18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
13 травня 2015 року Справа № 925/526/15
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Бойко Ю.В.,
за участю представника позивача Рогальської Т.А. - за довіреністю,
представник відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест"
до комунального підприємства "Муніципальна Інвестиційно-фондова компанія"
про стягнення 66 697,68 грн.,
Заявлено позов про стягнення з відповідача 66 697,68 грн., зокрема 48 858 грн. 55 коп. за подачу теплової енергії на будинок, що знаходиться за адресою: вул. Свердлова, 91, м. Сміла, Черкаська область, відповідно до укладеного між сторонами договору поставки теплової енергії № КТ-07/1 від 01.10.2013; 708 грн. 80 коп. інфляційних втрат, 139 грн. 65 коп. три проценти річних та 16 990 грн. 69 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідач не подав суду відзив на позов, не направив свого представника у судові засідання. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, без відзиву на позов, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке. Відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак повторно не направив свого представника у судове засідання, не направив суду відзив на позов, не подав заперечень проти позовних вимог позивача. Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, надіслання ухвал суду оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України за його адресою, вказаною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців"). У справі є доказ вручення 28.03.2015 ухвали суду про порушення провадження у справі уповноваженому представнику відповідача.
В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому повернення до суду ухвали з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання" не впливає на висновок суду щодо повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи в установленому законом порядку.
Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.
У судовому засіданні представник позивача повністю підтримала позов, просила його задовольнити та прийняти рішення у даному судовому засіданні.
У судовому засіданні 13.05.2015 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (Постачальник за договором, позивач у справі) в особі Мельниченка Дмитра Миколайовича, що діє на підставі Статуту товариства, з однієї сторони, та комунальне підприємство "Муніципальна Інвестиційно-фондова компанія" (Споживач за договором, відповідач у справі), в особі Захарченка Ігоря Петровича, що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, уклали договір поставки теплової енергії № КТ - 07/1 від 01 жовтня 2013 року, далі - Договір, за умовами п. 2.1. якого Постачальник в порядку та умовах, встановлених цим Договором, приймає на себе зобов'язання поставити (передати у власність) Споживачу теплову енергію шляхом подачі теплоносія до опалювальної системи Об'єкта теплопостачання, а Споживач приймає на себе зобов'язання у порядку та строки, встановлені цим Договором оплатити поставлену Постачальником теплову енергію.
Відповідно до п. 4.3.3. Договору загальна кількість та вартість поставленої (спожитої) Теплової енергії встановлюється Постачальником у рахунку, який останній передає Споживачу по завершенню розрахункового періоду.
Відповідно до п. 4.4. Договору на підтвердження приймання-передачі теплової енергії протягом відповідного розрахункового періоду за кількістю та якістю Постачальник складає, підписує, скріплює своєю печаткою та направляє для підписання Споживачу акт приймання-передачі теплової енергії за такий розрахунковий період. Разом із актом приймання-передачі теплової енергії Постачальник передає Споживачу рахунок на оплату поставленої (спожитої) теплової енергії. Якщо Споживач не погоджується із показниками в акті прийому-передачі теплової енергії, він зобов'язаний сплатити безспірну частину отриманої теплової енергії, а щодо оспорюваної частини - виставити обґрунтовану вимогу.
Відповідно до п. 4.11. Договору оплата вартості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється Споживачем шляхом оплати 100 % такої вартості у безготівковому порядку або готівкою до каси Постачальника у строк до 10 (десятого) числа місяця, який слідує за розрахунковим. Теплова енергія вважається оплаченою Споживачем у безготівковому порядку - з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, готівку - з моменту внесення готівкових коштів до каси Постачальника.
Позивач поставив відповідачу теплову енергію згідно актів прийому-передачі теплової енергії: № 1017 від 28.11.2014 на суму 7 145 грн. 45 коп., № 1183 від 31.12.2014 на суму 16 493 грн. 48 коп., № 52 від 31.01.2015 на суму 12 006 грн. 44 коп., № 312 від 28.02.2015 на суму 15 358 грн. 63 коп., всього на суму 51 004 грн. 00 коп. Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вказаних у актах сум від 28.11.2014, 31.12.2014, 31.01.2015, 28.02.2015. Вказана у актах та рахунках кількість використаної теплової енергії відповідає даним, вказаним у Довідках про використання теплової енергії, підписаних обома сторонами та скріплених їх печатками.
В січні 2015 року відповідач перерахував відповідачу на погашення боргу кошти в сумі 2145 грн. 45 коп. залишок боргу відповідача за отриману теплову енергію складає 48 858 грн. 55 коп.
