01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну 16тел. 235-24-26
"19" травня 2015 р. Справа № 910/9477/15
за позовом фізичної особи - підприємсця Чеголя Олександра Сергійовича, м. Черкаси,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан», с. Красне Згурівського району
про стягнення 57069,66 грн.
Суддя О.В. Конюх;
представники сторін:
від позивача: Татаринов О.С., уповноважений, довіреність від 18.05.2015р. №621;
від відповідача: не з'явився;
позивач - фізична особа - підприємець Чеголя Олександр Сергійович, м. Черкаси звернувся до господарського суду міста Києва з позовом від 10.04.2015р. до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан», с. Красне Згурівського району Київської області, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за виконані позивачем на замовлення відповідача роботи з обмолоту ранніх зернових за договором на виконання агротехнічних робіт від 17.07.2014р. в сумі 57069,66 грн., в тому числі: 55661,25 грн. основного боргу за Актом прийомки-передачі виконаних агротехнічних робіт від 04.08.2014р. з врахуванням інфляційних втрат (за період з 15.08.2014р. по 01.03.2015р.), штраф згідно пункту 4.3 договору 1% від суми заборгованості в сумі 501,23 грн.; 907,18 грн. трьох процентів річних (за період з 15.08.2014р. по 25.03.2015р.), та судові витрати.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.04.2015р. у справі № 910/9477/15 матеріали позовної заяви передано за встановленою підсудністю до господарського суду Київської області.
Ухвалою від 30.04.2015р. господарським судом Київської області порушено провадження у справі №910/9477/15 та призначено справу до розгляду на 19.05.2015р.
В судове засідання з'явився представник позивача, який подав витребувані судом документи, позов підтримав та просив суд його задовольнити. Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив. Залучене до матеріалів справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення свідчить про те, що відповідач копію ухвали про порушення провадження у справі отримав 12.05.2015р., відповідно про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений судом належним чином завчасно.
Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши позов фізичної особи - підприємця Чеголя Олександра Сергійовича , м. Черкаси (далі по тексту - ФОП Чеголя О.С.) до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан», с. Красне Згурівського району Київської області (далі по тексту - ТОВ «ВП «Сан»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд
відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).
Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 17.07.2014р. між ТОВ «ВП «Сан» (замовник) та ФОП Чеголя О.С. (виконавець) Договір на виконання агротехнічних робіт (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги комбайнами по збиранню врожаю (обмолот ранніх зернових) з площі 200 га за ціною 400 грн. за га всього на суму 80000,00 грн. Згідно умов Договору:
- виконавець зобов'язаний розпочати роботи не пізніше 2 діб з дати подання заявки замовником, забезпечити максимальну кількість годин роботи агрегату на добу на наданій площі (на паливі замовника) (пункт 2.1 Договору);
- замовник зобов'язаний надавати допомогу у здійсненні ремонту техніки, забезпечити проживання та триразове харчування працівників виконавця, здійснити розрахунок за надані послуги на протязі 10 днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт (пункти 2.2, 3.1 Договору);
- у випадку прострочення платежу замовник сплачує штраф у розмірі 1% від суми заборгованості (пункт 4.3 Договору);
Згідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За правовим змістом відносини сторін є змішаним договором, який містить елементи договорів підряду та надання послуг.
Згідно визначенням ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За частиною 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.
Позивач на виконання своїх зобов'язань за Договором виконав для відповідача обумовлені Договором роботи, про що свідчить залучена до матеріалів справи копія підписаного обома сторонами та скріпленого печатками обох сторін Акту прийомки-передачі виконаних агротехнічних робіт від 04.08.2014р., оригінал якого позивачем подано для огляду в судовому засіданні. Із вказаного Акту вбачається, що позивачем здійснено обмолот ранніх зернових з площі 136.1 га загальною вартістю 50123,00 грн.
Відповідно до частини 1 ст. 854 ЦК України замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи. Відповідно до частини 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та у порядку, що встановлені договором.
Суд звертає увагу на те, що згідно вказаного акту площа обмолочених зернових (136,1 га) є меншою, ніж передбачено Договором (200,0 га), крім того, ціна за один га (368,28 грн.) також є меншою, ніж передбачено в Договорі (400,00 грн.). Разом із тим, суду не подано доказів того, що відповідач пред'являв претензії позивачу щодо обсягу виконаних робіт. Також позивач не скористався своїм правом вимагати сплати коштів за ціною, передбаченою договором згідно права, наданого йому частиною 2 ст. 845 ЦК України (ощадливість підрядника). В даному Акті прийомки-передачі виконаних агротехнічних робіт від 04.08.2014р. сторони зазначили, що даний акт є підставою для здійснення розрахунку між сторонами.
Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Пунктом 3.1 Договору сторони передбачили, що замовник здійснює розрахунок за надані послуги на протязі 10 днів з моменту підписання сторонами Акту. За таких обставин, строк оплати виконаних робіт становив до 14.08.2014р. включно.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач визнає за відповідачем часткову оплату за виконані роботи в сумі 5000,00 грн., яка була здійснена 26.02.2015р. Відповідно до частини першої ст. 35 ГПК України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Разом із тим, відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. За таких обставин закон покладає обов'язок доведення факту вчасної повної оплати за виконані роботи а відтак факту відсутності порушення грошового зобов'язання саме на відповідача.
Суд ухвалою від 30.04.2015р. зобов'язував відповідача подати суду докази оплати грошових коштів згідно Договору на виконання агротехнічних робіт від 17.07.2014р. Відповідач відзив на позов не подав, доказів сплати коштів в розмірі, більшому, ніж визнає позивач, не представив, доводів позивача не спростував.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг з врахуванням інфляційних втрат (за період з 15.08.2014р. по 01.03.2015р.) всього в сумі 55661,25 грн., а також три проценти річних в сумі 907,18 грн., розраховані за період з 15.08.2014р. по 25.03.2015р. Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.
Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).
Оскільки 3% річних та інфляційні не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.
Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:
Належить до сплати, грн.Строк оплатиФактично сплачено, грн.Основний боргПеріод простроченняІнфляційні втрати, грн.
50123.0014.08.2014р. 50123,0015.08.14 - 25.02.1510525,83
26.02.20155000,0045123,0026.02 - 01.03.150
судом встановлено, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 45123,00 + 10525,83 = 55648,83 грн., за таких обставин, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції підлягає задоволенню частково.
Також виходячи з наступного розрахунку:
Належить до сплати, грн.Строк оплатиФактично сплачено, грн.Основний боргПеріод прострочення3% річних, грн.
50123.0014.08.2014р. 50123,0015.08.14 - 25.02.15803,34
26.02.20155000,0045123,0026.02 - 25.03.15103,84
всього 907,18
судом встановлено, що за заявлений позивачем період сума 3% річних, належна до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 907,18 грн., відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача процентів річних підлягає задоволенню повністю.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 501,23 грн., передбачений пунктом 4.3 Договору в розмірі 1% від суми заборгованості.
Статтями 216-218 ГК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.
Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
У розумінні частин 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно частини 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Відповідно до приписів частини 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За таких обставин штраф є одноразовою (а не триваючою) санкцією і умовою застосування до боржника штрафу є: по-перше, наявність порушення боржником зобов'язання, а по-друге, такий штраф за порушення зобов'язання має бути передбачений Договором.
Пунктом 4.3 Договору сторони передбачили сплату замовником штрафу в розмірі 1% від суми заборгованості. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Станом на день звернення позивача до суду з позовом основний борг відповідача перед позивачем становив 45123,00 грн., відповідно з відповідача на користь позивача належить до стягнення штраф в сумі 451,23 грн.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, надані позивачем, суд задовольняє позов фізичної особи - підприємця Чиголя Олександра Сергійовича частково, приймає рішення про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан» заборгованості в сумі 57007,24 грн., яка складається з 55648,83 грн. основної заборгованості з врахуванням індексу інфляції, 451,23 грн. штрафу, 907,18 грн. процентів річних. Оскільки спір виник в результаті неправомірних дій відповідача, який прострочив грошове зобов'язання, що призвело до необхідності позивачу звертатися за судовим захистом, суд, у відповідності до частини другої статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1, 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Прімекс-Ніка» задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Сан» (07612, Київська обл., Згурівський район, с. Красне, вул. Семенова, буд. 18-А, ідентифікаційний код 34099299)
на користь фізичної особи - підприємця Чеголя Олександра Сергійовича (18005, м. Черкаси, Придніпровський район, вул. Енгельса, буд. 43/1, ідентифікаційний номер 3166514799)
55648,83 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч шістсот сорок вісім гривень вісімдесят три копійки) основної заборгованості з врахуванням індексу інфляції,
451,23 грн. (чотириста п'ятдесят одну гривню двадцять три копійки) штрафу,
907,18 грн. (дев'ятсот сім гривень вісімнадцять копійок) процентів річних;
1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині вимог відмовити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 22.05.2015р.
Суддя О.В. Конюх