ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
20 травня 2015 року 08:48 справа №826/7118/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Комплексний фінансовий сервіс"
доВідділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві
третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю "Градострой-сервіс"
прозобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Комплексний фінансовий сервіс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "КУА "Комплексний фінансовий сервіс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ВДВС Печерського РУЮ), за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Градострой-сервіс" (далі по тексту - третя особа, ТОВ " Градострой-сервіс ") в якому просить зобов'язати відповідача вчинити дії щодо зняття арешту з транспортного засобу марки MITSUBISHI PAJERO, чорного кольору, 2008 року виробництва, державний номерний знак АА9340НО, номер шасі (кузову) JMYLYV97W8J712904, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС405864, виданий ВРЕР-8 УДАІ в м. Києві 19 серпня 2008 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/7118/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 07 травня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримала, представники відповідача та третьої особи до суду не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неприбуття представників відповідача, третьої особи та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 07 травня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26 січня 2015 року ВП №44063326 державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ при примусовому виконанні наказу господарського суду міста Києва 10 вересня 2013 року №910/15258/13 про стягнення з ТОВ "ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС" на користь ПАТ "Київський завод "РАДАР" суму в розмірі 471 953,03 грн. накладено арешт на майно боржника, лише в межах суми боргу, що належить боржнику - ТОВ "ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС".
Позивач вважає, що оскаржувана постанова порушує його права, оскільки транспортний засіб, який належать на праві власності ТОВ "ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС": марка MITSUBISHI PAJERO, чорного кольору, 2008 року виробництва, державний номерний знак АА9340НО, номер шасі (кузову) JMYLYV97W8J712904, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС405864, виданий ВРЕР-8 УДАІ в м. Києві 19 серпня 2008 року, є предметом застави банку і пріоритет права на задоволення забезпечених заставою вимог належить саме ТОВ "КУА "Комплексний фінансовий сервіс".
Відповідач та третя особа письмових заперечень проти позову до суду не надали.
Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ "КУА "Комплексний фінансовий сервіс" та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За визначенням пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частина четверта статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає можливість оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення сторонам та іншим учасниками виконавчого провадження, та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій.
Оскільки позивач не є стороною чи учасником виконавчого провадження та особою, яка залучається до проведення виконавчих дій у межах виконавчого провадження ВП №44063326, враховуючи відсутність іншого порядку судового оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби в Законі України "Про виконавче провадження" та Кодексі адміністративного судочинства України, а позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити певні дії випливають із владних управлінських функцій останнього, суд вважає, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції та підсудний Окружному адміністративному суду міста Києва.
Частина перша статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до частин першої-третьої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Таким чином, з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець має право накладати арешт на майно божника.
Відповідно до частини першої статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Частина третя статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:
- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Як підтверджують матеріали справи, відповідно до договору застави транспортного засобу №136613, укладеного 21 серпня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (застоводержатель) та ТОВ "ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС" (заставодавець), заставодавець передає в заставу рухоме майно - транспортний засіб: MITSUBISHI PAJERO, 2008 року виробництва, державний номерний знак АА9340НО, номер шасі (кузову) JMYLYV97W8J712904.
На підставі договору №10 про відступлення права вимоги за кредитним договором від 02 липня 2014 року правонаступник Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" відступило ТОВ "КУА "Комплексний фінансовий сервіс" право вимоги до ТОВ "ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС" за кредитним договором від 21 серпня 2008 року №11385932000 та будь-які інші права за цим кредитним договором.
За даними витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна право застави на підставі вказаного договору зареєстровано 11 вересня 2008 року, тобто право застави у позивача виникло до винесення судом рішення про стягнення коштів з ТОВ "ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС" на користь ПАТ "Київський завод "РАДАР".
Разом з тим, позивач не довів суду, що вартість предмета застави не перевищує розмір заборгованості боржника - ТОВ "ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС" перед ТОВ "КУА "Комплексний фінансовий сервіс".
Крім того, на думку суду, накладення арешту транспортний засіб: MITSUBISHI PAJERO, 2008 року виробництва, державний номерний знак АА9340НО, номер шасі (кузову) JMYLYV97W8J712904, не порушує та не обмежує права позивача на задоволення його вимог як заставодержателя за з договором застави транспортного засобу №136613 від 21 серпня 2008 року.
Як зазначено вище, відповідно до частини першої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вилучення або примусову реалізацію у межах спірних правовідносин арештованого транспортного засобу ТОВ "ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС".
Частина шоста статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.
Зміст процитованої правової норми вказує, що за рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, в першу чергу задовольняються вимоги заставодержателя, а вже потім задовольняються вимоги інших стягувачів за рахунок решти коштів.
Крім того, майно, на яке не може бути звернуто стягнення, визначено статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження", а саме, не допускається звернення стягнення на майно, зазначене в переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами, згідно з додатком до цього Закону.
Водночас суд звертає увагу, що згідно Переліку видів майна громадян, на яке не може бути звернуто стягнення за виконавчими документами, який є додатком до Закону України "Про виконавче провадження", будь-яких обмежень стосовно майна боржника, яке перебуває у заставі третіх осіб, не встановлено.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача в частині накладення арешту на майно ТОВ "ГРАДОСТРОЙ-СЕРВІС" та оскаржувана постанова відповідають положенням Закону України "Про виконавче провадження".
Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "КУА "Комплексний фінансовий сервіс" про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві вчинити дії щодо зняття арешту з транспортного засобу марки MITSUBISHI PAJERO, чорного кольору, 2008 року виробництва, державний номерний знак АА9340НО, номер шасі (кузову) JMYLYV97W8J712904, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ААС405864, виданий ВРЕР-8 УДАІ в м. Києві 19 серпня 2008 року, залишились не підтвердженими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві доведено правомірність спірного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому адміністративний позов ТОВ "КУА "Комплексний фінансовий сервіс" задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Комплексний фінансовий сервіс" відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко