Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" травня 2015 р.Справа № 922/3526/14
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Аюпова Р.М.
судді: Бринцев О.В. , Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Лобові Р.М.
розглянувши справу
за позовом Прокурора Дергачівського району Харківської області м. Дергачі в інтересах держави в особі Малоданилівська селищна рада, смт. Мала Данилівка (1-й позивач), в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків (2-й позивач)
до Комунального підприємства "Малоданилівський комунальник", смт. Мала Данилівка
про стягнення коштів в розмірі 57641,88 грн.
за участю представників сторін:
Прокурор - Хряк О.О., посв. від 06.12.2012р.;
Представник 1-го позивача - Ткаченко Т.О., дов. від 09.01.2014 року.;
Представник 2-го позивача - Сосіна І.О., лов. від 08.01.2014р.;
Представник відповідача - Заруцький Р.М., дов. від 25.08.2014р.
Прокурор Дергачівського району Харківської області м. Дергачі в інтересах держави, в особі Малоданилівської селищної ради, смт. Мала Данилівка (перший позивач) , в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області, м. Харків (другий позивач), звернувся до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Малоданилівський комунальник", смт. Мала Данилівка (відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Харківській області, шкоду в розмірі 57641,88 грн., завдану внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів. Також прокурор просить суд покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою господарського суду від 21 серпня 2014 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.09.2014р. о 10:45 год.
Ухвалою господарського суду від 16.10.2014р., за клопотанням представника першого позивача, продовжено строк розгляду справи до 04.11.2014р.
Ухвалою господарського суду від 04.11.2014р. для розгляду справи призначено судову колегію.
Розпорядженням заступника голови господарського суду від 04.11.2014р. призначено склад колегії для розгляду справи № 922/3526/14: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Жельне С.Ч., Шатерніков М.І.
Ухвалою господарського суду від 09.12.2014р. провадження по справі зупинялось до розгляду Харківським окружним адміністративним судом адміністративної справи № 820/18326/14.
Розпорядженням заступника голови господарського суду від 18.03.2015р., у звязку з закінченням терміну повноважень судді Шатернікова М.І., змінено склад судової колегії та призначено склад колегії для розгляду справи № 922/3526/14: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Жельне С.Ч., Бринцев О.В.
Ухвалою господарського суду від 18.03.2015р. провадження у справі № 922/3526/14 поновлено та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 09.04.2015р. о 10:45.
У судових засіданнях 09.04.2015р., 27.04.2015р. оголошувалась перерва.
У судовому засіданні 15.05.2015р. прокурор та представник другого позивача позов підтримали, наполягали на його задоволенні. Представником другого позивача, через канцелярію суду, надано письмові пояснення (вх. №№ 13793, 16705), які судом долучені до матеріалів справи.
Представник першого позивача, присутній у судовому засіданні 15.05.2015р., проти позову заперечував, з підстав, викладених у наданих до суду запереченнях (вх. № 14213), які колегією суддів досліджені та долучені до матеріалів справи.
Представник відповідача, присутній у судовому засіданні 15.05.2015р., проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові пояснення в обґрунтування своєї правової позиції (вх. № 16900), які колегія суддів розглядає та долучає до матеріалів справи.
У судовому засіданні 15.05.2014р. прокурор та представники сторін наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши прокурора та представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:
Як свідчать матеріали справи, Державною екологічною інспекцією у Харківській області, на підставі листа Департаменту екології та природних ресурсів Харківської обласної державної адміністрації від 22.07.2013 року №05.01-19-493, листа Харківського регіонального управління водних ресурсів від 27.06.2013 року №08х-01-14/521, проведено перевірку діяльності відповідача. Проведенню перевірки передувала згода Державної екологічної інспекції України від 18.09.2013 за № 2/3-2454 зг, на підставі якої видано наказ та направлення Державної екологічної інспекції у Харківській області № 1671/01-03 від 02.12.2013р. щодо проведення позапланової перевірки відповідача.
Як зазначив прокурор в позові, під час перевірки були виявлені перевищення нормативів ГДС забруднюючих речовин в складі стічних вод, встановлених дозволом на спец. водокористування Укр. №5320 А/Хар від 25.07.2011 року терміном дії до 25.07.2014 року, а саме: в період з 26.04.2012 року по 03.07.2012 року по хлоридам, сульфатам, азоту амонійному, нітритам, нітратам, фосфатам, СПАР; в період з 24.09.2012 року по 07.12.2012 року по БСК 5, ХСК, хлоридам, сульфатам, азоту амонійному, фосфатам, СПАР; в період з 19.03.2013 року по 20.08.2013 року по завислим речовинам, БСК 5, ХСК, азоту амонійному, СПАР, фосфатам, чим, на думку прокурора, порушено ст. 44 Водного кодексу України, про що зазначено у акті перевірки відповідача Держекоінспекцією в Харківській області № 1671/01-03/07-11 від 13.12.2013 року (другим позивачем).
Обсяги скидів стічних вод до р. Лопань за зазначені періоди правопорушень визначені згідно довідки КП «Малоданилівський комунальник» від 07.02.2014 №13 та склали: з 26.04.2012 по 03.07.2012 - 16,8 тис.м3 стічних вод, з 24.09.2012 по 07.12.2012 - 15,8 тис. м3, з 19.03.2013 по 20.08.2013 - 46,2 тис.м3.
З посиланням на Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783, прокурор стверджує про правомірність та обґрунтованість розрахунку суми шкоди та виставлення другим відповідачем (Держекоінспекцією в Харківській області) претензії № 91 від 05.05.2014 року про відшкодування відповідачем збитків в сумі 57641,88 грн.
Також, прокурором зазначено, що одночасно під час обстеження вищезазначеної мережі водовідведення, по якій здійснюється скид стічних вод від м. Дергачі Харківської області виявлено порив колектора, що є порушенням ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 17 Закону України "Про відходи» та ст. 35 Закону України "Про охорону земель». Крім того, у акті перевірки відповідача Держекоінспекцією в Харківській області № 1671/01-03/07-11 від 13.12.2013 року (другим позивачем), як зазначив прокурор, встановлено, що первинний облік водовідведення (обсяг скинутих до поверхневої водойми стічних вод та їх якості) в журналах встановлених форм ПОД-11, ПОД-12 та ПОД-13 не ведеться, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України.
Таким чином, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, прокурор зазначив, що внаслідок перевищення відповідачем нормативів ГДС забруднюючих речовин в складі стічних вод через порушення природоохоронного законодавства, порушено інтереси Держави та заподіяно шкоду, загальний розмір якої розраховано державним інспектором з охорони навколишнього середовища Харківської області на підставі Методики, та склав 57641,88 грн., обов'язок відшкодування якої покладає на прокуратуру вжиття заходів представницького характеру.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
За приписами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування; земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави (ст. 16 Конституції України).
Згідно із вимогами ст.ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання є відшкодування збитків.
Право звернення до суду спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та громадських об'єднань, яке передбачено Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", не виключає можливості подання позовів про стягнення шкоди, завданої довкіллю, органами місцевого самоврядування, які мають власні самоврядні повноваження.
Відповідно до положень статті 20 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та підпункту 9 пункту 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 548 від 19.12.2006 р., до повноважень Державної екологічної інспекції як спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, її органів на місцях належить подання позовів про відшкодування втрат і збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Статтею 69 даного Закону встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Пункти 3 та 9 ст. 44 ВК України передбачають, що водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Статтею 48 ВК України визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.
Стаття 49 ВК України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.
Згідно ч.1 ст. 70 ВК скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.
Відповідно до п. 2, 6 ч. 3 ст. 110 ВК України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у забрудненні та засміченні вод; недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Стаття 111 ВК України передбачає, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Відповідно до статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
За загальним правилом для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування майнової шкоди за ст. 1166 ЦК України, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Відповідно до п. 4.15 наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України «Про затвердження Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства» від 10.09.2008р. № 464, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2009р. за №18/16034 (надалі «Наказ №464») «До акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань».
Натомість, з матеріалів справи вбачається, що другим відповідачем (Держекоінспекцією в Харківській області) не виконано обов'язків щодо зазначення у акті перевірки інформації, пов'язаної з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та не має посиланнь на акти відбору проб та протоколи вимірювань. Прокурором та другим відповідачем не додано до матеріалів справи жодного акту відбору проб.
Пунктом 2.4. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом МОНПС України від 20.07.2009р. №389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009р. за №767/16783, встановлено, що з моменту встановлення факту скиду зворотних вод з перевищенням встановлених нормативів ГДС до повного його припинення проби води відбираються не менше трьох разів.
З аналізу акту перевірки відповідача Держекоінспекцією в Харківській області № 1671/01-03/07-11 від 13.12.2013 року (другим позивачем) вбачається, що дослідження вод проводилося:
-за період з 03.05.2012 р. по 09.07.2012р. - протокол дослідження води Дергачівської районної санітарно-епідеміологічної станції №386 від 03.05.2012 року та протокол дослідження води Дергачівської районної санітарно-епідеміологічної станції №667 від 09.07.2012 року;
-за період з 28.09.2012р. по 12.12.2012р. - протокол дослідження води Дергачівської районної санітарно-епідеміологічної станції №884 від 28.09.2012 року та протокол дослідження води Дергачівської районної санітарно-епідеміологічної станції №1141 від 12.12.2012 року;
-за період з 29.03.2013р. по 27.09.2013р.- протокол дослідження води ТОВ «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ» №26-вд54 від 29.03.2013 року, протокол дослідження води ТОВ «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ» №64-вд115 від 18.06.2013 року та протокол дослідження води ТОВ «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ» №97-вд168 від 27.09.2013 року.
Отже, разом з повною відсутністю актів відбору проб, є відсутньою визначена законодавством кількість протоколів дослідження вод, а саме: за два зазначених періоди 2012 року використано по два дослідження проб води за кожний період ймовірного перевищення, замість трьох.
Колегія суддів відхиляє доводи прокурора та другого позивача про те, що перевищення відповідачем нормативів ГДС забруднюючих речовин в складі стічних вод доведено даними акту перевірки відповідача Держекоінспекцією в Харківській області № 1671/01-03/07-11 від 13.12.2013 року (другим позивачем) та наявними протоколами дослідження проб у зазначеній кількості, оскільки згідно приписам п.2.3.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом МОНПС України від 20.07.2009р. №389 «Вимірювання, відбір та аналіз проб вод здійснюються відповідно до нормативних документів», але даних про відбір проб у певний спосіб та у певних умовах відповідно до складеного уповноваженою особою акту відбору проб до матеріалів справи не надано.
Крім того, посилання прокурора на певний обсяг скидів стічних вод до р. Лопань за зазначені періоди правопорушень визначені згідно довідки КП «Малоданилівський комунальник» від 07.02.2014 №13 у зазначеній у цьому листі кількості та використання таких данних другим позивачем при розрахунку збитку в сумі 57641,88 грн. в умовах встановлення у акті перевірки таких порушень законодавства, як порив колектора, що є порушенням ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 17 Закону України "Про відходи» та ст. 35 Закону України "Про охорону земель» та відсутність первинного обліку водовідведення (обсяг скинутих до поверхневої водойми стічних вод та їх якості) в журналах встановлених форм ПОД-11, ПОД-12 та ПОД-13, що є порушенням ст. 44 Водного кодексу України, а також відсутності заперечень проти цього відповідача з одночасним наданням останнім доводів щодо відсутності за досліджений в акті перевірки період засобів технічного (механічного або електронного) або документального контролю та фіксації обсягів скиду в місті скиду після проходження стоками очисних споруд та постійного пориву каналізаційного колектору на шляху до очисних споруд з 2013 року, то зазначена обставина ставить під сумнів правомірність визначення другим позивачем обсягу скидів стічних вод до р. Лопань за зазначені періоди лише згідно довідки КП «Малоданилівський комунальник» від 07.02.2014 №13.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що в якості належних доказів на підтвердження наявності підстав для відшкодування шкоди, заподіяної державі порушенням природоохоронного законодавства, а саме внаслідок перевищення відповідачем нормативів ГДС забруднюючих речовин в складі стічних вод, можна вважати лише акти відбору проб вод у кількості не менше трьох за кожний період та відповідну їм кількість аналізів таких проб з відповідними висновками щодо перевищень нормативів ГДС забруднюючих речовин в складі таких проб. При цьому зміст актів відбору проб та протоколів дослідження проб вод повинен відповідати законодавству України. Зазначені докази прокурором або другим відповідачем суду не надані, їх складання та існування заперечується відповідачем. Отже, немає жодних необхідних доказів про відповідність умов відбору, зберігання, транспортування та час, що сплив з моменту відбору проби до її аналізу, що ставить під сумнів достовірність наявних аналізів проб вод.
Так, відповідно до п. 9.1. Керівного нормативного документу 211.1.0.009-94 "Гідросфера. Відбір проб для визначення складу і властивостей стічних та технологічних вод", затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 28.12.1994 р. № 125 (далі - КНД 211.1.0.009-94) на відібрану пробу (проби) складається супровідний документ (акт, паспорт), в якому має бути наведена така інформація: номер посудини (проби), назва проби, мета відбору; вид проби (разова або усереднена) із зазначенням способу усереднення; спосіб відбору; пункт та місце відбору; дані про обробку проби (фільтрування, відстоювання, консервування тощо), дата, час та відомості про особу (осіб), яка відбирала пробу.
З іншого боку, зазначені акти відбору проб вод у кількості не менше трьох за кожний період та відповідна їм кількість аналізів таких проб з відповідними висновками щодо перевищень нормативів ГДС забруднюючих речовин в складі таких проб, повинні бути додані до акту перевірки, а останній - містити посилання на них, адже згідно з п.4.14 Порядку № 464 не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами.
Колегія суддів також зазначає, що наданий прокурором до матеріалів справи висновок експертизи №9756 від 18.09.2014р. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса Міністерства юстиції України, в якому йдеться лише про математичну правильність розрахунків у претензії № 91 від 05.05.2014 року згідно визначеній у Методиці формулі розрахунку, не є доказом законності та обгрунтованості висновків Держекоінспекції в Харківській області, зроблених в Акті №1671\01-03\07-11 від 13.12.2013р. та претензії № 91 від 05.05.2014 року про перевищення відповідачем встановлених нормативів ГДС забруднюючих речовин стічних вод до р. Лопань.
Отже, відповідачем спростовано твердження прокурора та другого позивача про порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства шляхом перевищення ним встановлених нормативів ГДС забруднюючих речовин стічних вод до р. Лопань.
Водночас, колегія суддів також зазначає, що чинне природоохоронне законодавство не визначає протокол про адміністративне правопорушення в якості єдиного (допустимого) доказу в підтвердження факту екологічного правопорушення. Тобто протокол про адміністративне правопорушення є лише одним з доказів вчинення такого правопорушення. Тим більше, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення складається стосовно посадових осіб суб'єкта господарювання чи фізичних осіб (громадян), а не щодо юридичної особи, в зв'язку з чим, на відміну від акта перевірки чи припису, адресованого правопорушнику, не може достеменно свідчити про порушення товариством природоохоронного законодавства. До того ж, керівник Відповідача Пролагаєв Г.В., згідно матеріалів справи, подав адміністративний позов до Держекоінспекції в Харківській області про скасування Постанови Держекоінспекції в Харківській області від 13.02.2013 року про накладення на керівника Відповідача Прологаєва Г.В. адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. за правопорушення, передбачені ст.ст. 52, 61 ч. 2, 59 КУпАП. У Дергачівський районний суд Харківської області (справа №619/1475/15-а).
Згідно п.1.6 Роз'яснень Вищого Господарського суду України №02-5/744 від 27.06.2001 року "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища.", вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 ЦК України. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Проте у даному випадку не є доведеним сам факт нанесення державі шкоди.
Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Надані господарському суду документи свідчать про те, що відповідачем не було вчинено протиправні дії - перевищення відповідачем встановлених нормативів ГДС забруднюючих речовин стічних вод до р. Лопань, а факт завдання ним шкоди державі спростовано.
Колегія суддів додатково зазначає, що відповідно до ст. 35 ГПК України «Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.».
Харківський апеляційний адміністративний суд при розгляді справи №820\18326\14 та постановлені рішення від 12.02.2015 року скасував претензію як таку, що не відповідає законодавству України та встановив, зокрема, що пунктом 6.8 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 р. N429, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011р. за N1347/20085 органам Держекоінспекції надано право виконувати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу і властивостей викидів стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, ґрунтів, вод (лляльних, баластних, зворотних, поверхневих), вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об'єктах, що обстежуються, та вимірювання екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного та дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб'єктами господарювання.
Згідно з п.п. 4.14-4.15 Порядку № 464 не допускається включення до акта перевірки інформації або висновків, які не підтверджені документально, пропозицій, а також інформації, наданої правоохоронними органами; до акта перевірки додаються (за наявності) порівняльні таблиці, графіки, схеми, оформлені належним чином, підписані та надані посадовими особами суб'єкта господарювання, що перевіряється. В акті перевірки також зазначається інформація, пов'язана з проведенням інструментально-лабораторного контролю (відбір проб та вимірювання безпосередньо на об'єкті перевірки), та зазначаються посилання на акти відбору проб та протоколи вимірювань.
При цьому в п.2.2. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 року за № 767/16783 (далі по тексту - Методика № 389) зазначено, що факт наднормативного скиду забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами встановлюється державними інспекторами за результатами інструментально-лабораторних методів контролю, документальної перевірки суб'єктів господарювання та розрахунковим методом.
При визначенні наднормативних скидів забруднюючих речовин у водний об'єкт зі зворотними водами використовуються результати інструментально-лабораторних вимірювань лабораторій, які атестовані на право проведення відповідних інструментально-лабораторних вимірювань, або розрахункові методи. Вимірювання, відбір та аналіз проб вод здійснюються відповідно до нормативних документів (п.2.3 Методики № 389).
Згідно зі статтею 3 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за принципом, зокрема, неприпустимості дублювання повноважень органів державного нагляду (контролю) та неприпустимості здійснення заходів державного нагляду (контролю) різними органами державного нагляду (контролю) з одного й того самого питання.
З огляду на наведені норми, колегія суддів зазначає, що встановлення порушень екологічного законодавства, зокрема, перевищення нормативів гранично допустимого скиду забруднюючих речовин, є дискреційними повноваженнями, виключною компетенцією органів Держекоінспекції, а відтак, усі дослідження повинні проводитися самим відповідачем згідно з приписами Порядку № 464 та Методики № 389.
Таким чином, висновки про перевищення позивачем нормативів гранично допустимих скидів забруднюючих речовин, за період з 26.04.2012 року по 20.08.2013 року, було зроблено виключно на підставі протоколів дослідження води, проведених Дергачівською райСЕС та ТОВ «НДІ профілактичної медицини». Здійснення відбору проб та інструментально-лабораторних вимірювань щодо дотримання суб'єктом господарювання КП «Малоданилівський комунальник» встановлених нормативів ГДС забруднюючих речовин у складі стічних вод Держекоінспекцією в Харківській області не проводилось.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, передбачених процесуальним законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів, керуючись приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, та враховуючи відмову в задоволенні позову, покладає судові витрати на позивача. Враховуючи те, що прокурор звільнений від сплати судового збору, судові витрати, наразі, не стягуються.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 9, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 29, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 20.05.2015 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя Р.М. Аюпова О.В. Бринцев С.Ч. Жельне
справа № 922/3526/14