12 травня 2015 року справа № 823/3191/13-а
8 год. 34 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Коваленка В.І.,
за участю секретаря - Савости С.В.,
за участю представників:
позивача - Руденка О.І. за довіреністю,
відповідача - Білоуса В.Ю. за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Житлобуд" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне акціонерне товариство «Житлобуд» звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0002401507 від 03.06.2013р. та №0005091507 від 09.09.2013р.
Представник позивача подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, якою просив не розглядати вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області №0002401507 від 03.06.2013р. В решті позов просив задовольнити.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дійсно є платником єдиного податку, однак відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що регулюють питання сплати земельного податку, оскільки збудовані на земельних ділянках по вул. Дашковича, 19 та Благовісній 296 у м. Черкаси приміщення передані у власність іншим особам, а тому саме ці особи повинні сплачувати земельний податок. На думку позивача підтвердженням ним у своєму листі про невикористання вказаних земельних ділянок для здійснення своєї господарської діяльності обумовлено переходом прав на приміщення до інших осіб та не може бути підставою для нарахування земельного податку. На підставі наведеного позивач вважає, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, а тому спірне податкове повідомлення-рішення слід скасувати.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що згідно листа КП «Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» № 1374 від 01.06.2012р., право власності на об'єкти по АДРЕСА_1, зареєстровано за ТОВ «Оберіг 2010» на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_5 від 11.10.2010р. виданого виконавчим комітетом Черкаської міської ради та ОСОБА_3 на підставі рішення Соснівського районного суду б/н від 23.07.2010р. Крім того, відповідно до свідоцтва на право власності на нерухоме майно, нежитлове приміщення загальною площею 70,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4, що діє на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 від 16.05.1995р.
Зважаючи на викладене відповідач вважає, що оскільки позивач є платником єдиного податку та не використовує названі земельні ділянки у своїй господарській діяльності, що також підтвердженого його листом №55 від 11.03.2013р., а тому повинен сплачувати земельний податок на загальних підставах відповідно до пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України.
В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.
В судовому засіданні встановлено, що приватне акціонерне товариство "Житлобуд", як суб'єкт господарювання - юридична особа, ідентифікаційний код 25209534, зареєстровано 10.12.1997р., є платником єдиного податку.
Як встановлено судом, за результатами проведення посадовими особами відповідача документальної позапланової невиїзної перевірки приватного акціонерного товариства «Житлобуд» з питань правильності та повноти нарахування земельного податку з юридичних осіб за період з 01.01.2011р. по 28.02.2013р., складено акт від 23.05.2013 № 1545/15-7/25209534. Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема: вимог підпункту «г» підпункту 1, абзацу першого підрозділу 8 підрозділу 3 розділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, вимог пункту 297.1 статті 297 розділу ХІV Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за період з 01.01.2011р. по 28.02.2013р. на загальну суму 112 764 грн. 22 коп.
На підставі згаданого акту перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення-рішення №0002401507 від 03.06.2013р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за основним платежем в сумі 112 764 грн. 22 коп. та за штрафними санкціями в сумі 27 391 грн. 19 коп.
Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивачем подані скарги до Головного управління Міндоходів у Черкаській області та Міністерства доходів і зборів України.
Рішенням № 4909/2300-10-0170 від 09.08.2013р. Головне управління Міндоходів у Черкаській області відмовило в задоволені скарги позивача. Рішенням № 10515/6/99-99-10-01-15 від 06.09.2013р. Міністерство доходів і зборів України скаргу задовольнило частково, скасувало податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Черкасах від №0002401507 від 03.06.2013р. в частині застосованих штрафних санкцій в сумі 5 грн.
З урахуванням рішення Міністерства доходів і зборів України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005091507 від 09.09.2013р., яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за основним платежем в сумі 112 764 грн. 22 коп. та за штрафними санкціями в сумі 27 386 грн. 19 коп.
В судовому засіданні встановлено, що згідно рішень Черкаської міської ради №449 від 03.05.2001р., № 547 від 12.06.2000р. позивачу надано земельні ділянки площею 1860 кв. м. для розміщення ряду торгово-побутового призначення по АДРЕСА_2 (поруч Криваліївського ринку, між вулицями Енгельса та Паризької комуни), та площею 9456 кв. м. для будівництва торгового центру з підземним паркінгом по АДРЕСА_1.
Право постійного користування позивача земельною ділянкою по АДРЕСА_1 підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_7, зареєстрованому в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 356 від 26.10.2000р. Право користування позивача земельною ділянкою по вул. Благовісній у м. Черкаси підтверджується договором на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), зареєстрованому у книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 29.05.2001р. за № 2448.
