83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
17.08.09 р. Справа № 36/192
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко, при секретарі судового засідання В.Г.Гребенніковій, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Файрекс” м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м.Донецьк
про: стягнення 452 020,47грн.
за участю:
представників сторін:
від позивача: Ушаков О.В. -адвокат;
від відповідача: Семчук М.О. по дов.;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Файрекс” м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 452 020,47грн., яка складається з основного боргу в сумі 382 939,53грн., пені в сумі 36 693,74грн., суми інфляції 28 056,40грн., 3% річних в сумі 4 384,80грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №170/4-08 від 14.08.08р., специфікацію, видаткову накладну, акт приймання-передачі, банківські виписки, претензію №51/1-09 від 27.02.09р.
Відповідач позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу, просить суд відстрочити виконання рішення строком на 4 місяці.
Позивач проти відстрочки виконання рішення заперечує.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:
14.08.08р. сторони уклали договір №170/4-08 та додаток №1 до нього, згідно якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов”язання виконати власними та залученими силами і коштами по завданню відповідача в строки, обумовлені договором, на ОТЦ за адресою м.Миколаїв, вул. Героїв Сталінграду: поставку обладнання згідно Специфікації (додаток №1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору, а також шефмонтаж обладнання, тобто надання відповідачу кваліфікованих спеціалістів для навчання персоналу відповідача та участі в монтажу і збиранні вказаного у специфікації обладнання.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1 165 038,26грн., що підтверджується видатковою накладною №ФРРН-00055 від 21.10.08р. та довіреністю ЯПЛ №192838/313 від 23.10.08р., а також виконав роботи з шеф-монтажу обладнання на суму 49 280грн. з урахуванням ПДВ, про що сторони уклали акт №1 від 12.12.08р. та підписали його без зауважень і заперечень.
За приписами п.2.6, 2.7, 2.8 договору відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача авансовий платіж у розмірі 80% від вартості обладнання, що складає 932 030,31грн., а після здійснення позивачем поставки обладнання на будівельний майданчик відповідача протягом 3-х банківських днів здійснює остаточну оплату обладнання, що складає 233 007,65грн. Розрахунок за виконані шефмонтажні роботи відповідач здійснює протягом 10 робочих днів з дня підписання актів приймання-передачі.
Однак у порушення умов договору відповідач взяті на себе зобов”язання по оплаті поставленого позивачем товару та виконаних робіт здійснив частково, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість в сумі 282 287,65грн.
Водночас, пунктом 2.9 договору передбачено, що вартість обладнання визначена з урахуванням курсу НБУ гривні відносно євро, що дорівнює 7,57грн. за 1 євро. У разі зміни курсу гривні відносно євро більш ніж на 3% на момент здійснення платежів згідно цього договору - кінцева вартість обладнання пропорційно змінюється.
На підставі даного пункту договору позивач здійснив перерахунок суми заборгованості виходячи з офіційного курсу НБУ станом на 03.06.09р. гривні відносно до євро - 10,84грн. та просить суд стягнути кінцеву вартість неоплаченого обладнання з урахуванням збільшення пропорційно курсу гривні відносно до євро в сумі 333 659,53грн. із розрахунку: 233007,65грн.: 7,57грн. = 30 780,40 євро; 30 780,40 євро х 10,84грн. = 333 659,53грн.
Однак враховуючи те, що визначити офіційний курс євро на дату платежу неможливо, оскільки фактично платіж не було здійснено, суд вважає що позивач безпідставно застосовує офіційний курс євро станом на 03.06.09р. як на дату платежу.
Таким чином суд вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем за недопоставлений товар складає 233 007,65грн., а не 333 659,53грн. як вказує позивач, а всього загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, з урахуванням заборгованості за виконані шеф-монтажні роботи - 49 280грн., складає 282 287,65грн.
