20 травня 2015 року Справа № 910/6025/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБожок В.С.
суддівСибіги О.М., Ходаківської І.П.
розглянувши матеріали касаційної скаргиУкраїнської державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд", м. Київ
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року
у справі господарського суду міста Києва
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Турбоатом", м. Харків
до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача проУкраїнської державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд", м. Київ Фонду державного майна України, м. Київ стягнення 13 711 428, 67 грн.
за зустрічним позовомУкраїнської державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд", м. Київ
доВідкритого акціонерного товариства "Турбоатом", м. Харків
простягнення 15 185 630, 88 грн.
за участю представників
позивача за первісним позовом: Вязьонов Д.С.,
відповідача за первісним позовом: Шеховцов Є.С.,
третьої особи: з'явився
Відкрите акціонерне товариство "Турбоатом" (далі за текстом - ВАТ "Турбоатом") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Української державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд" (далі за текстом - УДК "Укрмонтажспецбуд") про стягнення заборгованості за Договором поставки обладнання № 15-1363 від 29.11.2012 року в розмірі 28 684 800 грн., неустойки в розмірі 6 577 100, 20 грн., 3 % річних в розмірі 466 754, 07 грн. та інфляційних втрат в розмірі 482 163, 19 грн.
В подальшому позивачем до господарського суду міста Києва неодноразово подавались зави про збільшення та про зменшення позовних вимог.
В останній заяві про збільшення позовних вимог від 14.10.2014 року ВАТ "Турбоатом" просило суд стягнути з УДК "Укрмонтажспецбуд" заборгованість за Договором поставки обладнання № 15-1363 від 29.11.2012 року у розмірі 604 934, 28 грн., пеню у розмірі 4 229 802, 68 грн., штраф у розмірі 4 527 936, 00 грн., 3 % річних у розмірі 923 346, 59 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 373 217, 09 грн. та заборгованість за Договором поставки обладнання № 15-1363 від 29.11.2012 року за надані послуги з шефмонтажу у розмірі 41 642,83 грн., а також пеню у розмірі 3 889, 80 грн., штраф у розмірі 2 914, 98 грн., 3 % річних у розмірі 518, 82 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 225, 60 грн., нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором в частині надання послуг.
Також УДК "Укрмонтажспецбуд" до господарського суду міста Києва було подано зустрічний позов до ВАТ "Турбоатом" про стягнення пені у розмірі 7 639 070, 88 грн. та штрафу у розмірі 7 546 560, 00 грн. за неналежне виконання зобов'язання з поставки товару за Договором № 15-1363 від 29.11.2012 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року первісний позов задоволено частково: присуджено до стягнення з УДК "Укрмонтажспецбуд" на користь ВАТ "Турбоатом" заборгованість у розмірі 646 577, 11 грн., штраф у розмірі 4 527 936, 00 грн., пеню у розмірі 2 717 177, 82 грн., 3 % річних у розмірі 923 857, 40 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 376 401, 14 грн. та судовий збір; зустрічний позов задоволено частково: присуджено до стягнення з ВАТ "Турбоатом" на користь УДК "Укрмонтажспецбуд" штраф у розмірі 7 546 560, 00 грн., пеню у розмірі 7 423 454, 88 грн. та судовий збір; в іншій частині зустрічних позовних вимог - відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за поставлену продукцію в сумі 604 934, 28 грн. та за надані послуги з шефмонтажу в сумі 41 642, 83 грн. і строк виконання грошового зобов'язання на момент розгляду справи настав, разом з тим, відповідач за первісним позовом у встановлений строк свого обов'язку по сплаті грошових коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України) і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України); відповідно, є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності і стягнення штрафних санкцій (після здійснення судом перерахунку); щодо зустрічного позову суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення зустрічних вимог, оскільки судом встановлено факт прострочення виконання постачальником зобов'язань з поставки товару за Договором більше ніж на 30 днів, а тому правомірним є стягнення з постачальника штрафу та пені (після здійснення перерахунку судом) згідно з п. 9.2 Договору.
Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача за первісним позовом було залучено Фонд державного майна України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ВАТ "Турбоатом" до УДК "Укрмонтажспецбуд" про стягнення 13 711 428, 67 грн. заборгованості, неустойки, 3 % річних та інфляційних задоволено частково та зустрічний позов УДК "Укрмонтажспецбуд" про стягнення 15 185 630, 88 грн. неустойки задоволено частково; резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року викладено в іншій редакції; позовні вимоги ВАТ "Турбоатом" до УДК "Укрмонтажспецбуд" про стягнення 13 711 428, 67 грн. заборгованості, неустойки, 3 % річних та інфляційних задоволено частково: присуджено до стягнення з УДК "Укрмонтажспецбуд" на користь ВАТ "Турбоатом" заборгованість у розмірі 646 577, 11 грн., штраф у розмірі 4 527 936, 00 грн., пеню у розмірі 3 806 786, 02 грн., 3 % річних у розмірі 864 748, 44 грн., інфляційні у розмірі 3 709 916, 56 грн. та судовий збір; в решті позовних вимог щодо стягнення пені, 3 % річних - відмовлено; зустрічний позов УДК "Укрмонтажспецбуд" про стягнення 15 185 630, 88 грн. неустойки задоволено частково: присуджено до стягнення з ВАТ "Турбоатом" на користь УДК "Укрмонтажспецбуд" штраф у розмірі 147 176, 40 грн., пеню у розмірі 347 828, 40 грн. та судовий збір; в решті позовних вимог зустрічного позову щодо стягнення пені та штрафу - відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції при здійсненні розрахунків не вірно розтлумачив п. 2.2, п. 2.4, п. 2.8, п. 7.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 28.05.2013 року, якими передбачено порядок поставки обладнання та порядок здійснення розрахунків між постачальником та замовником і вказав, що датою поставки обладнання за Договором слід вважати першу дату, що свідчить про отримання обладнання замовником, та яка зазначена у залізничних або товарно-транспортних накладних, або видаткових накладних, а тому нарахування пені, 3 % річних та інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання необхідно обраховувати в залежності від кожної поставленої партії обладнання постачальником; щодо зустрічного позову апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність його часткового задоволення з урахуванням того, що зобов'язання по поставці обладнання виникло у постачальника в строк до 25.08.2013 року, а, отже, розрахунок пені від вартості несвоєчасно поставленого обладнання виникає по партіям, поставка по яких була здійснена після 26.08.2013 року, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок, вважає обгрунтованим стягнути з постачальника за прострочення поставки обладнання пеню в розмірі 347 828, 40 грн. та штраф 7 % у розмірі 147 176, 40 грн.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, УДК "Укрмонтажспецбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року, змінити рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року в частині первісного позову та стягнути з первісного відповідача - УДК "Укрмонтажспецбуд" на користь первісного позивача - ВАТ "Турбоатом" суму основного боргу у розмірі 646 577, 11 грн., штраф у розмірі 300 000, 00 грн., пеню у розмірі 300 000, 00 грн., 3 % річних у розмірі 864 748, 44 грн., інфляційні у розмірі 3 709 916, 56 грн. та судовий збір; в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року - залишити без змін.
ВАТ "Турбоатом" до Вищого господарського суду України було подано відзив на касаційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Розпорядженням від 19.05.2015 року № 03-05/777 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Сибіга О.М., Ходаківська І.П.
В судовому засіданні представник відповідача за первісним позовом просив касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року, змінити рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року в частині первісного позову та стягнути з первісного відповідача - УДК "Укрмонтажспецбуд" на користь первісного позивача - ВАТ "Турбоатом" суму основного боргу у розмірі 646 577, 11 грн., штраф у розмірі 300 000, 00 грн., пеню у розмірі 300 000, 00 грн., 3 % річних у розмірі 864 748, 44 грн., інфляційні у розмірі 3 709 916, 56 грн. та судовий збір; в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року - залишити без змін, а представник позивача за первісним позовом проти доводів касаційної скарги заперечував та просив постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Третю особу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вона не скористалась передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року в частині задоволення первісного позову - скасуванню, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва; в частині задоволення зустрічного позову постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року необхідно скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року необхідно залишити без змін з огляду на наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.11.2012 року ВАТ "Турбоатом" (постачальник) та УДК "Укрмонтажспецбуд" (замовник) було укладено Договір поставки обладнання № 15-1363 (далі за текстом - Договір), за умовами якого постачальник на свій ризик та своїми силами, в строки, порядку та на умовах, визначених Договором, зобов'язується розробити конструкторську документацію, виготовити та поставити обладнання для модернізації турбіни К-300-240-2 на об'єкті технічного переобладнання енергоблоку № 1 ДТЕК Криворізької ТЕЦ по номенклатурі, ціні, в обсязі згідно з додатком № 2 (специфікація) до даного Договору, надати послуги по шефмонтажу при введенні в експлуатацію, а замовник зобов'язується оплатити та прийняти обладнання та послуги на умовах даного Договору. Порядок та умови оплати послуг по шефмонтажу буде узгоджуватися сторонами додатково шляхом підписання додаткових угод до даного Договору.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що строк поставки обладнання - протягом 8 місяців після отримання авансового платежу. Договір вступає в силу з дня оплати замовником на поточний рахунок постачальника авансового платежу в порядку та розмірах, передбачених п. 7.2 Договору.
В п. 2.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 28.05.2013 року сторони погодили, що поставка обладнання здійснюється залізничним або автомобільним транспортом на умовах DDP (Incoterms 2010) на об'єкт технічного переоснащення за адресою: Світловий двір ДТЕК КРИВОРІЗЬКА ТЕС, Україна, Дніпропетровська обл., Апостолівський р-н. м. Зеленодольськ. вул. Енергетична. 1.
Згідно з п. 2.8 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 28.05.2013 року датою доставки вважається дата відмітки замовником у видатковій та товарно-транспортній накладній та/або залізничній накладній.
Документом, що підтверджує поставку обладнання (партії обладнання) є видаткова та товарно-транспортна накладна, та/або залізнична накладна з відміткою замовника (п. 4.8 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 28.05.2013 року).
Відповідно до п. 7.2 Договору авансовий платіж - 32 342 400, 00 грн., що складає 30 % вартості обладнання, здійснюється протягом 30 календарних днів з дня підписання даного Договору та надання постачальником замовнику оригіналу рахунку.
Пунктом 7.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 28.05.2013 року передбачено, що оплата 60 % від вартості кожної партії поставленого обладнання здійснюється згідно рахунку-фактури протягом 30 календарних днів після підписання замовником видаткової та товарно-транспортної накладної за формою № 1-ТН та/або залізничної накладної з відміткою замовника. Копію видаткової накладної (завірену печаткою) та перший екземпляр (оригінал) товарно-транспортної накладної та/або залізничної накладної замовник зобов'язується направити постачальнику протягом 2 робочих днів кур'єрською поштою, попередньо направив по електронній пошті.
На виконання умов Договору замовником було сплачено на користь постачальника авансовий платіж у розмірі 32 342 400, 00 грн. наступним чином: 30.11.2012 року в сумі 15 507 530, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 764, № 767 та 25.12.2012 року в сумі 16 834 870, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 909.
В сою чергу, постачальником було поставлено продукцію на суму 105 705 480, 00 грн. 29.09.2013 року та на суму 2 102 520, 00 грн. 21.10.2013 року, яка є предметом Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на відпуск готової продукції та матеріальних цінностей № 080646, № 080647, № 080648, № 080649, № 080650, № 080651, № 080652, № 080653, № 080654, № 080660, № 080662, № 080798 та № 080801.
В подальшому замовником було частково оплачено вартість поставленого обладнання на суму 64 079 865, 72 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача та платіжними дорученнями.
До того ж, на виконання умов Додаткової угоди № 2 від 06.06.2013 року до Договору, постачальником були надані замовнику послуги з шефмонтажу поставленого обладнання на загальну суму 41 642, 83 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами № 10 від 02.04.2014 року та № 11 від 16.05.2014 року.
Так, в п. 1.6 Додаткової угоди № 2 до Договору сторони визначили, що оплата виконаних робіт по шефмонтажу здійснюється замовником щомісячно на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт шляхом перерахування замовником на поточний рахунок постачальника грошових коштів. Оплата здійснюється за фактичний час перебування шеф-персоналу у відрядженні, протягом 30 днів після підписання акту виконаних робіт по шефмонтажу.
Проте, матеріали справи не містять доказів оплати замовником наданих послуг шефмонтажу.
В той же час, в п. 3.3 Додаткової угоди № 2 до Договору сторонами погоджено, що при несвоєчасній оплаті робіт замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але розмірі пені не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, яка діє в період, за який сплачується пеня.
Відтак, спір у справі за первісним позовом виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача за первісним позовом, відповідачем за первісним позовом зобов'язання з оплати поставленого товару за Договором, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 604 934, 28 грн.
Поряд з цим, УДК "Укрмонтажспецбуд" до господарського суду міста Києва було подано зустрічний позов до ВАТ "Турбоатом" про стягнення пені у розмірі 7 639 070, 88 грн. та штрафу у розмірі 7 546 560, 00 грн. за неналежне виконання зобов'язання з поставки товару за Договором № 15-1363 від 29.11.2012 року.
За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення первісного позову та стягнення з УДК "Укрмонтажспецбуд" на користь ВАТ "Турбоатом" заборгованості у розмірі 646 577, 11 грн., штрафу у розмірі 4 527 936, 00 грн., пені у розмірі 2 717 177, 82 грн., 3 % річних у розмірі 923 857, 40 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 376 401, 14 грн. та часткового задоволення зустрічного позову та стягнення з ВАТ "Турбоатом" на користь УДК "Укрмонтажспецбуд" штрафу у розмірі 7 546 560, 00 грн. та пені у розмірі 7 423 454, 88 грн., з огляду на те, що матеріалами справи підтверджено заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за поставлену продукцію в сумі 604 934, 28 грн. та за надані послуги з шефмонтажу в сумі 41 642, 83 грн. і строк виконання грошового зобов'язання на момент розгляду справи настав, разом з тим, відповідач за первісним позовом у встановлений строк свого обов'язку по сплаті грошових коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України) і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України); відповідно, є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності і стягнення штрафних санкцій (після здійснення судом перерахунку). Щодо зустрічного позову суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення зустрічних вимог, оскільки судом встановлено факт прострочення виконання постачальником зобов'язань з поставки товару за Договором більше ніж на 30 днів, а тому правомірним є стягнення з постачальника штрафу та пені (після здійснення перерахунку судом) згідно з п. 9.2 Договору.
В той же час апеляційний господарський суд, погодившись із правомірністю стягнення з замовника основної заборгованості в сумі 646 577, 11 грн., перевіривши надані позивачем за первісним позовом розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання, дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в зазначеній частині є необгрунтованим, оскільки суд при здійсненні розрахунків не вірно розтлумачив п. 2.2, п. 2.4, п. 2.8, п. 7.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 28.05.2013 року, якими передбачено порядок поставки обладнання та порядок здійснення розрахунків між постачальником та замовником, і вказав, що датою поставки обладнання за Договором слід вважати першу дату, що свідчить про отримання обладнання замовником, та яка зазначена у залізничних, або товарно-транспортних накладних, або видаткових накладних, а тому нарахування пені, 3 % річних та інфляційних за прострочення виконання грошового зобов'язання необхідно обраховувати в залежності від кожної поставленої партії обладнання постачальником. Щодо зустрічного позову апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність його часткового задоволення з урахуванням того, що зобов'язання по поставці обладнання виникло у постачальника в строк до 25.08.2013 року, а, отже, розрахунок пені від вартості несвоєчасно поставленого обладнання виникає по партіям, поставка по яких була здійснена після 26.08.2013 року, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції, здійснивши перерахунок, вважає обгрунтованими стягнути з постачальника за прострочення поставки обладнання пеню в розмірі 347 828, 40 грн. та штраф 7 % у розмірі 147 176, 40 грн.
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки господарських судів попередніх інстанцій в частині первісного позову є передчасними та зроблені без належного з'ясування всіх обставин у справі з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3 % річних та штрафних санкцій за невиконання умов Договору поставки та додаткової угоди до нього про надання послуг, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Положеннями ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стосовно зустрічних позовних вимог колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити наступне.
Згідно з положеннями ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 2.1 Договору строк поставки обладнання - протягом 8 місяців після отримання авансового платежу. Договір вступає в силу з дня оплати замовником на поточний рахунок постачальника авансового платежу в порядку та розмірах, передбачених п. 7.2 Договору.
Таким чином, з урахуванням останньої дати здійснення замовником авансового платежу (25.12.2012 року), а також враховуючи приписи ч. 5 ст. 254, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 2.1 Договору, зобов'язання постачальника з поставки товару мало відбутися 26.08.2013 року (оскільки 25.08.2013 року припадає на вихідний день).
