12.05.15р. Справа № 904/3095/15
За позовом Сільськогосподарського приватного підприємства "Чумаки", м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сяйво", м. Дніпропетровськ
про тлумачення змісту правочину
Суддя Мельниченко І.Ф.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Богатирьов С.В., дов. № б/н від 10.12.14р., представник.
Сільськогосподарське приватне підприємство „Чумаки" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про тлумачення змісту умов п.п. 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 Договору № 180301 від 18.03.14 р., укладеного між Сільськогосподарським приватним підприємством „Чумаки" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сяйво" в частині визначення ціни товару в гривнях та застосування курсу торгів на Міжбанківському валютному ринку України на дату оплати.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що дана позовна заява містить фактично вимогу не про тлумачення змісту правочину, а про зміну порядку його виконання. Крім того, відповідач наполягає на тому, що дії відповідача безпосередньо спрямовані на затягування судового процесу, оскільки, в провадженні Дніпропетровського апеляційного господарського суду знаходиться справа про стягнення з позивача заборгованості за Договором щодо тлумачення умов якого останній і звернувся до суду.
12.05.15 р. в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, господарський суд, -
18.03.14 р. між Сільськогосподарським приватним підприємством „Чумаки" (Позивач; Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Сяйво" (Відповідач; Продавець) укладено договір № 180301 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. вище зазначеного Договору, продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити засоби захисту рослин.
Згідно п. 2.1. Договору, оплата за товар здійснюється Покупцем у національній валюті України (в гривнях) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на наступних умовах:
2.1.1. Ціна товар виражена в національній валюті України і має грошовий еквівалент у доларах США.
2.1.2. Покупець у термін до 20.03.2014 року здійснює передоплату в сумі 1 520 698, 80 грн. з ПДВ, еквівалентний 1 530 001, 62 доларам США за курсом торгів на Міжбанківському валютному ринку України на дату оплати.
Відповідно до п. 2.1.3. Договору, остаточна оплата товару здійснюється в строк до 15.10.14 р. згідно наступного графіку:
- грошові кошти в сумі 1 520 698, 89 грн. з ПДВ, еквівалентний 153 001, 62 доларам США за курсом торгів на Міжбанківському валютному ринку України на дату оплати - у термін до 15.10.2014 р.
Згідно п. 2.1.4. Договору, датою оплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця.
Звертаючись із даним позовом, позивач зазначає, що при розгляді справи № 904/9873/14 за позовом ТОВ „Сяйво" до СПП „Чумаки" про стягнення з останнього заборгованості за Договором № 180301 від 18.03.14 р., між сторонами виник спір щодо змісту умов зазначеного вище Договору, а саме, позивач у даній справі вважає, що оплата згідно Договору повинна здійснюватись у сумі в гривнях, без урахування еквівалента цієї суми у доларах США, в той час, як відповідачем - ТОВ „Сяйво" при розрахунку заборгованості у справі № 904/9873/14 використовувався середньо обліковий курс торгів на Міжбанку на день оплати.
Зазначене вище позивач вважає невизначеністю та незрозумілістю буквального значення понять, викладених в спірних пунктах Договору, які передбачаються порядок розрахунків, у зв'язку з чим просить суд здійснити тлумачення вказаних пунктів.
Заявлені вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 213 Цивільного кодексу України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).
На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 533 Цивільного кодексу України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Цивільний кодекс України (стаття 524) дозволяє сторонам зобов'язання виражати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
В разі вираження зобов'язання в іноземній валюті, його виконання все одно має бути проведено в гривнях. Сума, що підлягає сплаті в гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Офіційним курсом валюти вважається курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави (ст. 1 Закону України "Про Національний банк України"). Сторони в договорі можуть визначити і інший порядок перерахунку іноземної валюти в гривні (наприклад за визначеною договором формулою або за курсом не Національного банку України, а якогось комерційного банку тощо).
Суд звертає увагу на те, що підставою для тлумачення судом угоди є наявність спору між сторонами угоди щодо її змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів тексту всієї угоди або її частини, що не дає змогу з'ясувати дійсний зміст угоди або її частини, тлумачення не може створювати, а лише роз'яснює існуючи умови угоди.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони підписали договір, погодивши всі його умови. Обраний спосіб розрахунків за спірним договором, не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства та інтересам сторін.
Пункти 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 Договору повністю відповідають волевиявленню сторін та фундаментальному принципу свободи договору, що підтверджується діями сторін спрямованими на схвалення такого правочину, про що свідчать факти, встановлені господарським судом при розгляді справи № 904/9873/14.
Крім того, як вірно зазначає у відзиві відповідач, відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України сам факт визначення у договорі зобов'язання в іноземній валюті вже сам по собі передбачає обов'язок здійснити оплату за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про те, що тлумачення змісту договору може стати предметом судового розгляду лише за наявності відповідного спору між сторонами цього договору, тобто за умови наявності різних оцінок змісту його умов.
Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України № 37/200 від 26.01.2012р., № 925/137/13-г від 26.09.2013р., № 5021741/12(5016/2256/2012(1/103)) від 10.07.2013р., № 5011-33/3556-2012.
Керуючись ст.ст. 213, 533, 627, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено: 18.05.15 р.
Суддя І.Ф. Мельниченко