Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" травня 2015 р.Справа № 922/2016/15
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
при секретарі судового засідання Помпі К.І.
розглянувши справу
за позовом Приватної агропромислової фірми "Воля", с. Білогорілка
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення 26611,48 грн.
за участю представників:
позивача: Панченко О.О., довіреність № 1 від 20.01.2015 р.;
відповідача: не з'явився,
Приватна агропромислова фірма "Воля" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 26611,48 грн., з яких: 20000,00 грн. грошових коштів, 5953,10 грн. збитків від інфляції, 658,38 грн. 3% річних. Позовні вимоги позивача обґрунтовані не поставкою відповідачем оплаченого позивачем товару. Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 квітня 2015 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її до розгляд на 15 квітня 2015 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 квітня 2015 року розгляд справи було 19 травня 2015 року.
24 квітня 2015 року через канцелярію суду від представника позивача надійшло нормативно-правове обґрунтування позовних вимог (вх. № 16682 від 24.04.2015), яке суд долучив до матеріалів справи.
24 квітня 2015 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог (вх. № 16681), відповідно до якої позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат в сумі 5953,10 грн. та 3% річних в сумі 658,38 грн.; просив суд стягнути з відповідача тільки 20000,00 грн. попередньої оплати. Суд долучив до матеріалів справи заяву про відмову від частини позовних вимог.
В судове засідання з'явився представник позивача, який просив суд прийняти до розгляду заяву про відмову від частини позовних вимог, позовні вимог в частині стягнення 20000,00 грн. попередньої оплати підтримав в повному обсязі.
Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, витребуваних судом документів не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать направлені на адресу відповідача, визначену у позовній заяві та ЄДРПОУ та повернені до суду з відміткою пошти про закінчення терміну зберігання ухвали суду.
Розглянувши заяву позивача про відмову від частини позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач до прийняття рішення по справі вправі відмовитися від позову.
Враховуючи те, що відмова від позову є правом позивача, його одностороннім волевиявленням, суд не зв'язаний думкою іншої сторони у справі та думкою третіх осіб щодо цього волевиявлення та щодо припинення провадження у справі.
З огляду на викладене та керуючись ст.78 ГПК України, господарський суд приймає часткову відмову позивача від позову в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 5953,10 грн. та 3% річних в сумі 658,38 грн., оскільки заява про відмову підписана уповноваженим представником позивача, не суперечить діючому законодавству, а в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що ця відмова порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.
Відповідно до ч. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
З огляду на наведене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 5953,10 грн. за період з 09.07.2014 р. по 28.02.2015 р. та 3% річних в сумі 658,38 грн. за період з 09.07.2014 р. по 26.03.2015 р. підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Наслідком відмови позивача від позову відповідно до ст.80 ГПК України є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих же самих підстав.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.
04 квітня 2014 року відповідач надав позивачу рахунок-фактуру № 140404-01 (а.с. 29) про оплату карбоміду в мешках в кількості 20,000 тон на загальну суму 82600,00 грн. (з урахуванням ПДВ).
04 квітня 2014 року позивач здійснив оплату товару згідно вказаного рахунку-фактури, що підтверджується платіжним дорученням № 12 на суму 82600,00 грн.
10 квітня 2014 року відповідач поставив позивачу частину товару згідно рахунку-фактури в кількості 10,000 тон на суму 41300,00 грн.
26 травня 2014 року та 14 листопада 2014 року позивач звертався до відповідача з вимогою вих. № 59 та вимогою № 114 відповідно про поставку решти товару або повернення надмірно сплачених коштів.
Як свідчить виписка з рахунку (а.с. 34), 17.11.2014 р. відповідач повернув позивачу частину надмірно сплачених коштів - в сумі 21300,00 грн.
Позивач стверджує, що відповідач товар на решту попередньої оплати не поставив, решту надмірно сплачених коштів в сумі 20000,00 грн. не повернув, що й зумовило звернення з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Встановлені судом обставини справи свідчать про наявність між сторонами договірних зобов'язань, що виникли шляхом укладення господарського договору у спрощений спосіб.
Договором (відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України) є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).
Як свідчать матеріали справи, станом на момент розгляду даної справи строк з поставки обумовленого домовленістю сторін та оплаченого позивачем товару на суму 82600,00 грн. - настав. Втім, відповідач поставив товар не в повному обсязі (лише на суму 41300,00 грн.).
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази поставки товару, обумовленого домовленістю сторін на суму 41300,00 грн.
Частина вартості недопоставленого товару в сумі 21300,00 грн. була повернена позивачем відповідачу на альтернативну вимогу останнього про допоставку товару або повернення надмірно сплачених коштів.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1, 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).
Листи позивача (а.с. 35-36) та здійснені у зв'язку з цими листами конклюдентні дії відповідача свідчать про припинення зобов'язань між сторонами з поставки обумовленого ними товару.
Враховуючи факт припинення за взаємною згодою сторін зобов'язань за договором, правова підстава для володіння відповідачем сплаченими позивачем коштами в сумі 20000,00 грн. - відпала.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Відповідачем доказів повернення вказаних коштів не надано.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок з повернення вартості оплаченого та непоставленого позивачу товару, безпідставно зберігає у себе сплачені позивачем 20000,00 грн., а від так і про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 20000,00 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України. Враховуючи те, що спір до суду доведено внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, суд покладає витрати зі слати судового збору в сумі 1827,00 грн. на відповідача.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 253, 509, 526, 530, 610, 626, 651, 653, 654, ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 175, 181 ГК України та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ч.4 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61007, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь Приватної агропромислової фірми «Воля» (37720, Полтавська область, Лохвицький район, с. Білогорілка, код ЄДРПОУ 32730636) 20000,00 грн. попередньої оплати, 1827,00 грн. судового збору.
Провадження в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61007, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь Приватної агропромислової фірми «Воля» (37720, Полтавська область, Лохвицький район, с. Білогорілка, код ЄДРПОУ 32730636) 5953,10 грн. збитків від інфляції, 658,38 грн. 3% річних - припинити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 22.05.2015 р.
Суддя В.В. Суслова