07 квітня 2015 рокусправа № 804/16195/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 р. по справі за позовом Міністерства оборони України до Державної виконавчої служби України, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,-
У жовтні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправними дії головного державного виконавця Рагімової А.Н. та скасувати постанову Державної виконавчої служби України ВП№42210904 від 15.09.2014 р. про закінчення виконавчого провадження.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.02.2014 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову №42210904 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №804/12013/13-а, виданого 06.02.2014 р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом про зобов'язання Міністерства оборони України забезпечити житлом ОСОБА_1 за рахунок коштів з Державного бюджету України, копію якої направлено боржнику для виконання, стягувачу - до відома. Боржнику надано семиденний строк для самостійного виконання.
Листом №303/3/247 від 26.03.2014 р. Головне квартирно-експлуетаційне управління Збройних Сил України повідомило відповідача, що громадянин ОСОБА_1 отримав житло від Міністерства оборони України за рахунок коштів державного бюджету до винесення рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом від 19.11.2013 р. Згідно протоколу №16 засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 від 17.10.2013 р. ОСОБА_1 знятий з квартирного обліку на підставі отримання ордера на постійне житло.
11.04.2014 р. щодо розгляду звернення (заява ОСОБА_1 від 24.03.2014 р. про надання інформації щодо виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/12013/13-а) відповідач повідомив ОСОБА_1 про лист Головного квартирно-експлуетаційного управління ЗСУ від 26.03.2014 р. №303/3/247 та просив підтвердити чи спростувати вказану інформацію.
Листом від 15.05.2014 р. ОСОБА_1 повідомив відповідача, що квартири він не отримав і додав копію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 р., згідно якої адміністративний позов ОСОБА_1 до Житлової комісії військової частини НОМЕР_2 , Міністерства оборони України про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії житлової комісії військової частини НОМЕР_2 щодо зняття ОСОБА_1 із сім'єю з квартирного обліку; скасовано протокол засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 №16 від 17.10.2013 р. щодо зняття ОСОБА_1 із сім'єю з черги на поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_2 ; зобов'язано житлову комісію військової частини НОМЕР_2 поновити ОСОБА_1 із сім'єю в черзі на поліпшення житлових умов у військовій частині НОМЕР_2 під номером, під яким ОСОБА_1 перебував до зняття з обліку 17.10.2013 року; визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не забезпечення ОСОБА_1 житлом протягом трьох років після звільнення з військової служби. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
23.05.2014 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень А.Н. Рагімовою винесено вимогу Міністерству оборони України про виконання виконавчого листа №804/12013/13-а від 06.02.2014 р.
13.06.2014 р., не отримавши від позивача підтвердження про виконання судового рішення, державним виконавцем було направлено повторну вимогу про виконання судового рішення та, на підставі ст.89 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на боржника штрафу в сумі 680,00 грн.
15.08.2014 р. державним виконавцем направлено чергову вимогу про виконання судового рішення.
Міністерство оборони України не надало підтвердження виконання судового рішення і 11.09.2014 р. державним виконавцем направлено вимогу про необхідність виконання судового рішення та, відповідно до ст.89 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі.
15.09.2014 р., не отримавши виконання судового рішення, державним виконавцем винесено подання (повідомлення) про притягнення винних службових осіб Міністерства оборони України до кримінальної відповідальності за умисне невиконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2014 р. та постанову про закінчення виконавчого провадження №42210904.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження №42210904, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімова А.Н. діяла в межах Закону України «Про виконавче провадження».
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а частиною 2 цієї статті передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч.1, ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.
Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення передбачені статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно положень зазначеної вище статті після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.
У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження факту виконання боржником в повному обсязі рішення суду по справі №804/12013/13-а, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження №42210904, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Рагімова А.Н. діяла на підставі та в межах повноважень, визначених Законом.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 р. - залишити без змін.
Стягнути з Міністерства оборони України судовий збір у розмірі 36,54 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.
В повному обсязі ухвала виготовлена 13.04.2015 року.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: Ю.М. Дадим