коп. про арешт коштів боржника на рахунках, що відкриті відокремленими підрозділами, взагалі не були направлені на адресу боржника - КП "Компанія "Вода Донбасу" м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177а , чим були порушені права боржника на обізнаність ведення виконавчого процесу та права на оскарження дій державного виконавця;
- копії постанови від 02.02.2015 р. про арешт коштів на рахунках, що відкриті відокремленими підрозділами боржника, були направлені тільки на адреси окремих відокремлених підрозділів, які знаходяться на території Донецької області, що контролюється Україною;
- копії постанови від 02.02.2015 р. про арешт коштів на рахунках, що відкриті відокремленими підрозділами боржника, були направлені окремим відокремленим підрозділам лише 10.02.2015 р. відповідно поштовому штемпелю на конвертах, тобто з порушенням строку, встановленого п.4 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження";
- копії постанови від 02.02.2015 р. про арешт коштів на рахунках, що відкриті відокремленими підрозділами боржника, розташованими на території Донецької області, яка тимчасово не контролюється Україною, взагалі не були направлені ані боржнику ані відокремленим підрозділам у зв'язку з припиненням з 27.11.2014 р. приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 р. № 1085-р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження» згідно з оголошенням УДППЗ «Укрпошта» на сайті пир://икгро5пі:а.ііа/
Не зважаючи на письмовий запит боржника від 17.02.2015 р. за № 03/01/195 (докази відправлення надаються) по цей час жодна копія постанови про арешт від 02.02.2015 р. коштів боржника у межах зведеного виконавчого провадження ЗВП № 41211546 від 12.12.2013 р. на суму 392 819 005 грн. 25 коп. не надіслана.
Заявник також вважає, що органом стягнення неправомірно накладено арешт в межах справи 7/169 ВП № 35458179 на рахунки, відкриті відокремленими підрозділами виключно для виплати заробітної плати.
Згідно випискам банку та платіжним дорученням відповідно до таблиці, що нижченаведена, з зазначених рахунків здійснювалися виплата заробітної плати, аванси, витрати на відрядження та добові, перерахування обов'язкових платежів, нарахованих на заробітну плату та відрахованих з неї відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до норм прямої дії ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, при цьому кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, так:
- відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу;
- частиною 1 ст.115 Кодексу законів про працю, ч.ч.1, 6 ст.24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що кожен громадянин має право на заробітну плату не нижче визначеного законом розміру; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом; заробітна плата повинна виплачуватись регулярно в робочі дні, в установлені колективним договором або нормативним актом роботодавця строки, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16-ти календарних днів. Керівники підприємств усіх форм власності зобов'язані вживати заходів щодо своєчасної виплати заробітної плати та вжиття заходів з погашення заборгованості по її виплаті. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості:
- відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю. ч. З ст.15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Накладення арешту на рахунок боржника унеможливлює виплату заробітної плати працівникам комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" та інших виплат працівникам, що призводить до порушення прав одинадцяти тисяч двісті п'ятдесят сім громадян (відповідно довідки на 01.01.2015 р. про чисельність робітників підприємства), що є порушенням прав, гарантованих Конституцією України, тому є незаконним.
У відповідь на вимогу державного виконавця від 21.10.2014 р. № 25-50-4936/2-41211546/4 КП "Компанія "Вода Донбасу" повідомляло (відповідь від 06.11.2014 № 03/01/вх1-211-14) про наявність заборгованості по заробітної плати та ЄСВ станом на 01.11.2014 р. у розмірі 79 288 095 грн. 00 коп.
Також звернув увагу суду, на те, що Вищим господарським судом України постановою від 26.12.2013 року були залишені у силі рішення попередніх інстанцій про визнання недійсною постанови про арешт коштів від 30.05.2013 р., винесеної в рамках виконавчого провадження ВП № 35458179 на виконання рішення господарського суду № 7/169 від 20.11.2012 р., в частині накладення арешту на рахунки боржника, відкриті для здійснення платежів на заробітну плату, аванс, витрати на відрядження добові, перерахування обов'язкових платежів нарахованих на заробітну плату та відраховані з неї відповідно до діючого законодавства.
