83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
10.08.09 р. Справа № 29/216пд
Суддя господарського суду Донецької області Джарти В.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” м. Донецьк про забезпечення по позову по справі:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” м. Донецьк
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства „ВТБ Банк” м. Донецьк
Предмет спору: визнання кредитного договору №50/2007 від 05.04.07 р. недійсним.
Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі Донецької філії Відкритого акціонерного товариства „ВТБ Банк” м. Донецьк, про визнання кредитного договору №50/2007 від 05.04.07 р. недійсним. Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує введення останнього в оману під час укладення спірного договору, що може призвести до неможливості виконання в подальшому судового рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
До прийняття рішення у справі № 29/216пд, позивач звернувся з заявою про забезпечення позову у порядку ст. ст. 66, 67 ГПК України, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на загальну суму 2 097 764,15 грн.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на грошові суми, що належать відповідачеві.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.06р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Крім того, вимогою позивача, яка викладена у клопотанні є накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 2 097 764,15 грн., проте предметом спору по справі №29/216пд є визнання кредитного договору №50/2007 від 05.04.07 р. недійсним.
За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2776 від 12.12.2006 р. „Про деякі питання практики забезпечення позову” адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, приймаючи до уваги, що предмет позову не відповідає обраному відповідачем виду забезпечення позову, а також ті обставини, що позивачем не представлено суду обґрунтованого розрахунку суми відносно якої, останній вимагає вжити заходи до забезпечення позову та ненадання жодних доказів або належного правового обґрунтування в підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відмови позивачу у клопотанні про забезпечення позову.
З огляду на наведене, заяву №549 від 07.08.2009р. Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” м. Донецьк про забезпечення позовних вимог слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, суд
Заяву №549 від 07.08.2009р. Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс” м. Донецьк про забезпечення позовних вимог залишити без задоволення.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в день її винесення.
Суддя