ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.05.2015Справа №910/6939/15-г
За позовом Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна»
до Державного територіально - галузевого об»єднання
«Південно - Західна залізниця»
про стягнення 6 094 672,94 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
Представники:
Від позивача Харькова М.Д. - по дов. №7/03-02/15 від 20.03.2015р.
Від відповідача Понько Ю.І. - по дов. №1170-НЮ від 07.04.2015р.
На розгляд Господарського суду передані позовні вимоги Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна» про стягнення з Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця» 6 094 672,94 грн., із яких: 5 643 288,56 грн. основний борг, 395 451,76 грн. пеня, 55 932,62 грн. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №ПЗ/Ш-072303/НЮ-232-ФЛ від 28.07.2008р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2015 р. порушено провадження у справі № 910/699/15-г та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.04.2015р. за участю представників сторін.
В судовому засіданні 15.04.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на те, що
В судовому засіданні 14.04.2015р. оголошувалась перерва до 13.05.2015р., відповідно до ст..77 господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 13.05.2015р. представником відповідача надані платіжні доручення про сплату позивачу по спірному договору 2 012 573, 60 грн.
Представник позивача підтвердив отримання від позивача та зазначив, що основний борг відповідача перед позивачем по даному договору на даний час становить 3 176 610, 31 грн.
В судових засіданнях представник відповідача проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що наказом Укрзалізниці №069-Ц від 28.02.2012р. визначено порядок здійснення перерахування коштів залізницями контрагентам згідно зобов'язань.
Згідно п. 6.3 наказу № 069-Ц кожного банківського дня з урахуванням надходжень на централізований розподільчий рахунок Укрзалізниці та згідно із затвердженим оперативним планом надходження коштів та їх використання в цілому по Укрзалізниці, Головне фінансово-економічне управління до 9 години формує проект «Вказівки (реєстр планових перерахувань) на перерахування коштів з централізованого розподільчого рахунку Укрзалізниці», яка затверджується генеральним директором Укрзалізниці або його заступником, та «Вказівку на перерахування коштів з розподільчого рахунку залізниць, підприємств».
Залізниці, підприємства на підставі своїх платіжних доручень здійснюють перерахування з розподільчого рахунку тільки у відповідності до «Вказівки на перерахування коштів з розподільчого рахунку залізниць, підприємств», затвердженої генеральним директором Укрзалізниці або його першим заступником.
На підставі затвердженої «Вказівки (реєстр планових перерахувань) на перерахування коштів з централізованого розподільного рахунку Укрзалізниці», листів (заявок) залізниць Головне фінансово-економічне управління Укрзалізниці негайно проводить централізоване фінансування залізниць та здійснює оперативний контроль за проходженням платежів.
Відповідно до п. 6.5 наказу № 069-Ц до 14 години кожного банківського дня залізниці надають до Головного фінансово-економічного управління інформацію про надходження виручки на розподільчий та поточні рахунки за попередній банківський день та її фактичне використання в межах затвердженого Укрзалізницею оперативного плану надходження коштів та їх використання по залізниці із розшифровкою планових перерахувань з розподільчого рахунку залізниці, напрямки використання централізованого фінансування, тощо.
Таким чином, зважаючи на викладене вище, залізниця здійснює перерахування коштів виключно у встановленому наказом № 069-Ц порядку.
Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Наказу Міністерства інфраструктури України від 09.07.2014р. №301 Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» реорганізовується шляхом злиття.
В судовому засіданні 13.05.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
28 серпня 2007 р. між ДТГО «Південно - Західна залізниця» (надалі - відповідач) та Приватним підприємством «ВТБ Лізинг Україна» (надалі - позивач) був укладений договір фінансового лізингу № ПЗ/Ш-072303/НЮ-232-ФЛ.
Згідно умов даного договору відповідачеві було передано у фінансовий лізинг обладнання цифрових систем комутації для станції Жмеринка вартістю 19 018 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується актом приймання - передачі від 29 рудня 2007 року.
Строк фінансового лізингу складає 84 місяці (п.4.1 договору).
Пунктами 1.8. - 1.9. Договору передбачено, що за користуванням предметом лізингу передбачений лізинговий платіж - сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню Лізингодавцю в день розрахунку, відповідно до графіку нарахуванню платежів. «Коефіцієнт коригування» - розрахункова величина, одержувана з відношення: К= «Курс2» / «Курсі», де «Курсі » - курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору. «Курс2» - курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється Лізинговий платіж.»
Спір у справі стосується наявності підстав для сплати відповідачем лізингових платежів, з урахуванням коефіцієнту коригування, що передбачено п. 1.8 та п. 1.9 договору.
Договір № ПЗ/Ш-072303/НЮ-232-ФЛ від 28.08.2007р. є договором фінансового лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. положеннями § 6 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами отримання відповідачем предмету лізингу у лізинг за Договором та користування ним у період, за який позивачем нараховується заявлена до стягнення заборгованість..
Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
За змістом ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Тобто, за змістом наведених норм вбачається, що розмір та порядок сплати лізингових платежів визначаються за домовленістю сторін та відображаються у відповідному договорі лізингу.
