21 травня 2015 року Справа № 911/3733/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Ходаківської І.П.
суддівСибіги О.М., Фролової Г.М. (доповідача)
за участю представників:
позивачів1) Притула Г.Ю., дов. від 19.02.15 2) Станішевський І.С., дов. від 13.05.14
відповідачаДяченко Л. Л., дов. від 12.05.15
Генеральної прокуратури України Онуфрієнко М.В., посв. від 30.01.15
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.03.15
у справі№911/3733/14 господарського суду Київської області
за позовомЗаступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі 1. Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, 2. Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
доВишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа"
простягнення 674 864,30 грн.
Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 20.05.2015, для розгляду касаційної скарги у справі №911/3733/14 господарського суду Київської області, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Сибіга О.М., Фролова Г.М. (доповідач).
Заступник прокурора Деснянського району міста Києва звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з позовом до Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" про стягнення 237 283, 12 грн пені, 22 377, 05 грн інфляційних втрат, 59 123, 19 грн 3 % річних, 356 080, 94 грн штрафу. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати у повному обсязі за отриманий природний газ та обґрунтовані приписами статей 525, 526, 549, 612, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, статей 193, 343 Господарського кодексу України.
Рішенням господарського суду Київської області від 06.11.2014 (суддя Бацуца В.М.) у справі №911/3733/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 (судді: Федорчук Р.В. - головуючий, Лобань О.І., Майданевич А.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 235 482,54 грн пені, 22 223,60 грн втрат від інфляції; 58 707,73 грн 3 % річних; 356 080,94 грн штрафу. Відмовлено у задоволенні інших позовних вимог. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Мотивуючи рішення та постанову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт несвоєчасного здійснення відповідачем розрахунків за договором підтверджено матеріалами справи, позовні вимоги задоволено з урахуванням перерахунку, здійсненого судом. Водночас суди дійшли висновку про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій з огляду на приписи статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Вишгородське районне комунальне підприємство "Вишгородтепломережа" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України. Скаржник, зокрема, вказує на те, що господарські суди попередніх інстанцій, не врахувавши дійсні обставини справи, дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій.
Міністерство енергетики та вугільної промисловості України надало заперечення на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, присутніх у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 28.08.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", як продавцем, та Вишгородським районним комунальним підприємством "Вишгородтепломережа", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/704-ТЕ-17, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах договору. Пунктом 3.3. даного договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. В пункті 3.4. договору зазначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Згідно з пунктом 6.3 договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Пунктом 7.2 договору узгоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів, додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Судами попередніх інстанцій установлено, що за період з жовтня по грудень 2012 позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 5222791,54 грн., однак остаточні розрахунки за газ, поставлений у 2012 році відповідач здійснив лише 01.04.2014, тобто з порушенням строків оплати, встановлених в договорі.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 Кодексу унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Кодексу).
Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є вимога про стягнення з Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" 237 283, 12 грн пені, 22 377, 05 грн інфляційних збитків, 59 123, 19 грн 3 % річних та 356 080, 94 грн штрафу.
Судовими рішеннями у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 235 482,54 грн пені, 22 223,60 грн втрат від інфляції; 58 707,73 грн 3 % річних; 356 080,94 грн штрафу. Відмовлено у задоволенні інших позовних вимог. Суди попередніх інстанцій, зокрема, зазначили, що за газ, отриманий у 2012 році відповідач розрахувався з порушенням строків, встановлених пунктом 6.1 договору купівлі-продажу природного газу №12/704-ТЕ-17 від 28.08.2012.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про теплопостачання" державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік, а також коштів на проведення науково-дослідних робіт з удосконалення систем теплопостачання та енергозбереження.
Статтею 23 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" передбачено, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 № 517 затверджено Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.
Зазначений Порядок та умови визначають механізм перерахування і надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (пункт 1 Порядку).
Згідно з пунктом 4 цього Порядку підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію, на підставі довідки, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.
Учасниками розрахунків є територіальні органи Казначейства; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у м. Києві та Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій чи структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад; надавачі послуг; Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії; державне підприємство "Енергоринок"; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство "Вугілля України"; вугледобувні підприємства; Держрезерв. Кількість сторін договору про організацію взаєморозрахунків є необмеженою та визначається такою кількістю учасників розрахунків, виконання договору якими забезпечить погашення заборгованості та надходження до бюджету коштів у сумі, необхідній для її погашення. Учасниками розрахунків можуть бути підприємства, установи, організації та інші суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).
За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо. Відповідно до статті 105 Кодексу за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову. У постанові мають бути зазначені, серед іншого, підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення; доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу; обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.
За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Отже, предметом доказування є сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Між тим, розглядаючи спір, господарські суди не досліджували усіх обставин, з наданням оцінки усім зібраним у справі доказам та доводам сторін, що є суттєвим для правильного вирішення даного спору. Зокрема, судами належним чином не досліджувались банківські виписки та платіжні-доручення, наявні в матеріалах справи, та не з'ясовувались призначення платежів, які здійснювались відповідачем, зокрема, і 01.04.2014.
Судами не з'ясовувались обставини щодо вчинення сторонами дій на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 № 517, зокрема, щодо укладання договору про організацію взаєморозрахунків, який, у відповідності до пункту 4 Порядку, є підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості.
Таким чином, судами належним чином не встановлено, за якими договорами відбувались розрахунки за поставлений газ. Відтак, обставини справи щодо порядку і строку проведення розрахунків за природний газ залишились не дослідженими.
Таким чином, для правильного вирішення даного спору судові необхідно встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати дійсні правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються. Наведене свідчить про те, що поза увагою судів залишилися питання, з якими пов'язане законне вирішення спору по суті.
Відтак, доводи касаційної скарги частково підтвердженні матеріалами справи. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Разом з цим, до повноважень касаційної інстанції віднесено скерування справи на новий розгляд за результатами розгляду касаційної скарги. Порушення судами процесуальних норм, та не з'ясування обставин від яких залежить законність рішення у спорі є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Вишгородського районного комунального підприємства "Вишгородтепломережа" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.15 у справі №911/3733/14 господарського суду Київської області та рішення господарського суду Київської області від 06.11.14 у даній справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Головуючий І.Ходаківська
Судді О.Сибіга
Г.Фролова