19 травня 2015 року м. Київ К/800/57079/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Моторного О.А.,
Суддів Борисенко І.В.
Кошіля В.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2014
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2014
у справі № 820/15338/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоарт»
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2014, задоволено позовні вимоги.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної виїзної перевірки ТОВ «Автоарт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в частині господарських відносин з ТОВ «Бізнес-Тайм» за січень 2014 року та ТОВ «НТЦ «Айріс» за січень 2014 року, складено акт перевірки від 28.04.2014 №1575/20-30-22-03/33410369, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог: ст. 44, ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 505000,00 грн. за січень 2014 року.
На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.05.2014 № 3220302203 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 757500,00 грн., в тому числі 505000,00 грн. за основним платежем та 252500,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Так, судами встановлено, що ТОВ «Авторат» у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини із ТОВ "Науково-Технічний центр «Айріс». ТОВ «Автоарт» відповідно до дилерського договору від 20.12.2012 року, укладеного між ТОВ «Автоарт» та ПІІ «Тойота - Україна» є офіційним дилером на території України по реалізації та обслуговуванню автомобілів марки «Тойота».
Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Автоарт» (замовник) та ТОВ "Науково-Технічний центр «Айріс" (постачальник) був укладений договір поставки поліграфічної продукції № 01/01-14 від 08.01.2014, відповідно до умов якого замовник замовляє, а постачальник зобов'язався поставити поліграфічну продукцію, а саме - буклети модельного ряду автомобілів марки «Тойота». Сума договору становить 3030000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 20% 505000,00 грн.
Факт реального здійснення господарських операцій, на виконання умов вказаного договору, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, зокрема: видатковою накладною; податковою накладною; платіжним дорученням; подорожнім листом службового легкового автомобіля; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу; довіреністю; наказом про прийняття на роботу водія.
Отриманий товар був оприбуткований позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 209 «Інші матеріали». Суми податку на додану вартість за податковою накладною, отриманою від ТОВ «НТЦ «Айріс» позивачем було включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за січень 2014 року.
Подальше використання придбаного товару у власній господарській діяльності підтверджується копіями актів списання, які підтверджують видачу буклетів зі складу в зону автосалону для розповсюдження між клієнтами (а.с. 47 - 53 т. 1), в свою чергу, таке розповсюдження збільшило обсяг проданих автомобілів, що підтверджується копіями укладених договорів купівлі-продажу, видаткових накладних та актів приймання - передачі в лютому - червні 2014 року (а.с. 76 - 250 т. 2, а.с. 1-222 т. 3).
Таким чином, враховуючи, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договором, який не був визнаний в судовому порядку недійсними, а також, підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковою накладною, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний
Судді(підпис) І.В. Борисенко
(підпис) В.В. Кошіль