15 квітня 2015 року 15:30Справа № 808/8968/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.
за участю секретаря судового засідання Батигіна О.В.
представників:
від позивача: Півень Л.Ю.
від відповідача: Міщенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник»
до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про: скасування податкового повідомлення-рішення,
10.12.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» (далі - позивач, ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник») до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0002092211 від 24.11.2014.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на безпідставність висновків зроблених податковим органом в акті перевірки стосовно нереальності здійснення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Авалон Компані» у липні 2014 року. Позивач вважає висновки зроблені відповідачем в акті перевірки стосовно нереальності здійснення операцій з придбання підшипників необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому податковому законодавству та фактичним обставинам. Позивачем до перевірки були надані видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні по взаємовідносинам з ТОВ «Авалон Компані», надано оригінали подорожніх листів, авансові звіти та накази про відрядження. ТОВ «Авалон Компані» надано до ДПІ за місцем реєстрації декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року зі всіма додатками, податкові накладні, виписані на адресу ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» зареєстровані своєчасно та належним чином в ЄДРПН. З урахуванням вище зазначеного, вважає податкове повідомлення-рішення №0002092211 від 24.11.2014 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав зазначених у письмових запереченнях (вх. № 4429 від 29.01.2015) зокрема зазначає, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ від операцій з контрагентом - ТОВ «Авалон Компані» за липень 2014 року на загальну суму 356 811,45 грн., чим порушено вимоги п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 та 200.2 ст. 200, п.п.198.1, п.п.198.3, п.198.4 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. На підставі вище викладеного вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.
В період з 24.10.2014 по 30.10.2014, на підставі направлення № 543 від 24.10.2014, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 764 від 24.10.2014, фахівцями ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Авалон Компані» (код ЄДРПОУ 39082625) за період липень 2014 року.
За результатами проведеної перевірки складено Акт № 168/08-30-22-11/34975392 від 06.11.2014.
Висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» вимог ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 (із змінами та доповненнями); п.п.1.1 п.1, п.п.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.1995 за № 168/704; п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 та 200.2 ст. 200, п.п.198.1, п.п.198.3, п.198.4 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, підприємством завищено податковий кредит, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 356 811,00 грн.
На підставі акту перевірки № 168/08-30-22-11/34975392 від 06.11.2014 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002092211 від 24.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 535 216,50 грн., у т.ч. за основним платежем 356 811 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 178 405,50 грн.
Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням №0002092211 від 24.11.2014 позивач звернувся до суду із вимогою про його скасування.
Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ «Авалон Компані» (код ЄДРПОУ 39082625) за липень 2014 року.
Щодо взаємовідносин позивача із вказаним контрагентом за перевіряємий період судом встановлено наступне.
02.07.2014 між ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» (покупець) та ТОВ «Авалон Компані» (постачальник) укладено договір постачання № 02/07/2.
Згідно з умовами Договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та за цінами, визначеними у документах продавця. Поставка продукції здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються у відповідному замовленні покупця або узгоджуються сторонами у відповідних додатках. Доставка продукції здійснюється транспортом покупця. Всі витрати, пов'язані з транспортуванням та доставкою продукції, здійснюються за рахунок покупця. Одночасно з передачею кожної партії продукції постачальник передає покупцеві наступні документи: один оригінальний екземпляр товарно-транспортної накладної та/або накладної на відпуск товару, один оригінальний екземпляр податкової накладної, один оригінальний екземпляр рахунку-фактури на дану партію продукції. Під додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені постачальником на замовлення покупця, рахунки та видаткові накладні, які видаються постачальником. Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014.
На підтвердження виконання умов договору постачання № 02/07/2 від 02.07.2014 позивачем надано податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.
Розрахунки між сторонами за договором постачання № 02/07/2 від 02.07.2014 здійснювались у безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення, копії яких містяться в матеріалах справи.
Згідно з податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ при здійснені фінансово - господарських відносин з контрагентом - постачальником ТОВ «Авалон Компані» у розмірі ПДВ 356 811,45 грн.
В акті перевірки податковим органом встановлено завищення позивачем податкового кредиту за липень 2014 року всього на суму 356 811,45 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Авалон Компані».
Такий висновок податкового органу, між іншого, ґрунтується на отриманій податковій інформації щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Авалон Компані» за липень 2014 року №2946/7/26-52-22-04-18 від 17.10.2014, згідно якої податковий орган повідомлено, що провести зустрічну звірку ТОВ «Авалон Компані» не є можливим, оскільки стан підприємства 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Основний вид діяльності ТОВ «Авалон Компані» - «діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту». Інформація про основні засоби та виробничі потужності відсутня. Також відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.
Таким чином, податковим органом у акті перевірки зроблено висновок, що постачання ТМЦ по ланцюгу ТОВ «К-Ріал Трейд» (код ЄДРПОУ 38870037), ТОВ «Регіон Екпітал» (код ЄДРПОУ 39228650) за період липень 2014 року - ТОВ «Авалон Компані» до покупця фактично не відбулось, проведено лише документування фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет контрагентами-покупцями ТОВ «Авалон Компані».
Надаючи оцінку описаним вище первинним документам, суд виходить з наступного.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документа на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.
Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Позивачем, на підтвердження транспортування товару придбаного у ТОВ «Авалон Компані» надані таварно-транспортні накладні.
Так, судом встановлено, що транспортування здійснювалось автотранспортом позивача, а саме: Renault KANGO, державний номер АН0246ЕВ, який знаходить в оренді позивача, на підставі договору найму (оренди) реєстраційний № 1185 від 11.04.2014.
Листом вих. № 1070/10/08-30-22-02 від 05.03.2015 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя звернулась до Запорізького ВРЕР № 2 УДАЇ ГУМВС України із запитом стосовно транспортного засобу Renault KANGO, державний номер АН0246ЕВ про надання інформації чи відноситься даний транспортний засіб до вантажного та допустиму вагу вантажу, який може перевезти даний транспортний засіб.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля рік випуску 2008, повна маса 1840 кг. маса без навантаження 1440 кг. Вантаж який може перевезти даний автомобіль не повинен перевищувати 400 кг.
Підставою для відрядження були накази №21 від 02.07.14 - з 02.07.14 по 03.07.14, №28 від 21.07.14- з 21.07.14 по 22.07.14 №31 від 31,07.14 - з 31.07.14 по 01.08.1., №25 від 07.07.14 - з 07.07.14 по 08.07.14, №27 від 14.07.14 - з 14.07.14 по 15.07.14 №30 від 28.07.14 - з 28.07.14 по 29.07.14, відповідно до яких водій відряджався до м. Києва в день відвантаження товару.
Так, проведеним аналізом авансових звітів встановлено, що витрачено 288,98 літрів палива на маршрут м. Запоріжжя - м. Київ - м. Запоріжжя загальна протяжність маршруту не менше 1030 км., так як в товарно-транспортних накладних точну адресу навантаження та розвантаження не вказано для розрахунку взято юридичні адреси підприємств. Згідно наказів на відрядження всього було здійснено 6 поїздок загальною протяжністю 6180 км. Виходячи з вищенаведеного витрата пального становила 4,68 літра на 100 км. шляху при тому що згідно технічних характеристик витрати пального в заміському режимі становлять 6,3 літри на 100 км.
Судом досліджені податкові, видаткових накладні та ТТН, з яких вбачається, що позивач придбав «Підшипник 1097776», який згідно технічних характеристик важить 240кг. Таких підшипників було придбано та перевезено 4 шт. (загальна вага 960 кг.), про що свідчать податкова накладна № 2 від 02.07.2014 та видаткова накладна 702/01, поставка яких здійснювалась транспортним засобом Renault KANGO, державний номер АН0246ЕВ, про що зазначено у товарно-транспортних накладних. Таким чином, беручи до уваги вищенаведене суд приходить висновку, що перевезення товару не підтверджуються, у зв'язку із не відповідністю вантажопідйомності транспортного засобу та маси вантажу який перевозився.
Крім того, судом встановлено, що до перевірки не надано ТТН яка підтверджує транспортування приданого товару, який відображено в податковій накладній №7 від 14.07.2014 та видатковій накладній №714/01 від 14.07.2014, в матеріалах справи також не міститься вказаних доказів.
Згідно статті 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі.
Станом на 31.07.2014 між підприємствами дебіторська/кредиторська заборгованість по бухгалтерському рахунку 631 складала 2 140 868,68 грн.
Відповідно до листа ТОВ «ТД «Запоріжпідшипник» вих. № 313/15-3 від 06.11.2014 та обігово-сальдової відомості рахунку 281 товар придбаний у ТОВ «Авалон Компані» у липні 2014 року не реалізовувався у липні 2014 року та станом на 31.07.2014 знаходився на складі.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.
Із наведеного вбачається, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. При цьому не виключається розгляд господарських операцій відповідно до їх реального економічного змісту.
Оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.
Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.
Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Судом встановлено, що за результатами перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, викладені в Акті перевірки, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.
Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.
Щодо правочинів між позивачем та контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».
Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.
Вказана доктрина закріплена у підпункті 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Отже, суд погоджується з податковим органом, що первинні документи, оформлені спірними контрагентами не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.
Зі змісту вищевказаних обставин справи, суд дійшов до висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій за вищевказаним правочином, у зв'язку із чим, в порушення п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем безпідставно сформований податковий кредит у липні 2014 року за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Авалон Компані» на суму 356 811,45 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, у зв'язку з тим, що позивачем не спростовані висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність та законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення №0002092211 від 24.11.2014, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 69, 71, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Запоріжпідшипник» на користь Державного бюджету України решту суми судового збору за подачу позову майнового характеру у розмірі 4384,80 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.)
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М.Чернова