18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
21 травня 2015 року Справа № 925/225/15
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Гень С.Г.,
за участю представників сторін:
від позивача - Гаврилова С.А. - представник за довіреністю,
від відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо -
зернова корпорація України", м. Київ
до приватного підприємства "Віталком", с. Коробівка, Золотоніського
району, Черкаської області
про стягнення 4 880 424 грн. 16 коп.,-
До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо - зернова корпорація України" до приватного підприємства "Віталком" про стягнення боргу (попередньої оплати), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки зерна майбутнього врожаю від 28 квітня 2014 року №46-К в розмірі 4 880 424 грн. 16 коп., в тому числі: 2 971 500 грн. 00 коп. основний борг, 534 870 грн. 00 коп. пеня, 891 450 грн. 00 коп. штраф та 482 604 грн. 16 коп. 24% річних.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 04 березня 2015 року справу №925/225/15 прийнято до свого провадження суддею Васяновичем А.В. та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 19 березня 2015 року.
Розгляд справи здійснюється після відкладення.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07 квітня 2015 року розгляд справи було відкладено на 28 квітня 2015 року.
Проте, судове засідання 28 квітня 2015 року не відбулося, у зв'язку з відпусткою головуючого по справі судді.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 травня 2015 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та призначено розгляд справи на 21 травня 2015 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.
Викликаний в судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.
Ухвалами господарського суду Черкаської області від 04 березня 2015 року, від 19 березня 2015 року, від 07 квітня 2015 року та від 14 травня 2015 року було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.
Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
В судовому засіданні, яке відбулося 21 травня 2015 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/225/15.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного:
Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 4 880 424 грн. 16 коп., позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на виконання умов договору поставки зерна майбутнього врожаю від 28 квітня 2014 року №46-К здійснив попередню оплату товару в розмірі 2 971 500 грн. 00 коп.
Проте, відповідачем не було здійснено поставки товару у визначені договором строки, а також не було повернуто попередню оплату у встановлений сторонами термін.
Крім того, з урахуванням умов п. п. 5.4 та 6.3. договору №46-К від 28 квітня 2014 року позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 482 604 грн. 16 коп. 24% річних, 534 870 грн. 00 коп. пені та 891 450 грн. 00 коп. штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 28 квітня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо - зернова корпорація України" (покупець) та приватним підприємством "Віталком" (постачальник) було укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю №46-К.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до умов п. 1.1. вищевказаного договору постачальник у визначений сторонами строк зобов'язався поставити покупцю зерно кукурудзи 3 класу в кількості 2 971,500 тонн, а покупець зобов'язався прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його.
Термін поставки по 01 листопада 2014 року включно (п. 1.2. договору).
Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання - передачі відповідної партії товару на умовах поставки передбачених цим договором (п. 1.2.1 договору).
Згідно п. 3.1. договору попередня оплата товару здійснюється із розрахунку одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 1 000 грн. 00 коп. за одиницю виміру товару, в тому числі ПДВ - 166 грн. 67 коп.
Сума попередньої оплати за товар становить 2 971 500 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ (п. 3.1.1. договору).
Розділом четвертим договору визначено, що покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором, зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені п. 3.1.1. договору на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку - фактури останнього), за вирахуванням грошової суми передбаченої п. 4.1.1. цього договору (п. 4.1. договору).
Постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до п. 4.1. цього договору, у розмірі, зазначеному в договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною цього договору, як страховий платіж. Грошові кошти визначені п. 4.1.1 договору, вважається сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту оплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений договором комплексного страхування) (п. 4.1.1. договору).
Згідно п. 4.2. договору остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначена п. 3.1.1. договору) за поставлений покупцю товар, здійснюється покупцем (на підставі рахунку - фактури постачальника) протягом 10 робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів (належним чином оформлених), передбачених у п. п. 2.3., 2.4. цього договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару з ПДВ, що визначена на підставі п. 3.2. договору.
На виконання вимог п. 5.5. договору між відповідачем та приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" було укладено договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур № 203600354.14 від 28 квітня 2014 року.
На виконання умов розділу 4 договору поставки позивач здійснив попередню оплату в розмірі 2 971 500 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень від 29 травня 2014 року №90 на суму 2 919 498 грн. 74 коп., які були перераховані відповідачу та від 29 травня 2014 року №91 на суму 52 001 грн. 26 коп., які були перераховані страховій компанії (а.с. 55-56).
Однак, у визначений п. 1.2. договору поставки строк відповідачем товар поставлено не було, у зв'язку з чим 16 грудня 2014 року позивачем було надіслано відповідачу лист - вимогу від 12 грудня 2014 року №130-4-3874/2-12/4985 про повернення попередньої оплати (а.с. 57-58).
Вищевказану вимогу було отримано відповідачем 19 грудня 2014 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 92).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки вимогу - претензію про повернення попередньої оплати було отримано відповідачем 19 грудня 2014 року, то з урахуванням ст. 530 ЦК України відповідач повинен був повернути кошти в сумі 2 971 500 грн. 00 коп. не пізніше 26 грудня 2014 року.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною другою ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як зазначалося вище відповідач повинен був повернути попередню оплату не пізніше 26 грудня 2014 року.
Однак свій обов'язок приватне підприємство "Віталком" не виконало.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Під час розгляду даного спору відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов'язання щодо повернення суми попередньої оплати у визначений строк.
З урахуванням положень ст. 693 Цивільного кодексу України сума попередньої оплати в розмірі 2 971 500 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Згідно п. 6.3. договору поставки у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім пені, сплачує також штраф у розмірі 30% від суми, що визначена в п. 3.1. цього договору.
Так, з урахуванням вищенаведених умов договору позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 891 450 грн. 00 коп. штрафу та 534 870 грн. 00 коп. пені нарахованої за період з 02 листопада 2014 року по 30 січня 2015 року, оскільки, як вже вказувалося вище, термін поставки товару було визначено договором по 01 листопада 2014 року включно.
В пункті 3 листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2011 року № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" зазначено, що право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (постанова від 22.11.2010 N 14/80-09-2056).
Згідно абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
В пункті 2 вищевказаного листа зазначено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).
В пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Сторони можуть домовитися про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається (абзац третій частини другої статті 551 ЦК України, частина перша статті 231 ГК України) (п. 2.3. вищевказаної постанови ВГСУ).
Згідно ч. 2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 червня 2011 року № 593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 р. N 764" було перетворено державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.
Встановлено, що 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України.
Таким чином позивач є суб'єктом господарювання державного сектора економіки.
Враховуючи вищенаведене, слід дійти висновку, що нарахування пені в розмірі 0,2% від суми попередньої оплати за непоставлений товар не суперечить вимогам чинного законодавства.
Згідно п. 5.4. договору поставки у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань, або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін (строк), постачальник зобов'язаний, зокрема, сплатити покупцю 24% річних за період з дня одержання попередньої оплати від покупця до дня її повернення останньому. Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист - вимога покупця.
З урахуванням вимог п. 5.4. договору поставки, позивачем заявлено до стягнення 482 604 грн. 16 коп. 24% річних нарахованих за період з 29 травня 2014 року по 30 січня 2015 року.
Згідно ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Оскільки сторонами було визначено розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами, то вимога про стягнення 24% річних є правомірною.
Здійснивши перевірку правильності нарахування пені та 24% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3." судом встановлено, що розмір зазначених санкцій нараховано вірно, а тому заявлені до стягнення суми підлягають задоволенню.
Оскільки відповідачем не було поставлено товару у визначені договором строки, заявлена до стягнення сума штрафу також підлягає стягненню з відповідача.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного підприємства "Віталком", вул. Леніна, 1, с. Коробівка, Золотоніського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 34223768, п/р 2600321271001 в ПАТ "Банк Київська Русь", МФО 319092 на користь публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо - зернова корпорація України", вул. Саксаганського, 1, м. Київ, ідентифікаційний код 37243279, п/р №26005040053310 в АТ "Укрексібанк", МФО 322313 - 2 971 500 грн. 00 коп. попередньої оплати, 534 870 грн. 00 коп. пені, 891 450 грн. 00 коп. штрафу, 482 604 грн. 16 коп. 24% річних та 73 080 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.
Повне рішення складено 22 травня 2015 року.
Суддя А.В.Васянович