З матеріалів справи вбачається, що постачальником було поставлено продукцію на суму 105 705 480, 00 грн. 29.09.2013 року та на 2 102 520, 00 грн. 21.10.2013 року, яка є предметом Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на відпуск готової продукції та матеріальних цінностей № 080646, № 080647, № 080648, № 080649, № 080650, № 080651, № 080652, № 080653, № 080654, № 080660, № 080662, № 080798 та № 080801.
Відтак, має місце прострочення виконання відповідачем за зустрічним позовом зобов'язання з поставки товару за Договором.
За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до п. 9.2 Договору у випадку не поставки або несвоєчасної поставки обладнання постачальником, останній сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 % від вартості непоставленого обладнання або ненаданих послуг за кожний день прострочення. За порушення строків поставки більше ніж на 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно поставленого обладнання.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність часткового задоволення зустрічних вимог, оскільки місцевим господарським судом встановлено факт прострочення виконання постачальником зобов'язань з поставки товару за Договором більше ніж на 30 днів, а тому правомірним є стягнення з постачальника штрафу в розмірі 7 546 560, 00 грн. та пені в розмірі 7 423 454, 88 грн. згідно вищезазначених правових приписів та п. 9.2 Договору.
В той же час апеляційний господарський суд, скасовуючи законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову, здійснивши перерахунок належних до стягнення сум, дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення таких вимог в розмірі 347 828, 40 грн. пені та штрафу 7 % у розмірі 147 176, 40 грн.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, звертає увагу на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів в частині первісного позову було не повно досліджено обставини у даній справі, зокрема, не встановлено чи було дотримано сторонами договірного порядку здійснення поставок та прийняття обладнання, зокрема, чи були узгоджені такі поставки та суми товару в розрізі умов Договору і чи підтверджено це відповідними документами, накладними тощо.
Так, для правильного вирішення спору господарським судами попередніх інстанцій необхідно з'ясувати яка дата згідно умов Договору вважається датою поставки товару, оскільки суд першої інстанції вказав, що такою датою є дата відмітки замовника на видаткових накладних, а суд апеляційної інстанції зазначив, що датою поставки вважає першу дату, що свідчить про отримання обладнання замовником, та яка зазначена у залізничних або товарно-транспортних, або видаткових накладних.
Вищевикладене свідчить, що суди попередніх інстанцій прийшли до протилежних висновків у справі на підставі одних і тих самих доказів і з застосуванням однакових норм матеріального права, що в свою чергу вплинуло на визначення розміру пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
До того ж судам необхідно додатково перевірити стан проведення розрахунків між сторонами та дати цьому відповідний правовий висновок, з огляду на те, що первісні позовні вимоги уточнювались неодноразово.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що судам при розгляді справи необхідно було надати оцінку існуючим правовідносинам сторін з позиції розумності та справедливості і враховувати права та законні інтереси обох сторін договору, з огляду на те, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається і учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Однак, зазначені обставини залишились поза увагою господарських судів попередній інстанцій, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення даного спору.
Неповне дослідження фактичних обставин справи та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливлює правильне застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що всупереч покладеному на суди обов'язку щодо повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи суди на вищенаведене уваги не звернули, а тому судові акти попередніх інстанцій в частині первісного позову не можна визнати законними та обґрунтованими.
Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відтак, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки доказів та фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.
При новому розгляді справи в частині первісного позову суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За таких обставин, касаційна скарга УДК "Укрмонтажспецбуд" підлягає частковому задоволенню, постанова Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року в частині задоволення первісного позову - скасуванню, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва; в частині задоволення зустрічного позову постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року необхідно скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року та рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року у справі № 910/6025/14 в частині задоволення первісного позову - скасувати, направивши справу в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
3. В частині задоволення зустрічного позову, постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 року у справі № 910/6025/14 - скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 року у справі № 910/6025/14 - залишити без змін.
4. П. п. 3, 4 ухвали Вищого господарського суду України від 20.04.2015 року визнати такими, що втратили чинність.
Головуючий суддяВ.С. Божок
СуддіО.М. Сибіга
І.П. Ходаківська