Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
21 травня 2015 р. № 820/4152/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бідонька А.В,
при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.
за участю:
представника позивача - Щербак Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області про скасування постанови, -
Позивач, Публічне акціонерне товариство «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області, в якому просить суд:
- скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Чугуївського РУЮ Харківської області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12.04.2015 року ВП № 46468370 з виконання виконавчого напису, вчиненого 14.09.2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., що зареєстрований за реєстраційним № 2258;
- зобов'язати відділ державної виконавчої служби Чугуївського РУЮ Харківської області прийняти відповідне рішення у межах компетенції, визначеної Законом України «Про виконавче провадження», щодо відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, вчиненого 14.09.2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., що зареєстрований за реєстраційним № 2258.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.02.2015 року ним було подано до Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області заяву про виконання виконавчого напису, вчиненого 14.09.2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., що зареєстрований за реєстраційним № 2258. 14.04.2015 року позивачем отримано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 12.02.2015 року ВП № 46468370 по виконанню вказаного виконавчого напису.
Позивач зазначив, що не погоджується з висновками викладеними у постанові від 12.02.2015 року ВП № 46468370 про відмову у відкритті виконавчого провадження, вважає цю постанову такою, що прийнята з порушенням норм чинного законодавства.
Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача за довіреністю Сєргєєва Т.А. у судовому засіданні 20.05.2015 року проти позову заперечувала, посилаючись на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови, орган виконавчої служби діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим у задоволені позову просить відмовити. В судове засідання 21.05.2015 року представник відповідача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Матеріалами справи встановлено, що між Закритим акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (Банк) та ОСОБА_5 (Позичальник) укладено кредитний договір № 5700330 від 27.09.2007 року, згідно якого банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 58650,0 доларів США на умовах цього Договору, а позичальник зобов'язується використати його за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та повернути кредит банку в порядку і строки, обумовлені договором. Цільовим призначенням кредиту є те, що він надається позичальнику для придбання нерухомості: житловий будинок, записано у реєстровій книзі під № Д-13 за реєстровим № 403, загальна площа: 81,4 кв.м., житлова площа 55 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Зі змісту кредитного договору № 5700330 від 27.09.2007 року встановлено, що сума кредиту зазначена в іноземній валюті.
Між Закритим акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 5700362 від 27.09.2007 року, згідно якого іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання основного зобов'язання, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку на умовах, визначених в цьому договорі, нерухоме майно: житловий будинок, записано у реєстровій книзі під № Д-13 за реєстровим № 403, загальна площа: 81,4 кв.м., житлова площа 55 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
У зв'язку з порушенням умов кредитного договору № 5700330 від 27.09.2007 року ОСОБА_5, 14.09.2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований за реєстраційним № 2258, про звернення стягнення на наступне майно: житловий будинок АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 та знаходиться на заставі стягувача згідно договору іпотеки № 5700362 від 27.09.2007 року (а.с. 6).
Так, 03.02.2015 року позивачем було подано до Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області заяву про виконання вищезазначеного виконавчого напису (а.с. 26).
Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області Сєргеєвою Т.А. 12.02.2015 року винесено постанову про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 14.09.2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., що зареєстрований за реєстраційним № 2258 про звернення стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу від 27.09.2007 року за реєстровим № 8306 зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 27.09.2007 року, номер правочину № 2376936 (а.с. 8).
Згідно копії супровідного листа від 12.02.2015 року копія постанови про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та відмову у відкритті виконавчого провадження було направлено на адресу позивача та отримано останнім 14.04.2015 року, що підтверджується вхідним штампом позивача на супровідному листі (а.с. 7).
Зі змісту оскаржуваної постанови судом встановлено, що вона була прийнята з посиланням на п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", а підставою для її прийняття стало те, що виконавчий документ суперечить діючому законодавству, а саме п. 1 ст. 524, п. 1 ст. 533 Цивільного кодексу України, так як сума зобов'язання у виконавчому листі зазначена в іноземній валюті.
