04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" травня 2015 р. Справа№ 910/155/15-г
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
За участю представників:
Від позивача: Клименко Л.С.-представник;
Від відповідача: не з"явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2015
у справі № 910/155/15-г (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАМАКС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн"
про стягнення 179 464, 29 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРАМАКС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" про стягнення з відповідача 179 464,29 грн., з яких 155 494,68 грн. основного боргу, 11 080,59 грн. пені, 11 662, 10 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 1 226,92 грн. - 3% річних, а також відшкодувати витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 15 000 грн. ( з урахуванням уточнень).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2015 у справі №910/155/15-г позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРАМАКС" 155 494, 68 грн основного боргу, 11 080, 59 грн пені, 11 662, 10 грн збитків від зміни індексу інфляції, 1 226, 92 грн - 3% річних, 3 589, 29 грн судового збору, 6 000, 00 грн витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що рішення суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин справи, на підтвердження чого в своїй апеляційній скарзі виклав ряд обставин, які, на його думку, виступають підтвердженням його правової позиції та спростовують правильність винесеного рішення.
Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" у справі №910/155/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.04.2015.
06.04.2015 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу; 14.04.2015 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 19.05.2015.
18.05.2015 через через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8210/15-г про визнання договору недійсним, яка пов'язана зі справою № 910/155/15-г.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Однак, це є правом суду, а не обов'язком, при цьому суд враховує вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи.
З огляду на строк розгляду справи, враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання про відкладення розгляду спору.
В судовому засіданні 19.05.2015 представник позивача надав свої пояснення по справі.Представник відповідача в судове засідання 19.05.2015 не з"явився , причини неявки суду невідомі.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, 11.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРАМАКС" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" (відповідач, покупець) укладено договір поставки № 271 (надалі - договір).
Відповідно до умов п. 1.1. договору постачальник зобов'язується (поставити) передати у власність покупцеві поліграфічну продукцію в найменуванні, асортименті, кількості та за ціною, зазначених у специфікаціях, надалі по тексту іменовані як товар, а Покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 1.3. договору весь поставлений постачальником покупцеві товар, починаючи з дати укладення цього договору і до закінчення строку його дії, згідно видаткових накладних, навіть якщо у них (видаткових накладних) не міститься посилання на цей договір, вважається поставленим на виконання умов цього договору, а видаткові накладні за якими поставлений товар, навіть якщо у них (видаткових накладних) не міститься посилання на цей договір, є його невід'ємними частинами.
Пунктом 2.1. договору визначено, що ціна за товар, що поставляється, згідно даного договору, встановлюється у гривнях та вказується в рахунках постачальника та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару включає в себе вартість упаковки та маркування товару, вартість робіт по підготовці товару до відвантаження, вартість робіт по доставці товару в місце поставки. Загальна вартість партії товару визначається у специфікації.
На підставі заявок відповідача, ,копії яких містяться в матеріалах справи, сторони договору специфікаціями від 16.01.2014, від 07.02.2014, від 05.05.2014, від 07.05.2014, від 23.05.2014, які підписані в двосторонньому порядку та засвідчені печатками сторін, погоджували асортимент та вартість партій товару, що постачається за договором.
Згідно п. 3.1. договору поставка (передача у власність) товару покупцю здійснюється постачальником на умовах склад постачальника, який знаходиться за адресою: Київська область, с. Шпитьки, вул. Господарська 10-А. За домовленістю сторін можлива доставка товару на склад Покупця за додаткову оплату.
Згідно з п. 3.2. договору датою поставки відповідного товару (отримання відповідного товару покупцем) є дата зазначена у підписаній покупцем та постачальником видатковій накладній на такий товар.
Відповідно до п. 3.4 договору перехід до покупця права власності на товар, а також усіх ризиків, пов'язаних із власністю на товар (ризик випадкової загибелі та випадкового пошкодження товару та ін.), відбувається в момент фактичного отримання товару Покупцем, який визначається моментом підписання покупцем видаткових накладних на відповідний товар.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно зі статтею 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач на виконання умов договору за видатковими накладними, які зазначені нижче, у період з 14.02.2014 по 08.08.2014 поставив відповідачеві товар на загальну суму 534 312, 68 грн.
№ РН-МС-0069 від 14.02.2014 на суму 62 232 грн.;
№ ОУ-МС-0011 від 14.02.2014 на суму 2 800,00 грн.;
№ РН-МС-0152 від 04.04.2014 на суму 39 205,50 грн.;
№ РН-МС-0191 від 22.04.2014 на суму 74 020,50 грн.;
№ РН-МС-0206 від 05.05.2014 на суму 89 236,06 грн.;
№ РН-МС-0230 від 19.05.2014 на суму 57 249 грн.;
№ РН-МС-0287 від 06.06.2014 на суму 15 750,00 грн.;
№ РН-МС-0306 від 13.06.2014 на суму 9 996 грн.;
№ РН-МС-0322 від 19.06.2014 на суму 57 619,06 грн.;
№ РН-МС-0351 від 27.06.2014 на суму 30 912 грн.;
№ РН-МС-0364 від 04.07.2014 на суму 51 603 грн.;
№ РН-МС-0382 від 11.07.2014 на суму 34 097, 64 грн.;
№ РН-МС-0450 від 08.08.2014 на суму 9 031,92 грн.
Відповідач вказаний товар отримав на підставі довіреностей № 112 від 14.02.2014, № 218 від 04.04.2014, № 256 від 22.04.2014, № 302 від 05.05.2014, № 338 від 19.05.2014, № 414 від 06.06.2014, № 431 від 13.06.2014, № 449 від 19.06.2014, № 480 від 27.06.2014, № 493 від 04.07.2014, № 519 від 11.07.2014 та № 601 від 07.08.2014, належним чином завірені копії яких залучено до матеріалів справи.
