номер провадження справи 31/57/15
20.05.2015 Справа № 908/1542/15-г
Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Пилипенко А.В.
Представники відповідача - Петренко О.Г., довіреність №в о Н-01/2712 від 24.04.2014 р.; Баранов А.В., довіреність №в о Н-01/2225 від 31.07.2014 р.; представник позивача - не з'явився.
Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи №908/1542/15-г,
за позовом: Приватного акціонерного товариства «АВК», м. Донецьк (скорочено ПрАТ «АВК»);
до відповідача: Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк (скорочено Донецька залізниця);
про відшкодування вартості втраченого вантажу.
Ухвалою господарського суду від 11.03.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено та присвоєно номер провадження у справі 31/57/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 15.04.2015 р., розгляд справи відкладався до 29.04.2015 р. та оголошено перерву до 20.05.2015 р.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Сутність спору:
ПрАТ «АВК» заявлено позовні вимоги про стягнення з Донецької залізниці збитків, що утворились внаслідок втрати вантажу при його транспортуванні в сумі 2603200 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 909 ЦК України, ст. ст. 307, 314 Статуту залізниць України, ст. ст. 1, 2, 54, 61 ГПК України.
Донецька залізниця, відповідач у справі, у відзиву на позовну заяву зазначає, що позивачем не надано рахунку-фактури постачальника, а відтак вартість втраченого вантажу не доведено, просить в позові відмовити.
Представником в судовому засіданні надано клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача 2 ТОВ «Макіївпромтранс», яке судом відхиляється, як безпідставне.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні 15.04.2015 р. та представників відповідача, суд,
В позовній заяві позивач вказує на те, що 12 січня 2009 року між ПрАТ «АВК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Астарта-Киев», (Вантажовласник, Постачальник), укладено Договір поставки № 4/0109/04, (надалі - Договір поставки).
30 липня 2014 року між сторонами Договору поставки укладена Специфікація № 61, згідно умов якої Вантажовласник (Постачальник) поставляє, а позивач (Покупець) оплачує 678 тон вантажу - «Цукор-пісок 3 категорії ДСТУ 4623:2006». Умови поставки вантажу - СРТ - станція призначення Мандрикіно Донецької залізниці згідно Інкотермс у редакції 2010 р., код станції 480600, вантажоодержувач - ПрАТ «АВК», м. Донецьк (Договір між Донецькою залізницею (залізниця, перевізник) та ПрАТ «АВК» (вантажовласник (вантажовідправник/вантажоодержувач) від 05.12.2010 р. № 137е про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги), код отримувача - 2010, вантажовідправник - ТОВ «Агрофірма «їм. Довженка», Полтавська область.
01.08.2014 р., 04.08.2014 р. та 06.08.2014 р. станцією відправлення Яреськи Південної залізниці (код станції 448003) прийнято до перевезення Вантаж - «Цукор-пісок 3 категорії ДСТУ 4623:2006» у вагонах №№ 24466146, 24589970, 26256693, 24531907 загальною масою 271 960 кг (+/- 5%) за маршрутом зі станції Яреськи Південної залізниці на станцію призначення Мандрикіно Донецької залізниці, що підтверджується залізничними накладними № 44621035 від 01.08.14 р., № 44617322 від 01.08.14 р., № 44647931 від 04.08.14 р., № 44663383 від 06.08.14 р. та Витягами з Книги приймання вантажів до перевезення станції Яреськи форми ГУ-34.
Відправлений зі станції Яреськи Південної залізниці вантаж по залізничних накладним № 44621035 від 01.08.14 р., № 44617322 від 01.08.14 р., № 44647931 від 04.08.14 р., № 44663383 від 06.08.14 р. не був доставлений Донецькою на станцію призначення - Мандрикіно Донецької залізниці та не був виданий позивачу, про що свідчать довідка станції Мандрикіно Донецької залізниці від 29.01.2015 р. за період з 01.08.2014 р. по 29.01.2015 р.
Позивач листом від 11.02.2015 року № 10/02 звернувся до відповідача з проханням видати комерційні акти з метою засвідчення факту не прибуття вантажу на його адресу по залізничним накладним № 44621035 від 01.08.14 р., № 44617322 від 01.08.14 р., № 44647931 від 04.08.14 р., № 44663383 від 06.08.14 р.
Відповідач надав комплект наступних документів: акти загальної форми, комерційні акти, пам'ятки про подавання та забирання вагонів, лист МНС у м. Макіївці, з яких слідує наступне:
Вантаж - «Цукор-пісок 3 категорії ДСТУ 4623:2006» у вагонах №№ 24466146, 24589970, 26256693, 24531907 загальною масою 271960 кг (+/- 5%) по залізничним накладним № 44621035 від 01.08.14 р., № 44617322 від 01.08.14 р., № 44647931 від 04.08.14 р., № 44663383 від 06.08.14 р. прибули на станцію Кальміус Донецької залізниці 02.10.2014 р. На виконання листа МНС у м. Макіївці, всі 4 вагони з вантажем 03.10.2014 р. подані станцією Кальміус на під'їдні шляхи ТОВ «Макіївпромтранс» з метою охорони вантажу, про що представниками станції Кальміус складені акти загальної форми від 03.10.2014 р. №№ 9, 12-14.
07.10.2014 року вагони №№ 24466146, 24531907 повернуті з під'їзних шляхів ТОВ «Макіївпромтранс» порожні, без вантажу, про що складені Акти загальної форми від 07.10.2014 р. №№ 15-16, а також Комерційні акти форми ГУ-22 від 07.10.2014 р.
Вагони №№ 26256693 та 24589970 повернуті з під'їзних шляхів ТОВ «Макіївпромтранс» порожні, без вантажу 10.10.2014 року, про що складені Акти загальної форми від 10.10.2014 р. №№ 19-20, а також Комерційні акти форми ГУ-22 від 10.10.2014 р.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України встановлено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Згідно ст. 110 Статуту залізниць, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.
Згідно зі ст. ст. 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну, вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.
З врахуванням вимог ст.117 Статуту залізниць відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Пунктом 2.7 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.08 р. №04-5/225 «Про внесення змін і доповнень в роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.02 р. №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» зазначено, що згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.
Дійсна вартість втраченого вантажу з урахуванням провізної плати підтверджується специфікацією № 61 до Договору поставки, довідкою вантажовласника від 04.02.2015 р. № 444 по кожній залізничній накладній і становить загальну суму по всім накладним 2603200 грн. з ПДВ = (9600 грн. (ціна за 1 т. з урахуванням провізної плати) Ч 67800 кг Ч 4), що спростовує доводи відповідача.
Відповідач повинен відшкодувати позивачу вартість втраченого вантажу в сумі 2603200 грн. з урахуванням сплачених провізних платежів.
З урахуванням викладеного позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (83062, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДР 01074957) на користь Приватного акціонерного товариства «АВК» (84300, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 1-«А», код ЄДР 30482582, п/р 26007300448855, Філія - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», МФО 305482) відшкодування збитків в розмірі 2603200 (два мільйони шістсот три тисячі двісті) грн. коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 52064 (п'ятдесят дві тисячі шістдесят чотири) грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 21.05.2015 р.
Суддя В.М. Хуторной