15 травня 2015 року Чернігів Справа № 825/3218/13-а
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Федоренка Я.О.,
позивача ОСОБА_1,
представників відповідачів Поліської К.С.,
Волошко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Чернігівського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
22.08.2013 до Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі- УМВС в Чернігівській області), Чернігівського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (далі- ЧМВ УМВС в Чернігівській області), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: визнати протиправними та скасувати п. 2 наказ УМВС в Чернігівській області від 25.07.2013 року № 1039 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Чернігівського МВ УМВС області»; наказ від 02.08.2013 року № 1083 «Про притягнення до відповідальності працівника ЧМВ УМВС України в Чернігівській області»; наказ УМВС в Чернігівській області від 09.08.2013 року № 184 о/с «По особовому складу»; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору кадрового забезпечення ЧМВ УМВС України в Чернігівській області з дня звільнення; стягнути з ЧМВ УМВС України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.08.2013 року по день фактичного поновлення на посаді.
Обґрунтовуючи позовні вимоги зіслався на те, що оскаржувані накази, на думку позивача, прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки відсутність на службі 30.07.2013 пов'язано з хворобою, а наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді неповної посадової відповідності від 25.07.2013 № 1039 є необґрунтованим, оскільки факти, викладені у висновку службового розслідування не відповідають дійсності. Крім того, відповідачами порушені вимоги Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», оскільки притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулось без попередньої згоди Первинного профспілкової організації ЧМВ УМВС в Чернігівській області, головою якої він був. Також, відповідачами порушено Порядок проведення службових розслідувань.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 року, у задоволенні вимог адміністративного позову відмовлено. Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що при звільненні позивача не було порушено норми чинного законодавства. При цьому судами констатовано також і наявність фактичних підстав для звільнення позивача.
В подальшому ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.12.2014 за наслідками розгляду касаційної скарги позивача скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.10.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2014 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Вищий адміністративний суд України, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, наголосив на тому, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи був позивач головою профспілкового комітету Чернігівського МВ УМВС, чи надавалася попередня згода профспілки, членом якого він був, на його звільнення та не встановлено, з урахування медичних документів, чи міг позивач 30.07.2013 року за станом здоров'я перебувати на службі, не досліджено докази в частині визначення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т.1, а.с.232-235).
12.01.2015 адміністративна справа після касаційного перегляду надійшла на адресу Чернігівського окружного адміністративного суду та передана для розгляду судді, визначеному в порядку, встановленому статтею 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України (т.1,а.с.236-237).
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.01.2015 справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду (т.1, ас.238-239).
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представники відповідачів в судовому засіданні заперечували проти позову та пояснили, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді неповної відповідності та звільнення відбулося згідно вимог чинного законодавства України, тому підстави для їх скасування відсутні. При цьому, як на підставу заперечень, відповідачі посилаються на те, що факт відсутності позивача 30.07.2013 на службі підтверджено рапортом Нагорного В.І., актом перевірки окремих питань службової діяльності, поясненнями працівників міліції та позивача. Щодо доводів позивача про те, що його відсутність на службі пов'язана зі станом здоров'я, то належних доказів, які підтверджують тимчасову непрацездатність, ОСОБА_1 відповідачу не надав.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, надавши оцінку іншим доказам, що знаходяться у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника сектору кадрового забезпечення Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області ( т.1, а.с.43-45).
В зв'язку з невиконанням позивачем усного наказу начальника ЧМВ УМВС області, телетайпограм начальника УМВС України в Чернігівській області від 02.07.2013 №2/4-1856 та від 06.07.2013 № 2/4-557, наказом УМВС в Чернігівській області від 12.07.2013 № 428 призначено службове розслідування (т.,1 а.с.89).
На виконання вищевказаного наказу, 15.07.2013 проведено службове розслідування за результатами якого 25.07.2013 УМВС України в Чернігівській області видано наказ № 1039 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни, вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та попереджено про неповну посадову відповідність (т.1,а.с. 92).
За фактом вчинення позивачем прогулу 30.07.2013, наказом УМВС України в Чернігівській області від 31.07.2013 № 503 призначено службове розслідування (т.1, а.с.65) за результатами якого 31.07.2013 складено висновок (т.1, а.с. 66-71).
Наказом УМВС України в Чернігівській області від 02.08.2013 року №1083 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за грубе порушення службової дисципліни, неналежне виконання посадових обов'язків, порушення вимог ст.ст. 1,7,8 Закону України «Про Дисциплінарний статут ОВС», вчинення прогулу 30.07.2013 року (т.1, а.с. 9) та наказом УМВС України в Чернігівській області від 09.08.2013 року № 184 о/с звільнено у запас Збройних Сил України (з поставленням на військовий облік) за ст. 64 «є» (за порушення дисципліни) (т.1,а.с. 10).
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, в контексті висновків та мотивів скасування судових рішень Вищим адміністративним судом України, суд звертає увагу на таке.
У разі відсутності відповідних положень у Конституційному, або у адміністративному законодавстві України, суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.