Пунктами 1.8. - 1.9. Договору передбачено, що за користуванням предметом лізингу передбачений лізинговий платіж - сума грошових коштів, що підлягають перерахуванню Лізингодавцю в день розрахунку, відповідно до графіку нарахуванню платежів. «Коефіцієнт коригування» - розрахункова величина, одержувана з відношення: К= «Курс2» / «Курсі», де «Курсі » - курс, встановлений НБУ для одного долара США на дату підписання договору. «Курс2» - курс, встановлений НБУ для одного долара США на день, коли фактично здійснюється Лізинговий платіж.»
Згідно з п. 3.3. Договору, загальна ціна цього Договору визначається виходячи з підписаних сторонами графіків лізингових платежів, який узгоджується і підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору, а величина лізингових платежів, що підлягають оплаті, зафіксована в графіках до договорів і розраховується згідно з пунктами 1.8., 1.9. договору.
Пунктом 3.4. Договору сторони домовились, що лізингові платежі здійснюються лізингоодержувачем до закінчення лізингового періоду не пізніше 20 числа поточного місяця відповідно до графіка і мають бути скоригованими на коефіцієнт коригування (К) сумами лізингових платежів.
У відповідності до умов п. 3.5. Договору, зобов'язання відповідача по оплаті лізингових платежів та інших сум, передбачених даним Договором, що підлягають сплаті, вважаються виконаними тільки після перерахування суми відповідного платежу на розрахунковий рахунок Позивача. Датою виконання грошових зобов'язань відповідача, які передбачені цим договором, є дата перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.
Згідно п. 3.6. Договору, лізингові платежі, що надійшли від Відповідача зараховуються Позивачем у наступному порядку:
1) в рахунок оплати прострочених лізингових платежів;
2) в рахунок оплати поточних лізингових платежів.
Таким чином, умовами Договорів фінансового лізингу Сторонами було погоджено специфічний порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування усіх лізингових платежів, які будуть перераховані Відповідачем на час здійснення відповідних розрахунків.
Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
При розгляді справи судом встановлено, що відповідач, в порушення умов договору проводив сплату лізингових платежів вкрай нерегулярно, порушуючи терміни перерахування, сплачуючи лізингові платежі як частково, так і загальними сумами за попередньо прострочені лізингові періоди.
Позивачем всі фактично здійснені оплати по договору у порівнянні із передбаченим договором графіком оплат наведені в Таблиці оплат і зарахування отриманих платежів по договору. Відповідач не заперечив дану таблицю проплат.
Відповідно до умов Договору про застосування коефіцієнту коригування на дату, коли фактично здійснюється лізинговий платіж, до кожної отриманої від Відповідача суми платежу було застосовано таке коригування і отримані від відповідача платежі зараховувалися, в першу чергу, в рахунок оплати прострочених лізингових платежів.
Також із матеріалів справи вбачається, що між сторонами складалися Акти звіряння розрахунків, якими сторони підтверджували вірність як порядку застосування коригування, так і наявну на той час заборгованість.
Останній такий акт звіряння розрахунків був підписаний відповідачем станом на 30.06.2014 р.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що відповідач допустив прострочення платежів за договором, зокрема, несплаченими є частина лізингового платежу за вересень 2014 року та лізингові платежі за жовтень, листопад та грудень 2014 року.
Станом на день подання позивачем позу та порушення провадження у справі сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 5 643 288,56 грн.
В судовому засіданні 13.05.2015р. представник відповідача надав докази сплати 14.04.2015р. позивачу частини боргу.
Заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення по справі становить 3 176 610, 31 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. В іншій частині провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 395 451,76 грн. та 3% річних у розмірі 55 932,62 грн.
Судом встановлено, що відповідач обов'язку зі сплати грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 9.2 Договору сторонами встановлено, що якщо відповідач порушує передбачені цим договором терміни перерахування лізингових платежів, що підлягають сплаті згідно додатку №3 до цього договору,то на суму простроченої заборгованості позивач має право нарахувати пеню на суму простроченої заборгованості в розмірі облікової ставки НБУ,діючої на дату виникнення простроченої заборгованості за кожний день прострочення.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, слід зазначити, що згідно пункту 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, з пункту 9.2 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір та порядок нарахування пені, проте не встановлено строк такого нарахування, а відтак, підлягають застосуванню приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, у відповідності до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд, перевіривши правильність нарахування приходить до висновку, що позивачем вірно здійснено нарахування пені, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних та 3% річних приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного територіально - галузевого об'єднання «Південно - Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул. Лисенка,6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Приватного підприємства «ВТБ Лізинг Україна» (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 72, другий під'їзд, дев'ятий поверх, код 34356910) 3 176 610 грн. 31 коп. основного боргу, 395 451 грн. 76 коп. - пені, 55 932 грн. 62 коп. - 3% річних, 73 080 грн. 00 коп. судового збору.
В іншій частині позову провадження у справі припинити.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.05.2015р.
Суддя Трофименко Т.Ю.