номер провадження справи 3/37/15
19.05.2015 Справа № 908/2321/15-г
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, пр-т. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, ідентифікаційний код34480657)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2, ідентифікаційний код 32794511)
про стягнення 590 972,73 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Гречка К.С.
Представники:
від позивача: Студенніков Д.М., довіреність № 23-12/14-1 від 23.12.2014р.
від відповідача: Саланська І.Л., довіреність № б/н від 20.03.2015р.
ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором фінансового лізингу № L381-03/07 від 22.03.2007р. у розмірі 590 972,73 грн.
Відповідно до Довідки про автоматичний розподіл справ між суддями від 07.04.2015р. справу призначено для розгляду судді Соловйову В.М.
Особливості визначення територіальної підсудності в районі проведення антитерористичної операції встановлено статтею 1 Закону України від 12.08.2014р. № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".
Зокрема, частиною 1 цієї статті унормовано, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим в районі проведення антитерористичної операції таким судам, та забезпечити розгляд:
господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, - господарськими судами, що визначаються головою Вищого господарського суду України.
За приписами ч. 2 ст. 6 "Прикінцеві положення" Закону № 1632-VII, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р "Про зміну територіальної підсудності господарських справ" на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014 № 8-4166/14 та від 29.08.2014 № 8-4211/14, ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", ст. 34 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що розгляд господарських справ, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється такими судами:
господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області, господарським судом Запорізької області.
Визначення територіальної підсудності в разі зміни меж району або завершення антитерористичної операції встановлено статтею 3 Закону України від 12.08.2014р. № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції":
Державна судова адміністрація України на підставі прийнятих в установленому законом порядку рішень про зміну меж або завершення антитерористичної операції в разі відновлення належних умов діяльності місцевих судів, апеляційних судів, які знаходяться в районі, де проводилася антитерористична операція, направляє до відповідного вищого спеціалізованого суду подання про можливість відновлення роботи відповідного місцевого, апеляційного суду. Голова відповідного вищого спеціалізованого суду видає розпорядження про відновлення роботи визначеного в поданні Державної судової адміністрації України місцевого або апеляційного суду.
Визначення територіальної підсудності справ, розгляд яких розпочинається після видання головою відповідного вищого спеціалізованого суду розпорядження про відновлення роботи місцевого, апеляційного суду у зв'язку із зміною меж району або завершенням антитерористичної операції, здійснюється без урахування положень цього Закону.
Розпорядженням Вищого господарського суду України від 24.04.2015р. № 21-р "Про відновлення роботи господарського суду Донецької області" відповідно до ч. 1ст. 3 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", Указу Президента України від 12.11.2014р. № 868/2014 "Про внесення змін до мережі господарських судів України" та на підставі подання Державної судової адміністрації України від 22.04.2015р. № 8-8141/15 про можливість відновлення роботи господарського суду Донецької області визначено:
1. Відновити роботу господарського суду Донецької області з 27.04.2015р. за адресою: м. Харків, проспект Леніна, 5.
2. Господарському суду Запорізької області забезпечити розгляд справ (проваджень; за виключенням справ про банкрутство), підсудних господарському суду Донецької області, що надійшли на розгляд господарського суду Запорізької області до 27.04.2015р. на підставі Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції" та розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 02.09.2014р. № 28-р.
Позовна заява ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" надійшла до господарського суду Запорізької області 07.04.2015р.
Отже, за територіальною підсудністю справа підлягає розгляду у господарському суді Запорізької області.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 193, 292 ГК України, ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 626, 629 ЦК України, ст. 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 1, 2, 46, 49, 54, 55, 57 ГПК України.
Ухвалою від 08.04.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2321/15-г, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 06.05.2015р. об 11 год. 00 хв.
Ухвалою від 21.04.2015р. виправлено описку в ухвалі від 08.04.2015р. щодо вірного найменування відповідача.
