ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
22 травня 2015 року 10:22 справа №826/19911/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк"
доВідділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві
третя особаОСОБА_1
провизнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії
Публічне акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (далі по тексту - позивач, ПАТ "ПроКредит Банк") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві), в якому просить: 1) визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Маціборук В.О. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18 листопада 2014 року ВП №31834223; 2) зобов'язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення у даній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/19911/14, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі по тексту - третя особа, ОСОБА_1), закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання, яке призначене 30 березня 2015 року представник позивача не прибув, подавши до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив розглядати справу за його відсутності; представник відповідача та третя особа в судове засідання не прибули.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неприбуття представників відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 30 березня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18 листопада 2014 ВП №31834223 державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Маціборук В.О. при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса КМНО від 07 червня 2011 року №2218 про звернення стягнення на квартиру з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ПроКредит Банк" виконавчий документ повернуто стягувачеві.
Вказана постанова мотивована тим, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого документа, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, підлягає завершенню, а виконавчий документ поверненню стягувачеві, на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки Законом України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", встановлена заборона щодо звернення на майно боржника, що виключає можливість виконання у встановлений спосіб.
Позивач вважає вказану постанову протиправною та мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем неправомірно застосовано положення статті 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", що призвело до порушення прав ПАТ "ПроКредит Банк", оскільки приписи вказаної правової норми щодо стягнення заставленого майна стосуються лише споживчих кредитів, виданих громадянам України, а у разі якщо іпотека забезпечує кредити, отримані юридичними особами, підприємцями або фізичними особами на неспоживчі цілі, то на них мораторій не розповсюджується; оскільки метою отримання кредиту ОСОБА_1 була купівля квартири, що на думку позивача пов'язано з підприємницькою діяльністю, то такий кредит не є споживчим, у зв'язку з чим висновки відповідача про наявність заборони щодо звернення стягнення на майно є необґрунтованими.
Представник відповідача та третя особа письмових заперечень чи пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надали.
Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ПАТ "ПроКредит Банк", виходячи з наступних підстав.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".
Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Пунктом 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Відповідно до пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що обмеження щодо примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави та/або предметом іпотеки можуть застосовуватися виключно за наявності визначених цим законом умов.
Як вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 07 грудня 2007 року №3249-ІД 01, відповідно до якого в іпотеку АТ "ПроКредит Банку" передано однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.
Даний договір підписано в якості забезпечення виконання зобов'язань за рамковою угодою від 07 грудня 2007 року №3249 та договору про надання траншу від 07 грудня 2007 року №1.36253/3249, від 24 червня 2008 року №1.39372/3249, від 27 січня 2010 року №111.41172/3249, що укладені між АТ "ПроКредит Банк" та ОСОБА_3
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності умов на підставі яких можуть встановлюватись обмеження щодо примусового стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, визначені Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
Так, державним виконавцем не доведено, що квартиру АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_1 як місце постійного проживання або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, та що у ОСОБА_1 у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, а також що загальна площа вказаного нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири.
Враховуючи викладене, судом не встановлено, а відповідачем не доведено, наявності в межах спірних правовідносин підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві та прийняття оскаржуваної постанови.
Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність постанови державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві Маціборук В.О. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18 листопада 2014 ВП №31834223 та про необхідність її скасування, а тому суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Стосовно зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення у даній справі, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).
Оскільки дана постанова не вимагає від ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві вчинення будь-яких дій, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення у даній справі.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірної постанови з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПАТ "ПроКредит Банк" підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у місті Києві Моціборук В.О. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 18 листопада 2014 ВП №31834223.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "ПроКредит Банк" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісім копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко