Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "14" травня 2015 р. Справа № 906/485/15
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Грицик А.В. - свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю №468 від 16.10.2008;
від відповідача: не з'явився.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод"
про стягнення 8893,17 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 8893,17 грн. заборгованості, з яких: 5744,26 грн. - основний борг, 2706,27 грн. - інфляційні, 442,64 грн. - 3% річних та витрати послуг адвоката.
08.05.2015 до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог за вих. №19 від 05.05.2015.
В судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог від 14.05.2015, відповідно до якої просить стягнути 3932,44 грн. інфляційних та 462,53 грн. 3% річних. Також представник позивача просив попередню заяву про уточнення позовних вимог (від 05.05.2015 №19) не брати до уваги.
Судом встановлено, що заява про уточнення позовних вимог від 14.05.2015 є заявою про зменшення розміру позовних вимог.
Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зміну підстави або предмету позову, збільшення розміру позовних вимог, відмову від позову або зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, вищевказана заява про зменшення позовних вимог від 14.05.2015 приймається господарським судом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 14.05.2015 підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, відзиву на позовну заяву не надав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, 03.01.2013 між ФОП ОСОБА_2 (продавець/позивач) та TOB «Баранівський молокозавод» (покупець/відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №02/01-2013 від 02.01.2013 року на відпуск нафтопродуктів.
Згідно п. 1.1. та п. 1.2. договору, ФОП ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання на протязі 2013 року здійснювати TOB «Баранівський молокозавод» поставку паливо-мастильних матеріалів, деревообробної сировини, надавати транспортні послуги згідно накладних по факту, а відповідач взяв на себе зобов'язання приймати товар та проводити за нього оплату.
Загальна вартість договору сторонами і визначена в розмірі 700000,00грн. (п.1.5. договору).
У відповідності до п. 3.2 договору, розрахунки за відвантажений товар мали проводитися відповідачем по факту поставки на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 5-ти календарних днів з моменту отримання товару.
На виконання договірних зобов'язань ФОП ОСОБА_2 згідно видаткових накладних (а.с. 11-31) поставив TOB «Баранівський молокозавод» нафтопродуктів на загальну суму 941063.16 грн.
На момент його укладення заборгованість TOB «Баранівський молокозавод» перед ФОП ОСОБА_2 за поставлені паливо-мастильні матеріали становила 12853,70грн.
Станом на день розгляду справи заборгованість відповідачем в повному обсязі сплачена. Але відповідачем було прострочено оплату поставленого товару, тому позивач просить стягнути з відповідача 3932,44 грн. інфляційних та 462,53 грн. 3% річних.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши подані представником позивача розрахунки, суд вважає останні вірними, а вимогу щодо стягнення 3932,44 грн. інфляційних та 462,53 грн. 3% річних обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Окрім вищенаведеного, позивач просить стягнути з відповідача 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката. Розглянувши вказану вимогу суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-578 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Виходячи з викладеного, відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Згідно ст. 12 вказаного Закону, оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Як вбачається із матеріалів справи, 05.03.2015 між адвокатом Грициком А.В. та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено угоду про надання правової допомоги.
Підтвердженням того, що Грицик А.В. має статус адвоката є копія посвідчення адвоката №53, видане Житомирською обласною КДКА 15.09.2010.
Згідно п. 3.1 угоди про надання правової допомоги за послуги загальна вартість правової допомоги визначена в розмірі 2000,00 грн.
На підтвердження факту оплати послуг адвоката суду подано платіжне доручення №52 від 17.03.2015 на суму 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення витрат на правову допомогу є обґрунтованою та законною, а тому підлягає задоволенню в розмірі 2000,00 грн.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод" (12701, Житомирська область, м. Баранівка, вул. Леваневського, 57, ід. код 31318317)
- на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) 3932,44 грн. інфляційних та 462,53 грн. 3% річних, а також 902,90 грн. сплаченого судового збору та 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката.
3. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України 924,10 грн. сплаченого згідно платіжного доручення №53 від 17.03.2015 судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 19.05.15
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу;
2 - відповідачу (рек. з повід.)