номер провадження справи 34/64/15
15.05.2015 Справа № 908/1642/15-г
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.
За участю представників: від позивача - Бичков В.В., довіреність № 2 від 17.02.2015 р.; від відповідача - Ніколенко М.М., довіреність № 822-2014 від 30.12.2014 р.
Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 905/1642/15-г,
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВЕТКОРМ" (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, 25);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72);
про стягнення суми,
Сутність спору:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОВЕТКОРМ" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ" заборгованості за договором поставки № 120/2014 від 16.06.2014 р. в сумі 270424,65 грн., що складається з суми 245220,00 грн. основного боргу, суми 4340,61 грн. 10% річних, суми 7601,82 грн. втрат від інфляції, суми 13262,22 грн. пені.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.03.2015 р., позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1642/15-г, присвоєно номер провадження 34/64/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 15.04.2015 р.
У судовому засіданні 15.04.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 05.05.2015р.
У судовому засіданні 05.05.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 15.05.2015р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору поставки № 120/2014, укладеного з відповідачем 16.06.2014 р., позивач за видатковими накладними № 18 від 27.11.2014р. та № 1 від 01.12.2014р. поставив відповідачу товару на суму 285220 грн. Зобов'язання щодо оплати отриманого товару відповідачем виконано лише частково на суму 40000 грн., внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 245220 грн., яку позивач просить стягнути. Пунктом 7.1.1. договору передбачено, що у разі прострочення терміну оплати товару відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої суми. Тож, внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивачем нараховано пеню в сумі 13262,22 грн. за загальний період: з 19.12.2014р. по 20.02.2015р. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь втрати від інфляції грошових коштів в сумі 7601,82 грн. за січень 2015р. та 10% річних в сумі 4340,61 грн. за загальний період: з 19.12.2014р. по 20.02.2015р. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "АГРОВЕТКОРМ" посилається на ст.ст. 16, 525, 526, 610, 611, 612, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 20, 193 ГК України, ст.ст. 1, 49 ГПК України.
14.04.2015 р. до канцелярії господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВЕТКОРМ" про збільшення позовних вимог, в якій позивачем збільшено період нарахування пені, 10% річних та втрат від інфляції до 13.04.2015р. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості - 245220 грн.; суму пені - 32671,56 грн.; суму втрат від інфляції - 49753,28 грн.; суму 10% річних у розмірі 7834,15 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про збільшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України та приймається до розгляду.
14.05.2015р. на адресу господарського суду Запорізької області від ТОВ "АГРОВЕТКОРМ" вдруге надійшла заява про збільшення позовних вимог, в зв'язку із збільшенням позивачем періоду нарахування пені, 10% річних та втрат від інфляції до 08.05.2015р. Так, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму основної заборгованості - 245220 грн.; суму пені - 42718,41 грн.; суму втрат від інфляції - 91049,54 грн.; суму 10% річних у розмірі 8623,98 грн.
Заява про збільшення позовних вимог, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, та приймається судом до розгляду.
Таким чином, в судовому засіданні 15.05.2015 р. судом розглядались позовні вимоги про стягнення з відповідача 245220 основного боргу, пені у розмірі 42718,41 грн. за загальний період: з 19.12.2014р. по 08.05.2015р., втрат від інфляції грошових коштів у розмірі 91049,54 грн. за період: з січень-квітень 2015р. (включно), 10% річних у розмірі 8623,98 грн. за загальний період: з 19.12.2014р. по 08.05.2015р.
Представник позивача в судовому засіданні 15.05.2015 р. підтримав заявлений позов з урахуванням збільшення вимог, просив його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав суду письмовий відзив (вих.№247-2015 від 15.04.2015р.), в якому, зокрема, зазначив про наступне. Відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки № 120/2014 від 16.06.2014 р. найменування товару, кількість, асортимент, вартість та інші вимоги до товару узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, в той же час, позивачем в матеріали справи специфікацію на поставлений за видатковими накладними № 18 від 27.11.2014р. та № 1 від 01.12.2014р. товар не надано. Крім цього, позивачем також не надано документів, які постачальник зобов'язується надати покупцеві в момент передачі партії товару (документи на підтвердження якості товару, його безпеки (ветеринарне свідоцтво). Таким чином, у даному випадку, на думку відповідача, прострочення боржника настало внаслідок прострочення виконання зобов'язання кредитора щодо надання товаророзпорядчих документів. У додаткових поясненнях до відзиву (вих.№ 248-2015 від 28.04.2015р.) відповідачем наданий контркорзрахунок сум, заявлених до стягнення. Крім того, відповідачем, до канцелярії господарського суду надано клопотання (вих.№ 330-2015 від 12.05.2015р.), в якому ТОВ "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ", в зв'язку з тяжким фінансовим станом товариства відповідача, просить суд у разі прийняття рішення про задоволення позовних вимог зменшити розмір штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає стягненню до 10000 грн.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання.
За клопотанням представників сторін, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд
16.06.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОВЕТКОРМ" (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ" (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 120/2014 (далі - договір № 120/2014).
Відповідно до п. 1.1. договору № 120/2014 постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (комбікорм, білково-вітамінні домішки (БВД), що застосовуються у виготовленні комбікормів) у кількості, згідно якості з ДСТУ 4508-2005 (для комбікормів), ДСТУ 7111-2009 (для БВД) за погодженою ціною у порядку та строки, встановлені даним договором, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його на умовах даного договору.
Згідно п. 1.2 договору № 120/2014, найменування товару, кількість, асортимент та інші вимоги до товару, що поставляється за даним договором, узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях та зазначаються у товарно-супровідних документах на товар, які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 2.2. договору № 120/2014 визначено, що поставка товару здійснюється на підставі заявок, наданих покупцем постачальнику у письмовій формі за допомогою електронної пошти або факсу, упродовж 10 календарних днів до моменту поставки товару.
Відповідно до п. 2.4. договору № 120/2014, право власності на кожну партію товару переходить від постачальника до покупця у залежності від конкретних умов поставки згідно п. 2.1. даного договору у момент передачі товару. Передача товару оформлюється шляхом оформлення та підписання накладної.
Пунктом 10.1. договору № 120/2014 сторонами встановлено строк дії договору - даний договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014р. При цьому закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов'язань.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.
Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п. 3.3. договору № 120/2014 сторони погодили, що оплата товару покупцем здійснюється на умовах відстрочення платежу упродовж 21 календарного дня з моменту поставки товару.
Як свідчать матеріали справи, позивачем на підставі заявки покупця (вих.№ 348/11 від 10.11.2014р.), складено та виставлено відповідачу рахунок на оплату товару № 109 від 24.11.2014р. на загальну суму 285220,00 грн.
Товар вказаний в рахунку № 109 (БВМД гровер-15% (40-70кг) - 8т, БВМД фініш-10% (70-110кг) - 8т, БВД стартер 12кг-25% - 6т) позивачем поставлено відповідачу згідно видаткових накладних: № 18 від 27.11.2014р. на суму 157500,00 грн. та № 1 від 01.12.2014р. на суму 127720 грн., що мають підписи обох сторонами та скріплені їх печатками. Відпуск товару представнику покупця здійснювався на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 933 від 26.11.2014р.
Отримання відповідачем товару також підтверджується актами прийому-передачі товару від 27.11.2014р., 01.12.2014р., підписаними обома сторонами. Отже, оплату товару прострочено по видатковій накладній № 18 від 27.11.2014 р. - з 19.12.14 р., а по видатковій накладній № 1 від 01.12.2014 р. - з 23.12.14 р.
Проте, не зважаючи на встановлений договором № 120/2014 строк для проведення розрахунків, покупцем зобов'язання перед постачальником виконані не в повному обсязі. На день подання позовної заяви від покупця, в рахунок оплати за поставлений по вищезазначеним видатковим накладним товар, перераховано грошові кошти в розмірі 40000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6470 від 30.12.2014р. на суму 20000 грн. та № 47 від 08.01.2015р. на суму 20000 грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 120/2014 від 16.06.2014р., у нього перед ТОВ "АГРОВЕТКОРМ" виникла заборгованість за поставлений відповідно до накладних № 18 від 27.11.2014р. та № 1 від 01.12.2014р. товар в сумі 245220,00 грн.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Посилання відповідача на відсутність специфікації на партію товару, що була поставлена позивачем згідно накладних № 18 від 27.11.2014р. та № 1 від 01.12.2014р., не приймаються судом до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься копія заявки відповідача за вих.№ 348/11 від 10.11.2014р., в якій ТОВ "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ" просить ТОВ "АГРОВЕТКОРМ" поставити йому: БВМД гровер-15% (40-70кг) - 8т, БВМД фініш-10% (70-110кг) - 8т, БВД стартер 12кг-25% - 6т.
Таким чином, покупцем самостійно визначено найменування та кількість товару, який постачальник мав поставити. У видаткових накладних № 18 від 27.11.2014р. та № 1 від 01.12.2014р., які підписані з боку відповідача, значиться найменування, кількість та ціна поставленого позивачем товару. Тож, з наданих документів вбачається, що всі істотні умови щодо постачання цієї партії товару були сторонами узгоджені.
Крім того, у видаткових накладних № 18 від 27.11.2014р. та № 1 від 01.12.2014р. міститься посилання на договір № 120/2014, що свідчить про здійснення поставки вказаної партії товару саме на підставі договору, укладеного між сторонами. У пункті 1.2. договору № 120/2014 сторонами визначено, що не лише специфікація, а усі товарно-супровідні документи на товар є невід'ємною частиною договору № 120/2014.
Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем документів на підтвердження якості товару, суд зазначає наступне.
Пунктом 4.2. договору № 120/2014 договору встановлено, що претензії за якістю приймаються постачальником протягом 10 календарних днів від дня отримання покупцем товару у його розпорядження, якщо для конкретних видів товару законодавством не встановлені спеціальні строки пред'явлення таких вимог і на товар не встановлений гарантійний строк.
Відповідачем не надано суду доказів звернення до позивача з претензією щодо якості отриманого товару, доказів ненадання ТОВ "АГРОВЕТКОРМ" будь-яких документів, що передбачені договором, тощо.
Згідно п. 2.5. договору № 120/2014 постачальник зобов'язаний у момент передачі товару у пункті поставки надати покупцеві наступні документи: податкову накладну, накладну на товар, документи, що підтверджують якість товару, його безпечність (ветеринарне свідоцтво), рахунок-фактуру.
Сам факт прийняття відповідачем товару свідчить про надання позивачем усіх необхідних документів.
Представник позивача підтвердив, що усі необхідні документи, були відповідачеві надані, крім того, представник ТОВ "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ" був присутній при відборі зразків постачаємої продукції.
Розділ 6 договору № 120/2014 передбачає, що приймання продукції по фактичній кількості та по фактичній якості здійснюються у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 р. № П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 р. № П-7.
Приписами п.12 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6, встановлено, що приймання продукції за кількістю здійснюється по транспортним та товаросупровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам тощо) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів або деяких із них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документі відсутні.
Положеннями п.14 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості» №П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р., визначено, що приймання продукції по якості і комплектності здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними та особовими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по товаросупровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.ін.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті зазначається, які документи відсутні.
Судом встановлено, що при прийнятті продукції відповідачем не складалися акти про відсутність будь-яких товаросупровідних документів. Будь-які претензії щодо не передання супроводжуючих документів на отриманий товар покупець позивачу не заявляв. Строк для передання не отриманих документів відповідно до вимог ст. 666 ЦК України не встановлював. До того ж, відповідач не довів, що він отримав супроводжуючі документи на товар в будь-який інший день, а не в день отримання товару.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.1.1. договору № 120/2014 передбачено, що у разі прострочення терміну оплати товару, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості несплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день прострочення.
Відповідачеві нараховано пеню за несвоєчасну сплату товару в сумі 42718,41 грн. за загальний період: з 19.12.2014р. по 08.05.2015р., розмір пені обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ.
Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що він здійснений вірно, тож пеня в розмірі 42718,41 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає стягненню до 10000 грн., суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тож при розгляді клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій, судом враховуються інтереси обох сторін, факт прийняття відповідачем товару та порушення зобов'язання з його оплати, а також те, що при укладенні договору № 120/2014 сторонами були погоджені та прийняті наслідки його неналежного виконання.
Виходячи з викладеного, відповідачем не доведено поважність причини неналежного виконання зобов'язання, відтак даний випадок не є винятковим і суд не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь втрати від інфляції за період: з січня по квітень 2015р. (включно) в сумі 91049,54 грн. та 10% річних за загальний період: з 19.12.2014р. по 08.05.2015р. в сумі 8623,98 грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 7.1.1. договору № 120/2014 сторони узгодили, що у разі прострочення терміну оплати товару, покупець сплачує 10% річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України.
Перевіривши розрахунки позивача 10% річних та втрат від інфляції, судом встановлено, що розрахунок втрат від інфляції здійснений вірно, тому сума 91049,54 грн. втрат від інфляції грошових коштів підлягає стягненню в повному обсязі. Щодо розрахунку 10% річних, судом встановлено, що за період: з 19.12.2014р. по 08.05.2015р. 10% річних становлять 9502,78 грн., однак стягненню за цей період підлягає сума 8623,98 грн., яка заявлена позивачем.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ" (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, 72, ідентифікаційний код юридичної особи: 38461580) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОВЕТКОРМ" (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Возз'єднання, 25, ідентифікаційний код юридичної особи: 33719042) суму 245220 (двісті сорок п'ять тисяч двісті двадцять) грн. 00 коп. основного боргу, суму 42718 (сорок дві тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 41 коп. пені, суму 91049 (дев'яносто одна тисяча сорок дев'ять) грн. 54 коп. втрат від інфляції грошових коштів; суму 8623 (вісім тисяч шістсот двадцять три) грн. 98 коп. 10% річних та 7752 (сім тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 24 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 20.05.2015 р.
Суддя А.О. Науменко