Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
19 травня 2015 р. № 820/20734/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бадюков Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Кікоян Г.О.,
за участю представника позивача - Король Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
ОСОБА_2
до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Луганській області
про визнання дій та рішення протиправними і зобов'язання вчинити певні дії- ,
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДКСУ у Луганській області), третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Луганській області (далі по тексту - третя особа, ГТУЮ у Луганській області) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправними рішення та дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про повернення виконавчих документів без виконання, які оформлено листом від 17.12.2014 року №15-04/40 та зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області прийняти виконавчі документи до виконання.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що державним виконавцем ГТУЮ у Луганській області йому були повернуті виконавчій лист Луганського окружного адміністративного суду та наказ Господарського суду м. Києва за якими він є стягувачем у зв'язку з тим, що стягнення коштів з бюджетних установ здійснюється виключно органами ДКСУ на підставі постанови КМУ № 45 від 30.01.2013 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845».
У зв'язку з цим позивач звернувся із заявами № 302/14-к та № 303/14-к від 12 грудня 2014 року до ГУ ДКСУ у Луганській області про виконання рішення суду до яких додав виконавчі документи та інші додатки, але листом № 15-04/409 від 17 грудня 2014 року відповідач повернув документи без виконання у зв'язку із пропуском строку подання документів до примусового виконання, невідповідності виконавчих документів вимогам, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» та невірного найменування боржника.
Зазначає про те, що зазначені рішення та дії відповідача є незаконним та такими, що порушують права позивача, оскільки строк пред'явлення виконавчих документів до виконання не сплинув, на момент видачі виконавчих документів Законом України «Про виконавче провадження» на вимагалося обов'язкової наявності у виконавчому документів коду боржника, а зміна назви боржника не є підставою для відмови у прийнятті виконавчих документів до виконання.
Відповідач надіслав до суду письмові заперечення роти позову в яких вказав, що 16 грудня 2014 року на адресу Головного управління надійшли наступні документи представника позивача:
- заява від 12.12.2014 за №302/14-К щодо виконання виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом від 06.03.2009 по справі № 2а-3266/08 про зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської ОДА виплатній ОСОБА_2 компенсацію у сумі 71388 грн. за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року.
- заява від 12.12.2014 за № 303/14-К щодо виконання судового наказу №49/291 від 23.09.2009 про стягнення з Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської ОДА на користь ОСОБА_2 26775, 15 грн. заборгованості, з яких 24104, 33 гри. інфляційних витрат, 2670,84 грн. 3% річних, крім того 268.00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Як зазначає відповідач, Головне управління, керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження», Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» розглянуло вищевказані заяви та додані до них документи та листом № 15-04/409 від 17 грудня 2014 року повернуло виконавчі документи на адресу позивача без виконання, оскільки позивачем при поданні виконавчих документів до виконання не було надано належним оформлених документів, що підтверджують дотримання строків пред'явлення їх до виконання згідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчих листах відсутні ідентифікаційні коди боржника. Крім того, як вказує відповідач, наявність ідентифікаційного коду необхідно, оскільки боржник з назвою «Головне управління праці та соціального захисту населення Луганської ОДА» на казначейському обслуговуванні у Головному управлінні не перебуває. Даний розпорядник коштів змінив назву на Департамент соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації.
Таким чином, лише належним чином оформлені виконавчі документи з зазначеним ідентифікаційним кодом боржника можуть бути підставою для належного та законного стягнення Головним управлінням на користь позивача коштів з бюджетної установи. Враховуючи це, Головним управлінням, з урахуванням положень Закону України Про виконавче провадження». Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» повернуті виконавчі документи без виконання як такі, що не відповідають вимогам щодо оформлення виконавчих документів.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне територіальне управління юстиції у Луганській області надіслала до суду копії виконавчих проваджень, письмових заперечень до суду не надавала, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без участі представника не заявлено.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позові, додаткових письмових поясненнях.
Відповідач до суду не свого представника не направив, надіслав до суду письмові заперечення проти позову у яких просив відмовити в його задоволенні та про розгляд справи без участі представника.
Представник третьої особи, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи свого представника не направив.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 10.11.2009 року на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 49/291 від 23.09.2009 року, яке набрало законної сили 10.11.2009 року, Господарським судом міста Києва був виданий наказ на примусове виконання рішення про стягнення з Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації (91000, м. Луганськ, вул. Пушкіна, 8) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІН: НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 у філії - Сєвєродонецьке відділення № 7854 Ощадбанку, МФО 364166) 26775, 17 грн. заборгованості, з яких 24104, 33 грн. інфляційних витрат, 2670, 84 грн. 3% річних, крім того 268,00 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Як вбачається із копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 17519197, згідно копії постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Марченко С.О. від 28.01.2010 року ВП № 17519197 про відкриття виконавчого провадження зазначений судовий наказ до примусового виконання поданий 28.01.2010 року і надано боржнику семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.
06.07.2010 року постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Марченко С.О. від 28.01.2010 року ВП № 17519197 виконавчий документ - наказ № 49/291 від 23.09.2009 року повернуто стягувачу.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.05.2013 року № 49/291 постанову державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Марченко С.О. від 06.07.2010 року про повернення виконавчого документа стягувачу - скасовано, у зв'язку з чим головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Кукуянцевою Ю.Ю. було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 17519197.
16.01.2014 року старшим державним виконавцем ВДВС ГУЮ у Луганській області Курінним О.О. була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві, яка ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2014 року у справі № 49/291 була скасована.
26.01.2015 року у зв'язку із надходженням до ВДВС ГТУЮ у Луганській області ухвали Господарського суду м. Києва від 28.05.2014 року у справі № 49/291, старшим державним виконавцем ВДВС ГТУЮ у Луганській області Пуйдою Є.Ю. було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 17519197.
При судовому розгляді справи встановлено, що Луганським окружним адміністративним судом 06.03.2009 по справі № 2а-3266/08 був виданий виконавчий лист про зобов'язання Головного управління праці та соціального захисту населення Луганської ОДА виплатити ОСОБА_2, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1, місцепроживання: 93412, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у філії - Сєвєродонецьке відділення № 7854 Ощадбанку, МФО 364166, компенсацію у сумі 71388 грн. (сімдесят одна тисяча триста вісімдесят вісім гривень) за пільговий проїзд окремих категорій громадян у період 2007 року, на підставі раніше наданих документів.
З копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 12388651 вбачається, що зазначений виконавчий лист поданий до примусового виконання 26.03.2009 р.
31.03.2009 року головним державним виконавцем ВДВС ГУЮ у Луганській області Кудряшовою Н.Є. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 12388651.
З 14.07.2009 року по 21.03.2011 року виконавче провадження ВП № 12388651 з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 06.03.2009 по справі № 2а-3266/08 було зупинено.
22.08.2011 року старшим державним виконавцем ВДВС ГУЮ у Луганській області Печоновою О.В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 12388651, яка постановою від 29.04.2013 року Луганського окружного адміністративного суду № 812/3296/13-а скасовано.
У зв'язку з цим, 06.09.2013 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Кукуянцевою Ю.Ю. було винесено постанову про відновлення виконавчого провадження ВП № 12388651.
З 14.11.2013 р. по 30.01.2014 року виконавче провадження ВП № 12388651 з примусового виконання виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 06.03.2009 по справі № 2а-3266/08 було зупинено.
30.01.2014 року старшим державним виконавцем ВДВС ГУЮ у Луганській області Курінним О.О. була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Представник позивача до ГУ ДКСУ у Луганській області звернувся із заявами № 302/14-к та № 303/14-к від 12 грудня 2014 року про виконання рішення суду до яких додав виконавчій лист Луганського окружного адміністративного суду від 06.03.2009 по справі № 2а-3266/08 та наказ Господарського суду м. Києва у справі № 49/291 від 23.09.2009 року за якими він є стягувачем з додатками.
Листом № 15-04/409 від 17 грудня 2014 року повернуло виконавчі документи на адресу позивача без виконання, оскільки позивачем при поданні виконавчих документів до виконання не було надано належним оформлених документів, що підтверджують дотримання строків пред'явлення їх до виконання згідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчих листах відсутні ідентифікаційні коди боржника.
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. , № 606-XIV (із змінами та доповненнями) (далі по тексту - Закон №606) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.1 та п. 3 ч. 2 ст. 17 Закону № 606 відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема: виконавчі листи, що видаються судами та судові накази.
У ч. 2 ст. 3 Закону № 606 зазначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що інші виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом (п. 3 ч. 2 ст. 22 Закону).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 23 Закону встановлено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред'явленням виконавчого документа до виконання.
Дослідивши наявні в матеріалах копії виконавчих проваджень ВП № 17519197 та № 12388651 судом встановлено, що на час звернення до ГУ ДКСУ у Луганській області 12.12.2014 року із заявами № 302/14-к та № 303/14-к ОСОБА_2 не пропущено встановленого Законом строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для повернення позивачу без виконання вказаних виконавчих документів.
Крім того, суд зазначає, що згідно статті 19 Закону № 606, в редакціях чинних на момент прийняття виконавчих документів, а саме - виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 06.03.2009 по справі № 2а-3266/08 та наказу Господарського суду м. Києва у справі № 49/291 від 23.09.2009 року, обов'язкова наявність ідентифікаційного коду боржника юридичної особи та інших установ та організацій не вимагалася.
Крім того, у статті 8 Закону № 606 закріплено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
У разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (ч. 5 ст. 8 Закону №606).
У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження (ч. 6 ст. 8 Закону №606).
Відповідно до ч. 1 ст. 264 КАСУ у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Так, згідно п.п. 3 п. 13 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 звернення до суду із заявою про заміну особи (боржника, стягувача) правонаступником є підставою для зупинення безспірного списання коштів.
Тому, у разі необхідності, чинним законодавством передбачається порядок заміни сторони виконавчого провадження у разі зміни найменування, що не є підставою для повернення документів без виконання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм. Акти індивідуальної дії - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.
Дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Суд зазначає, що по відношенню до позивача відповідачем було вчинено дію - розглянуто його звернення та винесено рішення про повернення документів без виконання, викладене у листі відповідача від 17.12.2014 року № 15-04/409, яке є протиправним.
Оскільки, частиною 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, то для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог в частині скасування рішення про повернення документів без виконання, викладеного в листі ГУ ДКСУ у Луганській області від 17.12.2014 року № 15-04/409.
Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області прийняти виконавчі документи до виконання суд зазначає, що із системного аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ч. 3 ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади та ст. 8 Конституції України, якою запроваджений принцип верховенства права, вбачається, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень, а правовим -мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст. 6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права. При цьому, суд зауважує, що з приписів перелічених норм права вбачається неприпустимість підміни судом суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
Зі змісту рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R/80/2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за відповідними критеріями.
Тому, в даному випадку, питання про прийняття виконавчих документів до виконання, віднесено виключно до компетенції відповідача та не входить до компетенції суду, а тому позовні вимоги про зобов'язання зобов'язати ГУ ДКСУ у Луганській області прийняти виконавчі документи до виконання є такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Водночас, на підставі ч. 2 ст. 11 КАСУ для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд також вважає за можливе вийти за межі позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви представника стягувача адвоката Короля Дмитра Володимировича № 302/14-к та № 303/14-к від 12 грудня 2014 року про виконання рішення суду, з урахуванням обставин, викладених в мотивувальній частині цієї постанови суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяви представника позивача. Щодо вимог про зобов'язання прийняти виконавчі документи до виконання, то суд зазначає про їх необґрунтованість, а тому в їх задоволенні має бути відмовлено.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Луганській області про визнання дій та рішення протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати рішення Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Радянський, 59, код 37991110) про повернення документів без виконання, викладене у листі № 15-04/409 від 17 грудня 2014 року.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Радянський, 59, код 37991110) щодо повернення документів без виконання на підставі рішення, викладеного у листі № 15-04/409 від 17 грудня 2014 року.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Радянський, 59, код 37991110) повторно розглянути заяву представника стягувача адвоката Короля Дмитра Володимировича № 302/14-к від 12 грудня 2014 року про виконання рішення суду, з урахуванням обставин, викладених в мотивувальній частині цієї постанови суду.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (93405, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Радянський, 59, код 37991110) повторно розглянути заяву представника стягувача адвоката Короля Дмитра Володимировича № 303/14-к від 12 грудня 2014 року про виконання рішення суду, з урахуванням обставин, викладених в мотивувальній частині цієї постанови суду.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Бадюков Ю.В.