Проте, відповідач вказаний товар оплатив лише частково, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у загальному розмірі 155 494,68 грн. за товар, отриманий на підставі видаткових накладних № РН-МС-0230 від 19.05.2014, № РН-МС-0287 від 06.06.2014, № РН-МС-0306 від 13.06.2014, № РН-МС-0322 від 19.06.2014, № РН-МС-0351 від 27.06.2014, № РН-МС-0364 від 04.07.2014, № РН-МС-0382 від 11.07.2014, № РН-МС-0450 від 08.08.2014.
Положеннями пункту 2.2.1. договору сторонами погоджено порядок розрахунків, а саме: покупець зобов'язаний провести розрахунок за товар в безготівковій формі згідно виставленого рахунку-фактури шляхом перерахування грошових коштів на умовах 100% від суми виставленого рахунку протягом 30 календарних днів з дати поставки товару, якщо сторони не домовились про інше.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 155 494,68 грн.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на вищевикладене, встановивши фактичні обставини справи, та беручи до уваги, що відповідач обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, належними доказами не спростував, доказів належного виконання своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором суду не надав, колегія суддів прийшла до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 155 494,68 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 11 080,59 грн. пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 6.3 договору за прострочення оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на той період, за який нараховується пеня, від суми простроченої заборгованості, за кожний день прострочення оплати.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені,колегія визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахуванням, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 11 080,59 грн. підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 11 662,92 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 226,92 грн. - 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування 3% річних та інфляційний втрат має розпочинатись саме з моменту прострочення виконання грошового зобов'язання та охоплювати весь час прострочення (в межах позовних вимог).
Колегією суддів встановлено, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та розрахунок інфляційних втрат є правомірними та такими, що відповідають передбаченим законодавством порядку та умовам нарахування, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 11 662,10 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 1 226,92 грн. - 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.
Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що товар отриманий не уповноваженим представником відповідача та того, що договір поставки № 271 від 11.11.2013 укладений з боку відповідача з перевищенням повноважень, позаяк загальна сума поставленого товару за вказаним договором становить 534 312,68 грн., в той час як статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" встановлено обмеження щодо укладання директором товариства угод на суму, що перевищує 300 000,00 грн., не беруться колегією суддів до уваги, оскільки викладене спростовується матеріалами справи, зокрема, довіреностями виданими товариством відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача, які залучені до матеріалів справи, та крім того, сума кожної поставки товару за даним договором не перевищує суму, визначену п. 9.16 Статуту товариства відповідача щодо обмеження повноважень директора на укладання відповідних угод (правочинів).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 15 000,00 грн. підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:
1) договір про надання правової допомоги;
2) довіреність;
3) ордер;
4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Матеріали справи свідчать про те, що 25.12.2014 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Гесторс" (виконавець) був укладений договір про надання юридичних послуг № 01-25/12-2014, за умовами якого клієнт доручає, а виконавець, виступаючи юридичним радником клієнта, зобов'язується за плату надавати клієнту необхідні йому юридичні послуги, зокрема, але не обмежуючись, щодо представництва та захисту інтересів клієнта у господарському суді щодо стягнення заборгованості з ТОВ "Камянка Глобал Вайн" за договором поставки (п. 2.1 договору про надання юридичних послуг).
Надання юридичних послуг за цим договором є платним. Клієнт зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати виконавцю плату за юридичні послуги, загальний розмір якої складає 15 000,00 грн., крім того ПДВ 20%, що складає 3000,00 грн., а всього 18 000,00 грн. (п. 4.1 договору про надання юридичних послуг).
Наказом від 25.12.2014 № 40-БН Адвокатське об'єднання "Гесторс" призначило виконавцем послуг за договором адвоката Бобрика В.І., та Клименко Л.С. Підтвердженням того, що Бобрик В.І. адвокат, є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2819 видане 22.02.2007.
Наказом від 09.02.2015 № 5-БН Адвокатське об'єднання "Гесторс" призначило виконавцем послуг за договором адвоката Гарматюка А.Д. Підтвердженням того, що Гарматюк А.Д. адвокат, є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4488/10 видане 24.03.2011.
На виконання умов договору про надання юридичних послуг № 01-25/12-2014 від 25.12.2014 Адвокатським об'єднанням "Гесторс" надано позивачу юридичні послуги на загальну суму 6 000,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2014 № ОУ-000061, який підписаний в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплений печатками товариства з обмеженою відповідальністю "Марамакс" та адвокатського об'єднання, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
Позивач на виконання умов договору про надання юридичних послуг № 01-25/12-2014 від 25.12.2014 сплатив на користь Адвокатського об'єднання "Гесторс" грошові кошти на загальну суму 6 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1528 від 26.12.2014 на суму 5 000,00 грн., та № 1531 від 29.12.2014 на суму 1 000,00 грн., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Разом з тим, позивач, звертаючись з вимогою про відшкодування витрат понесених на правову допомогу в загальній сумі 15 000,00 грн., не надав суду належних та допустимих доказів в підтвердження надання послуг адвокатом та доказів сплати цих послуг адвокату на суму 9 000,00 грн., у зв'язку з чим відшкодуванню підлягають втрати понесені позивачем на правову допомогу в загальній сумі 6 000,00 грн.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 задоволено клопотання представника відповідача, відстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2015 у справі №910/155/15-г до прийняття постанови у справі. Враховуючи відмову у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн", колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача 1 794,64 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2015 у справі № 910/155/15-г залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" (01011, м. Київ, вул. П. Мирного, 16/13 літера А, код ЄДРПОУ 36805359) в дохід Державного бюджету України 1 794 ( одна тисяча сімсот дев'яносто чотири) грн. 64 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи № 910/155/15-г повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська