13 травня 2015 року Чернігів Справа № 825/1381/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Кашпур О.В.,
при секретарі - Пушенко О.І.,
за участі позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Будлянського В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 22.04.2015 року звернувся з позовом до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області і просив визнати протиправною відмову Головного Управління Держземагенства у Чернігівській області у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка знаходиться на території Левковицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області з підстав, що не передбачені земельним законодавством; зобов'язати Головне Управління Держземагенства у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 грудня 2014 року щодо відведення земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка знаходиться на території Левковицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області у відповідності із земельним законодавством; стягнути з Державного бюджету України на його користь судовий збір. Свої вимоги мотивує тим, що Головне управління Держземагенства у Чернігівській області, як орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, мало розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у місячний строк та за результатами його розгляду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні. Статтею 123 ЗК України визначено виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу. Позивач зазначає, що єдиною підставою для відмови йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідач навів гіпотетичне припущення того, що в майбутньому ця земельна ділянка передбачена для учасників АТО. Позивач наполягає на тому, що така підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки статтею 123 ЗК України не передбачена. Враховуючи наведене, позивач вважає, що відмова в наданні такого дозволу є протиправною та просить суд задовольнити його позовні вимоги.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що законодавець відповідними нормами ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначив пріоритетність забезпечення учасників бойових дій земельними ділянками для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва. А Земельний кодекс України визначає шляхи та процедуру набуття права власності чи користування землею зацікавленими особами. Тому, з метою гарантування соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей передбаченого Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Держземагентством України ініційовано заходи стосовно реалізації громадянами України - військовослужбовцями Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та інших військових формувань, які беруть участь у виконанні завдань щодо здійснення антитерористичної операції у східних та південно-східних областях України, їх конституційних прав на безоплатне отримання земельних ділянок із земель запасу державної (комунальної) власності для будівництва то обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва, особистого селянського господарства та індивідуального дачного будівництва. Крім того, позивачем разом з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не надано належних документів чи матеріалів, які б вказували бажане місце розташування земельної ділянки, необхідну площу, розміри земельної ділянки. отже подані позивачем матеріали не відповідають вимогам законодавства.
Представник третьої особи Управління Держземагенства у Чернігівському районі в судове засідання не з'явився, про час слухання справи повідомлений належним чином.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Встановлено, що 30 грудня 2014 року ОСОБА_1, звернувся до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області із заявою, в якій просив надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка знаходиться на території Левковицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (а.с. 10).
Листом заступника начальника Головного управління Держземагенства у Чернігівській області від 04.02.2015 року № І-9809/0-402/6-15 ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 11). Підставою для відмови в наданні дозволу стало те, що ця земельна ділянка передбачена для забезпечення військовослужбовців Збройних сил України, МВС, СБУ та інших військових формувань, що перебувають у зоні АТО.
Пунктом "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно частини 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Частиною 3 статті 123 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
Із зазначених норм Земельного кодексу України вбачається, що Головне управління Держземагенства у Чернігівській області, як орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність та користування відповідно до повноважень, мало розглянути клопотання у місячний строк та за результатами його розгляду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні.
Частина 3 ст. 123 ЗК України не місить такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як передбачуване виділення земельної ділянки для забезпечення осіб певних, навіть пільгових категорій, чинним законодавством України не передбачено.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що Головне управління Держземагенства у Чернігівській області протиправно відмовило ОСОБА_1 в задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка знаходиться на території Левковицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, з підстав, які не передбачені Земельним кодексом України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а відповідачем не доведено правомірність своїх дій, оскільки позивачу було відмовлено в задоволенні заяви з підстав, що не передбачені Земельним кодексом України, а тому позовні вимоги про визнання протиправною відмови Головного Управління Держземагенства у Чернігівській області у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 грудня 2014 року щодо відведення земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка знаходиться на території Левковицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області у відповідності із земельним законодавством підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною відмову Головного Управління Держземагенства у Чернігівській області у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка знаходиться на території Левковицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області з підстав, що не передбачені земельним законодавством.
Зобов'язати Головне Управління Держземагенства у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30 грудня 2014 року щодо відведення земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка знаходиться на території Левковицької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області у відповідності із земельним законодавством.
Стягнути з Державного бюджету України 146 грн. 16 коп. судових витрат на користь ОСОБА_1.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.В. Кашпур