06.03.2015 позивач надіслав відповідачу вимогу про оплату боргу в сумі 48 858 грн. 55 коп. за отриману теплову енергію.
У зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором та несплатою коштів в установлені в договорі строки, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 48 858 грн. 55 коп. основного боргу та індексу інфляції, трьох процентів і пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписом частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як уже зазначалося, пунктом 4.11. Договору встановлений обов'язок відповідача здійснити оплату вартості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії у строк до 10 (десятого) числа місяця, який слідує за розрахунковим, тобто, відповідач повинен був сплатити позивачу кошти за теплову енергію, отриману в листопаді, не пізніше 09.12.2014 та за наступні місяці - відповідно не пізніше 09.01.2015, 09.02.2015, 09.03.2015.
Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України, статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із матеріалів справи вбачається і відповідачем не спростовано, що позивач поставив відповідачу, а останній отримав товар по актах прийому-передачі теплової енергії: № 1017 від 28.11.2014 на суму 7 145 грн. 45 коп., № 1183 від 31.12.2014 на суму 16 493 грн. 48 коп., № 52 від 31.01.2015 на суму 12 006 грн. 44 коп., № 312 від 28.02.2015 на суму 15 358 грн. 63 коп., а всього на суму 51 004 грн. 00 коп.
Акти № 1017 від 28.11.2014, № 1183 від 31.12.2014, № 312 від 28.02.2015 підписані представниками обох сторін та скріплені їх печатками. Акт № 52 від 31.01.2015 представником відповідача не підписаний, однак, позивач подав до матеріалів справи копії рахунків на оплату вказаних у актах сум, зокрема, рахунок від 28.02.2015 та їх оригінали оглянуті судом у судовому засіданні, на цих рахунках вказано про їх отримання представником відповідача. Вказана у актах та рахунках кількість використаної теплової енергії відповідає даним, вказаним у Довідках про використання теплової енергії, підписаних представником відповідача та скріпленим печаткою підприємства. Суду не подано доказів надання чи надіслання відповідачем позивачу обґрунтованих заперечень щодо кількості отриманої теплової енергії чи щодо підстав не підписання акта.
В січні 2015 року відповідач сплатив позивачу кошти в сумі 2 145 грн. 45 коп., залишок боргу відповідача перед позивачем за отриману протягом листопада 2014 - лютого 2015 року теплову енергію складає 48 858 грн. 55 коп.
Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань за Договором.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 48 858 грн. 55 коп. боргу є законною і обгрунтованою, підтвердженою належними доказами, не спростованою відповідачем, тому підлягає задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню на користь позивача основний борг у заявленій сумі 48 858 грн. 55 коп.
В статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
Відповідно до пункту 7.2.3. Договору за порушення строків грошового зобов'язання Споживач сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 1 % (одного відсотка) від загальної суми заборгованості за кожен день такого невиконання грошового зобов'язання, включаючи день оплати.
Пеня в сумі 16 990 грн. 69 коп. нарахована позивачем відповідно до умови Договору, яка відповідає припису Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", яким встановлено сплату пені в розмірі 1%. Пеня нарахована на прострочену суму та за період, коли фактично існувала така заборгованість, строк нарахування не перевищує 6 місяців. Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що він виконаний вірно, відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства, тому з відповідача підлягає стягненню пеня в заявленій позивачем сумі 16 990 грн. 69 коп.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача 708 грн. 80 коп. інфляційних втрат, 139 грн. 65 коп. три проценти річних підлягають задоволенню у заявлених сумах, відповідно до припису статті 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розрахунок трьох процентів річних та індексу інфляції позивачем виконаний вірно, відповідач його не оспорив та не спростував. З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 708 грн. 80 коп. інфляційних втрат, 139 грн. 65 коп. три проценти річних підлягають задоволенню. Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення.
Відповідно до статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 1 827 грн.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з комунального підприємства "Муніципальна Інвестиційно-фондова компанія" (Черкаська область, м. Сміла, вул. Свердлова, 91, ідентифікаційний код 35686412) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (Черкаська область, м. Сміла, вул. Свердлова, 94, ідентифікаційний код 36779078) - 48 858 грн. 55 коп. (сорок вісім тисяч вісімсот п'ятдесят вісім гривень 55 копійок) основного боргу, 708 грн. 80 коп. (сімсот вісім гривень 80 копійок) інфляційних нарахувань, 139 грн. 65 коп. (сто тридцять дев'ять гривень 65 копійок) три проценти річних, 16 990 грн. 69 коп. (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 69 копійок) пені, 1 827 грн. (тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 21.05.2015
Суддя А.Д. Пащенко