В судовому засіданні 06.05.2015р. представник відповідача Давидова С.О. підтримала письмове клопотання від 05.05.2015р. про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та відкласти розгляд справи на пізніший строк для надання мотивованого відзиву.
Клопотання відповідача судом задоволено, в судовому засіданні 06.05.2015р. за згодою представників обох сторін щодо дати і часу наступного судового розгляду, оголошено перерву до 15 год. 00 хв. цього ж дня.
Під час перерви представник ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" Давидова С.О. ознайомилася з матеріалами справи, проте в судове засідання на 15.00 не прибула. Про причини неявки суд не повідомила.
Представник позивача Самокиша В.Ю., яка прибула до суду з міста Києва, наполягала на розгляді справи по суті без участі представника відповідача та вважала, що відповідач користується наданими йому процесуальними правами недобросовісно.
У зв'язку з неявкою представника відповідача, суд вирішив розгляд справи відкласти до 19.05.2015р. о 14 год. 30 хв., та при прийнятті рішення у справі стягнути в доход Державного бюджету України з відповідача штраф у розмірі 1 000,00 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону - явки в судове засідання 06.05.2015р. о 15 год. 00 хв. та невиконання вимог суду, викладених в ухвалі від 08.04.2015р. про порушення провадження у справі.
В судовому засіданні 19.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 25.05.2015р.
Під час розгляду справи учасники судового процесу вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.
В судовому засіданні 19.05.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заві (а.с.3-5), та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором фінансового лізингу № L381-03/07 від 22.03.2007р. у розмірі 590 972,73 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання умов договору фінансового лізингу № L381-03/07 від 22.03.2007р. позивач придбав предмет лізингу за договором купівлі - продажу та передав його у тимчасове володіння та користування відповідачу, що підтверджується підписаними представниками сторін актом приймання - передачі предмета лізингу від 03.04.2007р.
Предметом лізингу є: Тандемний коток НD фірми НАММ, серійний номер Н1740886.
Відповідно до пункту п. 5.4 Загальних умов фінансового лізингу - Додаток № 4 до Договору (надалі - Загальні умови) першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому предмет Лізингу був переданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Таким чином, першим періодом лізингу є травень 2007р.
Відповідно до пункту 1.2 Договору, строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору), та не може бути менше одного року. Згідно Графіку сторони визначили строк лізингу - 60 періодів лізингу. Отже, останнім періодом лізингу є квітень 2012р.
Угодами від 28.04.2007р., 02.03.2009р., 02.08.2010р., 01.12.2010р., 04.05.2011р. внесено зміни до Додатку № 1 "Графік платежів".
Відповідно до п. 1.1 Договору та п.п. 5.1-5.7 Загальних умов Лізингоодержувач зобов'язався за цим Договором сплачувати лізингові платежі.
Згідно п. 4.7 Договору сторони погодили, що оплата лізингових платежів (авансового та поточних), зазначених в цьому розділі Договору, здійснюються Лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач здійснює платежі відповідно до Графіку з коригуванням їх загальної вартості і зміну курсу НБУ для Євро за правилами, наведеними в п. 3 Графіку.
Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що лізингові платежі складаються з авансова лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця.
Згідно з умовами п.п. 5.2., 5.3. Загальних умов Лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомоги факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно.
Проте, Лізингоодержувачем за закінченням строку лізингу такі зобов'язання не були виконані належним чином та в повному обсязі.
У зв'язку із наявністю простроченої заборгованості за рахунками, сторони досягли згоди щодо внесення змін до Договору Додатковою Угодою від 28.02.2014р. (надалі - Угода до Договору) та домовились про таке:
Згідно до п.1.1. цієї Угоди до Договору Лізингоодержувач визнає наявність простроченої заборгованості за рахунками перед Лізингодавцем та зобов'язується сплатити в розмірі та строк, визначений Сторонами.
