м. Миколаїв.
29 квітня 2015 року Справа № 814/1008/15
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомЖовтневого районного центру зайнятості Миколаївської обл., вул. Металургів, 8, м. Миколаїв, 54050
доОСОБА_1, АДРЕСА_1
простягнення коштів в сумі 2649,82 грн.,
Позивач - Жовтневий районний центр зайнятості, звернувся з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі - відповідач) незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 2649,82 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач не повідомила про перебування в трудових відносинах з фермерським господарством та отримання винагороди.
Представник позивача подала клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач не висловила заперечень проти заявленого клопотання.
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
23.01.2014 р. відповідач подала заяву до центру зайнятості про надання їй статусу безробітного і отримання допомоги по безробіттю та заповнила персональну картку, де підтвердила, що не відноситься до зайнятого населення. 26.01.2015 р. її знято з обліку в зв'язку з відмовою від послуг служби зайнятості (а. с. 8-11).
В ході розслідування обґрунтованості виплат матеріального забезпечення позивачем 11.02.2014 р. проведена перевірка та виявлено, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості відповідач виконувала роботи за договором цивільно-правового характеру у фермерському господарстві "Вінадія" 14.08.2014 р. з виплатою грошової винагороди в розмірі 65,00 грн. (а. с. 12-13).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", одним із видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.
На підставі ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 36 зазначеного Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послу застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Суд вважає, що позивач необґрунтовано встановив порушення відповідачем ч. 2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки у персональній картці відповідача вказано, що вона є незайнятою особою. Отже, відомостями про обставини, що впливають на умови виплати відповідачу допомоги по безробіттю можуть бути відомості про те, що відповідач перестала бути незайнятою особою чи отримує дохід, як зайнята особа.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" встановлено, що до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
Виходячи з приписів вказаних норм, суд вважає, що для того, щоб особа вважалася зайнятою вона повинна працювати та отримувати дохід для задоволення особистих потреб.
Натомість відповідач одноразово надала послуги за договором на суму 65,00 грн. Суд вважає, що цивільно-правові відносини, які склалися між відповідачем та фермерським господарством "Вінадія" не можна вважати такими, що дали відповідачу можливість працювати та стати зайнятою особою.
До того ж дохід, отриманий відповідачем, не є доходом, який міг би задовольнити її особисті потреби, як зазначено в п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення".
Таким чином, суд встановив, що в діяннях відповідача немає ознак правопорушення, так як недоведений факт надання нею недостовірних відомостей чи введення в оману працівників центру зайнятості з метою приховування отримання доходу від фермерського господарства.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 р. по справі № 814/411/14.
За таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Суддя Н. В. Лісовська