04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" травня 2015 р. Справа№ 911/137/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Новікова М.М.
секретар: Горбунова М.Є.
за участю представників:
позивача: Новіков С.Ю.;
відповідача: не з'явився;
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі
філії "Управління магістральних газопроводів
"Київтрансгаз"
на рішення Господарського суду Київської області
від 16.03.2015р.
у справі №911/137/15 (суддя Бабкіна В.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
в особі філії "Управління магістральних
газопровідних "Київтрансгаз" Публічного акціонерного
товариства "Укртрансгаз"
до Публічного акціонерного товариства "Факел"
про стягнення 4 351,38 грн.
Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Київтрансгаз" Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Факел" (далі - відповідач) 4 351,38 грн. зайво отриманих відповідачем коштів за договором №LUB-094-1212000946 від 26.12.2012р., які на думку позивача є збитками.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору підряду №LUB-094-1212000946 від 26.12.2012р. відповідач виконав, а позивач прийняв та оплатив підрядні роботи. Однак за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності позивача, проведеної Державною фінансовою інспекцією України, було виявлено завищення вартості виконаних відповідачем робіт на загальну суму 4 351,38 грн.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Рішенням Господарського суду Київської області у справі №911/137/15 від 16.03.2015р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №911/137/15 від 16.03.2015р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач звертав увагу місцевого господарського суду на наступні обставини:
- в даному випадку наявні всі складові елементи цивільного правопорушення, необхідні для відшкодування збитків;
- відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України як збитки підлягає відшкодуванню вартість втраченого майна. Ця норма дозволяє стягнути різницю між завищеною підрядником та належною ціною робіт у якості втрат замовника, зумовлених порушенням підрядника;
- поза увагою суду було залишено те, що порушення за укладеним між сторонами договором встановлено під час проведення ревізії позивача і не заперечувалося відповідачем.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.05.2015р.
В судовому засіданні 18.05.2015р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва у справі №911/137/15 від 16.03.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 18.05.2015р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 18.05.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
26.12.2012р. між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником, було укладено договір №LUB-094-1212000946 (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 1.3) замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати капітальний ремонт регенераторів на ГТ-750-6 компресорної станції Лубни Лубенського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (ст. №12) (далі - роботи), в повному обсязі відповідно до вимог чинних нормативних документів та технічної документації, а замовник зобов'язується прийняти ці роботи та оплатити їх. Склад та обсяг робіт, що доручається до виконання підряднику, визначені кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною Договору (Додаток №1) том справи - 1, аркуші справи 14-19).
Після одержання повідомлення підрядника про готовність до здачі виконаних робіт замовник зобов'язується розпочати їх приймання протягом 3-х робочих днів (п.4.1 Договору).
Ціна Договору обумовлена сторонами в розділі 5, згідно з яким ціна Договору становить 10 522 740,96 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 1 753 790,16 грн., з якої: вартість матеріалів і робіт складає 1 422 336,96 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 237 056,16 грн.; вартість обладнання складає 9 100 404,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) -1 516 734,00 грн. Ціна Договору не може бути збільшена, якщо інше не передбачено законодавством України. Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Обсяг закупівлі може зменшуватись, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.
Порядок здійснення розрахунків визначений сторонами в розділі 6 Договору, згідно з п.п.6.1-6.3 якого оплата за виконані роботи здійснюється проміжними платежами на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт в строк не пізніше 90 календарних днів з дати їх підписання уповноваженими представниками сторін. Оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника або іншими способами, не забороненими чинним законодавством України. Остаточний розрахунок за Договором замовник здійснює протягом 90 календарних днів з дня підписання уповноваженими представниками сторін кінцевого акту здачі-приймання виконаних робіт.
Гарантійний строк на обладнання складає 12 календарних місяців з дня підписання кінцевого акту здачі-приймання виконаних робіт, якщо більший гарантійний строк не встановлений виробником цього обладнання. Гарантійний строк на виконані роботи складає 36 календарних місяців з дня підписання кінцевого акту здач приймання виконаних робіт (п.п.7.1, 7.2 Договору).
В п.11.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його укладання і діє протягом одного року з дати укладання. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
На виконання умов Договору відповідач виконав, а позивач прийняв роботи, про що сторонами було складено та підписано довідки (форми КБ-3) про вартість виконаних будівельних робіт за березень та червень 2013 року, а також Акти №№1-3 (форми КБ-2в) приймання виконаних будівельних робіт за березень та червень 2013 року (том справи - 1, аркуші справи - 68-84).
Позивач повністю розрахувався з відповідачем. Доказів на підтвердження протилежного суду не надано.
У вересні 2014 року Державною фінансовою інспекцією України було проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.10.2012р. до 31.05.2014р., за результатами якої складено акт №05-21/132 від 17.09.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 22-25).
В ході ревізії, зокрема, перевірявся Договір №LUB-094-1212000946 від 26.12.2012р., укладений між позивачем і відповідачем. Так, ревізією правильності застосування коефіцієнтів та розцінок, зазначених ДБН Д.1.1-1-2000, затвердженого Держбудом України від 27.08.2000р. №174 встановлено, що в актах приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в) №1 за березень 2013 року на загальну суму 140 486,11 грн. (з ПДВ), №3 за червень 2013 року на загальну суму 226 430,90 грн. (з ПДВ) та за березень 2013 року на загальну суму 20 587,18 грн. (з ПДВ) завищено адміністративні витрати на загальну суму 1 899,38 грн. (з ПДВ), так як Договором передбачено капітальний ремонт регенераторів на ГТ-750-6 компресорної станції Лубни, а не нове будівництво, чим порушено п.п.3.3.12, 3.3.9 ДБН Д.1.1-1-2000.
Також ревізією правильності застосування коефіцієнтів та розцінок зазначених ДБН Д.1.1-1-2000 до вищевказаного Договору в акті приймання виконаних робіт (ф. КБ-2в) №3 за червень 2013 року на загальну суму 226 430,90 грн. (з ПДВ) по "п.13 зачищення поверхні зварних з'єднань" не застосовано понижуючий коефіцієнт "0,7", що призвело до завищення вартості робіт на загальну суму 2 452,00 грн. (з ПДВ), чим порушено п.1.3 технічної частини ДБН Д.2.3-37-99 та п.п.3.3.12, 3.3.9 ДБН Д.1.1-1-2000.
З наведеного вбачається, що за результатами проведеної ревізії Державна фінансова інспекція України дійшла висновку про завищення загальної вартості підрядних робіт за укладеним між сторонами Договором №LUB-094-1212000946 від 26.12.2012р. на 4 351,38 грн.
Державна фінансова інспекція України направила позивачу вимогу №05-14/1498 від 22.10.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 26-29), в якій, зокрема, вимагала опрацювати матеріали ревізії, вжити заходів щодо усунення виявлених порушень та недопущення їх у подальшому, розглянути питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у їх допущенні та про які зазначено в акті ревізії, та щодо звільнення із займаних посад керівників підпорядкованих структурних підрозділів, в яких були встановлені значні фінансові порушення. Окрім того, відобразити в бухгалтерському обліку філій позивача дебіторську заборгованість виконавців робіт за наведеним у вимозі переліком, до якого було включено дебіторську заборгованість у сумі 4 351,38 грн. за договором, укладеним між позивачем і відповідачем.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою №1 (вих.№5966/10-05) від 02.12.2014р. (том справи - 1, аркуш справи - 30-31), в якій вимагав повернути зайво отримані кошти у сумі 4 351,38 грн.
Однак звернення позивача було залишено відповідачем без реагування.
Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку відшкодувати зайво отримані кошти, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до Господарського суду Київської області.
Місцевий господарський суд повністю відмовив в позові, визнавши позовні вимоги необґрунтованими та документально непідтвердженими.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з п.8 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду наведені в ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 1 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини відповідача. При цьому обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і збитками покладено на позивача.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилався на Акт планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.10.2012р. по 31.05.2014р. №05-21/132 від 17.09.2014р., складений Державною фінансовою інспекцією України, та ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 611, 623 Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
В ст. 226 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний відшкодувати на вимогу суб'єкту завдані збитки у добровільному порядку в повному обсязі.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Окрім того, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Як уже зазначалось вище, між сторонами було укладено Договір №LUB-094-1212000946 від 26.12.2012р., за умовами якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався на свій ризик власними та залученими силами і засобами виконати підрядні роботи, а саме: капітальний ремонт регенераторів на ГТ-750-6 компресорної станції Лубни Лубенського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (ст. №12).
Згідно з положеннями ст. ст. 626-628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Тобто, укладаючи Договір, позивач та відповідач на власний розсуд погодили умови цього договору, зокрема, його ціну.
Спірний Договір не був визнаний недійсним у встановленому законодавством порядку і на даний час є чинним.
Зібрані у справі матеріали свідчать про те, що сторони виконали взяті на себе зобов'язання за Договором у червні 2013 року, будь-яких претензій з приводу якості, комплектності, строків виконання робіт або їх оплати не надходило.
Єдиною підставою для відшкодування відповідачем 4 351,38 грн. зайво отриманих коштів є Акт ревізії позивача, яка проводилась більше ніж через рік після укладання та виконання сторонами спірного Договору.
По суті заявлених вимог, позивач просить стягнути з відповідача збитки, а тому, як уже зазначалось вище, в даному випадку підлягає доведенню наявність протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вину відповідача.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
За результатами перегляду справи апеляційним господарським судом не було встановлено повний склад правопорушення, з яким законодавство пов'язує відшкодування збитків, зокрема, протиправної поведінки та вини відповідача, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність особи (в даному випадку - відповідача).
Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності заявлених ним вимог. Зокрема, позивач не довів, чим саме і яким чином відповідач порушив його права та охоронювані законом інтереси внаслідок укладання та виконання сторонами умов Договору №LUB-094-1212000946 від 26.12.2012р.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
З урахуванням вищевикладених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на позивача (апелянта).
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопровідних "Київтрансгаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2015р. у справі №911/137/15 - без змін.
2. Матеріали справи №911/137/15 повернути до Господарського суду Київської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
М.М. Новіков