ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.05.2015Справа №910/3115/15-г
За позовомФізичної особи-підприємця Юрчук Єгора Юрійовича
До Науково-виробничої фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріг»
Простягнення 133 180, 57 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
Від позивача: Олішевський А.Л. - за дов.;
Від відповідача: Антонов О.М. - за дов.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь грошову суму в розмірі 133 180, 57 грн. за Договором оренди нерухомого майна № б/н від 31.01.2013р. , яка складається:
- з грошової суми у розмірі 62 100, 00 грн. - штрафні санкції (неустойки) за прострочення передачі об'єкту нерухомості після закінчення терміну дії Договору оренди нерухомого майна № б/н від 31.01.2013р.;
- завданих збитків в розмірі 66 000, 00 грн. за Договором оренди нерухомого майна № б/н від 31.01.2013р.;
- 5 080,57грн. вартості комунальних послуг за період з лютого по грудень 2014р.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна від 31.01.2013р.
09.04.2015р. відповідачем в судовому засіданні було надано суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач повністю заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що договір оренди нерухомого майна від 31.01.2013р. є продовженим, оскільки протягом місяця зі спливом строку його дії з 31.01.2014р., відповідно до ст. 291 ГК України, від позивача про звільнення приміщення, в зв'язку з закінченням строку договору, заяви на адресу відповідача не надходило.
В процесі розгляду справи, відповідачем було надано суду копію Акту від 31.03.2014р. про здачу представнику Позивача квартири за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 48, кв. 10.
За клопотанням Позивача, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, спір у даній справі вирішено у строк у відповідності п. 3 ст. 69 ГПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, у впродовж розумного строку.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
31 січня 2013 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Тургенєвська, 48, кв. 10, загальною площею 68, 92 кв. м. (надалі - Об'єкт нерухомості).
Зазначене приміщення було передано Відповідачу за актом прийому-передачі від 31.01.2013р.
Згідно з п. 3.1. Договору, за домовленістю сторін щомісячна плата за користування Об'єктом нерухомості (орендна плата) вноситься в грошовій формі в розмірі 6 000, 00 грн. за кожен місяць користування Об'єктом нерухомості.
Відповідно до п. п. 3.1.4., 3.1.5., 3.1.7. Договору, оплата комунальних послуг, інших послуг (інтернет, охоронна сигналізація, водопостачання), що відноситься до Об'єкту нерухомості, а також оплата рахунків за телефонні переговори, здійснюється Відповідачем.
За п. 4.1. Договору, термін дії цього Договору встановлений з 31.01.2013р. по 31.01.2014р.
Моментом закінчення фактичного використання Об'єкту нерухомості за даною угодою є підписання сторонами Акту здачі житлового приміщення (п. 4.1.2. Договору).
Відповідно до вимог п. 2.2.8. Договору, сторони передбачили, що орендар (Відповідач) відповідно до умов цього Договору зобов'язується звільнити та здати Позивачу Об'єкт нерухомості в належному стані з урахуванням нормального фізичного зносу протягом двох днів з моменту закінчення терміну дії (розірвання) цього Договору згідно Акту здачі житлового приміщення.
Згідно з п. 2.1.10. Договору, Позивач має право вимагати від Відповідача оплати неустойки у розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час прострочення у випадку, якщо Відповідач після закінчення терміну дії Договору не передав Позивачу Об'єкт нерухомості згідно Акту здачі житлового приміщення.
За твердженнями Позивача, Відповідач повинен був звільнити та передати Об'єкт нерухомості Позивачу не пізніше 02.02.2014р.
Однак, станом на час розгляду судом даної справи, Об'єкт нерухомості Відповідачем не було звільнено та не було передано Позивачу у порядку, встановленому Договором.
