Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Є. у. № 337/8238/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Котляр А.М.
№ провадження Суддя-доповідач: Боєва В.В.
22-ц/778/3511/15
20 травня 2015 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.,
Суддів Коваленко А.І., Воробйової І.А.,
при секретарі: Хомяк К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА-БАНК» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА-БАНК» про захист прав споживача,стягнення заборгованості по договору банківського вкладу,-
У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «ДЕЛЬТА-БАНК» про захист прав споживача,стягнення заборгованості по договору банківського вкладу
Позивач зазначав, що 26.05.2014 року він уклав із ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу на суму 40096 грн. За договором вклад залучений до 22.11.2014 року, процентна ставка складає 25,5%. Вклад виплачується по закінченню строку його розміщення. 24.11.2014 року він звернувся із письмовою заявою про повернення йому суми вкладу із відсотками. У зв'язку із обмеженням, яке встановив ПАТ «Дельта Банк», у грудні 2014 року він зміг отримати в касі банку лише 800 грн. Всю суму депозиту відповідач повернути відмовляється.
Посилаючись на ці обставини, просив стягнути на свою користь суму вкладу в розмірі 40096 грн., три відсотки річних за прострочення виконання зобов'язання, що становить 1202,88 грн., а також врахувати індекс інфляції, стягнувши додатково 761,82 грн., всього 42060,70 грн.
Крім того, зазначав, що діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка виявилась в тому, що він позбавлений можливості оплатити своє лікування. Розмір шкоди він оцінює в 20000 грн., яку просить стягнути з відповідача на свою користь.
04.03.2014 року подав суду письмову заяву, в якій змінив позовні вимоги, просив суд стягнути з ПАТ «Дельта Банк» суму грошового вкладу в сумі 40738,83 грн. та відсотки, нараховані згідно договору депозиту, в сумі 2903 грн. З урахуванням того, що через касу він отримав 800 грн., просив суд стягнути на свою користь 42841,83 грн. (40738,83 +2903 - 800).
Просив суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в сумі 300 грн.
Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2015 року позов задоволено частково.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, грошові кошти в сумі 40102 (сорок тисяч сто дві гривні) 64 копійки.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь держави судовий збір в сумі 401 грн. 02 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду ПАТ «ДЕЛЬТА-БАНК» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У судове засідання 20 травня 2015 року представник апелянта, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, не з'явився. Відповідно до вимог ст. 305 ЦПК України справа розглянута за його відсутності.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА-БАНК» має бути відхилена.
Згідно статті 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
У відповідності до статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Згідно положень статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладнику таку суму та проценти до неї на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті договору банківського вкладу.
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатись грошовими коштами на власний розсуд (ст. 1066 ЦК України).
Таке ж застереження щодо обмеження прав клієнта або вкладника встановлено і ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність". .
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону.
Статтею 1060 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку. Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.
Судом встановлено, що 26 травня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір банківського вкладу (депозиту) № 002-07538-260514 за умовами якого ОСОБА_2 розмістив в банку вклад в сумі 40096 грн. строком по 22 листопада 2014 року («строк залучення вкладу») з процентною ставкою 25,5 процентів річних (пункти 1.1.-1.4. цього договору).
У п. 1.6 договору зазначено, що Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1.
За умовами п. 1.10 договору вклад виплачується по закінченню строку розміщення вкладу шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_2, відкритий на ім'я вкладника в установі банку (а. с. 6).
Після спливу строку залучення вкладу ОСОБА_2 намагався повернути свої кошти, проте, у зв'язку із обмеженням, яке встановив ПАТ «Дельта Банк», у грудні 2014 року він зміг отримати в касі банку лише 800 грн. Належну позивачеві ОСОБА_2 суму, не дивлячись на те, що вона знаходиться на його поточному рахунку, позивач отримати не може, оскільки банк відмовляється повернути всю суму вкладу.
Таким чином, Банк свої зобов'язання за договорами банківського вкладу виконав тільки в частині перерахування коштів та відсотків на поточний рахунок
Доводи апеляційної скарги про неправильність висновків суду про стягнення суми депозиту, оскільки відбулося перерахування коштів та відсотків на поточний рахунок, а тому не можливо стягувати ці кошти з банка, оскільки вони вже не є власністю банка, є неспроможними.
Відповідно до змісту статей 526, 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитись ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти або проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки). У разі перерахування коштів на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, але не надання можливості використання цих коштів, зобов'язання банку з повернення вкладу не є виконаним.
Вказана правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 року та 03.09.2014 року по справах № 6-140цс13 та № 6-100цс14 і враховується судом апеляційної інстанції у відповідності до статті 360-7 ЦПК України.
Згідно із частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначених норм вважається, що повернення банківського вкладу має відбутись таким чином, щоб вкладник мав реальну можливість отримати вклад. Саме вкладник має право визначатись з тим, яким саме чином він буде розпоряджатись своїми коштами.
В даному випадку позивач ОСОБА_2 визначився з тим, що він бажає отримати суму свого грошового вкладу, який перерахований банком на поточний рахунок згідно умов договорів про банківський вклад та про відкриття банківського рахунку, готівкою та в повному обсязі, разом з нарахованими процентами. Це підтверджено неодноразовими письмовими зверненнями ОСОБА_2 до керівництва банку (а. с. 8-10).
Проте, на даний час Банк не надав позивачу реальну можливість отримати готівкою належні йому грошові кошти (вклад та проценти) відповідно до умов частини 1 статті 1058 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що свої зобов'язання перед позивачем Банк виконав, перерахувавши кошти на поточний рахунок та видавши картку, за допомогою якої позивач може здійснювати безготівкові операції за банківським рахунком, є такими, що суперечать вищевказаним нормам матеріального права, оскільки можливість здійснювати тільки такі операції обмежує права вкладника розпоряджатись своїми грошовими коштами на власний розсуд, що прямо заборонено частиною 3 статті 1066 ЦК України.
Судова колегія ставиться критично до доводів апеляційної скарги щодо дії з 03.03.2015 року строком на 3 місяці тимчасової адміністрації банку, а тому - неможливості здійснювати будь-які банківські операції, оскільки законом не заборонено ухвалювати відповідні судові рішення щодо стягнення з банку на користь вкладників належних їм сум.
Суд повно та всебічно дослідив зазначені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наявним доказам, дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимоги щодо повернення коштів вкладника, правильно виходячи з відсутності доказів наявності у Банку права на обмеження видаткових операцій з рахунку фізичної особи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків суду, а полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції, і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
З огляду на зазначене, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕЛЬТА-БАНК» відхилити.
Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: