номер провадження справи 10/83/14
14.05.2015 Справа № 908/2219/15-г
за позовом: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка
до відповідача: Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Маріуполь
про стягнення 3 716 838,21 грн.
Суддя: Алейникова Т.Г.
Представники сторін:
від позивача - Цацуліна Т.О., на підставі довіреності № 181114-4/63 від 18.11.2014 р.;
від відповідача - Кізілова М.М., на підставі довіреності № 03-45 від 19.12.2014 р.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 3 716 838,21 грн., за договором від 26 листопада 2008 року про постачання електричної енергії № 35, яка складається з боргу за активну електроенергію у розмірі 3 059 626,19 грн., спожиту у червні -грудні 2014 року; боргу за реактивну електроенергію у розмірі 67 069,78 грн., спожиту у липні -грудні 2014 року; суми 3% річних у розмірі 30 301, 94 грн., нарахованих з 02.07.2014 р. до 06.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у червні - грудні 2014 року та реактивної електроенергії, спожитої в червні- грудні 2014 року, суми інфляційних у розмірі 289 082, 24 грн., нарахованих з 01.07.2014 року до 31.01.2015 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у червні- грудні 2014 року та реактивної електроенергії, спожитої в липні - грудні 2014 року, суми пені у розмірі 270 758, 06 грн.
Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., відповідно до довідки автоматичного розподілу справи між суддями від 02.04.2015 р., справу № 908/2219/15-г передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.
Ухвалою господарського суду від 03.04.2015 р. порушено провадження у справі № 908/2219/15-г. Справі присвоєно номер провадження № 10/83/15, її розгляд призначено на 14.05.2015 р.
Представник позивача у судовому засіданні 14.05.2015 р. підтримав вимоги викладені в позовній заяві, направив 08.05.2015 р. заперечення на відзив відповідача.
Представник відповідача до суду 14.05.2015 р. наддав письмовий відзив, в якому просить суд задовольнити позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та відмовити позивачу в задоволенні суми 3 % річних, інфляційних нарахувань та суми пені.
У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.
Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
У судовому засіданні 14.05.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши докази надані сторонами, суд
Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що між ВАТ «Донецькобленерго» (надалі - Позивач) та Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» (надалі - Відповідач) 26 листопада 2008 року було укладено договір про постачання електричної енергії № 35 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник (Позивач по справі) продає електричну енергію Споживачу (Відповідач по справі) для забезпечення потреб електроустановок Споживача із загальною (за всіма об'єктами) приєднаною потужністю 4478,8 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (Розділ 1 Договору).
27.03.2012 року у відповідності до рішення загальних зборів акціонерів Публічне акціонерне товариство «Донецькобленерго» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго». Відбулася державна реєстрація статуту ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» в новій редакції. 30.03.2012 року внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та видана Довідка з ЄДРПОУ. Інші реквізити підприємства залишилися без змін .
Позивач належним чином виконував свої зобов'язання з постачання Відповідачу електричної енергії, та поставив за період червень - грудень 2014 року активної електроенергії в обсязі 2 128 449 кВт*г та в червні-грудні 2014 року реактивної електроенергії в обсязі 823 760 кВар*г, що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії).
Позивач оформив та надав Відповідачу рахунки за червень - грудень 2014 року за спожиту активну електроенергію на загальну суму 3 062 858, 58 грн., та за червень -грудень 2014 року за спожиту реактивну електроенергію на суму 77 084, 87 грн., а останній отримав рахунки за спожиту електроенергію, що підтверджується відміткою на других екземплярах рахунків.
Згідно п. 23 протоколу узгодження розбіжностей до Договору про постачання електричної енергії № 35 від 01.11.2008 року п. 10 Додатку № 5, оплата отриманого споживачем рахунка повинна виконуватись у терміни, що не перевищують 5 операційних днів від дня отримання рахунку, але не пізніше як в останній операційний день поточного календарного місяця.
Відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання зі сплати вартості електричної енергії, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за активну електроенергію, спожитої в червні - грудні 2014 року у розмірі 3 059 626,19 грн. та за реактивну електроенергію, спожиту в липні - грудні 2014 року у розмірі 67 069,78 грн.
Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивач) зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, сума 3% річних, нарахованих у період з 02.07.2014 року до 06.02.2015 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої в червні - грудні 2014 року та реактивній електроенергії, спожитої в червні - грудні 2014 року, складає 30 301,94 грн.
Загальна сума інфляційних, нарахованих з 01.07.2014 року до 31.01.2015 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої в червні - грудні 2014 року та реактивної електроенергії, спожитої в липні - грудні 2014 року, складає 289 082,24грн.
Пунктом 4.2.1. Договору встановлено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4 - 2.3.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком № 5 «Порядок розрахунків» до цього Договору. Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
На підставі умов договору, Відповідачу нарахована пеня з 02.07.2014 року до 06.02.2015 року за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої в червні - грудні 2014 року та реактивній електроенергії, спожитої в червні - грудні 2014 року, розмір якої складає 270 758, 06 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином, відповідно до закону, умов договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню в цей термін.
Згідно ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, Відповідач порушив зобов'язання за Договором від 26 листопада 2008 року про постачання електричної енергії № 35.
Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, виходячи з наступного.
Згідно до ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу
Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, в результаті порушення умов Договору від 26 листопада 2008 року про постачання електричної енергії № 35 у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 3 716 838,21 грн., яка складається з боргу за активну електроенергію у розмірі 3 059 626,19 грн., спожиту у червні - грудні 2014 року; боргу за реактивну електроенергію у розмірі 67 069,78 грн., спожиту у липні - грудні 2014 року; суми 3% річних у розмірі 30 301, 94 грн., нарахованих з 02.07.2014 р. до 06.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у червні - грудні 2014 року та реактивної електроенергії, спожитої в червні - грудні 2014 року, суми інфляційних у розмірі 289 082, 24 грн., нарахованих з 01.07.2014 року до 31.01.2015 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у червні - грудні 2014 року та реактивної електроенергії, спожитої в липні - грудні 2014 року, суми пені у розмірі 270 758, 06 грн.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Отже враховуючи об'єктивні причини, не залежні від відповідача внаслідок яких у нього утворилась заборгованість перед позивачем, а також користуючись своїм правом, суд зменшує розмір пені до 270 грн.
Відповідач надав до суду письмовий відзив, в якому частково визнав позовні вимоги, а саме в сумі основного боргу. Суд заперечення відповідача частково прийняв.
В обґрунтування доводів щодо неправомірного нарахування пені Відповідач посилається на ст. 2 ЗУ «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комуначьних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» від 31.01.2015р. № 85-VIII, згідно якої встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними організаціями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Відповідно до інформації офіційного сайту Верховної ради України, даний Закон було опубліковано 06.02.2015 року, відповідно набрання чинності Закону відбулось 07.02.2015 року.
Згідно розрахунку позовних вимог та тексту позовної заяви № 51юр-376/15 від 23.03.2015 року Позивачем нарахована пеня до 06.02.2015 року, тобто до дати набрання чинності Закону України, на який посилається Відповідач щодо введення мораторію на нарахування йому пені.
Таким чином, нарахування пені здійснено Позивачем відповідно до норм чинного законодавства.
Крім того, Відповідач в обґрунтування неправомірності нарахування йому з боку Позивача пені, 3% річних та інфляційних посилається на настання обставин непереборної сили. В підтвердження даного факту Відповідачем надано:
- копія висновку Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 року;
- копія сертифікату торгово-промислової палати України № 1735 від 25.11.2014 року.
Суд вважає ці доводи безпідставними з наступних підстав.
Згідно статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
З вищевикладеного вбачається, що єдиним належним та достатнім документом, якій підтверджує проведення АТО, та який звільняє від відповідальності являється сертифікат Торгово-промислової палати України.
В той же час, відповідно до ст. 11 ЗУ «Про торгово-промислові палати України», засвідчення обставин форс-мажору не віднесено до повноважень регіональних торгово-промислових палат.
Таким чином, висновок Донецької торгово-промислової палати № 2005/12.12-03 від 03.07.2014 року не може бути належним та допустимим доказом щодо доведення настання обставин непереборної сили. Окрім того, зазначений висновок взагалі зроблено відносно факту невиконання зобов'язань Відповідача своїх договірних зобов'язань з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення та ніяк не пов'язано з договірними відносинами між сторонами за даною справою щодо виконання зобов'язань за договором постачання електричної енергії № 35 від 26.11.2008 року.
Також, пунктом 6.12 Регламенту ТПП "Засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)", затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 року № 40 (далі - Регламент) передбачено вимоги до сертифікату. Так, Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України/регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин.
Сертифікат Торгово-промислової палати України № 5270/05-4 від 25.11.2014р. не містить відомостей щодо зобов'язань сторін за договором про постачання електричної енергії №35 від 26.11.2008 року, що є підставою за даною справою та наданий КП «Компанія «Вода Донбасу» на підтвердження настання обставин непереборної сили щодо справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.
Слід також зазначити, що відповідно до п. 4.3.2 договору про постачання електричної енергії №35 від 26.11.2008 року сторона, для якої виконання зобов'язань стало неможливим внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше, ніж через п'ять календарних днів письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий термін та дату припинення дії обставин непереборної сили.
Однак, відповідач не повідомляв позивача про настання обставин непереборної сили, що впливають на виконання зобов'язань за договором про постачання електроенергії № 35 від 26.11.2008 року.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
Таким чином, Відповідач не надав до матеріалів цієї справи належні докази в достатній мірі щодо настання для останнього форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за договором про постачання електроенергії № 35 від 26.11.2008 року.
Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.
Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Згідно розпорядження Голови Вищого господарського суду від 02.09.2014 № 28-р, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, розгляд господарських справ, підсудних господарському суді Донецької області здійснюється господарським судом Запорізької області.
Невиконанням своїх грошових зобов'язань Відповідач порушив вищевказані вимоги договору від 26 листопада 2008 року про постачання електричної енергії № 35., а також норми чинного законодавства.
Згідно п. 4 ст. 538 ЦК України, якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, не дивлячись на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що відповідач в добровільному порядку заборгованість пов'язану зі сплатою заборгованості за договором від 26 листопада 2008 року про постачання електричної енергії № 35 не сплатив.
Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини, викладені у справі позивачем були підтверджені належними доказами.
Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази, суд частково задовольняє позов Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 3 44 6350, 15 грн., за договором від 26 листопада 2008 року про постачання електричної енергії № 35, яка складається з боргу за активну електроенергію у розмірі 3 059 626,19 грн., спожиту у червні -грудні 2014 року; боргу за реактивну електроенергію у розмірі 67 069,78 грн., спожиту у липні -грудні 2014 року; суми 3% річних у розмірі 30 301, 94 грн., нарахованих з 02.07.2014 р. до 06.02.2015р., за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у червні - грудні 2014 року та реактивної електроенергії, спожитої в червні- грудні 2014 року, суми інфляційних у розмірі 289 082, 24 грн., нарахованих з 01.07.2014 року до 31.01.2015 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті активної електроенергії, спожитої у червні- грудні 2014 року та реактивної електроенергії, спожитої в липні - грудні 2014 року, суми пені у розмірі 270, 00 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір у суді.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82, п.3 ст. 83, 84, ГПК України, суд
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Горлівка до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м. Маріуполь задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, буд. 177а, код ЄДРПОУ 00191678) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДТЕК Донецькобленерго» (84601, м. Горлівка, Донецька область, пр-т Леніна, буд. 11, код ЄДРПОУ 00131268, Адреса для листування: 87528, Донецька область., м. Маріуполь, вул. Войніч, 2) борг за активну електроенергію у розмірі 3 059 626 (три мільйони п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 19 коп., борг за реактивну електроенергію у розмірі 67 069 (шістдесят сім тисяч шістдесят дев'ять) грн. 78 коп., суму 3% річних у розмірі 30 301 (тридцять тисяч триста одна) грн. 94 коп., суму інфляційних у розмірі 289 082 (двісті вісімдесят дев'ять тисяч вісімдесят дві) грн. 24 коп., суму пені у розмірі 270 (двісті сімдесят) грн., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп.
Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя Т.Г. Алейникова