Направлену позивачем претензію №51/1-09 від 27.02.09р. з вимогою оплатити заборгованість відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Доказів погашення боргу в сумі 282 287,65грн. відповідач не представив, у зв'язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, враховуючи те, що факт заборгованості підтверджений матеріалами справи, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення основного боргу задовольняє частково та стягує з відповідача заборгованість в сумі 282 287,65грн.
Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 3% в сумі 4 384,80грн. та суму інфляції 28 056,4грн.
В наданому до матеріалів справи розрахунку позивач здійснює розрахунок 3% річних за період з 28.10.08р. по 26.11.08р. від суми 233 007,65грн., що складає 574,53грн., а також за період з 27.11.08р. по 03.06.09р. від суми 282 287,65грн., що складає 4 384,80грн.
Таким чином, сума нарахованих позивачем 3% річних складає 4 959,33грн., однак у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача лише 3% річних в сумі 4 384,80грн., тобто за період з 27.11.08р. по 03.06.09р., що є його правом.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 27.11.08р. по 03.06.09р. в сумі 4 384,80грн. і вважає його таким, що неповністю відповідає вимогам діючого законодавства через неправильне визначення днів календарного року (у 2008 році не 365, а 366 днів), у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині суд задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних за період з 27.11.08р. по 03.06.09р. в сумі 4 382,90грн.
Разом з цим, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 28 056,40грн. за період з листопада 2008 року по квітень 2009 року включно, з огляду на наявність заборгованості, господарський суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та задовольняє їх.
Порушення відповідачем строків оплати за умовами п.8.9 договору тягне за собою обов”язок сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка за розрахунком позивача складає 36 639,74грн. за період з 11.11.08р. по 03.06.09р.
Однак перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд вважає його арифметично невірним та таким, що не повністю відповідає вимогам діючого законодавства через неправильне визначення кількості днів календарного року та порушення вимог п.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконане, а позивач здійснює розрахунок пені за 205 днів.
За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 32 788,42грн.
Разом з цим, господарський суд відмовляє відповідачу в клопотанні щодо надання відстрочки виконання рішення з наступних підстав.
Відстрочка виконання судового рішення згідно ст. ст. 83 п.6, 121 Господарського процесуального кодексу України може бути встановлена судом лише за умов наявності виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в державі та інші обставини справи.
Однак, відповідачем не доведено суду винятковості обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, а недостатність, відсутність грошових коштів або навіть негативний баланс станом на певну дату та аудиторський висновок незалежних аудиторів №27 від 19.03.09р. не свідчать про неможливість зарахування коштів на рахунок відповідача у подальшому.
Посилання відповідача на світову фінансову кризу та її негативний вплив на підприємства будівельної галузі України, до яких належить відповідач, не можуть бути переконливим та законним підґрунтям для невиконання судового рішення.
Також, не є належними доказами, які підтверджують наявність виняткових обставин для надання відстрочки виконання рішення і посилання відповідача на вплив грошової кредитної політики Національного банку України, а саме відсутність кредитування.
Інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності процедури виконання рішення суду, а також інших обставин виняткового характеру, які могли б бути підставою для відстрочки виконання рішення суду - відповідачем не надано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
З огляду на те, що відповідач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України наявність виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд вважає, що вимоги відповідача позбавлені належного доказового обґрунтування та правових підстав, у зв'язку з чим суд відмовляє йому у заяві про відстрочку виконання рішення.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову.
На підставі вищенаведеного, згідно ст.ст.509, 525, 526, 530, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Файрекс” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м.Донецьк про стягнення 452 020,47грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Файрекс” основний борг в сумі 282 287,65грн., пеню в сумі 32 788,42грн., суму інфляції 28 056,40грн., 3% річних в сумі 4 382,90грн., витрати по оплаті держмита в сумі 3 475,15грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 240,25грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Суддя
Н.Н.В.
Надруковано примірників - 3:
1.господарському суду
2.позивачу
3.відповідачу