04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"19" травня 2015 р. Справа№ 910/14030/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
За участю представників:
Від позивача: Хитрова Л.В.-представник;
Від відповідача: ОСОБА_3-представник;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2015
у справі № 910/14030/14 (головуючий суддя Нечай О.В., судді: Бондарчук В.В., Князьков В.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення заборгованості в розмірі 31 957, 94 грн,
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 31 957,94 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 17 413 (сімнадцять тисяч чотириста тринадцять) грн. 01 коп., заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 9 101 (дев'ять тисяч сто одна) грн. 20 коп., пеню в розмірі 3 233 (три тисячі двісті тридцять три) грн. 28 коп., заборгованість по сплаті комісії за користування кредитом в розмірі 2 210 (дві тисячі двісті десять) грн. 45 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду по цій справі.
Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 у справі № 910/14030/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 справами прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.04.2015.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 розгляд справи відкладено на 19.05.2015.
В судовому засіданні 19.05.2015 сторони надали свої пояснення по справі.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.07.2011 Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки, відповідно до якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), які разом із заявою складають кредитний договір, укладений між відповідачем, як клієнтом, та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач), як банком.
За приписами п. 3.18.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплати відсотків та винагороди.
Відповідно до п. 3.18.2.1.1 Умов банк зобов'язався обслуговувати кредитний ліміт на поточному рахунку клієнта в порядку, передбаченому даним розділом Умов.
В свою чергу, пунктами 3.18.2.2.1, 3.18.2.2.2, 3.18.2.2.3 Умов передбачено, що клієнт зобов'язаний використовувати кредит на цілі, зазначені у п. 3.18.1.1 даного розділу Умов, сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом, згідно з п. п. 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3 погашати кредит, отриманий в рамках встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.18.1.11 Умов.
Відповідно до п. 3.18.1.11 Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 35 днів. Датою завершення періоду безперервного користування кредитними коштами вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.
Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Умовами виконав в повному обсязі, а саме надав позичальнику кредитні кошти, в свою чергу, відповідач порушив вищезазначені положення Умов в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.
З наявної у матеріалах справи банківської виписки по особовому рахунку відповідача також вбачається, що банк свої зобов'язання за Умовами виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит.
Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що додана позивачем до позовної заяви банківська виписка по особовому рахунку відповідача є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.
З наданої позивачем виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 17 413,01 грн.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Враховуючи викладені обставини,колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 17 413,01 грн. підлягають задоволенню.
Позивач у своєму позові зазначає про те, що у відповідача крім заборгованості по поверненню кредитних коштів також існує заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 9 101,20 грн. та заборгованість по сплаті комісії в розмірі 2 210,45 грн.
Відповідно до п. 3.18.5.2 Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених п. п. 3.18.2.2.9, 3.18.2.2.10, 3.18.2.2.13, 3.18.4.11, 3.18.7.1, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення штраф в розмірі 2 % від суми отриманого кредиту.
Колегією суддів досліджено розрахунок, долучений позивачем до позовної заяви, та банківські виписки по особовому рахунку відповідача, та встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 9 101,20 грн. та заборгованості по сплаті комісії в розмірі 2 210,45 грн. також підлягають задоволенню.
В своїй апеляційній скарзі скаржник наголошує на недоведеності позивачем факту укладення кредитного договору з відповідачем.
Наведені доводи ФОП ОСОБА_3 не беруться колегією суддів до уваги, оскільки підписана відповідачем заява про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки, відповідно до якої відповідач приєднався до Умов, разом складають кредитний договір, укладений між відповідачем, як клієнтом, та банком.
Крім того, відповідач користувався кредитними коштами, так як банком було підтверджено їх надання відповідачеві, що означає, що відповідач фактично погодився на умови банку про видачу і користування кредитом.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
З огляду на вищенаведене, надання банком банківського кредиту не є односторонньою дією лише з боку банку, оскільки має місце фактичне користування відповідачем наданим позивачем кредитом, а тому у суду відсутні підстави вважати, що відповідач був фактично позбавлений права на ознайомлення з умовами користування кредитом. Протилежного відповідачем суду не доведено.
Відповідач також зазначає про те, що банком було безпідставно підвищено проценту ставку до 50%, у зв'язку із неповерненням відповідачем кредитних коштів.
Проте, доводи відповідача не відповідають дійсності, так як відповідно до Умов, а саме п. 3.18.4.1.3, в разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати завершення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати завершення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта по погашенню заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого із грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Крім основної суми заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань в загальному розмірі 3 233,28 грн.
Відповідно до вимог ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою,притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України унормовано,що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Згідно з п. 3.18.5.1 Умов при порушенні клієнтом будь-якого зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, передбаченого п. п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, строків повернення кредиту, передбачених п. п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п. п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період за який нараховується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірного здійснення позивачем розрахунку пені, таким чином позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань в розмірі 3 233,28 грн. підлягають задоволенню.
В своїй апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що згідно заяви про відкриття поточного рахунку відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування № б/н від 26.07.2011 та взяв на cебе зобов'язання виконувати умови договору.Між тим, будь який сайт в мережі Інтернет за адресою http://privatbank.ua відсутній.При спробі відкрити сайт з адресою в мережі Інтернет http://privatbank.ua, відкривається сайт з адресою https://privatbank.ua/ua/, який відрізняється від адреси, зазначеній в позовній заяві позивача.На цьому сайті також відсутні умови та правила надання послуг, а міститься лише посилання на «Умови і правила», які фактично розміщені на сайті з іншою адресою, а саме: https://conditions-and-rules.privatbank.ua/. Таким чином, на думку скаржника, заява на відкриття банківського рахунку та приєднання відповідачем до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розміщені в мереді Інтернет на сайті з адресою, якої фактично не існує, не може розглядатись як умови договірних відносин між позивачем та відповідачем.
Наведені доводи не беруться колегією суддів до уваги, оскільки скаржником не надано ані довідки належного технічного спеціаліста щодо роботи сайту, на який посилається скаржник, або відсутності такого сайту взагалі , ані будь якого іншого доказу, який би підтверджував його позицію, викладену в апеляційній скарзі.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2015 у справі № 910/14030/14 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/14030/14 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко