ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
21 травня 2015 року № 2а-6904/12/1370
11 год. 58 хв. м.Львів, вул.Чоловського, 2
Зал судових засідань № 5
Львівський окружний адміністративний суд в складі
головуючого-судді Тертичного В.Г.
за участю секретаря судового засідання Олійника Ю.В.
представників сторін:
від прокурора - Турчин І.Я.
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом в.о. прокурора Личаківського району м.Львова в інтересах держави в особі уповноваженого органу: Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів в особі: Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області до Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» про стягнення заборгованості у розмірі 1700 грн., -
В.о. прокурора Личаківського району м.Львова звернувся до суду в інтересах держави в особі уповноваженого органу: Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів в особі: Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області до Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» (далі - ВАТ «СКБ «Дністер»), в якому просить стягнути з відповідача суму фінансової санкції у розмірі 1700 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в порушення ч.1 ст.16 Закону України "Про рекламу" відповідачем самовільно встановлено спеціальну конструкцію зовнішньої реклами на фасаді будинку за адресою: м.Львів, пр.-т.Чорновола 45А, розмірами площини рекламної конструкції 0,4:0,3 м, яка належить ВАТ «СКБ «Дністер», тобто без дозволу органу місцевого самоврядування. В порушення вимог п.6 ст.27 Закону України "Про рекламу", відповідачем не подано інформацію щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами, та/або вартості розповсюдження реклами. Вказує на те, що згідно з рішенням в.о. начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області Держспоживінспекції України № 0052 від 18 травня 2012 року за порушення законодавства про рекламу на ВАТ «СКБ «Дністер» накладено штраф в розмірі 1700,00 грн., копію якого надіслано відповідачу для виконання. Враховуючи те, що ВАТ «СКБ «Дністер» не сплатив в добровільному порядку суму фінансової санкції, прокурор звернувся з позовом до суду.
В судовому засіданні представник прокурора підтримав позов в повному обсязі, пояснення надав аналогічні до викладеного в позовній заяві, просить позов задоволити повністю. Додатково зазначив про те, що відповідачем було оскаржено рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області Держспоживінспекції України № 0052 від 18 травня 2012 року в судовому порядку. Проте, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року у справі № 2а-4837/12/1370 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю, дане рішення залишене без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року.
Представник Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області в судове засідання не з'явився хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового розгляду справи про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення, клопотань процесуального характеру до суду не подавав.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про місце, дату та час судового розгляду справи вважається повідомленим належним чином, оскільки поштові конверти, які було направлено на його юридичну адресу (79017, м.Львів, вул.Переяславська, 6А) повернулися до суду з відміткою органу поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання». За таких обставин суд на підставі ст.ст. 71, 128 КАС України ухвалив розглянути справу на підставі наявних у ній доказів без участі відповідача.
Суд заслухавши пояснення прокурора, з'ясував зміст позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідив наявні у справі письмові докази, оцінив їх в сукупності, та вважає, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.
Виходячи з характеру спірних правовідносин, суд зазначає, що базовим законом, який визначає засади рекламної діяльності, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами є Закон України "Про рекламу".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу", визначення терміну зовнішня реклама, в цьому Законі, дається в наступному розумінні: це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Як слідує зі змісту ч. 1 ст. 16 вказаного Закону, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Контроль за дотриманням законодавства про рекламу, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про рекламу", здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів реклами.
Відповідальність за порушення законодавства про рекламу передбачена положеннями ст. 27 Закону України "Про рекламу".
Так, згідно з ч. 6 вказаної статті, за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальним органам, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
21.02.2012 року Департамент економічної політики Львівської міської ради направив позивачу ВАТ СКБ "Дністер" вимогу № 23/Р-4-367, у якій у зв'язку із порушенням ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу", а саме самовільне встановлення спеціальної конструкції зовнішньої реклами на будинку по просп. Чорновола, 45А у м.Львові запропоновано позивачу в термін до 07.03.2012 року усунути вказане порушення.
