06 травня 2015 рокусправа № 405/7555/14-а (2-а/405/411/14)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.
за участю секрктаря судового засідання: Горшкова В.В.
представника позивача: Ярошенка В.І.
представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору
виконавчого комітету Кіровоградської міської
ради: Покаленко В.В.
третіх осіб, які не заявляють самостійних
вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вагран" на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Вагран" до Кіровоградської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчий комітет Кіровоградської міської ради про скасування рішення Кіровоградської міської ради, -
Приватне підприємство "Вагран" звернулось з адміністративним позовом до Кіровоградської міської ради, в якому просило скасувати рішення Кіровоградської міської ради від 29 липня 2014 року № 3273 "Про скасування рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 02.08.2011 року № 728 "Про встановлення приватному підприємству "Вагран" тарифу на послуги з утримання гуртожитку та прибудинкової території".
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 листопада 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що Кіровоградська міська рада не мала повноважень на скасування рішення виконавчого комітету лише на підставі звернень мешканців гуртожитку, тому як останні можуть бути скасовані лише в разі порушень Коституції та Законів України при їх прийнятті, які на думку останнього порушені не були.
Представник відповідача, третьої особи та треті особи, які не заявляють самостійних
вимог на предмет спору на стороні відповідача в судовому засіданні вважали, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін. При цьому зазначили, що спірне рішення прийнято відповідачем у межах та у спосіб визначений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Регламентом Кіровоградської міської ради та з урахуванням приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, в межах доводів останньої, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції Кіровоградською міською радою 29.07.2014 року було прийнято рішення № 3273, яким було скасовано рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 02.08.2011 року № 728 "Про встановлення Приватному підприємству "Вагран" тарифу на послугу з утримання гуртожитку та прибудинкової території", яке в подальшому було оскаржено до суду ПП "Вагран".
Зі спірного рішення, звернень та скарг, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що підставою для прийняття останнього, стали звернення мешканців гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 щодо ненадання послуг ПП "Вагран" з утримання зазначеного будинку і прибудинкової території та відсутності економічного обґрунтування затверджених виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради тарифів на вказані послуги.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи спірне рішення Кіровоградська міська рада діяла у відповідності до приписів Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Регламету роботи останньої та з урахуванням положень, що містяться в Законі України «Про житлово-комунальні послуги». При цьому, суд вказав, що навіть при допущенні порушень процедурних питань при прийнятті спірного рішення, в разі коли останнє не спричинило прийняття неправильного акта, вказане не може бути підставою для його скасування.
Надаючи правову оцінку, рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140).
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.
Закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев'ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26).
Крім того органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону).
Таким чином, доводи представника позивача викладені в апеляційній скарзі відносно відсутності повноважень у органу місцевого самоврядування (Кіровоградської міської ради) щодо винесення на розгляд останньої та за результатами розгляду прийняття рішення за зверненнями фізичних осіб (мешканців гуртожитку) є безпідставними, тому як не узгоджуються з приписами вищевказаних нормативно-правових актів.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду, зазначає, що визначаючи правомірність прийняття оскаржуваного позивачем рішення Кіровоградської міської ради № 3273, яким було скасовано рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 02.08.2011 року № 728 "Про встановлення Приватному підприємству "Вагран" тарифу на послугу з утримання гуртожитку та прибудинкової території" суд першої інстанції вірно встановив, що останнє прямо залежить від встановлення правомірності прийняття рішення виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради.
Порядок та механізм формування й затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які діяли на час прийняття рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 728 від 02.08.2011 року було врегульовано Законом України "Про житлово-комунальні послуги", постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. N 529 "Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Згідно зі ст.ст. 1, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
До житлово-комунальних послуг, зокрема, відносяться послуги з утримання будинків і прибудинкових територій.
Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій включають в себе прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці (виробники) послуг здійснюють розрахунки економічно обгрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування.
Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання) підприємствам та організаціям комунальної власності відповідної територіальної громади.
Отже, для затвердження тарифу на послуги з утримання будинку і прибудинкової території виконавець (виробник) таких послуг повинен подати до органів місцевого самоврядування (зокрема виконавчого комітету Кіровоградської міської ради) документи та докази на підтвердження того, що поданий розрахунок та розмір такого тарифу є не нижчим від витрат яких зазнав виконавець на їх виробництво.
В свою чергу, в супереч вищевказаним положенням чинного законодавства, подаючи розрахунок витрат на виробництво послуг по утриманню будинку та прибудинкової території за адресою просп. Університетський, 21 на розгляд виконавчому комітету Кіровоградської міської ради ПП "Вагран" не надало належних доказів на підтвердження того, що поданий розрахунок та розмір такого тарифу є не нижчим від витрат яких зазнав виконавець на їх виробництво, а матеріали справи зворотного не містять.
Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради при затвердженні поданого ПП "Вагран" розрахунку не перевірено вищевказані обставини та фактично затверджено розмір тарифу без належного його економічного обгрунтовання ПП "Ваграном" в частині здійснених виконавцем послуг витрат на виробництво таких послуг та прийнято рішення про встановлення тарифу на послуги з утримання гуртожитку приватному підприємству, а не погодження цього тарифу.
Крім того, згідно п. 1.3 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого Наказом Держитлокомунгоспу України від 25.04.2005 року № 60 виконавцем житлово-комунальних послуг може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних послуг та який може забезпечити виконання обов'язків визначених у частині 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Як зазначено відповідачем, відповідних підтверджуючих документів щодо предмету діяльності позивача, останнім при прийнятті рішення виконкому не надавалось, а доказів зворотного матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 2 ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: встановлення у порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами, організаціями, які не належать до комунальної власності.
За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради щодо ПП "Вагран" було прийняте всупереч ст. ст. 28, 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а тому є протиправним та таким, що підлягало скасованню рішенням Кіровоградської міської ради, отже останнє прийнято у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України з дотриманням усіх принципів, передбачених ч. 3 ст. 2 КАС України і протилежного, як в суді першої так і апеляційної інстанцій, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, встановлено не було.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувались у суді першої інстанції лише в разі визнання обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції, необґрунтоване їх відхилення судом першої інстанції чи дослідження судом першої інстанції останніх з порушенням вимог цього Кодексу, що при апеляційному провадженні встановлено не було.
Крім того, колегія суддів зауважує, що тарифи на житлово-комунальні послуги не є сталою величиною, останні можуть змінюватись, як в сторону збільшення так і зменшення, в тому числі і шляхом скасування відповідних рішень, якими вони затверджувались, тому як рішення про затвердження останніх не вичерпує свою дію фактом його виконання, а відповідно положення щодо того, що вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання в даному випадку застосуванню не підлягають.
Іншим обставинам та їх правовій оцінці, викладеним в рішенні суду першої інстанції, колегією суддів апеляційного суду оцінка не надається, тому як відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи і як наслідок можливість виходу суду за межі апеляційної скарги в процесі апеляційного провадження не встановлено.
Доводи представника позивача, заявлені в суді апеляційної інстанції відносно того, що вступна та резолютивна частина рішення суду першої інстанції не містить найменувань усіх осіб, які брали участь у справі, а саме третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, заслуговують на увагу, тому як останнє є порушенням ст. 163 КАС України, однак з урахуванням ч. 2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вагран" - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 06 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Вагран" до Кіровоградської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, виконавчий комітет Кіровоградської міської ради про скасування рішення Кіровоградської міської ради - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.В. Шлай