Відповідно до п.1.2. підписанням цієї Угоди до Договору, відповідач (Лізингоодержувач) засвідчує та визнає, що на дату укладання цієї Угоди до Договору, зобов'язання відповідача (Лізингоодержувача) перед Лізингодавцем (позивачем) за Договором не виконані в повному обсязі та відповідно до умов, визначених Договором.
Пунктом 1.3. Угоди до Договору сторони визначили, що виконання зобов'язань/боргових зобов'язань відповідача (Лізингоодержувача) за Договором, з моменту укладання цієї додаткової угоди, є відстроченим. Встановити кінцеву дату виконання відповідача (Лізингоодержувачем) зобов'язань за договором до 30.09.2014р. (зобов'язання повинні бути виконані не пізніше зазначеної дати/дата виконання зобов'язань).
З урахуванням умов, визначених п.1.1. цієї Угоди до Договору, пунктом 1.4. Угоди до Договору сторони засвідчують, що Договір є чинним та діє до повного виконання відповідачем (Лізингоодержувачем) зобов'язань перед позивачем (Лізингодавцем) щодо сплати заборгованості відповідно до умов Договору та п. 1.1. цієї Угоди до Договору.
Проте, відповідач в порушення умов Договору та п.п. 1.1.- 1.4. Додаткової Угоди від 28.02.2014р. до Договору належним чином не виконав свої зобов'язання, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість у розмірі 590 972,73 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні 19.05.2015р. Саланська І.Л. підтримала письмове клопотання від 19.05.2015р. в якому зазначено, що на Маріупольському напрямку наразі тривають бойові дії, що призвело до ускладнення транспортного сполучення м. Маріуполь з іншою частиною України, в тому числі з м. Запоріжжя. Між тим у м. Маріуполь знаходиться офіс ТОВ "ШБ "АЛЬТКОМ", де зберігаються усі бухгалтерські документи товариства. З цієї підстави відповідач не має об'єктивної можливості надати суду контррозрахунок суми боргу за договором фінансового лізингу № L381-03/07 від 22.03.2007р. Також зважаючи на існування об'єктивних обставин, які не залежать від волі відповідача, ТОВ "ШБ "АЛЬТКОМ" не має можливості надати суду відзив на позовну заяву з обґрунтуванням своєї позиції щодо предмету спору, а також інші документи, витребувані судом.
У зв'язку із викладеним просить суд продовжити строк розгляду справи на 15 днів та відкласти розгляд справи.
Розглянувши дані клопотання, суд відмовляє у їх задоволенні, оскільки в судовому засіданні 06.05.2015р. вже оголошувалась перерва з наданням уповноваженому представнику відповідача матеріалів справи для ознайомлення. Також розгляд даної справи вже відкладався за клопотанням відповідача - на 13 днів.
У відповідача було достатньо часу для підготовки відзиву на позовну заяву та, за необхідністю та наявністю відповідних підстав, надання контррозрахунку.
Відповідач цим правом не скористався.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи господарський суд зазначає, що ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A.v.Spain).
Натомість, не надавши відзив та докази в його обґрунтування, відповідач скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд.
Господарський суд звертає увагу також на те, що згідно відомостям служби діловодства в господарському суді Запорізької області розглядаються більше двох десятків аналогічних справ за позовом ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" до ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу.
В усіх цих однорідних справах приймає участь представник відповідача, по справі № 908/2348/15-г на рішення суду відповідачем навіть подано апеляційну скаргу.
Отже, надані позивачем матеріали, обставини виникнення спору та умови договору фінансового лізингу № L381-03/07 від 22.03.2007р. та Додаткової угоди від 28.02.2014р. безперечно свідчать про те, що ненадання відповідачем відзиву та доказів в його обґрунтування не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Господарський суд також звертає увагу відповідача, що протягом всього часу розгляду справи № 908/2321/15-г місто Маріуполь Донецької області знаходиться під контролем збройних сил України та української влади, що є загальновідомим фактом. Отже, посилання відповідача про неможливість надання якихось документів з офісу товариства у місті Маріуполь є надуманими та не підтверджені належними доказами.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд
Між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" (Лізингодавець) та ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" (Лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № L381-03/07 від 22.03.2007р. за умовами якого Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) (надалі - Договір купівлі-продажу) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (Додаток № 2 до цього Договору) (надалі - Предмет лізингу), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).
У додатку № 2 до Договору (Специфікація) від 22.10.2007р. зазначено:
Тандемний коток НD 110 фірми НАММ, з кабіною, системою опалення, системою зовнішнього освітлення, проблисковим маячком у кількості 1 шт. за ціною 576 777,95 грн. (з ПДВ).
Згідно п. 1.2 Договору, строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору) (надалі - Графік), та не може бути менше одного року.
Додатком № 1 до договору фінансового лізингу від 22.03.2007р. № L381-03/07 встановлений Графік платежів від 22.03.2007р., за яким визначено 60 періодів лізингу та щомісячний лізинговий платіж в сумі 11 279,94 грн.
Угодами від 28.04.2007р., 02.03.2009р., 02.08.2010р., 01.12.2010р., 04.05.2011р. внесено зміни до Додатку № 1 "Графік платежів".
В пункті 3.1 Договору сторони встановили вартість Предмета лізингу в розмірі 576 777,95 грн. (в тому числі 20 % ПДВ - 96 129,66 грн.).
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця.
Розмір лізингових платежів за кожний період лізингу, їх загальна сума та порядок сплати зазначаються в Графіку (п. 4.2 Договору).
Згідно пункту 4.7 Договору, оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних), зазначених в цьому розділі Договору, здійснюється Лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач здійснює платежі відповідно до Графіку з коригуванням їх загальної вартості на зміну курсу Національного банку України для Євро за правилами, наведеними в п.3 Графіку.
Відповідно до пункту 8.1 Договору, він набуває чинності з дня його підписання Сторонами та сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно Графіку і діє до повного виконання Сторонами своїх обов'язків за цим Договором.
Відповідно до п. 1.2 Загальних умов фінансового лізингу, які є Додатком № 4 до Договору № L381-03/07 від 22.03.2007р. (надалі - Загальні умови), приймання та передача Предмета лізингу оформляється Актом приймання-передачі.
Пунктом 5.3 Загальних умов передбачено, що Лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електрону адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.
У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.
Згідно пункту 5.5 Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі незалежно від фактичного користування Предметом лізингу. Недоліки якості та комплектності Предмета лізингу, його втрата, ремонт, технічне обслуговування не звільняють Лізингоодержувача від виконання своїх зобов'язань за Договором, в тому числі, своєчасної сплати лізингових платежів.
Відповідно до підпункту 8.1.4 Загальних умов, Лізингоодержувач взяв за себе зобов'язання своєчасно сплачувати лізингові платежі.
На підставі акту приймання - передачі предмета лізинга від 03.04.2007р. позивач передав відповідачу предмет лізингу, зокрема:
Тандемний коток НD 110 фірми НАММ, серійний № Н 1740886 (а.с.16).
Лізингоодержувач за закінченням строку лізингу свої зобов'язання не виконав належним чином та в повному обсязі.
У зв'язку із цим 28.02.2014р. сторони уклали Додаткову Угоду до договору фінансового лізингу № L381-03/07 від 22.03.2007р., зокрема, про наступне:
1.1. Підписанням цієї Угоди Лізингоодержувач визнає наявність простроченої заборгованості за рахунками перед Лізингодавцем та зобов'язується сплатити в розмірі та строк визначений Сторонами.
1.2. Підписанням цієї Угоди, Лізингоодержувач засвідчує та визнає, що на дату укладання цієї Угоди, зобов'язання Лізингоодержувача перед Лізингодавцем за Договором не виконані в повному обсязі і та відповідно до умов, визначених Договором.
1.3. Виконання зобов'язань/боргових зобов'язань Лізингоодержувача за Договором, з моменту укладання цієї додаткової угоди, є відстроченим. Встановити кінцеву дату виконання Лізингоодержувачем зобов'язань за договором до 30.09.2014р. (зобов'язання повинні бути виконані не пізніше зазначеної дати/дата виконання зобов'язань).
1.4. З урахуванням умов, визначених п.1.1. цієї Угоди, Сторони засвідчують, що Договір є чинним та діє до повного виконання Лізингоодержувачем зобов'язань перед Лізингодавцем щодо сплати заборговано відповідно до умов Договору та п. 1.1. цієї Угоди.
При цьому в пункті 1.1 Додаткової угоди вказані номери рахунків, дати рахунків, суми заборгованості за кожним рахунком та дата сплати заборгованості за рахунком - 30.09.2014р. (а.с.32-33).
Як пояснив представник позивача, в пункті 1.1 Додаткової угоди від 28.02.2014р. рахунки по пені позначені англійською літерою "р". Проте при подачі позову ці рахунки в ціну позову не враховано.
Відповідач в порушення умов договору фінансового лізингу № L381-03/07 від 22.03.2007р. та підпунктів 1.1-1.4 Додаткової Угоди від 28.02.2014р. до цього Договору належним чином не виконав свої зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 590 972,73 грн.
Рахунки, заборгованість за якими визнав відповідач в Додатковій Угоді від 28.02.2014р., і за якими заявлено позовні вимоги, надані до матеріалів справи (а.с.34-61).
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір фінансового лізингу № L381-03/07 від 22.03.2007р.
У відповідності до ч.1, 2 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.
Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів (ч. 7 ст. 292 ГК України).
Статтею 1 Закону України від 16.12.1997р. N 723/97- ВР "Про фінансовий лізинг" визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пункт 3 ч. 2 ст. 11 та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" зобов'язує лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі в порядку, встановленому договором.
Статтею 16 Закону N 723/97- ВР встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Лізингові платежі можуть включати:
а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;
б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
в) компенсацію відсотків за кредитом;
г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Згідно ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм, а до відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки.
Розрахунок заборгованості за договором фінансового лізингу № L381-03/07 від 22.03.2007р. в сумі 590 972,73 грн., яка виникла на підставі рахунків за грудень 2009р. - червень 2013р., позивачем здійснений вірно. Вказаний розрахунок відповідає наявним у справі рахункам-фактурам (а.с.34-61), а також рахункам, які були визнані відповідачем у Додатковій Угоді від 28.02.2014р. до договору фінансового лізингу № L381-03/07 від 22.03.2007р.
За приписами статті 204 ЦК України про презумпцію правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів про нечинність Додаткової Угоди від 28.02.2014р. до договору фінансового лізингу № L381-03/07 від 22.03.2007р., в якій відповідач фактично визнав борг перед позивачем за рахунками, що за виключенням рахунків про нарахування пені і складають разом ціну позову у цій справі, суду не надано.
Відповідач зобов'язувався сплатити цей борг до 30.09.2014р.
За приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).
Підстави для припинення зобов'язання відповідача щодо сплати виставлених рахунків за договором фінансового лізингу № L381-03/07 від 22.03.2007р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Доказів оплати відповідачем суми боргу 590 972,73 грн. у матеріали справи не надано.
Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
При прийнятті судового рішення господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 1 000,00 грн., про що було повідомлено в судовому засіданні 06.05.2015р.
Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2015р. було зобов'язано відповідача ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" надати всі документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Крім того надати документи, які посвідчують правовий статус; пропонується надати відзив на позовну заяву і всі докази в його обґрунтування, копію відзиву направити до дня судового засідання позивачу; листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення вихідної кореспонденції); доручення на представника.
У разі заперечення проти розрахунку суми боргу за договором фінансового лізингу № L381-03/07 від 22.03.2007р. у розмірі 590 972,73 грн. надати власний контррозрахунок.
Письмові відомості (повідомлення для суду, довідку, акт звірки тощо) про наявність боргу та його розмір станом на час розгляду справи в судовому засіданні 06.05.2015р.
У випадку сплати (часткової сплати) суми боргу надати суду відповідні платіжні документи.
Належним чином засвідчені копії витребуваних документів - у справу, оригінали - суду для огляду.
Також було зобов'язано відповідача у строк до 27.04.2015р. звернутися до позивача для звіряння розрахунків. Акт звірки надати в засідання суду.
В пункті 7 ухвали сторонам було роз'яснено право суду при прийнятті рішення стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1 700, 00 грн.) за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
В судове засідання 06.05.2015р., яке розпочалося в 11 годин 00 хвилин представник відповідача витребувані судом докази не надала.
Більше того, задовольнивши клопотання відповідача про ознайомлення зі справою та відкладення її розгляду на пізніший строк, в судовому засіданні 06.05.2015р. за згодою представників обох сторін щодо дати і часу наступного судового розгляду, оголошено перерву до 15 год. 00 хв. цього ж дня.
Під час перерви представник ТОВ "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" Давидова С.О. ознайомилась з матеріалами справи (а.с.87), проте в судове засідання 06.05.2015р. о 15 годині 00 хвилин не прибула. Про причини неявки суд не повідомила.
Представник позивача Самокиша В.Ю., яка прибула до суду з міста Києва, вважала, що відповідач користується наданими йому процесуальними правами недобросовісно, штучно затягуючи процес.
Неподання відповідачем витребуваних доказів з неповажних причин, а також неявка в судове засідання 06.05.2015р. о 15 год. 00 хв., час якого був з представником узгоджений в цей же день в судовому засіданні, що розпочалось об 11 год. 00 хв., розцінено як зловживання процесуальними правами.
Як зазначено в ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ст. 4-5 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.
Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Усі судові рішення викладаються у письмовій формі.
Згідно пункту 3.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, такі наслідки:
- стягнення штрафу з винної сторони в доход державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК);
- винесення у встановленому порядку окремих ухвал (стаття 90 ГПК). При цьому слід мати на увазі, що передбачене пунктом 5 статті 83 ГПК право господарського суду у прийнятті рішення стягнути з винної сторони штраф у доход державного бюджету України стосується не лише рішень, прийнятих по суті справи, а й ухвал, у тому числі тих, якими розгляд справи не закінчується (наприклад, ухвали про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представника учасника судового процесу та/або неподанням ним витребуваних судом матеріалів тощо).
В пункті 3.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 також роз'яснено, що зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу:
- клопотань (заяв) про вчинення господарським судом не передбачених ГПК процесуальних дій;
- подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом;
- апеляційних і касаційних скарг на процесуальні документи, дія яких на момент подання такої скарги закінчилася (вичерпана), - наприклад, на ухвалу про зупинення провадження у справі після поновлення провадження в останній.
З урахуванням обставин справи господарський суд може залишити відповідне клопотання (заяву, скаргу) без задоволення, приєднавши його (її) до матеріалів справи і зазначивши про це в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).
Нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.
Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.
За приписами п.5 Розділу XX "Перехідні положення" Підрозділу 1 "Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб" Податкового кодексу України, для цілей застосування п.5 ст.83 ГПК України щодо посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян використовується сума в розмірі 17 гривень.
Тобто, за статтею 83 ГПК України можливе застосування штрафу у розмірі до 1 700,00 грн.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2, ідентифікаційний код 32794511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, пр-т. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, ідентифікаційний код 34480657) 590 972 (п'ятсот дев'яносто тисяч дев'ятсот сімдесят дві) грн. 73 коп. основного боргу та 11 819 (одинадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 45 коп. витрат на судовий збір.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ" (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2, ідентифікаційний код 32794511) в доход Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом.
4. Повне рішення складено 25.05.2015р.
Суддя В.М. Соловйов