В зв'язку з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідача на свою користь:
- відповідно до п. 2.1.10. Договору, неустойку у розмірі 62 100, 00 грн. (розмір подвійної місячної орендної плати за весь час прострочення, в зв'язку з неповерненням Відповідачем Позивачу Об'єкта нерухомості після закінчення терміну дії Договору);
- на підставі ст. ст. 224, 225 ГК України - суму збитків в розмірі 66 000, 00 грн., в зв'язку з незаконним утриманням відповідачем об'єкта нерухомості після закінчення терміну дії Договору, внаслідок чого за твердженням позивача він був позбавлений можливості користуватися своїм майном, зокрема отримувати вигоду, в період з 03.02.2014р. по 03.01.2015р.
- на підставі п. п. 3.1.4., 3.1.5., 3.1.7. Договору - суму комунальних послуг в розмірі 3 715, 35 грн., електроенергію в розмірі 135, 35 грн., телекомунікаційних послуг в розмірі 1 229, 87 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
Договір оренди нерухомого майна від 31.01.2013р., укладений між Позивачем та Відповідачем за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний Договір є також підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За нормами ст. 763 Цивільного кодексу України, Договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, Договір оренди припиняється у разі:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- викупу (приватизації) об'єкта оренди;
- ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря;
- загибелі (знищення)об'єкта оренди.
За нормами ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Так, відповідно до норми ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Вказана стаття кореспондується з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Отже, виходячи з вище зазначених норм, чинним законодавством України передбачено можливість автоматичної пролонгації договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. Бажання наймача продовжувати відносини найму висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Що стосується наймодавця, то підставою для продовження відносин найму є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень та вимог до наймача повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку договору найму.
Відповідно до Розділу 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) мана» встановлено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.
Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.
Отже, зі змісту зазначених правових норм, які регулюють правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12, вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку не мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Звертаючись до суду з цим позовом, Позивач обґрунтовував його тим, що строк дії договору закінчився 31.01.2014р., а відтак Відповідач був зобов'язаний на підставі п. 2.2.8. Договору повернути Позивачу Об'єкт нерухомості протягом двох днів з моменту закінчення терміну дії Договору згідно Акту здачі житлового приміщення, тобто не пізніше 02.02.2014р.
Оскільки Відповідач (орендар) в порушення вимог ст. 785 ЦК України не повернув Позивачу (орендодавцю) майно - Об'єкт нерухомості за Договором, Позивач просить стягнути з Відповідача, на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 2.1.10. Договору неустойку в розмірі 62 100, 00 грн.
Виходячи з сукупності встановлених по справі обставин і з урахуванням вимог ст. ст. 614, 759, 763, 764, 785 ЦК України, ст. 218 ГК України, суд дійшов висновку про безпідставність заявленого позову в частині стягнення з Відповідача неустойки в розмірі 62 100, 00 грн., оскільки судом встановлено, що на дату закінчення строку спірного Договору, а саме на дату 31.01.2014р. і протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору не мали місце заперечення з боку Позивача щодо продовження Відповідачем користуватися Об'єктом нерухомості, в зв'язку з чим Договір оренди нерухомого майна від 31.01.2013р., укладений між Позивачем та Відповідачем вважається автоматично поновленим на строк, який був раніше встановлений Договором.
Крім того, судом прийнято до уваги надані Відповідачем банківські виписки від 01.04.2014р. та від 01.05.2014р., які підтверджують сплату Відповідачем на користь Позивача грошових коштів в якості орендної плати за користування Об'єктом нерухомості за січень та лютий 2014р.
Навіть після сплати зазначених грошових коштів Позивачем не було пред'явлено вимогу Відповідачу щодо припинення договору оренди, навпаки було прийнято платежі, що також підтверджує факт погодження Позивача щодо поновлення строку спірного Договору та продовження дії останнього.
Тільки через сім місяців після поновлення строку дії Договору, Позивач направив Відповідачу претензію (№ б/н від 14.08.2014р.), зокрема, про сплату неустойки за весь час прострочення передачі об'єкту нерухомості Позивачу після закінчення терміну дії Договору в розмірі 62 100, 00 грн.
Однак, така претензія на той час вже не мала юридичної сили, оскільки договір було автоматично поновлено на строк, який був раніше встановлений договором, отже Позивач мав право звертатись до Відповідача з вимогою про сплату заборгованості по орендній платі, комунальним послугам та іншим платежам, які передбачені умовами Договору або з вимогою про розірвання договору чи з повідомленням про відмову від договору в установленому порядку, якщо Відповідач не сплачує орендні платежі протягом одного місяця.
Суд звертає увагу Позивача на те, що стягнення неустойки за прострочення передачі Об'єкту нерухомості було б можливе лише за умови припинення Договору, укладеного між сторонами з 31.01.2014р. чи якщо б від Позивача Відповідачу були надані заперечення щодо продовження строку дії договору протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, а Відповідач не звільнив та не передав Об'єкт нерухомості.
Твердження Позивача щодо того, що він часткову сплату Відповідачем коштів за оренду розцінює як часткову сплату за неустойку спростовується вище наведеним, оскільки такі суми фактично були прийняті Позивачем в якості оплати за оренду Об'єкту нерухомості та не були повернуті Відповідачу, як також і не була повернута Відповідачу гарантійна сума в розмірі 6 000, 00 грн. за Договором, яка Позивачем також була включена до суми неустойки.
Проте, відповідно до п. 3.2.1. Договору така гарантійна сума в розмірі 6 000, 00 грн. може бути використана Позивачем для покриття підтверджених збитків, завданих йому Відповідачем або з вини останнього, а також для покриття витрат на міжміські, міжнародні розмови, що здійсненні Відповідачем. Невикористана гарантійна сума підлягає поверненню Відповідачу.
Отже, з огляду на зазначене, суд відмовляє Позивачу в його вимозі щодо стягнення з Відповідача неустойки за прострочення передачі Об'єкту нерухомості після закінчення терміну дії Договору в розмірі 62 100, 00 грн.
Твердження Відповідача про те, що строк дії Договору припинився з 31.03.2014р., що підтверджується наданим суду Відповідачем копією Акту від 31.03.2014р. не приймається судом до уваги, оскільки суд не вважає такий Акт належним доказом по справі, який слугував би достовірним доказом про припинення договірних відносин саме з 31.03.2014р., оскільки суду не надано на вимогу суду оригіналу зазначеного Акту, підпис приймаючої сторони Вікторії Пилипенко за наданим Відповідачем Актом від 31.03.2014р. про повернення Об'єкту нерухомості Позивачу, визиває у суду сумнів. Окрім цього, Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Вікторія Пилипенко (підписант Акту) діяла на підставі довіреності від Позивача по справі, приймаючи Об'єкт нерухомості від Відповідача саме 31.03.2014р.
Щодо вимоги Позивача про стягнення завданих Відповідачем збитків в розмірі 71 080, 57 грн., суд зазначає наступне
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача, як заподіювача збитків; вина відповідача.
Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Позивачем, в порушення норм зазначеної статті, не доведено належними та допустимими доказами сукупності вищевказаних елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, наявності збитків та протиправності поведінки відповідача.
Крім того, Позивач повинен був довести, що він мав реальну можливість отримання прибутку. При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки конкретні дані, котрі безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових коштів.
Як встановлено ч. 4 ст. 623 ЦК України, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Однак, Позивачем не доведено тієї обставини, що ним вчинялись будь-які дії щодо можливості передачі в оренду майна - Об'єкту нерухомості іншій особі, а тому Позивач не міг розраховувати і на отримання орендної плати в період з 03.02.2014р. по 03.01.2015р. від іншої особи в розмірі 66 000, 00 грн.
Враховуючи зазначене, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача збитків (упущеної вигоди) в розмірі 66 000, 00 грн.
Вимога Позивача про стягнення з Відповідача комунальних послуг в розмірі 3 715, 35 грн., електроенергії в розмірі 135, 35 грн., телекомунікаційних послуг в розмірі 1 229, 87 грн. підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. п. 3.1.4., 3.1.5., 3.1.7. Договору, оплата комунальних послуг, інших послуг (інтернет, охоронна сигналізація, водопостачання), що відноситься до Об'єкту нерухомості, а також оплата рахунків за телефонні переговори, здійснюється Відповідачем.
Оскільки судом встановлено, що спірний Договір оренди нерухомого майна, укладений між Позивачем та Відповідачем від 31.01.2013р. автоматично поновив свою дію на строк, який був раніше встановлений договором, тобто на строк до 31.01.2015р., то і з моментом поновлення дії Договору залишились в силі всі передбачені договором оренди права та обов'язки сторін, в тому числі і обов'язки Відповідача щодо сплати комунальних та інших послуг, передбачених п. п. 3.1.4., 3.1.5., та 3.1.7. Договору.
Отже, правомірною є вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача на свою користь заборгованості з комунальних та інших послуг, передбачених умовами Договору в загальному розмірі 5 080, 57 грн.
Щодо клопотання Позивача про надіслання до правоохоронних органів повідомлення про обставини, що містять ознаки кримінального правопорушення, для проведення перевірки, суд зазначає наступне
Відповідно до ч. 4 ст. 90 ГПК України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.
Так, в процесі розгляду справи, Відповідачем було надано суду копію Акту від 31.03.2014р.
Відповідно до тверджень Позивача такий Акт від 31.03.2014р. Позивачем чи його представником не підписувався, довіреність (зазначена в Акті) від 31.03.2014р., на підставі якої, начебто діяв представник Позивача Вікторія Пилипенко, не видавалась. За таких обставин, Позивач стверджує, що Акт від 31.03.2014р. було підроблено та використано Відповідачем з метою введення суд в оману та ухилення від виконання господарського зобов'язання.
Відповідач стверджує, що Акт від 31.03.2014р. підписав представник Позивача Вікторія Пилипенко.
Суд зазначає, що для того, щоб з достовірністю стверджувати про підробку документу, в даному випадку Акту від 31.03.2014р., потрібно встановити чи дійсним є підпис особи - Вікторії Пилипенко, яка підписувала цей Акт та чи відповідає копія Акта його належному оригіналу.
Проте, суду не надано оригіналу такого Акту, в зв'язку з чим у суду взагалі не було підстав приймати такий Акт від 31.03.2014р., як належний доказ по справі.
Ідентифікацію підпису саме особі Вікторії Пилипенко можливо встановити тільки за допомогою спеціальних знань, зокрема за допомогою проведення почеркознавчої експертизи.
Однак, для проведення такої експертизи необхідна наявність Оригіналу документа на якому міститься підпис особи Вікторії Пилипенко, а саме Оригіналу Акта від 31.03.2014р., якого немає в матеріалах справи, оскільки він не наданий суду Відповідачем.
Отже, без проведення відповідної експертизи, не можливо в даній ситуації стверджувати, що дії Відповідача містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України.
В зв'язку з зазначеним, немає належних підстав для надсилання повідомлення про факт порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення у діяльності Відповідача, правоохоронним органам, оскільки такий факт достовірно не виявлений судом при вирішенні даного господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з вищенаведеного, суд задовольняє позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача комунальних послуг в розмірі 3 715, 35 грн., електроенергії в розмірі 135, 35 грн., телекомунікаційних послуг в розмірі 1 229, 87 грн.
Витрати по оплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Науково-виробничої фірми у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріг» (01135, м. Київ, вул. Чорновола, 14, кв. 47; Код: 3562252) на користь Фізичної особи-підприємця Юрчук Єгора Юрійовича (03057, м. Київ, вул. Металістів, 12-Б, кв. 21; реєстраційний номер облікової картки: 2400710716) заборгованість за комунальні послуги в розмірі 3 715 (три тисячі сімсот п'ятнадцять) грн. 35 коп., заборгованість за електроенергію в розмірі 135 (сто тридцять п'ять) грн. 35 коп., заборгованість за телекомунікаційні послуги в розмірі 1 229 (одна тисяча двісті двадцять дев'ять) грн. 87 коп. та судовий збір в розмірі 133 (сто тридцять три) грн. 94 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 20.05.2015р.
Суддя І.І.Борисенко