ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
13 травня 2015 року № 826/19579/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківський арматурний завод»
про стягнення заборгованості, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, позивач) з позовом про стягнення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківський арматурний завод» (далі - ТОВ «ІФАЗ», відповідач) на користь державного бюджету у сумі 442 266, 57 грн. шляхом стягнення коштів платника податків, що перебувають у його власності.
У судові засіданні представник позивача не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на невідповідність суми заборгованості, зазначеної у довідці про стан розрахунків з бюджетом на 23.10.2014 року та сумою, яку просить стягнути з нього позивач. Окрім цього, відповідач також зазначає, що податковим органом не було надіслано на його адресу податкової вимоги з наявним боргом за період з 22.10.2013 року по 23.10.2014 року, що, на його думку, виключає право податкового органу на звернення з відповідним позовом.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи неприбуття в судове засідання представника відповідача та поданою заявою представника позивача про розгляд справи за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ТОВ «ІФАЗ» до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 15 лютого 2013 року за 2013 рік, в якій самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету у загальному розмірі 442 264, 20 грн. (по 36 855, 35 грн. за січень-грудень 2013 року).
Окрім цього, ТОВ «ІФАЗ» до ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області також подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 14 лютого 2014 року за 2014 рік, в якій самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету у загальному розмірі 442 264, 20 грн. (по 36 855, 35 грн. за січень-грудень 2014 року).
У зв'язку з непогашенням відповідачем суми податкового боргу, який з урахуванням несплаченої пені, становить 442 266, 57 грн., позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, виходячи з наступного.
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) під податковим зобов'язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Частиною 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:
- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року
Так, згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Пунктом 54.1. статті 54 ПК України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно п. 56.11 ст. 56 ПК України податкове зобов'язання самостійно визначене платником податку оскарженню не підлягає.
Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Відповідно до пп. 14.1.175 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України встановлено, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Згідно норм пунктів 129.4 та 129.5 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120% річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Внаслідок несвоєчасного та не в повному обсязі погашення суми боргу відбулося нарахування пені в сумі 4 040, 51 грн. з земельного податку та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності.
Відтак, враховуючи, що сума податкового зобов'язання не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.
Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 59.3. ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Згідно з п. 59.4. Кодексу податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено ТОВ «ІФАЗ» податкову вимогу від 03 грудня 2012 року № 952 на суму податкового боргу у розмірі 35 906, 71 грн.
Дана податкова вимога була отримана відповідачем 04 грудня 2013 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах подання.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що вказана вище податкова вимога, відповідачем ні в судовому, ні в адміністративному порядку не оскаржувалися, а податковий борг є непогашеним.
У той же час, суд зазначає, що відповідно до пункту 59.5 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
А тому, за вказаних обставин, посилання відповідача на необхідність надіслання йому повторної (додаткової) податкової вимоги у зв'язку зі збільшенням податкової заборгованості, яка виникла за період з 22.10.2013 року по 23.10.2014 року, є необґрунтованими.
Натомість, наявність податкового боргу у сумі 442 266, 57 грн. підтверджується зворотнім боком облікових карток платника податків ТОВ «ІФАЗ» з земельного податку та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності та довідкою про стан розрахунків з бюджетом на 23.10.2014 року.
Виходячи з положень підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 ПК України (щодо визначення органів стягнення), підпункту 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 ПК України (щодо права ДПІ на звернення до суду з приводу стягнення податкового боргу), пункту 41.5 статті 41 ПК України (щодо органу стягнення), пункту 95.1 статті 95 ПК України (щодо права податкових органів звертатися до суду про стягнення податкового боргу та звернення стягнення в першу чергу на кошти боржника), пункту 95.3 статті 95 ПК України (щодо стягнення податкового боргу за рішенням суду), податкові органи мають право звертатися до суду щодо стягнення з платників податку податкового боргу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 186, ст. 254, ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.
2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківський арматурний завод» (код за ЄДРПОУ 31028932, місцезнаходження: 01042, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 9) на користь державного бюджету податковий борг у розмірі 442 266, 57 грн. (чотириста сорок дві гривні двісті шістдесят шість гривень, 57 коп.), шляхом стягнення з коштів платника податків, що перебувають у його власності.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя І.М. Погрібніченко