З загальним правилом звільнення особи (як у відносинах публічної служби, так і у звичайних трудових відносинах) має бути обґрунтованим, тобто мати чітко вказану підставу для звільнення, передбачену або кодексом «Законів про працю України», або Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, в даному випадку.
В силу підпункту «є» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Поняття службової дисципліни, дисциплінарного проступку і підстави звільнення з органів внутрішніх справ наведені в Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ України, затвердженому Законом України від 22.02.2006 р. № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до статей 1 і 2 Дисциплінарного статуту (в редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин) службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом.
Пунктом 5 та 8 статті 12 Дисциплінарного Статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як попередження про неповну посадову відповідність та звільнення з органів внутрішніх справ.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту ОВС, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція ).
Пунктом 2.2. Інструкції передбачено, що підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.
В силу положень пункту 5.4 Інструкції, якщо вину особи повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ.
Зі змісту оскаржуваних встановлено, що підставою для їх прийняття слугували порушення позивачем службової дисципліни.
При цьому суд звертає увагу, що обов'язковою умовою Дисциплінарного Статуту при притягненні особи до дисциплінарної відповідальності у вигляді неповної посадової відповідності та звільнення є проведення службового розслідування, факт якого як і накази про їх призначення № 428 від 12.07.2013 та № 503 від 31.07.2013 позивачем не оспорювались.
Доводи позивача про порушення відповідачем під час проведення службового розслідування норм Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України в частині перевищення повноважень особою, яка здійснювала перевірку, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому суд вважає їх безпідставними.
Надаючи пояснення щодо правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно наказу № 1039 від 25.07.2013 позивач зазначив, що з текстом телетайпограми від 06.07.2013 офіційно ознайомився лише 10.07.2013, а відповідно за будь-яких умов не міг порушити її вимоги.
В свою чергу, вищенаведене спростовуються поясненнями позивача, наданих в рамках цього службового розслідування від 15.07.2013.
Що стосується наказу УМВС в Чернігівській області від 02.08.2013 року № 1083 «Про притягнення до відповідальності працівника ЧМВ УМВС України в Чернігівській області» та наказу від 09.08.2013 року № 184 о/с «По особовому складу», суд зазначає таке.
31.07.2013 на ім'я начальника УМВС в Чернігівській області надійшов рапорт т.в.о. начальника ЧМВ УМВС України в Чернігівській області підполковника міліції Нагорного В.І. про те, що 30.07.2013 ОСОБА_1 на робочому місці не було, до кінця робочого дня на робочому місці не з'являвся, про місцезнаходження не повідомляв (т.1,а.с.72).
Даний факт підтверджено також актом перевірки окремих питань службової діяльності ОВС області від 30.07.2013 (т.1, а.с.75)
Доказів, які б підтверджували повідомлення керівника, або чергового по УМВС в Чернігівській області про поважні причини відсутності на службі, позивачем суду не надано.
У Кодексі законів про працю України визначення прогулу не дається, але у п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року вважається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом дня без поважних причин.
Таким чином, для кваліфікації в діях працівника прогулу достатньо його відсутності на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, такі відсутності на роботі 30.07.2013 знайшли своє підтвердження.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України в рішенні від 19.10.2011 року по справі № 6-56708св10, крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактом вирішення питання про законність звільнення працівника з роботи є встановлення поважності причин відсутності. Суд повинен встановити як причину відсутності на робочому місці, так і поважність причин відсутності. Причину прогулу можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставин, які не можуть бути усунуті самим працівником.
Обґрунтовуючи поважність причин відсутності на службі 30.07.2013 позивач зазначив, що в цей день відчув погіршення стану здоров'я в зв'язку з чим виникла необхідність у зверненні за медичною допомого. За відсутністю талонів та медичної картки лікар-хірург ОСОБА_5 оглянув пацієнта в порядку живої черги близько 15:00 год., однак офіційний запис про звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою та видати листок непрацездатності не зміг. Дані обставини підтверджені письмовими поясненнями лікаря ОСОБА_5 (т.2, а.с.5). В матеріалах справи також містяться пояснення лікаря-хірурга ОСОБА_5 3 п/в ЧМЛ № 1 про те, що 30.07.2013 до нього звернувся ОСОБА_1 зі скаргами на біль в лівій під паховій ділянці, підвищення температури тіла, при огляді позивача встановлено діагноз та призначено лікування. Листок непрацездатності хворому не видавався через відсутність у нього талону на прийом та медичної картки.
Відповідно до приписів Положення «Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 підставами для невиходу на службу може бути відпустка чи тимчасова непрацездатність.
Згідно Інструкції «Про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» затверджену наказом МОЗ України № 455 від 13.11.2001, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.12.2001 № 1005/6196, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Листок непрацездатності у позивача відсутній.
На запит суду, головним лікарем Чернігівської міської лікарні №1 Чернігівської міської ради листом від 06.02.2015 за вих. № 179 повідомлено, що на момент огляду 30.07.2013 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не міг в повному обсязі виконувати свої функціональні обов'язки (т.2 а.с.43).