Аналіз судової практики (постанови Первомайського міського суду Луганської області від 22.06.2012 р. № 2-а-100/2012Б від 10.07.2012 р. № 2а-108/2012, постанови Вищого господарського суду від 17.09.2013 р. № 7/161, від 08.01.2014 р. № 7/163, від 26.12.2013 р. № 7/169) також свідчить про те, що суди у справах щодо оскаржень рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені, насамперед, нормами Конституції України, та вважають незаконним накладення арешту на рахунки підприємства, з яких здійснюється виплата заробітної плати та інші виплати, передбачені трудовими правовідносинами.
Крім того, звернув увагу суду, на те, що орган стягнення також був повідомлений листом від 06.11.2014 р. № 03/01/вх1-211-14 про настання для КП "Компанія "Вода Донбасу" форс-мажорних обставин (висновки Донецької Торгово - промислової палати від 03.07.2014 р. № 2005/12/12-03 та сертифікати Торгово-промислової палати України) та неможливість виконання договірних обов'язків та обов'язків по сплаті податків та зборів.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі викладеного скаржник просить задовольнити свої вимоги викладені у скарзі та взнати неправомірними дії Державної виконавчої служби України.
В засіданні суду 20.05.2015 р. представник позивача підтримав заперечення проти скарги Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", вважає її необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню, в обґрунтування заперечень посилається на те, що відповідно до ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи. бездіяльність органів Державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам: стало про неї відомо.
Відповідно до п.9.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р., скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала.
Оскаржувана постанова винесена 12.12.2013 р., а скарга подана лише 24.03.2015 р. (або пізніше), тобто більш ніж через рік після винесення постанови. Ані у скарзі, ані у клопотанні боржник не зазначив, коли саме йому стало відомо про винесення оскаржуваної постанови про арешт.
У якості поважної причини пропуску строку боржник посилається на спробу оскаржити постанову про арешт у порядку адміністративного судочинства. Однак, у відповідності до 9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9, якщо у скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона підлягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду.
Крім того, на час звернення з адміністративним позовом та з цією скаргою у зведеному виконавчому провадження відсутні були провадження за виконавчими документами, виданими іншими судами (адміністративними, з розгляду цивільних та кримінальних справ). Отже, на думку позивача звернення боржника до адміністративного суду було безпідставним.
Посилання боржника на постанови про стягнення виконавчого збору, які на його думку були приєднані до складу зведеного виконавчого провадження, і зумовили адміністративну підсудність, також є необґрунтованими.
У відповідності до ч. б ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», лише у разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.
Тобто, до моменту завершення виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору відбувається в рамках виконавчого провадження за основним виконавчим документом. А оскільки виконавчі провадження про стягнення боргу за наказами Господарського суду Донецької області, зокрема за наказом № 7/169, не були завершені, відповідно, виконавчі провадження про стягнення виконавчого збору не могли бути приєднані до зведеного виконавчого провадження.
Крім того, боржник мав можливість ознайомитися з матеріалами зведеного виконавчого провадження та пересвідчитись у тому, що до складу зведеного виконавчого провадження входять лише накази, видані Господарським судом Донецької області.
Отже, боржник допустив помилку у порядку оскарження постанови про арешт без поважних - причин, що призвело до пропущення строку на оскарження.
Позивач вважає, що провадження по скарзі у відповідності до п.1-1 ст.80 ГПК України повинно бути припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки в прохальній частині скарги боржник просить суд визнати неправомірними дії ДВС України по винесенню постанови про арешт коштів ЗВП №41211546 від 12.12.2013 р. та скасувати зазначену постанову.
