18.05.2015 Справа № 920/425/15
За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Підлипне, м. Конотоп, Сумська область,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОПРОДУКТ», с. Сім'янівка, Конотопський район, Сумська область,
про стягнення 271 207 грн. 86 коп.
Суддя О.Ю. Резніченко
Представники:
від позивача: ОСОБА_1,
від відповідача: Коваленко О.І., довіреність б/н від 29.04.2015 року.
У засіданні брали участь: секретар судового засідання - А.І. Сидорук.
В судовому засіданні 05.05.2015 року була оголошена перерва до 18.05.2015 року.
Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 179015 грн. 55 коп. боргу, 92192 грн. 21 коп. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору № 12 від 25.09.2014 року.
Позивач подав 13.05.2015 року заяву про уточнення до позовної заяви, в якій уточнює період нарахування пені, а також просить суд стягнути з відповідача179015 грн. 65 коп. боргу, 16802 грн. 94 коп. пені.
Суд приймає вищезазначену заяву до розгляду, оскільки право на її подання передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених вимог.
У відзиві від 30.03.2015 року відповідач зазначає, що заперечує проти позову, оскільки відповідач не укладав з позивачем договору № 12 від 25.09.2014 року та акт № 1 виконаних робіт від 25.11.2014 року. Крім того, у відзиві 05.05.2015 року відповідач зазначає, що не настав строк виконання грошового зобов'язання відповідачем, оскільки позивачем не виставлений остаточний рахунок. Стосовно пені відповідач зазначає, що розмір пені, нарахований позивачем, не відповідає вимогам Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Представник відповідача в судовому засіданні усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує.
Ухвалою господарського суду від 30.03.2015 року та ухвалою від 09.04.2015 року суд зобов'язував відповідача та директора ТОВ «Агропродукт» - Литвиненка Віталія Павловича з'явитись до суду, для вирішення питання стосовно проведення почеркознавчої експертизи, відносно встановлення факту підписання ним договору № 12 від 25.09.2014 року та акт № 1 виконаних робіт від 25.11.2014 року, а також, у разі необхідності, для відібрання експериментальних зразків підпису на 10 аркушах.
Однак, вимоги ухвал суду відповідачем виконані не були, жодних клопотань про призначення почеркознавчої експертизи, тощо відповідачем подано не було.
Розглянувши матеріали справи, суд
25.09.2014 року між сторонами був укладений договір № 12 про перевезення вантажу (надалі - Договір).
З матеріалів справи вбачається, що Договір недійсним або неукладеним сторонами в судовому порядку не визнавався, підписаний сторонами, скріплений печаткою відповідача - ТОВ «Агропродукт».
Автентичність відтиску печатки відповідачем не заперечується, у справі відсутні докази про втрату зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.
Жодних клопотань відповідача про призначення експертизи, для вирішення питання стосовно проведення почеркознавчої експертизи, відносно встановлення факту підписання ним Договору, не подавались.
Відповідно до розділу 1 Договору перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його вантажоодержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу втановлену плату.
Згідно до п. 3.1 Договору вартість перевезення вантажу за 1ткм складає 1,25 грн.
Пунктом. 3.2 Договору передбачено, що вартість перевезення вантажу на дизпаливі позивача складається з вартості розцінки та з вартості паливно-мастильних матеріалів на момент виконання робіт.
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки проводяться протягом трьох днів після оформлення товарно-транспортних накладних і пред'явлення до сплати остаточного рахунку.
Форма остаточного рахунку сторонами у Договорі не передбачена.
В період жовтень-листопад 2014 року позивач надавав відповідачу послуги з перевезення вантажу.
Факт надання позивачем послуг з перевезень вантажу підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними сторонами, скріпленими печатками товарно-транспортними накладними (а.с. 16-122).
Позивач виконав умови Договору по перевезенню в кількості 2818,7 т. вантажу на суму 229522 грн. 65 коп., використано дизельного палива замовника на суму 50507 грн.
25.11.2014 року між сторонами був підписаний акт виконаних робіт до договору № 12 від 25.09.2014 року (акт підписаний сторонами та скріплений печаткою відповідача), в якому сторони встановили остаточну розрахункову суму, за надані позивачем послуги з перевезення вантажу (а.с. 9).
В акті зазначено, що роботи проведені якісно та в обумовлений термін і претензій до виконання робіт у відповідача не має.
Також, 25.11.2015 року позивачем відповідачу був виставлений рахунок про сплату остаточної суми боргу - 179015 грн. 65 коп.
25.11.2014 року позивач направив відповідачу лист-претензію (а.с. 12), які були отримані відповідачем 26.12.2014 року, однак відповідач заборгованість в розмірі 179015 грн. 65 коп. за перевезення вантажу позивачу не сплатив, чим змусив звернутись до суду з даним позовом, для захисту свого порушеного права.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Згідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести та обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріалами справи встановлено, що між сторонами було укладено Договір, позивачем Договір виконувався, між сторонами був підписаний акт, в якому була визначена остаточна сума для сплати відповідачем. На остаточну суму відповідачу був виставлений рахунок, а тому у відповідача виникло зустрічне зобов'язання - сплатити за надані послуги з перевезення вантажу.
Отже, борг відповідача перед позивачем в розмірі 179015 грн. 65 коп. підтверджується матеріалами справи, відповідач належними та допустимими доказами не спростував позицію позивача, неодноразово не виконував вимог ухвал суду, доказів сплати боргу не подав, заперечення відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та жодним чином не спростовують виконання позивачем свого обов'язку за Договором, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача вищезазначеної суми є правомірною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі встановленому договором.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем умов, передбачених Договором, він сплачує пеню в розмірі 05, % від несплаченої суми за кожен день затримки платежу.
Позивач нарахував відповідачу, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, пеню в розмірі 16802 грн. 94 коп., за період з 29.11.2014 року по 12.03.2015 року.
Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем встановлена судом, пеня самостійно передбачена сторонами у Договорі, нарахована в межах строку, який передбачений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а розмір пені розрахований з урахуванням Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», то суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 16802 грн. 94 коп., за період з 29.11.2014 року по 12.03.2015 року.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропродукт» (вул. Комуністична, 146, с. Сім'янівка, Конотопський район, Сумська область, 41615, код 30441415) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) 179015 грн. 65 коп. боргу, 16802 грн. 94 коп. пені, 3916 грн. 37 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 22.05.2015 року.
Суддя О.Ю. Резніченко