20.05.15р. Справа № 904/3514/15
За позовом Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", м. Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карі Україна", м. Дніпропетровськ
про примусовий демонтаж самовільно встановлених спеціальних конструкцій зовнішньої реклами
Суддя Колісник І.І.
Представники:
від позивача: Малець Н.М., довіреність № 2410-10-9675 від 23.12.2014 року;
від відповідача: не з'явився.
Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" здійснити демонтаж спеціальних конструкцій зовнішньої реклами по вул. Княгині Ольги, 106.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" самовільно встановлено спеціальні конструкції зовнішньої реклами на фасаді будинку (на 4-ох місцях) без отримання у встановленому на те порядку дозволів за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, буд. 106. Самовільно встановивши рекламну конструкцію, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" порушило законодавство України про рекламу, а при спробі примусового усунення позивачем виявленого порушення - перешкоджало діям представників Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" належним чином виконувати свої посадові обов'язки, а саме виконати наказ органу місцевого самоврядування та здійснити демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами.
Позивач стверджує, що своїми діями відповідач порушує права як Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" в частині виконання покладених на нього функцій (зокрема, з примусового демонтажу), так і права Львівської міської ради в частині унеможливлення виконання наказу органу місцевого самоврядування щодо усунення виявленого порушення законодавства про рекламу.
У судовому засіданні представник позивача надав письмові пояснення, у яких зазначив, що з урахуванням викладених у тексті позову обставин його позовні вимоги стосуються зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" демонтувати з фасаду будівлі по вул. Княгині Ольги, 106 рекламні конструкції у кількості 4 штук. При цьому на підтвердження наявності станом на 18.05.2015 року 4-х рекламних конструкцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Карі Україна", представником позивача подано відповідний акт обстеження від 18.05.2015 року.
19.05.2015 року до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи та призначення справи до слухання на іншу дату у зв'язку з неможливістю останнього бути присутнім у судовому засіданні 20.05.2015 року.
Приймаючи до уваги відсутність належних і допустимих доказів в обґрунтування заявленого клопотання, заперечення представника позивача проти відкладення розгляду справи, який прибув у судове засідання з іншого міста, а також завчасне отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 07.05.2015 року (а.с.35 том 1), заявлене клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до клопотання представника відповідача від 14.05.2015 року останній з матеріалами справи ознайомився того ж дня, однак письмового відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.04.2015 року (а.с. 31-33 том 1).
За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2015 року з призначенням розгляду справи на 20.05.2015 року.
У судовому засіданні 20.05.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Товариством з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" (далі - Відповідач) самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на фасаді будинку (на 4-ох місцях) за адресою: м. Львів, вул. вул. Княгині Ольги, 106, у зв'язку з чим 12.05.2014 року Департамент економічної політики Львівської міської ради рекомендованим листом надіслав на адресу відповідача вимогу № 23/Р-7-1298, у якій запропонував Товариству з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" у строк до 22.05.2014 року усунути порушення щодо самовільного встановлення конструкцій зовнішньої реклами (а.с. 9 - 10 том 1).
Наказом Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 17Д від 17.06.2014 року зобов'язано Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" (далі - Позивач) здійснити демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами, що розміщені по вул. Княгині Ольги, 106 до 29.12.2014 року (а.с. 11 - 13 том 1).
25.06.2014 року Комунальне підприємство "Адміністративно-технічне управління" рекомендованим листом надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" попередження № 2410-08-3693 від 25.06.2014 року, в якому повідомило про те, що розміщені по вул. Княгині Ольги, 106 рекламні конструкції підлягають демонтажу, як незаконно встановлені та запропонувало відповідачеві у строк до 03.07.2014 року добровільно здійснити їх демонтаж (а.с. 14 - 16 том 1).
29.01.2015 року Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" складено акт згідно з яким власник спеціальних рекламних конструкцій по вул. Княгині Ольги, 106 та власник будівлі не допустили представників позивача до проведення демонтажу, у зв'язку з чим їх демонтаж є неможливим (а.с. 16 том 1).
Відповідно до акту обстеження місця встановлення рекламного засобу від 18.05.2015 року, складеного позивачем, рекламний засіб, встановлений відповідачем у місті Львові по вул. Княгині Ольги, 106 не було добровільно демонтовано відповідачем, що і є причиною виникнення спору.
Відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 року (далі - Типові правила) спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
Пунктами 3, 4 Типових правил встановлено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
На територіях, будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.
Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів визначені Законом України "Про благоустрій населених пунктів".
Відповідно до статей 12, 13 вказаного Закону суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
До об'єктів благоустрою населених пунктів належать: території загального користування (парки, рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; пам'ятки культурної та історичної спадщини; майдани, площі, бульвари, проспекти; вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; пляжі; кладовища; інші території загального користування); прибудинкові території; території будівель та споруд інженерного захисту територій; території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору. До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.
Пунктом 5 частини першої статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" визначено, що на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати, зокрема, об'єкти зовнішньої реклами, які, у свою чергу, згідно з пунктом 4 частини першої статті 21 вказаного Закону є елементами (частинами) об'єктів благоустрою.
За змістом статті 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" правила благоустрою території населеного пункту (далі - Правила) - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила розробляються на підставі Типових правил благоустрою території населеного пункту (далі - Типові правила) для всіх сіл, селищ, міст і затверджуються відповідними органами місцевого самоврядування. Типові правила розробляються та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Рішенням Львівської міської ради № 569 від 21.05.2010 року затверджені Правила розміщення зовнішньої реклами у м. Львові (а.с. 19-20 том 1).
Відповідно до розділу 4 ("Порядок розміщення зовнішньої реклами") вказаних Правил розміщення зовнішньої реклами у м. Львові проводиться виключно на підставі дозволів, які є підставоюдля розміщення конструкцій зовнішньої реклами.
За таких обставин єдиною підставою для розміщення зовнішньої реклами є наявність у суб'єкта господарювання відповідного дозволу органу місцевого самоврядування, оскільки погодження такого розміщення з уповноваженими органами є обов'язковою умовою правил благоустрою населеного пункту.
Відповідач дозволу на розміщення зовнішньої реклами, який би надавав йому право вчиняти дії з розташування рекламних конструкцій у м. Львові по вул. Княгині Ольги, 106 у передбаченому чинним законодавствам порядку не отримав.
Способи захисту прав та законних інтересів визначені у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, перелік яких не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Разом з тим, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., відповідно до яких, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8, 9 Конституції), а обмеження матеріального права суперечить цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, але є ефективним способом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-20цс11 від 21.05.2012 року, яку було прийнято за результатами перегляду з підстав неоднакового застосування судами положень чинного законодавства, а саме статті 16 Цивільного кодексу України.
Отже, оскільки відповідач у добровільному порядку вчинене ним порушення не усунув, демонтаж рекламних конструкції на фасаді будинку (на 4-ох місцях) за адресою м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106, не здійснив, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
За змістом частини другої статті 84 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення щодо зобов'язання виконати відповідні дії має бути зазначений строк виконання цих дій.
Приймаючи до уваги тривалість та характер порушення з боку відповідача, достатнім для відповідача строком демонтувати рекламні конструкції суд вважає сім календарних днів з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 218,00 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Товариству з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, 4, ідентифікаційний код 37989494) здійснити демонтаж спеціальних конструкції зовнішньої реклами у кількості 4-х штук з фасаду будівлі за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106 протягом семи календарних днів з наступного дня після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карі Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Пастера, 4, ідентифікаційний код 37989494) на користь Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління" (79012, м. Львів, вул. Сахарова, 42, ідентифікаційний код 13804591) судовий збір у сумі 1 218,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.05.2015 року.
Суддя І.І. Колісник