Відповідач заперечував проти такого висновку у зв'язку з чим ухвалою суду від 12.03.2015 на підставі статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено судово-медичну експертизу на вирішення якої поставлені наступні питання: 1) Чи міг за станом здоров'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає в м. Чернігові по вулиці Мстиславська 52/116, на момент медичного огляду лікарем Чернігівської міської лікарні № 1 ОСОБА_5 (30.07.2013), виконувати свої функціональні обов'язки начальника сектору кадрового забезпечення Чернігівського міського відділу УМВС в Чернігівській області (копія додається)? 2) Чи був ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, повністю, частково, або обмежено працездатний на момент огляду лікарем Чернігівської міської лікарні № 1 ОСОБА_5.( 30.07.2013)?.
Згідно висновку Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи від 06.05.2015 № 09-01/968, експертною комісією не встановлено об'єктивних судово-медичних даних, які б свідчили про наявність у громадянина ОСОБА_1 станом на 30.07.2014 року будь-яких захворювань, що могли заважати йому, на момент медичного огляду лікарем Чернігівської міської лікарні №1 ОСОБА_5(30.07.2013), виконувати свої функціональні обов'язки начальника сектору кадрового забезпечення Чернігівського міського відділу УМВС України в Чернігівській області. Також експертами не отримано даних щодо його можливої непрацездатності в цей день (т.2 , а.с. 88-91).
Суд звертає увагу, що висновок експерта є повністю зрозумілим та не суперечить матеріалам справи і підписаний експертами Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 без жодного окремого висновку до результаті експертизи.
Зазначене вище повністю доводить, що 30.07.2013 позивачем було порушено трудову дисципліну, що проявилась у прогулі. При цьому суд враховує висновок експерта.
Дані, що містяться в ксерокопіях медичних документів за підписом лікаря ОСОБА_5 та відповідь головного лікаря ОСОБА_9 Чернігівської міської лікарні №1 Чернігівської міської ради від 06.02.2015, судом до уваги не приймаються, оскільки вказані лікарі не є судовими експертами та не попереджались про кримінальну відповідальність.
Доводи позивача, що відповідачами порушено вимоги Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд вважає необґрунтованими, з огляду таке.
Частиною першою та частиною другою статті 41 Закону № 1045-ХІV передбачено, працівникам підприємств, установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень. Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є.
ОСОБА_1 з 22.11.2012 був головою Первинної профспілкової організації ЧМВ атестованих працівників органів внутрішніх справ України, що підтверджується листом заступника голови Первинної профспілкової організації ЧМВ АП ОВС України від 10.09.2013 за вих. 1 (т.1, а.с.64).
Оскільки в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.12.2014 про справі №К/800/13464/14 зазначено, що при новому розгляді необхідно з'ясувати чи надавалась попередня згода профспілки, членом якої був позивач на час звільнення, ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.01.2015 зупинено провадження до прийняття рішення Первинної профспілкової організації АП ЧМВ УМВС на звільнення ОСОБА_1 згідно наказу від 09.08.2013 № 184 о/с та рішення Первинної профспілкової організації АП ЧМВ УМВС і Чернігівської обласної профспілки працівників ОВС щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 згідно наказів УМВС в Чернігівській області від 25.07.2013 № 1039 та від 02.08.2013 № 1083 ( т.2, а.с.33).
На виконання вказаної ували, відповідачами надано витяг з протоколу засідання комітету Чернігівської обласної організації професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України від 04.02.2015, в якому вказано, що у комітету відсутня можливість погодження на притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, оскільки позивач на даний час не є членом профспілки (т.2, а.с.47).
Крім того, в листі голови Чернігівської обласної організації ПАП ОВС України від 05.02.2015 вказано про те, що комітетом прийнято рішення про відсутність можливості погодження притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, оскільки останній з 21.03.2014 подав заяву про вихід з Первинної профспілкової організації ЧМВ УМВС України в Чернігівській області (т.2, а.с.50).
Згідно приписів статті 39 Закону України від 15.09.1999 № 1045-ХІV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.
Таким чином вважається, що профспілковий орган дав згоду на притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року зазначено, що встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.
Згідно частини третьої статті 41 Закону України від 15.09.1999 № 1045-ХІV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган профспілки), крім додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищестоящого виборного органу цієї профспілки (об'єднання профспілок).
Як вбачається з протоколу засідання комітету Чернігівської обласної організації Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України №2 від 19.08.2013, комітетом надана згода на звільнення позивача. Тобто, відповідачем дотримано вимоги Закону України від 15.09.1999 № 1045-ХІV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (т.1, а.с.30).
Позовні вимоги про поновлення на посаді позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від попередніх вимог, в яких позивачу відмовлено, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Згідно частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень довели правомірність своїх рішень.
Отже, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані накази від 25.07.2013 року № 1039, від 02.08.2013 року № 1083 та від 09.08.2013 року № 184 о/с щодо попередження про неповну посадову відповідність та звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ відповідач діяв на підставі і в межах наданих повноважень, та у спосіб визначений законом, оскільки на момент прийняття наказів існували фактичні обставини для їх прийняття. Крім цього, відповідачем дотримано передбачену процедуру притягнення особи до дисциплінарної відповідальності. Тому, у задоволенні вимог адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя І.І. Соломко