Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"12" серпня 2009 р. Справа № 57/101-09
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Шевель О. В., судді Афанасьєв В.В. , Такмаков Ю.В.
при секретарі Цвірі Д.М.
за участю представників сторін:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2034Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 15 червня 2009 р. по справі № 57/101-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Піран'я ЛТД»,
м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Пранк», м. Харків
про стягнення 153 976,96 грн.,
встановила:
Позивач, ТОВ фірма «Піран'я ЛТД», у квітні 2009 р. звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій (після уточнення позовних вимог) просив стягнути з відповідача на свою користь 46330,39 грн. основного боргу по договору № 236/10/08 поставки обладнання від 31.10.2008 року, 9266,08 грн. штрафу відповідно до п. 7.5 договору, 4143,08 грн. пені, 3386,76 грн. інфляційних, 517,88 грн. 3%річних та 92660,72 грн. штрафу відповідно до п. 7.8 договору, а також віднести на відповідача свої витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 15 червня 2009 року по справі № 57/101-09 (суддя Аюпова Р.М.) прийняті уточнення позивача (вх. № 15663 від 10.06.2009 р.) до позовних вимог. Відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про відкладання розгляду справи. Позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Пранк»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Піран'я ЛТД»46330,39 грн. основного боргу, 9266,08 грн. штрафу, 4143,08 грн. пені, 3386,76 грн. інфляційних, 517,88 грн. 3%річних та 92660,72 грн. штрафу, 1563,05 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області по даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. У апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Як вважає відповідач, матеріали справи не містять належного доказу щодо здійснення поставки та належного повідомлення про готовність обладнання до відвантаження, а тому судом першої інстанції помилково встановлено, що з боку відповідача має місце прострочення виконання зобов'язання. Відповідач вважає, що саме позивачем здійснено порушення строків поставки зобов'язання, за яке умовами договору передбачена відповідальність. Оскільки, як вважає відповідач, саме позивачем було порушено строки поставки та повідомлення про готовність продукції, відповідач втратив інтерес до виконання позивачем своїх зобов'язань та відмовився від прийняття такого зобов'язання листом від 01.06.2009 р.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання представник позивача не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження).
Представник відповідача в судове засідання апеляційного господарського суду також не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що його представник не може бути присутнім у судовому засіданні, оскільки знаходиться у відрядженні, що підтверджується копією наказу про відрядження.
Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів вважає, що у його задоволенні слід відмовити, оскільки відповідач завчасно був повідомлений про час та місце засіданні суду (відповідну ухвалу отримав ще 27.07.2009 р.), а тому мав можливість забезпечити явку у судовому засіданні іншого представника, перенести строки проведення комерційних переговорів і підписання договору або для відповідних дій направити у відрядження іншого представника. При цьому, колегія суддів враховує, що чинне законодавство не обмежує сторін у виборі кола осіб, які можуть представляти його інтереси в суді, а також те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою. Крім того, будучи належним чином та завчасно повідомленим про час та місце засідання суду, відповідач мав можливість направити суду докази на підтвердження своїх заперечень (за їх наявності).
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається із матеріалів справи, у суді першої інстанції розгляд справи здійснювався майже два місяці, було проведено шість судових засідань, під час яких відповідачем заявлено три клопотання про відкладення розгляду справи (т. 1 арк.справи 30, 37, 104), які мотивовані неможливістю бути присутнім у судовому засіданні представника через його відрядження. Таким чином, на думку колегії суддів, подання відповідної заяви спрямоване на затягування розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне:
як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 31.10.2008 р. між сторонами по справі був укладений договір № 236/10/08 поставки обладнання (далі - договір), відповідно умов якого позивач зобов'язався поставити на адресу відповідача торгове обладнання та здійснити його монтаж на загальну суму 463303,86 грн. Найменування, кількість та вартість обладнання сторонами були визначені в специфікації №1, зовнішній вид обладнання - в додатку №1-36, схема розташування обладнання - в додатку №37 до договору.
Відповідно до п.2.4. договору, оплата здійснюється в три етапи: на першому етапі відповідач перераховує аванс в розмірі 70% вартості договору в сумі 324312,70 грн. на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання договору; на другому етапі -аванс в розмірі 10% вартості договору в сумі 46330,39 грн. на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення від позивача про готовність до відвантаження обладнання; на третьому етапі -залишок в розмірі 20% вартості договору в сумі 92660,77 грн. на протязі 5-ти банківських днів від дати підписання акта виконаних робіт по монтажу обладнання.
Розділом 3 договору сторонами було погоджено, що постачальник (позивач) зобов'язався підготовити обладнання до вантажу та поставити його на адресу покупця (відповідача): м. Донецьк вул. Овнатаняна, в термін до 05.12.2008 р. після отримання першої частини оплати в розмірі 70% від суми договору на свій рахунковий рахунок, також постачальник (позивач) зобов'язався змонтувати підготовлене обладнання у продовж 10 -ти календарних днів з моменту поставки торгівельного обладнання.
Відповідно до п.5.1 договору, позивач письмово повідомляє відповідача про готовність обладнання до відвантаження на його адресу.
Відповідно до п.5.5 договору, відповідач зобов'язаний прийняти обладнання в строк, встановлений письмовим повідомленням позивача, але не більш ніж в триденний строк.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що покупець (відповідач) зобов'язаний представити постачальнику (позивачу) безперешкодний допуск до місця монтажу обладнання, поставленого постачальником (позивачем).
На виконання умов договору поставки відповідач перерахував на рахунковий рахунок позивача аванс в розмірі 70% від вартості договору у сумі 324312,70 грн., що підтверджується випискою з банку від 03.11.2008 року, таким чином виконавши перший етап оплати за договором.
Позивач після отримання платежу по першому етапу, виготовив обладнання згідно з погодженими з відповідачем специфікаціями та кресленнями, які є невід'ємними додатками до договору, здійснив всі заходи по підготовці обладнання до відвантаження та 16.01.2009 р. повідомив про це відповідача.
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що відповідно до матеріалів справи, зауважень до якості товару у відповідача не було, а тому вказані документи свідчать про те, що позивач виготовив обладнання належної якості.
Проте, як зазначає позивач у позові, за домовленостями між сторонами, у зв'язку з неможливістю відповідача прийняти обладнання у встановлені договором строки, позивач неодноразово відкладав строки поставки обладнання, що завдало йому певні незручності та збитки по зберіганню обладнання.
16.01.2009 р. позивачем в черговий раз було направлено на адресу відповідача повідомлення про готовність обладнання до відвантаження. Відповідне повідомлення було отримано відповідачем, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.
Отримавши повідомлення позивача про готовність обладнання, відповідач зобов'язаний був на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання повідомлення виконати другий етап оплат за договором та перерахувати позивачу аванс у розмірі 10% вартості договору в сумі 46330,39 грн., однак, відповідач заявлені листи - вимоги залишив без відповіді, обладнання не прийняв, свої зобов'язання щодо належного виконання умов договору поставки щодо сплати другого етапу у розмірі 46330,39 грн. не виконав, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, місцевий господарський суд вірно вказав, що за загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України, ч. 2 якої підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Ч. 1 статті 16 ЦК України, ч. 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).
Аналізуючи положення вищенаведених статей та статей 173, 174, 179, 265, 266 ГК України, статей 509, 525, 526, 598, 614, 626, 627-629, 712, 837, 853 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем при розгляді справи не представлено жодного доказу в підтвердження відсутності його вини у порушенні зобов'язання по прийняттю обладнання та робіт по його монтажу.
Судом першої інстанції з урахуванням матеріалів справи та пояснень сторін вірно встановлено, що обладнання за спірним договором було призначено саме для приміщення відповідача та виготовлене за схемами та розмірами, які пасують тільки для його приміщення, що було узгоджено сторонами шляхом підписання самого договору та додатків №№ 1-37 до нього, зауважень до якості товару у відповідача не було.
Судом першої інстанції також вірно встановлено, що позивачем дійсно були порушені умови договору щодо строку поставки товару, який був визначений п.3.1 договору, а саме: до 05.12.2008 року, проте таке порушення останнім відбулося не з його вини, а з вини відповідача, який на час розгляду справи у суді першої інстанції та у суді апеляційної інстанції не надав належних доказів в підтвердження того, що він мав можливість прийняти виготовлене позивачем обладнання за адресою, вказаною у договорі, та що приміщення за цією адресою було прийнято до експлуатації як станом на 05.12.2008 р., так і в подальшому (на час пред'явлення вимоги, на час прийняття оскаржуваного рішення).
Позивачем же в доведення відсутності своєї вини щодо порушення строків повідомлення відповідача та непоставки товару надані суду докази неготовності відповідача прийняти замовлене обладнання у зв'язку з тим, що будинок, в який за договором позивач був зобов'язаний поставити обладнання недобудований та незданий в експлуатацію.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що згідно зі ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже, складнощі, які виникли у відповідача із виконанням спірного договору охоплюються його підприємницьким ризиком, а тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик відповідача на позивача шляхом звільнення його від виконання прийнятих на себе обов'язків за договором.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідач, знаючи про те, що обладнання виготовлено позивачем саме для відповідача по узгодженим з ним кресленням, та що він (відповідач) не в змозі прийняти товар у встановлені в договорі строки, не здійснив жодних дій по укладанню з позивачем додаткових угод щодо перенесення строків поставки товару, зміни місця доставки товару, чи іншого узгодження спірних питань. Станом на дату подання позовної заяви відповідач також не відмовився від договору, що дає суду апеляційної інстанції підстави вважати, що відповідач все ж таки зацікавлений в обладнанні, що виготовлено позивачем, однак, своїми діями щодо неприйняття товару та непідготовлення місця для прийняття товару створив умови, які позбавили позивача можливості здійснити своєчасну поставку товару у встановлені у договорі строки.
Відповідно до п.4 ст.692 ЦК України, якщо покупець відмовився прийняти товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару, або відмовитися від договору.
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення домовленості сторін другий етап передплат за договором на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання письмового повідомлення від позивача про готовність до відвантаження обладнання, не здійснив, та не надав суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару по другому етапу по договору поставки.
Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 46330,39 грн. заборгованості по другому етапу по договору № 236/10/08 поставки обладнання від 31.10.2008 року є належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Також, з урахуванням положень статей 530, 546, 548, 610, 611 ЦК України та положень укладеного між сторонами договору (п. 7.5, п. 7.8), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності стягнення пені, яка за період з 26.01.2009 року по 10.06.2009 року склала 4143,08 грн., 9266,08 грн. штрафу за прострочку оплати обладнання понад 20 календарних днів та 92660,72 грн. штрафу за затягування відповідачем прийняття обладнання в строки, передбачені договором.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені вірні висновки щодо того, що вищенаведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави вважати, що спір виник саме з вини відповідача, який не забезпечив позивача можливістю здійснити поставку обладнання у встановлений в договорі строк та за місцем призначення.
Усе вищенаведене та положення ст. 625 ЦК України дають підстави для суду апеляційної інстанції вважати обґрунтованими позовні вимоги також в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та відсотків річних у розмірі, що заявлено до стягнення (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).
На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,
постановила:
У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.
Рішення господарського суду Харківської області від 15 червня 2009 року по справі № 57/101-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Головуючий суддя Шевель О. В.
Суддя Афанасьєв В.В.
Суддя Такмаков Ю.В.