04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" травня 2015 р. Справа№ 910/28817/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Коротун О.М.
Гаврилюка О.М.
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2015 року
у справі № 910/28817/14 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Українська страхова група"
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"
про відшкодування шкоди в порядку регресу у сумі 49000,00 грн.
Приватне акціонерне товариство "Українська страхова група" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 49000,00 грн виплаченого страхового відшкодування.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1501-00194/00003 від 03.09.2013 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Renault Logan, державний номер ВН 3849 ВЕ, а тому позивачем відповідно до положень статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Audi, державний номер ВК 6941 АС під керуванням Лохмоткіна Ю.О., яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/5216067), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2015 року у справі №910/28817/14 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" суму страхового відшкодування в розмірі 49 000,00 грн, 1 827,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2015 року у справі № 910/28817/14, прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 500 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи.
Так, скаржник зазначав, що позивач в своєму позові невірно зазначив суму франшизи і відповідно невірно порахував страхове відшкодування, яке має сплатити відповідач.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 року апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" було прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: Ільєнок Т.В.- головуючий суддя, судді Куксов В.В., Авдеєв П.В.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді Ільєнок Т.В. у відпустці, відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" по справі №910/28817/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Суліма В.В., суддів Гаврилюка О.М., Коротун О.М.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 01.04.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" було прийнято до розгляду вищевказаною колегією суддів.
Представники сторін у судове засідання 19.05.2015 року не з'явились. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями №№12928584,12928592.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" - без задоволення, з наступних підстав.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та вбачається з постанови Комсомольського районного суду м. Херсона від 20.06.2014 року та від 09.10.2014 року у справі № 667/4455/14-п вбачається, що 22.05.2014 року о 14 год. 45 хв. Лохмоткін Ю.О. керуючи транспортним засобом Audi, державний номер ВК 6941 АС рухаючись по другій дорозі на вул. Червонопрапорна в м. Херсоні не надав переваги в русі транспортному засобу Renault Logan, державний номер ВН 3849 ВЕ, який рухався по головній дорозі вул. Сорокіна, внаслідок чого здійснив ДТП.
Даною постановою суду Лохмоткіна Ю.О. було визнано винним за вчинене правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.
Автомобіль марки Renault Logan, державний номер ВН 3849 ВЕ застрахований у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1501-00194/00003 від 03.09.2013 року.
Стаття 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.
Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.
Відповідно до висновку № Вэ-191 від 25.06.2014 матеріальний збиток завданий власникові автомобіля Renault Logan, державний номер ВН 3849 ВЕ, в результаті пошкодження при ДТП з врахуванням фізичного зносу складає 67894,45 грн.
Звіт № Вэ-191 від 25.06.2014 року здійснений оцінщиком Єрофєєвим В.А,, який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідне свідоцтво (знаходиться в матеріалах справи).
На підставі договору добровільного страхування позивачем було складено страховий акт № ПСКА-4176 від 13.08.2014 року згідно якого розраховано суму страхового відшкодування в загальному розмірі 63 613,38 грн.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Кошти в розмірі 63 313,38 грн були перераховані позивачем страхувальнику згідно платіжного доручення № 18755 від 13.08.2014 року.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції до позивача перейшло в межах суми 63 313,38 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Цивільна відповідальність транспортного засобу марки Audi, державний номер ВК 6941 АС, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Renault Logan, державний номер ВН 3849 ВЕ, застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5216067.
Відповідно до умов договору (полісу) АС/5216067 страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду заподіяну страхувальником життю здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки Audi, державний номер ВК 6941 АС.
Зокрема ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну визначено в розмірі 50 000,00 грн.
Розмір франшизи встановлено в сумі 1000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що позивач в своєму позові невірно зазначив суму франшизи і відповідно невірно порахував страхове відшкодування, яке має сплатити відповідач, оскільки скаржником в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не надано належних та допустимих доказів встановлення франшизи саме в розмірі 1500,00 грн.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Audi, державний номер ВК 6941 АС, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/5216067, то відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем марки Audi, державний номер ВК 6941 АС, встановлена у судовому порядку.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
В матеріалах справи наявна регресна вимога № 11/9585 від 15.09.2014 року про сплату страхового відшкодування в сумі 63313,38 грн. Дана вимога була отримана відповідачем 17.09.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (наявне в матеріалах справи).
Згідно п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач отримавши зазначену вище вимогу, суми страхового відшкодування не виплатив.
Оскільки, умовами полісу АС/5216067 розмір франшизи встановлено, тому страхове відшкодування позивачем при звернення з позовом до суду зменшено на його суму - 1000,00 грн.
З огляду на вищевикладене та враховуючи ліміт відповідальності за вирахуванням франшизи, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 49000,00 грн.
Отже, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2015 року у справі №910/28817/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" - задоволенню не підлягають.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2015 року у справі №910/28817/14 - залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/28817/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Коротун
О.М. Гаврилюк