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо винесення постанови від 12.02.2015 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, суд встановив наступне.
Суд зазначає, що порядок примусового виконання рішень державною виконавчою службою передбачений Законом України "Про виконавче провадження" та здійснюється на підставі виконавчих документів, до яких відноситься і виконавчий надпис нотаріуса.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема, такі документи, як виконавчий надпис нотаріуса.
Згідно ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі, направлені на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Частиною. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Судом встановлено, що виконавчий напис, вчинений 14.09.2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., що зареєстрований за реєстраційним № 2258, відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" та строк пред'явлення його до виконання не закінчився.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема у разі: наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Зі змісту спірної постанови встановлено, що державним виконавцем відмовлено у прийнятті до виконання виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження на підставі п.8. ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з наявністю інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, що полягали у невідповідності виконавчого напису діючому законодавству, так як сума зобов'язання у виконавчому листі зазначена у іноземній валюті.
Суд зазначає, що грошовою одиницею України є гривня, що визначено ч.1 ст.99 Конституції України, проте Основний Закон держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць інших держав.
Відповідно до ст.192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93 установлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Наведені правові норми містяться у ст.533 Цивільного кодексу України.
Оскільки заборгованість ОСОБА_5 перед ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" вникла у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання за кредитним договором в іноземній валюті, а виконання договірних зобов'язань у іноземній валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України, та стягнення на користь ПАТ "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" заборгованості в доларах США є правомірним. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верхового Суду України від 8 лютого 2012 року по справі № 6-23996/09).
Крім того суд зазначає, що особливості виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені ст.53 Закону України «Про виконавче провадження».
Частиною 3 ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.
Крім того, частиною 2 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" передбачена можливість звернення стягнення за виконавчими документами як на кошти боржника у гривнях, так і на кошти в іноземній валюті.
Таким чином, законодавством передбачена можливість вчинення виконавчих дій щодо стягнення суми боргу в іноземній валюті. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.05.2011 року по справі №К-29523/10).
Враховуючи те, що серед вимог до виконавчого документа, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" вимога про зазначення суми боргу в національній валюті відсутня, а також те, що законодавством передбачено звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті, тобто можливість вчинення виконавчих дій щодо стягнення суми боргу в іноземній валюті, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) від 12.02.2015 року ВП 46468370 винесена з порушенням норм чинного законодавства та у зв'язку з наведеним підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу .
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині позовних вимог щодо скасування постанови відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області від 12.04.2015 року ВП 46468370 про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Щодо позовних вимог про зобов'язаня відділу державної виконавчої служби Чугуївського РУЮ Харківської області прийняти відповідне рішення у межах компетенції, визначеної Законом України «Про виконавче провадження», щодо відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, вчиненого 14.09.2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., що зареєстрований за реєстраційним № 2258, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
При цьому, суд не підміняє суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.
Питання про відкриття виконавчого провадження віднесено виключно до компетенції державного виконавця та не входить до компетенції суду, а тому вказані позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.
Водночас, частиною 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області повторно розглянути заяву про примусове виконання з виконання виконавчого напису, вчиненого 14.09.2010 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Погрібною Т.П., що зареєстрований за реєстраційним № 2258.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Частиною 3 статті 94 КАС України визначено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" до Відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області про скасування постанови - задовольнити частково.
Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області від 12.04.2015 року ВП 46468370 про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Зобов"язати Відділ державної виконавчої служби Чугуївського міськрайонного управління юстиції Харківської області повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Погрібної Т.П.. що зареєстрований за реєстраційним №2258 від 14.09.2010 року.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь Публічного акціонерного товариства "ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК" (код ЄДРПОУ 14282829) судовий збір у розмірі 73,08 грн.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Суддя Бідонько А.В.
Повний текст постанови виготовлено 26.05.2015 року.