Однак, згідно відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, така постанова відсутня, також така постанова не надходила на адресу ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго». Боржник також не надав доказів існування постанови про арешт коштів від 12.12.2013 р. за зведеним виконавчим провадженням № 41211546.
У зв'язку з цим, ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» вважає, що на теперішній час відсутній предмет спору, і провадження по скарзі у відповідності до п.1-1 ст.80 ГПК України підлягає припиненню.
Посилання боржника на порушення строків та порядку надсилання постанови про арешт коштів на адресу боржника є необґрунтованими та не стосуються предмету розгляду справи, оскільки боржник не надав жодного доказу, що постанови про арешт не були направлені на його адресу. Крім того, постанови про арешт від 02.02.2015 р. винесені з дотриманням норм законодавства, і порушення порядку їх надсилання сторонам не може бути підставою для визнання незаконними цих постанов.
Порушення порядку надсилання постанови стороні може бути підставою лише для визнання незаконними дій або бездіяльності державного виконавця з їх направлення, однак боржник зазначені вимоги у прохальній частині своєї скарги не зазначив.
Доводи боржника про те, що арешт накладений на всі його рахунки, є також необґрунтованими, бо у доданих до скарги боржника постановах про арешт від 02.02.2015 р. міститься конкретний вичерпний перелік рахунків. До того ж, боржник не надав доказів відсутності у нього інших рахунків, ніж ті, що зазначені у постановах про арешт.
Позивач вважає необґрунтованими також доводи боржника відносно того, що арешт був накладений на рахунки, які відкриті виключно для виплати заробітної плати.
У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 11, ч. 4 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець може накласти арешт та звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Ані в Кодексі законів про працю України, ані в іншому нормативно-правовому акту немає заборони на накладення арешту на рахунки, відкриті для виплати заробітної плати.
Заборони на накладення арешту на рахунки містяться лише у Бюджетному кодексі України, Законі України «Про державний бюджет України на 2015 рік», Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», однак положення цих документів не стосуються виплати заробітної плати.
Отже, дії державного виконавця відповідають вищевказаним положенням Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи скаржника про те, що рахунки, зазначені скарзі, використовуються виключно для виплати заробітної плати, на теперішній час є не доведеними.
У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підтвердження цих доводів боржник надав банківські виписки, однак вибірково лише за певні дати. Крім того, згідно з наданих виписок з рахунків, наданих боржником, кошти на цих рахунках боржник використовував також на інші цілі, не пов'язані з виплатою заробітної плати, у тому числі на оплату земельного податку, оплату за оренду, за експлуатаційні послуги та інше.
Отже належні докази, що підтверджують факт використання рахунків лише для виплати заробітної плати, відсутні. Навпроти, наявні докази використання зазначених рахунків й на інші, не пов'язані з виплатою заробітної плати цілі.
Окрім цього, позивач зазначає, що на момент накладення арешту на рахунки боржника 02.02.2015 р. у державного виконавця була відсутня інформація про мету використання цих рахунків, а отже він не знав та не міг знати, що рахунки, зазначені у скарзі боржника, використовуються нібито для виплати заробітної плати.
У постановах про арешт коштів від 02.02.2015 р. зазначено більше 150 рахунків, при цьому у своїй скарзі боржник зазначає, що нібито тільки 17 рахунків використовуються для виплати заробітної плати. Отже навіть якщо суд дійде висновку про незаконність накладення арешту на такі 17 рахунків, це не є підставою для скасування постанов про арешт коштів у цілому.
Посилання боржника на наявність форс-мажорних обставин також на думку позивача необґрунтовані, оскільки порядок виконання рішення встановлений Законом України «Про виконавче провадження», при цьому у вказаному законі відсутні положення про неможливість здійснення примусового виконання рішення у зв'язку з наявністю форс-мажорних обставин.
З урахуванням викладеного вище, скарга боржника на постанову про арешт коштів від 12.12.2013 р. за зведеним виконавчим провадженням № 41211546 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Представник Державної виконавчої служби України у засіданні суду 20.05.2015 р. проти скарги заявника заперечив, просить суд відмовити Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Донецьк у задоволені скарги.
Розглянувши скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" м. Донецьк на дії Державної виконавчої служби України, суд дійшов висновку, щодо відмови у її задоволенні, виходячи з наступного:
Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження ".
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів.
Згідно ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у раз ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
03.10.2012 р. господарським судом Донецької області прийнято рішення у справі № 7/169 про часткове задоволення позовних вимог з КП «Компанія «Вода Донбасу» на користь ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" стягнуто заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 7 970 466,41 грн., 3% річних, нарахованих на суму боргу - 86 671,62 грн., інфляційні, нараховані на суму боргу - 134 981,81 грн., пеню, нараховану на суму боргу - 357 350,37грн. нарахованих на невиконання рішень суду: 3% річних - 1 999 810,35 грн., інфляційні - 7 262 968,53 грн., пеню, нараховану за невиконання рішень суду - 627 397,20 грн., державне мито в сумі 24 482,12 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 226,57 грн., витрати на проведення судової експертизи у сумі 10 599,60 грн.
На виконання рішення господарського суду по справі № 7/169 від 03.10.2012 р. Державною виконавчою службою України постановою від 29.11.2012 р. за № 35458179 було відкрито виконавче провадження по стягненню 3% річних, інфляції, пені та судових витрат.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі
якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувану певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Відповідно до частин 1 - 4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
02.02.2015 р. Державною виконавчою службою України винесена Постанова про арешт коштів боржника у межах зведеного виконавчого провадження ЗВП № 41211546 від 12.12.2013 р. на суму 392 819 005 грн. 25 коп., до якого входить наказ по справі № 7/169.
Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України передбачені вимоги до позовної заяви. Відповідно до п.п. 9.9 пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що скарги мають відповідати щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченими ст. 54 ГПК, та повинна містити відомості, перелічені в п. 3-5 ч. 7 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження».
У скарзі Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» від 20.03.2015 р. № 403 скаржник описує винесення про їх думку неправомірність постанови Державною виконавчою службою України 02.02.2015 , а в прохальній частині зазначає про скасування постанови від 12.12.2013 р. ЗВП 41211546 та визнання дій при її винесенні неправомірними; та скаржником не обґрунтовано та не доведено порушення органу ДВС при винесенні постанови від 12.12.2013 р. ЗВП 41211546 про арешт коштів боржника, проте судом встановлено, що 12.12.2013 р. жодна постанова про арешт коштів боржника за зведеним ВП 41211546 не виносилася, тобто такої постанови не існує.
У відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває на виконанні зведене виконавче провадження ЗВП 41211546 за яким боржником являється ККП «Вода Донбасу». До складу зведеного виконавчого провадження входить ВП № 35458179 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 22.10.2012 № 7/169 про стягнення з ККП «Вода Донбасу» на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькобленерго» (далі - ПАТ «Донецькобленерго») 3% річних нарахованих на суму боргу - 86 671,62 грн., інфляційних нарахованих на суму боргу - 134 981,81 грн., пені нарахованої на суму боргу -357 350,37 грн., 3% річних нарахованих за невиконання рішень суду - 1 999 810,35 грн., інфляційних нарахованих за невиконання рішень суду - 7 262 968,53 грн., пені нарахованої за невиконання рішень суду - 627 397,20 грн.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, урегульовано нормами Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 25 Закону, у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Так, 29.11.2012 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Роєнко Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 35458179 з виконання наказу господарського суду Донецької області від 22.10.2012 № 7/169 про стягнення з ККП «Вода Донбасу» на користь ПАТ «Донецькобленерго» коштів.
Вказаною постановою державний виконавець, відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону встановив боржнику строк для добровільного виконання рішення та попереджено боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 07.12.2012 р. представником ККП «Вода Донбасу» «Гимадеева» отримано постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
Так, у зв'язку з невиконанням рішення боржником у самостійному порядку, 05.12.2011 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору, яку надіслано відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону із супровідним листом простою кореспонденцією на адресу ККП «Вода Донбасу» - вул. Артема, 85 м. Донецьк, 83001 (відповідно до ст. 31 Закону).
26.03.2013 року в рахунок погашення заборгованості за ВП 35458179 було перераховано 155 079,67 грн. (залишок заборгованості склав станом на 26.03.2015 - 11 361 018,19 грн.).
05.07.2013 року в рахунок погашення заборгованості за ВП 35458179 було перераховано 18 566,22 грн. та 2 062,91 грн. виконавчого збору (залишок заборгованості склав 11 340 389,06 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону (в редакції станом на 30.05.2013), арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Згідно ч. 2 ст. 57 Закону, арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Відповідно до ч. З ст. 57 Закону, постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону, постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
30.05.2013р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено сторонам до відома, банківським установам до виконання. Згідно відповідей банківських установ, кошти на рахунках відсутні. ПАТ «ПУМБ» повідомлено про неможливість арешту одного з рахунків згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».
Згідно до ч. 1 ст. 33 Закону, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження.
12.12.2013р. державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження ВП № 35458179, згідно якого ВП № 35458179 приєднано до ЗВП № 41211546.
Відповідно до ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Так, державним виконавцем протягом 2011 - 2014 років робилися запити до органів, які здійснюють реєстрацію майнових прав, щодо встановлення наявності у боржника майна та майнових прав.
09.09.2014 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника ЗВП 41211546, яку направлено сторонам до відома та банківським установам для виконання.
Згідно клопотання ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго» від 30.09.2014 б/н встановлено, що боржником через свої відокремлені підрозділи також відкрито рахунки в банківських установах.
Статтею 65 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено порядок звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону «Про виконавче провадження», державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також; за повідомленнями стягувача.
Відповідно до ч. 4 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також: на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
Так, після підтвердження вищевказаного, керуючись нормами Закону (в редакції на 02.02.2015), з метою забезпечення реального виконання рішення, державним виконавцем 02.02.2015 винесено постанову про арешт коштів боржника ЗВП № 41211546 у межах суми 392 819 005,25 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом: кошти, що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки";
суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ ЗО, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010) ( уЬ457609-10 ), отримані від замовників морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення або від замовників ремонту, модернізації морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, а також кошти у вигляді кредитів, які зазначені підприємства спрямовують на фінансування будівництва або ремонту морських, річкових суден, ,а також: на виготовлення або ремонт суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, що перебувають на окремих рахунках зазначених підприємств.
Тобто, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено не накладення арештів на рахунки боржника у зв'язку з тим, що з рахунків здійснюється сплата заробітної плати працівників юридичної особи -боржника. Також, жодним нормативно-правовим актом (в тому числі Кодексом законів України про працю) не передбачена заборона накладення арештів на рахунки відкритих для виплати заробітної плати.
Протягом листопада 2014 року - березня 2015 року з рахунків боржника списано 214 346,98 грн., які відповідно до ст.ст. 43, 44, 45 Закону перераховано за зведеним виконавчим провадженням ЗВП № 41211546.
Також, ККП «Вода Донбасу» надано відповідь на вимогу держаного виконавця від 21.10.2014, 06.11.2014 за вих. № 03/0 Івх 1-211-14. тобто вказане свідчить про отримання ними кореспонденції за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 85, 83001.
Скаржник у скарзі зазначає про неправомірність дій державного виконавця при винесенні постанови про арешт коштів боржника - ККП «Вода Донбасу», але не зазначає в чому полягає неправомірність дій при її винесенні. Так, порушення строків її направлення не означає про правомірність дій державного виконавця при винесенні постанови про арешт коштів боржника. Також, накладення арешту на рахунки боржника та у зв'язку з чим не сплачується заробітна плата працівників юридичної особи - боржника не означає, що вона винесена незаконно.
З приводу тверджень боржника, що постанова не направлялася боржнику - ККП «Вода Донбасу», слід зазначити, згідно супровідного листа 03.02.2015 за вих. № 25-50-4936/2.41211546/4 ККП «Вода Донбасу» направлено постанову про арешт коштів боржника за адресою: 87547, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. К.Лібкнехта, 177А (адреса знаходження ККП «Вода Донбасу») - простою кореспонденцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Боржником у скарзі зазначається, що органом ДВС не направлено постанову про арешт коштів боржника від 02.02.2015 ЗВП № 41211546 всім відокремленим підрозділам ККП «Вода Донбасу» у зв'язку з тим, що з 27.11.2014 згідно оголошення УДППЗ «Укрпошта» припинено приймання кореспонденції до деяких населених пунктів Донецької та Луганської області у зв'язку з проведенням антитерористичної операції.
Відповідно до ч. 4 ст. 57 Закону, копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна.
Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено направлення копії постанови про арешт коштів боржника відокремленим підрозділам юридичної особи - боржника. Крім того, державний виконавець не має можливості вплинути на можливість направлення кореспонденції до всіх населених пунктів Донецької області, у зв'язку з віднесенням деяких населених пунктів до зони проведення антитерористичної операції.
Залишок заборгованості за ВП 40983870 з виконання наказу господарського суду Донецької області № 7/169 від 22.10.2013 становить 11 340 389,06 грн. (з них, 10 295 533,99 -залишок боргу за виконавчим документом, 1 044 855,07 грн. - виконавчий збір).
Отже, державний виконавець при здійсненні виконавчих дій з виконання наказу господарського суду Донецької області № 7/169 від 22.10.2013, а саме при винесенні постанови про арешт коштів боржника, діяв в межах і у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором.
Згідно до ч. 2, ч. 4 ст. 82 Закону Україні «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність державного виконавця виключно в судовому порядку, при цьому рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», враховуючи положення ст. 121-2 ГПК України, дано роз'яснення, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає лише місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини). Оскільки прийняття органами ДВС, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає відповідно до ст. 121-2 ГПК України під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до зазначених судів.
В п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.03 р. № 14 зазначено: у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.
В п. 8 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 04-5/365 від 28.03.2002 р. зазначено: за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Згідно ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.03 р. № 14, розгляд скарг на дії та бездіяльність державної виконавчої служби здійснюється господарським судом в строки, визначені ст. 69 Господарського кодексу України, тобто розгляд скарги має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання скарги.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню .
Згідно ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника є одним із заходів примусового виконання рішень, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Згідно із статтею 6 "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" регламентовані обов'язки та права державного виконавця, так державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, у спосіб та порядку, встановленому виконавчим документом і цим законом, надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їх клопотання.
Крім того, постанова Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 року № 17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції» передбачено ліквідацію Державної виконавчої служби України, на підставі якої утворено комісію з ліквідації Державної виконавчої служби України (місцезнаходження комісії: м. Київ, вул. Артема,73). Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2015 року № 17 завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) покладено на Міністерство юстиції України. Вказані функції переходять до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Діяльність Державної виконавчої служби щодо реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів припиняється з 06.04.2015 року та відповідно припиняється проведення особистого прийому громадян посадовими особами та керівництвом Державної виконавчої служби України, та отримання поштової кореспонденції, яка адресована ДВС України, в тому числі відділу примусового виконання рішень.
За таких обставин, перевіривши надані докази, господарський суд дійшов висновку, що скарга Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" м. Донецьк на дії Державної виконавчої служби України не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 22, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Комунальному підприємству "Компанія "Вода Донбасу" м. Донецьк у задоволені скарги на дії Державної виконавчої служби України.
Суддя С.С. Дроздова