Дану вимогу відповідач не виконав, на підставі чого директором Департаменту економічної політики Львівської міської ради на ім'я начальника Держспоживінспеції у Львівській області направлено подання № 23/Р-4-875 від 09.04.2012 року про порушення Закону України «Про рекламу» ВАТ «СКБ «Дністер».
За результатами розгляду згаданого подання від 09.04.2012 року посадовою особою Інспекції з питань з питань захисту прав споживачів у Львівській області головним спеціалістом Блонар М.М. складено протокол № 0114 від 24 квітня 2012 року про порушення законодавства про рекламу, а саме: п. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу».
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами
зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Листом від 24 лютого 2012 року № 0681 Інспекція з питань захисту прав споживачів у Львівській області просила відповідача надати до 11 травня 2012 року інформацію про вартість розміщеної реклами, розповсюдженої з порушенням вимог рекламного законодавства (копії рахунків, платіжних доручень) та пояснення по факту розміщення зовнішньої реклами з долученням підтверджуючих документів.
11 травня 2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Львівській області прийнято рішення № 0078 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу.
Відповідно до положень ч.2 ст. 26 Закону України «Про рекламу», органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.
На запрошення позивача прибути на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу представник ВАТ СКБ "Дністер" не з'явився, причин неявки не повідомив, інформації про вартість реклами та інших документів щодо її розповсюдження не надав.
18 травня 2012 року Інспекція у справах захисту прав споживачів у Львівській області прийняла рішення № 0052 про накладення на ВАТ СКБ "Дністер" штрафу в розмірі 1700 грн. Підставою для прийняття такого рішення, відповідно до протоколу про порушення законодавства про рекламу від 18.05.2012 року, було те, що в порушення вимог п. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» ВАТ СКБ "Дністер" (адреса: м.Львів, вул.Переяславська, 6А, 79017) прийнято рішення про самовільне встановлення зовнішньої реклами за адресою у м.Львові: пр-т.Чорновола 45А без погодження з органами місцевого самоврядування. В порушення вимог п. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» не подано інформації щодо вартості розповсюдженої реклами або виготовлення реклами.
Дане рішення направлено відповідачу супровідним листом від 21.05.2014 року № 1242.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не погодився із вказаним рішенням та оскаржив його до суду.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року у справі № 2а-4837/12/1370 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Селянський комерційний банк "Дністер" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області про скасування рішення про накладення штрафу № 0052 від 18.05.2012 року на суму 1700 грн. - у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю, дане рішення залишене без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2015 року та набрало законної сили 23 лютого 2015 року.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 та ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року, яка набрала законної сили, суд, керуючись положеннями ст. 72 КАС України, приймає обставини, які встановлені іншим судом.
Суд зазначає, що предметом доказування у даній адміністративній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення штрафу у судовому порядку: 1) наявність рішення про накладення штрафу; 2) факт набрання ним чинності (не оскарження в судовому чи адміністративному порядку у встановлені законом строки); 3) встановлення факту сплати штрафу у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. При цьому питання правомірності застосування до відповідача штрафу не входить до предмету доказування, оскільки рішення про його накладення не є предметом спору в справі про стягнення штрафу. Отже, суд у межах розгляду даної адміністративної справи не здійснює правовий аналіз рішення відповідача № 0078 від 11.05.2012 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в.о.прокурора Личаківського району м.Львова, заявлені в інтересах держави в особі уповноваженого органу: Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів в особі Інспекції з питань захисту прав споживачів у Львівській області є обґрунтованими, підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, тому підлягають задоволенню.
З урахуванням положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 17-19, 69-71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Селянський комерційний банк «Дністер» (79017, м.Львів, вул.Переяславська, 6А, код ЄДРПОУ 19159542) до Державного бюджету (ЗКПО 38008294, банк одержувача: ГУДК у Львівській області, р/р 31115106700007, МФО 825014, код платежу 21081100) штраф в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
3. Судовий збір зі сторін стягувати не слід.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений 25 травня 2015 року.
Суддя Тертичний В.Г.