29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"18" травня 2015 р.Справа № 924/353/15
Господарський суд Хмельницької області у складі:
Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали
За позовом Державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Поділля Агрогруп", с. Хропотова, Чемеровецький район, Хмельницька область
про стягнення 2 235,48 грн., з яких 1 898,85 грн. сума лізингових платежів, 56,04 грн. пеня, 218,59 грн. інфляційні нарахування, 62,00 грн. 3% річних
За участю представників сторін:
від позивача: Кордас Ж.А. - за довіреністю №14/20-150-14 від 01.07.2014р.;
від відповідача: Матушкін І.С. - директор ТОВ „Поділля-Агрогруп", в засіданні суду 12.05.2015р.
Рішення приймається 18.05.2015р., оскільки в судовому засіданні 12.05.2015р. оголошувалась перерва.
В засіданні суду 18.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.
Суть спору: Державне публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг", м. Київ звернулось до господарського суду із позовом про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю „Поділля Агрогруп", с. Хропотова, Чемеровецький район, Хмельницька область 2 235,48 грн., з яких 1 898,85 грн. сума лізингових платежів, 56,04 грн. пеня, 218,59 грн. інфляційні нарахування, 62,00 грн. 3% річних. Вказана заборгованість виникла у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №22-09-470 бфл/742 від 22.09.2009р.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що між ВАТ „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" (відповідно до постанови КМУ від 31.08.2011р. №951 найменування змінено на Державне публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг") та Товариством з обмеженою відповідальністю „Поділля Агрогруп" було укладено договір фінансового лізингу від 22.09.2009р. №22-09-470 бфл/742, згідно з умовами якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.
Свої зобов'язання за договором позивач виконав належним чином, відповідачу за актом приймання-передачі від 06.10.2009р. передано універсальний дисковий агрегат УДА-4,5-20 вартістю 96 450,00 грн.
Згідно p п.3.4.3 Договору, відповідач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.
Відповідно до п.4.3 Договору та додатку до нього (графік сплати лізингових платежів), з моменту підписання акта, лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі.
Розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору „Графік сплати лізингових платежів" (п.4.2. Договору).
Відповідач, порушуючи умови Договору не сплатив у повному обсязі лізингові платежі, заборгованість по яких складає 1 898,85 грн., що потверджується розрахунком заборгованості.
Позивач зазначає, що відповідачу було направлено вимогу від 17.12.2014р. №14/2867 про сплату заборгованості. Однак, останній залишив її без розгляду та відповідного реагування, заборгованість не сплачена.
При цьому, позивач зазначає, що на підставі п.7.1 Договору, з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 12.11.1996р. №543/96-ВР та положень параграфу 1, 2 глави 49 ЦК України, відповідач несе відповідальність за порушення строків сплати лізингових платежів і зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню від несплаченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується за кожен день прострочення і становить 56,04 грн.
Позивач також вказує, у зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем, то на підставі ст.625 ЦК України із відповідача також підлягають до стягнення сума інфляції у розмірі 218,59 грн. та 3% річних в сумі 62,00 грн.
Оскільки станом на 25.02.2015р. загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 2 235,48 грн., тому, позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого просить суд про стягнення з відповідача 2 235,48 грн., з яких 1 898,85 грн. сума лізингових платежів, 56,04 грн. пеня, 218,59 грн. інфляційні нарахування, 62,00 грн. 3% річних.
Представник позивача в судове засідання 12.05.2015р. (з оголошенням перерви на 18.05.2015р.) прибув, позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позові та наполягав на їх задоволені.
Відповідач в засідання суду 12.05.2015р. прибув, у письмовому відзиві від 08.05.2015р. №20 із позовними вимогами не погоджуються і просить відмовити позивачу в позові, посилаючись на таке.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п.4.3 договору та додатку №2 до нього (графік сплати лізингових платежів), з моменту підписання акту, Лізингоодержувач за користування предметом лізингу сплачує Лізингодавцю чергові лізингові платежі, проте оскільки відповідача ніби-то свого обов'язку не виконав, у нього станом на 27.02.2015 р. виникла заборгованість в сумі 2235,48 грн. згідно розрахунку.
При цьому, ТОВ „Поділля Агрогруп" не погоджується із позовними вимогами позивача, вважає їх безпідставними та просить суд прийняти до уваги таке. Згідно п.3.3.3 договору фінансового лізингу №22-09-472 стб/741 від 22.09.2014р. Лізингоодержувач має право достроково сплатити повну вартість предмета лізингу до закінчення строку дії договору, але не раніше, ніж через рік з дати одержання у користування предмета лізингу.
Тому відповідачем було погашено попередні платежі та основну суму кредиту достроково. Даний факт також підтверджується Додатковим договором від 11.06.2013р. до Договору фінансового лізингу №22-09-472 бфл/742 від 22.09.2009р., відповідно до п.4 якого у зв'язку із достроковою сплатою лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмету лізингу згідно графіку сплати лізингових платежів за додатком №2 до договору сторони підтверджують, що зобов'язання Лізингоодержувача перед Лізингодавцем по сплаті лізингових платежів в частині комісії за супроводження договору в розмірі 7% річних від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу припиняється з 05.08.2011р.
Відповідно до ч.1 ст.51 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.
За таких обставин, відповідач просить суд врахувати даний відзив при прийнятті рішення по даній справі та відмовити позивачу в позові.
Представник позивача в засідання суду 18.05.2015р. прибув, надав суду письмове пояснення від 12.05.2015р. за вих.№91, відповідно до яких не погоджується із позицією відповідача, вказує на те, що позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №22-09-470 бфл/742 від 22.09.2009р.
Позивач вказує, що в судовому засіданні 12.05.2015р. директором підприємства відповідача подано відзив на позов з посиланням на те, що 11.06.2013р. між сторонами було підписано додатковий договір до договору фінансового лізингу №22-09-470 бфл/742 від 22.09.2009р., відповідно до якого, у зв'язку із достроковою сплатою вартості предмету лізингу, зобов'язання відповідача перед позивачем по сплаті комісії за супроводження договору припинено з 05.08.2011р., до відзиву надано копію додаткового договору від 11.06.2013р.
Позивач вказує, що у зв'язку із наявністю боргу та з метою досудового врегулювання спору позивач надіслав ТОВ „Поділля Агро груп" вимогу про оплату боргу. Дану вимогу було надіслано на адресу відповідача 17.12.2014р. У зв'язку із відсутністю будь-якого реагування з боку відповідача на отриману ним вимогу, позивачем 27.02.2015р. було надіслано до господарського суду Хмельницької області позовну заяву. Тобто, з моменту надсилання вимоги Відповідачу до моменту надсилання до суду позовної заяви пройшло два місяці.
Тому, позивач вважає, що у відповідача неодноразово була можливість надати позивачу підписаний додатковий договір, оскільки останній був відсутній у позивача і про його наявність позивачу стало відомо тільки в судовому засіданні 12.05.2015р.
Допускаючи те, що позивачем в 2013р. було надіслано на адресу відповідача підписаний позивачем додатковий договір, то такий договір необхідно розцінювати як пропозицію зі сторони позивача укласти договір.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України). Договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1 ст.640 ЦК України).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст.642 ЦК України).
Частиною 2 статті 644 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідно для цього часу.
Позивач вважає, що додатковий договір був підписаний зі сторони позивача в червні місяці 2013р., тому у відповідача було більш ніж достатньо часу для повідомлення позивача про підписання відповідачем зазначеного договору.
Однак відповідачем цього зроблено не було, більше того, відповідач не відреагував на вимогу, яка виставлялась йому позивачем. Окрім того, відповідачем не було надано суду доказів того, що підписаний примірник Додаткового договору повертався позивачу.
Враховуючи те, що про відсутність предмету спору стало відомо тільки в судовому засіданні 12.05.2015р., а також те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому позивач просить суд судовий збір, відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України покласти на відповідача.
Представник відповідача в засідання суду 18.05.2015р. не прибув, будь-яких додаткових заяв чи клопотань від останнього до суду не надходило.
Розглядом матеріалів справи встановлено:
Державне публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг", м. Київ (ідентифікаційний код 30401456) значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Спецвитягу із ЄДРПОУ від 08.05.2015р. за №20540501.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Поділля Агрогруп" (ідентифікаційний код 35260774) значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Спецвитягу із ЄДРПОУ від 08.05.2015р. за №20540010.
22.09.2009р. між позивачем (Державним публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг") та відповідачем (ТОВ „Поділля Агрогруп") укладено договір фінансового лізингу за №22-09-470 бфл/742, предметом якого є передання лізингодавцем лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника, самостійно обраного лізингоодержувачем, та визначений у додатку до Договору „Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.
Згідно із п.2.1 даного Договору, лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача для потреб останнього купує у постачальника предмет лізингу згідно порядку використання коштів державного бюджету, що спрямовуються на придбання вітчизняної техніки і обладнання для агропромислового комплексу на умовах фінансового лізингу та заходи за операціями фінансового лізингу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003р. №1904.
Відповідно до п.2.2. Договору фінансового лізингу, укладеного між сторонами встановлено, що строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між сторонами.
Пунктом 3.4. Договору визначено обов'язки лізингоодержувача. Так, зокрема, відповідно до п.3.4.3. Договору визначено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов Договору.
Згідно п.4.1. Договору встановлено, що з моменту підписання Акту лізингоодержувач за користування останнім сплачує лізингодавцю чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; винагороду в розмірі 7 (семи) відсотків річних від залишкової невідшкодованої вартості предмета лізингу.
Черговість слати лізингових платежів кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання Акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання Акту, подальші платежі - через кожні три місяці.
Відповідно до п.4.2. Договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору „Графік сплати лізингових платежів".
Згідно додатку №1 до Договору фінансового лізингу сторонами узгоджено вартість предмету лізингу - універсальний дисковий агрегат УДА-4,5-20 в кількості 1 одиниці загальною вартістю 96 450,00 грн., постачальником яких є ТОВ НВП „БілоцерківМАЗ", м. Біла Церква, Київська область.
Крім цього, сторонами узгоджено та підписано додаток №2 до Договору - графік сплати лізингових платежів, в якому визначено розмір лізингових платежів ТОВ „Поділля Агрогруп" (лізингоодержувача) на користь Державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг" (лізингодавець).
Відповідальність сторін передбачена Розділом 7 Договору, де зокрема в п.п.7.1. та 7.7. вказано, що за порушення строків сплати лізингових платежів лізингоодержувач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. Нарахування штрафних санкцій за невиконання грошових зобов'язань здійснюється на всю несплачену суму і не припиняється до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Строк позовної давності відповідно до п.9.3. Договору встановлено у 10 років, а для пені, штрафу та інших видів неустойки - 3 роки.
Згідно наявного у матеріалах справи Акту приймання-передачі сільськогосподарської техніки №121 від 06.10.2009р. відповідач прийняв від позивача у фінансовий лізинг універсальний дисковий агрегат УДА-4,5-20 в кількості 1 одиниці загальною вартістю 96 450,00 грн., що сторони засвідчили своїми підписами та печатками.
На виконання зобов'язань по оплаті лізингових платежів відповідач сплатив кошти в сумі 110 501,57 грн., що підтверджено банківськими виписками, особовою карткою відповідача.
11.06.2013р. між сторонами підписано додатковий договір до договору фінансового лізингу №22-09-470 бфл/742 від 22.09.2009р., згідно якого встановили, що: у зв'язку із достроковою сплатою лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу згідно графіку сплати лізингових платежів за додатком №2 до договору лізингодавець передає, а лізингоодержувач приймає у власність предмет лізингу, а саме: універсальний дисковий агрегат 4,5-20 у кількості 1 одиниця. (п.1 додаткового договору).
Згідно п.п.2,3 додаткового договору передбачено, що перехід права власності на предмет лізингу здійснюється на підставі двостороннього акту приймання-передачі у власність, який сторони підписують та скріплюють печатками сторін у строк не пізніше 30 календарних днів після підписання цього додаткового договору. Сторони погоджують, що станом на „05" серпня 2011р. Лізингоодержувачем згідно графіку сплати лізингових платежів за додатком №2 до Договору сплачено 1 10 501,57 гри., з них: 86 805,00 грн. - в частині відшкодування вартості техніки; 7 975,22 грн. - в частині щорічної винагороди; 9 645,00 грн. - попередній лізинговий платіж 10% в частині відшкодування вартості техніки, 6 076,35 грн. комісія за організацію поставки техніки.
Згідно п.п.4,5 додаткового договору сторони передбачили, що у зв'язку із достроковою сплатою лізингових платежів в частин відшкодування вартості предмета лізингу згідно графіка сплати лізинговим платежів за додатком №2 до договору сторони підтверджують, що зобов'язання Лізингоодержувача перед Лізингодавцем по сплаті лізингових платежів в частині комісії за супроводження договору в розмірі 7% річних від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу припиняється з 05.08.2011р. Даний додатковий договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін.
