20 травня 2015 року м. Черкаси справа № 823/539/15
16 годин 37 хвилин
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Рой О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 823/539/15
за позовом ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1.) [позивач ОСОБА_1 - особисто]
до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (надалі - Уманська ОДПІ) [представник відповідача Зубенко С.М. - за довіреністю]
третя особа: публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (надалі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») [представник третьої особи - не прибув]
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийняв постанову.
ОСОБА_1, звернувшись до суду з адміністративним позовом до Уманської ОДПІ, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (надалі - ППР) від 24.06.2014 №0001011701 форми «Р» про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування у сумі 8326 (вісім тисяч триста двадцять шість) грн. 86 коп. - за основним платежем та 2251 (дві тисячі двісті п'ятдесят одна) грн. - за штрафними фінансовими санкціями.
У обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід, отриманий платником податку на доходи фізичних осіб як додаткове благо. Додатковим благом є кошти, що повинні бути виплачені платнику податку податковим агентом. Оскільки списана (прощена) заборгованість за процентами, пеня (штраф) з огляду на повернення кредиту не є доходом позивача, то обов'язок щодо подання податкової декларації про майновий стан та доходи громадян за 2012 рік до контролюючого органу у позивача відсутній. Враховуючи, що позивач не отримував додаткового доходу, не веде бухгалтерський облік, не визначає розмір заборгованості щодо умовно нарахованих процентів (комісії) за кредитним договором (кредитор мав право без отримання згоди позичальника коригувати процентну (змінювати) ставку), а зобов'язання кредитора за договором є відкличними, то прийняте ППР від 24.06.2014 №0001011701 є протиправним та належить до скасування.
На підтвердження обґрунтувань позовних вимог позивачем надано копії: кредитного договору від 24.04.2007 №354411/7955/0274-7 (а.с.42-46); паспорту (а.с.47); заяви від 24.04.2012 (а.с.48); листа від 20.04.2012 №с-24-114-1-18/218 (а.с.49); акту від 15.05.2014 №910/23-05-17-01/НОМЕР_1 (а.с.50-54); листа від 10.01.2015 №725/23-05 (а.с.55); корінця податкової вимоги від 12.08.2014 №2341-19 (а.с.56); рішення від 23.10.2014 №12232/23-05-25 (а.с.57); ППР від 24.06.2014 №0001011701 (а.с.58); заяви від 23.12.2014 (а.с.59); листа від 29.12.2014 №15040/23-05 (а.с.60); заяви від 13.01.2015 (а.с.61); ідентифікаційного номеру (а.с.67); листа від 24.04.2015 №1053/23-05-23-022 (а.с.107).
Представник відповідача позов не визнав, 28.04.2015 подав до суду письмові заперечення. У обґрунтування заперечень представником відповідача зазначено, що оскільки зобов'язання позивача перед кредитором припинилося, то у позивача з моменту припинення такого зобов'язання за відсутності обов'язку повернути борг за кредитом, залишається у власності позичальника сума несплачених боргових коштів за процентами, пенею, штрафом, що анульовано кредитором. Доходом є збільшення вигод позивача, у т.ч. у вигляді зменшення зобов'язань, що призводять до зростання капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників) позичальника. Враховуючи зазначене, сума прощеного боргу є доходом. Оскільки позивачем у 2012 році було отримано таких дохід, позивач був зобов'язаний відобразити його у декларації про майновий стан і доходи та самостійно сплатити податок із суми анульованого (прощеного) боргу. За результатами документальної, позапланової невиїзної перевірки щодо достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, за період з 01.01.2012 до 31.12.2012, встановлено, що платник податку не подав декларацію про майновий стан за 2012 рік до 30.04.2013, не визначив суми податкових зобов'язань, у результаті чого контролюючим органом визначено суму грошових зобов'язань на підставі акту з прийняттям ППР від 24.06.2014 №0001011701 форми «Р» про визначення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування у сумі 8326 грн. 86 коп. - за основним платежем та 2251 грн. - за штрафними санкціями. Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування заперечень представником відповідача надано у копіях: лист від 06.05.2014 №04-2-0/938 (а.с.93); постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2014 (а.с.94-95); лист від 24.04.2012 №с-24-114-1-18/218 (а.с.112), відомості з центральної бази даних (а.с.113-114, 116-117); акт від 20.06.2014 №124/23-05-17-01/НОМЕР_1 (а.с.118); поштове повідомлення (а.с.119); конверт (а.с.120); акт від 25.07.2014 №169/23-05-17-01/НОМЕР_1 (а.с.121); поштове повідомлення (а.с.122); конверт (а.с.123).
Третя особа свого представника у судове засідання не направила, про причини неявки представника суду не повідомила, про дату, час та місце судового розгляду була повідомлена належним чином (а.с.101).
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позицію сторін, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку що адміністративний позов належить задовольнити з огляду на таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (надалі за текстом - Кодекс №2755). Відповідно до ст.15 Кодексу №2755 платниками податків визнаються фізичні особи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно ст.75 Кодексу №2755 органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно з п.123.1 ст.123 Кодексу №2755 якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання. Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Кодексу №2755 документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків.
Відповідно до п.86.1 ст.86 Кодексу №2755 результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, що підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Згідно з п.86.4 ст.86 Кодексу №2755 заперечення до акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. ППР приймається у порядку і строки, передбачені п.86.8 цієї статті. Відповідно до п.86.7 ст.86 Кодексу №2755 визначено порядок розгляду заперечень платника податків. Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Згідно з п.86.8 ст.86 Кодексу №2755 ППР приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки. Згідно із п.58.3 ст.58 Кодексу №2755 податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Статтею 7 Кодексу №2755 встановлено загальні засади встановлення податків і зборів. Відповідно до п.7.1 ст.7 під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Відповідно до п.163.1 ст.163 Кодексу №2755 об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, що остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Статтею 164 Кодексу №2755 визначено базу оподаткування. Відповідно до п.164.1 ст.164 Кодексу №2755 базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, що належить оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Відповідно до абз.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Кодексу №2755 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) до складу загального річного оподатковуваного доходу включається сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Згідно абз. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Кодексу №2755 (у редакції станом на час розгляду справи) до складу загального річного оподатковуваного доходу включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Тобто законодавцем уточнено редакцію абз.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Кодексу №2755 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Враховуючи зазначене, додатковим благом є кошти, що повинні бути виплачені податковим агентом (ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») платнику податку - позичальнику як основна фактична сума кредиту і не повернена позивачем (залишена у розпорядженні як благо). Судом встановлено, що 24.04.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №354411/7955/0274-7 (а.с.42-46). Згідно умовами кредитного договору кредитор надав ОСОБА_1 кредит у вигляді не відновлюваної лінії з лімітом 10000 доларів США на строк до 23.04.2027 включно. 24.04.2012 ОСОБА_1 звернувся до кредитора із заявою про анулювання заборгованості за кредитним договором від 24.04.2007 у сумі 50243 грн. 90 коп. у зв'язку з повним погашенням кредиту (а.с.48). Третьою особою 24.04.2012 ОСОБА_1 листом за №С-24-114-1-18/218 було повідомлено про анулювання (прощення) заборгованості за нарахованою пенею у сумі 50243 грн. 90 коп. згідно кредитного договору 24.04.2007 №354411/7955/0274-7 (а.с.49).
Відповідно до пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 Кодексу №2755 пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки. Згідно із ст.549 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (надалі - Кодекс №435) пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Кодексу №435).
Згідно з пп.14.1.47. п.14.1. ст.14 Кодексу №2755 додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до пп.14.1.54., пп.14.1.56. п.14.1. ст.14 Кодексу №2755 дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами, у т. ч., але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, процентів, сплачених резидентами України.
За результатами документальної позапланової перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 до 31.12.2012 встановлено порушення ОСОБА_1: п.49.1 ст.49 Кодексу №2755, а саме - позивачем не подано декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік при терміні подачі 30.04.2013; абз.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Кодексу №2755, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2012 рік у сумі 8326 грн. 86 коп. Результати перевірки оформлено актом від 15.05.2014 №910/23-05-17-01/НОМЕР_1 (а.с.53). На підставі зазначеного акту 24.06.2014 прийнято ППР форми «Р» №0001011701 (а.с.58) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 10578 грн. 58 коп., у тому числі 8326 грн. 86 коп. за основним платежем та 2251 грн. 72 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Зазначене ППР було надіслано ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1, 20300 (а.с.122), що не є адресою ОСОБА_1, оскільки реєстрація у паспорті визначена за адресою: АДРЕСА_1, 20300 (а.с.12 - зворотній бік). Таким чином оскаржуване ППР від 24.06.2014 форми «Р» №0001011701 відповідно до абз.4 п.58.3 ст.58 Кодексу №2755, вважається таким, що не вручено платнику податків. Оскаржуване ППР, згідно пояснень позивача, що не заперечувалось відповідачем, було отримано 24.02.2015. Позивач не погоджуючись із зазначеним ППР звернувся до суду про його скасування.
Підпунктом 162.1.1 п.162.1 ст.162 Кодексу №2755 передбачено, що платником податку, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Згідно пп.164.1.1., пп.164.1.2., пп.164.1.3. п.164.1., пп.164.2.9. п.164.2. ст.164 Кодексу №2755, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Відповідно до пп.«б» п.176.2 ст.176 Кодексу №2755 сума доходу платника податку - боржника у вигляді суми анульованого боргу відображається кредитором (банком) у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, з ознакою доходу « 126».
Згідно пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 та п.179.7 ст.179 Кодексу №2755 платник податку, боржник зобов'язаний до 1 травня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку (за податковою адресою). Згідно із п.179.1 ст.179 Кодексу №2755 платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Судом, згідно повідомлення від 24.04.2015 №с-24-114-1-18/218 встановлено, що позивачеві було прощено (анульовано) заборгованість за нарахованою пенею у сумі 50243 грн. 90 коп., що не є доходом, одержаним як додаткове благо у розумінні пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Кодексу №2755, і як наслідок остання не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а тому у позивача був відсутній обов'язок подання декларації про майновий стан і доходи. Таким чином, не основна сума боргу (за умови повернення кредиту) платника, анульованого (прощеного) за самостійним рішенням кредитора до закінчення строку позовної давності (в т. ч. списана за рахунок коштів сформованого банком резерву) не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вирішуючи спір, суд враховує, що у силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову за правилами ч.2 ст.71 КАС України, відповідач не довів правомірність прийняття спірного ППР щодо визначення об'єкта оподаткування та дотримання процедури прийняття (направлення) спірного рішення.
Суд запропонував особам, які беруть участь у справі, подати докази і з власної ініціативи витребував докази, яких, на думку суду, не вистачало для вирішення справи (ст.11 КАС України). За таких обставин, оцінивши надані сторонами і зібрані згідно ст.11 КАС України у справі докази, судом встановлено, що відповідачем не надано переконливих і належних доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття ППР від 24.06.2014 №0001011701 форми «Р» про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування у сумі 10578 (десять тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 58 коп., у тому числі 8326 грн. 86 коп. - за основним платежем та 2251 грн. - за штрафними фінансовими санкціями.
З огляду на викладене, на підставі наявних у справі доказів, дослідивши обставини адміністративної справи, застосувавши норми законодавства, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов належить задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України
Керуючись ст.ст. 11, 86, 94, 159, 160, 162, 167 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.06.2014 №0001011701 форми «Р» про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування у сумі 10578 (десять тисяч п'ятсот сімдесят вісім) грн. 58 коп., у тому числі за основним платежем - 8326 (вісім тисяч триста двадцять шість) грн. 86 коп. та 2251 (дві тисячі двісті п'ятдесят одна) грн. 72 коп. - за штрафними фінансовими санкціями, визнавши протиправним.
Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (20300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати із сплати судового збору у сумі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн. 78 коп., сплаченого згідно квитанцій від 02.03.2015 у сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп. та від 26.03.2015 у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 22 травня 2015 року.
Суддя Л.В.Трофімова