15 квітня 2015 року Справа № 808/8979/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сіпаки А.В.
при секретарі Горбовій І.С.
за участю:
представника позивача Берлізова О.Л.
представника відповідача Хіміч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу
за позовом публічного акціонерного товариства «Відрадненське»
до Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області
про визнання дій протиправними та скасування постанови
Позивач, Публічне акціонерне товариств "Відрадненське", звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 27119,29 грн. від 28.11.2014 ВП №43904952; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 27119,29 грн. від 28.11.2014 ВП №43904952.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на незгоду зі спірними діями та оскаржуваною постановою, вважаючи їх протиправними. Свою незгоду мотивує тим, що позивач постанову про відкриття виконавчого провадження отримав після закінчення строку, наданого для добровільного виконання виконавчого документа. Позивачем погашено заборгованість за наказом Господарського суду Запорізької області № 908/1058/14 від 16.06.2014 у добровільному порядку, до початку примусового виконання виконавчого документа. Таким чином, оскільки примусове виконання рішення органом державної виконавчої служби фактично не було розпочате, то немає жодних законних підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 27119,29 грн. Відтак, оскаржувані дії відповідача є протиправними, а спірна постанова такою, що підлягає скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечив та пояснив, що позивачем не було добровільно виконано наказ Господарського суду Запорізької області № 908/1058/14 від 16.06.2014 у строк, визначений в постанові про відкриття виконавчого провадження. Вказані обставини, відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, не залежно від того, чи вчинялися виконавчі дії. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що 07.07.2014 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області Хіміч Т.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 43904952 з примусового виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/1058/14 від 16.06.2014 (а.с.9).
Вказаною постановою боржнику встановлено строк для добровільного виконання постанови до 13.07.2014 року.
Дана постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена позивачу 08.07.2014, що підтверджується супровідним листом наявним в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст. 31 Закону "Про виконавче провадження", копії постанов про відкриття виконавчого провадження надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідачем не надано суду доказів направлення вказаної постанови позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак сторони не заперечували в судовому засіданні про отримання її 15.07.2014.
У зв'язку з несвоєчасним отриманням постанови про відкриття виконавчого провадження, позивач 30.07.2014 звернувся до відповідача з заявою про відкладення провадження виконавчих дій. За заявою позивача про відкладення виконавчих дій відповідачем жодні постанови не виносилися.
28.11.2014 відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з самостійною сплатою боржником суми боргу.
28.11.2014 відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 27119,29 грн. у зв'язку з невиконанням боржником наказу Господарського суду Запорізької області № 908/1058/14 від 16.06.2014 в строк до 13.07.2014 року.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою та діями відповідача по винесенню такої постанови, позивач звернувся з позовом до суду.
Відмовляючи в адміністративному позові суд виходить з наступного.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору суд зазначає таке. Правові наслідки для позивача створює саме постанова від 28.11.2014 ВП №43904952 про стягнення з боржника виконавчого збору, як рішення суб'єкта владних повноважень. Дії з винесення постанови не є діями суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є технічною частиною процедури прийняття рішення у формі постанови. Інших дій, які б створювали правові наслідки для позивача або мали вплив на права, обов'язки та інтереси позивача останнім не наведено, а судом не виявлено. А відтак, в задоволенні вказаної позовної вимоги позивачу слід відмовити.
Що стосується позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови відповідача від 28.11.2014 ВП № 43904952 про стягнення з боржника виконавчого збору, суд зазначає таке.
Виконання рішення суду здійснюється органом державної виконавчої служби у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-ХІV (надалі - Закон № 606).
Так, ст. 1 Закону № 606 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Положеннями ст. 2 Закону № 606 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці.
Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються (ч.ч. 1, 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження").
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що після закінчення встановленого державним виконавцем строку для добровільного виконання рішення, державний виконавець розпочинає примусове стягнення з боржника виконавчого збору. При цьому стягнення виконавчого збору передбачено законом і у разі повернення виконавчого документа за письмовою заявою стягувача.
Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ЗОК «АГРО-АЛЬЯНС» звертався до 04.11.2014 за № 04/11/14 до відповідача із заявою про повернення стягувачу виконавчого документа.
Судами встановлено, що рішення суду у даній справі в установлений постановою про відкриття виконавчого провадження строк не було виконано добровільно, матеріали справи не містять доказів, які б вказували на неможливість примусового виконання судового рішення (зупинення, відстрочення, зміну способу чи порядку виконання) на період з часу, передбаченого для добровільного виконання по час винесення постанови про стягнення виконавчого збору, за заявою позивача про відкладення виконавчих дій відповідачем жодні постанови не виносилися, позивач звернувся із заявою про доручення до матеріалів виконавчого провадження докази сплати боргу в повному обсязі після закінчення встановленого державним виконавцем строку для добровільного виконання рішення, а саме 21.11.2014.
З огляду на наведене та враховуючи, що скаржником не було надано доказів того, що рішення суду виконано ним у строк, встановлений державним виконавцем для самостійного виконання, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ПАТ «Відрадненське» та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, Законом України «Про виконавче провадження», суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.В. Сіпака