17.12.2014р. позивач направив відповідачу лист за вих.№14/2867 із вимогою сплатити заборгованість по договору по договору фінансового лізингу від 22.09.2009р. №22-09-470 бфл/742 в сумі 1 898,85 грн. Докази про отримання позивачем відповіді на вимогу в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, позивач звернувся із позовом, згідно якого просить суд про стягнення з відповідача 2 235,48 грн., з яких 1 898,85 грн. сума лізингових платежів, 56,04 грн. пені, 218,59 грн. інфляційних нарахувань та 62,00 грн. 3% річних.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку про таке:
У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору прямого лізингу і кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, зокрема, відповідач зобов'язався своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно ст.806 ЦК України, ч.1 ст.297 ГК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст.1 Закону України „Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Положеннями ст.ст.525,526 ЦК України, ст.193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно до ст.610 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання.
Частиною 1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України „Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачу на невизначений строк не менше одного року.
Із матеріалів справи вбачається, що 22.09.2009р. між сторонами укладено Договір фінансового лізингу за №22-09-470 бфл/742, відповідно до якого позивач передав у фінансовий лізинг, а відповідач прийняв дисковий агрегат УДА-4,5-20 в кількості 1 одиниці загальною вартістю 96 450,00 грн., постачальником яких є ТОВ НВП „БілоцерківМАЗ", м. Біла Церква, Київська область.
Натомість, відповідач вчасно та в повному обсязі провів оплату лізингових платежів, про що свідчать наявні в матеріалах справи банківські виписки та картка особового рахунку відповідача.
Судом також приймається до уваги, що станом на дату подання позову згідно відмітки вхідної кореспонденції суду від 10.03.2015р. №0508/653/158 заявлена позивачем до стягнення заборгованість в сумі 1 898,85 грн. відсутня, що підтверджено додатковим договором до договору фінансового лізингу №22-09-470 бфл/742 від 22.09.2009р., який підписаний між сторонами 11.06.2013р.
При цьому, в п.3,4 вказаної додаткової угоди від 11.06.2013р. сторони встановили дострокову сплату відповідачем коштів в сумі 110 501,57 грн., а також підтвердили, що зобов'язання Лізингоодержувача перед Лізингодавцем по сплаті лізингових платежів в частині комісії за супроводження договору в розмірі 7% річних від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу припиняються із 05.08.2011р.
Згідно ст.599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відтак, зобов'язання по договору фінансового лізингу №22-09-470 бфл/742 від 22.09.2009р. із врахуванням змін, внесених додатковою угодою від 11.06.2013р., припинені з 05.08.2011р., відтак заборгованість відсутня.
Щодо правових підстав для нарахування та стягнення пені, судом до уваги приймається таке.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст.546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).
Із матеріалів справи слідує, що позивачем проведено нарахування пені в сумі 56,04 грн. згідно наявного у справі розрахунку відповідно на суму боргу, яка на дату подання позову відсутня, що є безпідставним, зважаючи на фактичні обставини справи.
За таких обставин, відсутність письмової угоди сторін про нарахування пені у встановленому розмірі при відсутності самого боргу позбавляє позивача правових підстав для стягнення пені з відповідача як відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
Що стосується позовних вимог про стягнення із відповідача 218,59 грн. інфляційних нарахувань та 62,00 грн. 3% річних, то суд вважає такі вимоги також безпідставними, зважаючи на таке.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013р. №14 передбачено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на вищевикладене, у позивача відсутні правові підстави для стягнення із відповідача 3% річних та інфляційних втрат за відсутності порушеного відповідачем грошового зобов'язання.
Твердження позивача про те, що підписаний сторонами примірник додаткової угоди від 11.06.2013р. позивачу не був вчасно направлений, тому про його існування він не знав, не спростовують чинність підписаної між сторонами додаткової угоди від 11.06.2013р. та відсутність заборгованості відповідача.
При цьому, належних та допустимих доказів на спростування зазначеного суду не подано, а доводи позивача щодо правомірності позовних вимог не узгоджуються із матеріалами справи та встановленими судом фактичними обставинами.
За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 ГПК України).
Виходячи із змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що у позові необхідно відмовити в повному обсязі.
Судові витрати по справі згідно вимог ст.ст.44, 49 ГПК України на відповідача не покладаються.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -
У позові Державного публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Поділля Агрогруп", с. Хропотова, Чемеровецький район, Хмельницька область про стягнення 2 235,48 грн., з яких 1 898,85 грн. сума лізингових платежів, 56,04 грн. пеня, 218,59 грн. інфляційні нарахування, 62,00 грн. 3% річних відмовити.
Повне рішення складено 22.05.2015р.
Суддя В.В. Магера
Віддрук. 3 прим.:
1 - до справи;
2 - позивачу - наручно згідно заяви;
3 - відповідачу (вул.Чапаєва, 26, с. Хропотова, Чемеровецький р-н, Хмельницька обл., 31641) - рекоменд.