Суд встановив, що протягом липня, жовтня 2003 року актами державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об'єктів до експлуатації, прийнято в експлуатацію приміщення ряду торгово-побутового призначення по АДРЕСА_2 (поруч Криваліївського ринку, між вулицями Енгельса та Паризької комуни). Згідно відомостей, які містяться у вказаних актах, замовником будівництва виступав позивач.
Крім того, рішеннями Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.02.2010р. та від 23.07.2010р. у справах №2-2381-10 та №2-5244/10, які набрали законної сили, визнано за ОСОБА_3 право власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 - торговий центр з терасою (надземна частина) під літ. А-2 згідно даних інвентаризаційної справи, а також право власності на самочинно перепланований об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 - торговий центр з терасою (надземна частина) під літ. А-2 згідно даних інвентаризаційної справи.
Вказане судове рішення від 23.02.2010р. мотивовано тим, що ЗАТ «Житлобуд» передало корпорації «Житлобуд-1» повноваження замовника будівництва І та ІІ черги торгівельного центру по АДРЕСА_1, яке здійснило самочинне будівництво приміщень ІІ черги наземної частини вказаного центру за рахунок дольової участі ОСОБА_3 у будівництві та не передало вчасно останній збудовані приміщення. Після визнання права власності за рішенням суду від 23.02.2010р. ОСОБА_3 здійснила самочинне перепланування названих приміщень, як наслідок судовим рішенням 23.07.2010р. за нею визнано право власності на здійснені перепланування.
На підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №1590 від 28.09.2010р. товариству з обмеженою відповідальністю «Оберіг 2010» видано свідоцтво про право власності від 11.10.2010р. на торгівельний центр з терасою (надземну частину), крім приміщень першого поверху з №13-1 до №13-7, А-2, загальною площею 3 486,7 кв. м.
Досліджуючи в судовому засіданні матеріали справи, суд встановив, що на підставі акта про готовність об'єкта до експлуатації №2 від 25.04.2012р. інспекцією ДАБК у Черкаській області видано сертифікат серії ЧК №16512073204 від 11.05.2012р., яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта - підземної частини (І черги) торгового центру по АДРЕСА_1 проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації. Замовником об'єкта у вказаному сертифікаті зазначено позивача.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, між позивачем та корпорацією «Житлобуд» укладено договір №26 від 09.01.2001р. за яким позивач передав корпорації «Житлобуд» функції замовника в частині організації будівництва, укладення договорів та інших документів, будівництва і фінансування, введення в експлуатацію і оформлення документів на право власності секцій в рядах торгово-побутового призначення по АДРЕСА_2. Аналогічний договір №21 від 12.06.2008р. укладено між позивачем та корпорацією «Житлобуд-1» щодо І та ІІ черги будівництва торгового центру по АДРЕСА_1.
Корпорація «Житлобуд» у липні, серпні, вересні, листопаді 2003 року та січні 2004 року на підставі попередньо укладених договорів про дольову участь у процесі будівництва передала за актами приймання-передачі фізичним та юридичним особам право власності на приміщення секцій в рядах торгово-побутового призначення по АДРЕСА_2. Аналогічні акти приймання-передачі підписані між корпорацією «Житлобуд-1» та фізичними особами протягом червня-вересня 2012 року щодо підземної частини (І черги) торгового центру по АДРЕСА_1.
З метою з'ясування обставин належності права власності на приміщення по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_1, судом досліджено відомості, які містяться в довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, та встановлено, що у період з 01.01.2011р. по 28.02.2013р. за позивачем зареєстровано право власності на приміщення котельної (секція №1), площею 43,1 кв. м. в ряді торгово-побутового призначення по АДРЕСА_2. Решта приміщень (секцій) ряду торгово-побутового призначення по АДРЕСА_2 протягом вказаного періоду зареєстрована на праві власності за іншими фізичними та юридичними особами.
Також судом встановлено, що за позивачем не реєструвалось право власності на приміщення торгового центру по АДРЕСА_1. Натомість починаючи з 29.11.2012р. по 28.02.2013р. право власності на вказані приміщення реєструвалось за іншими фізичними та юридичними особами.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, за період з 01.01.2011р. по 28.02.2013р. по зазначених земельних ділянках позивач подав до ДПІ у м. Черкасах податкову звітність із зазначенням нульових показників земельного податку: за 2011 рік - розрахунок земельного податку від 24.01.2011р. № 923, уточнююча податкова декларація з плати за землю (земельний податок) № 9017187113 від 18.04.2013р.; за 2012 рік - податкова декларація з плати за землю (земельний податок) № 3223 від 15.02.2012р., уточнююча податкова декларація з плати за землю (земельний податок) № 9087619928 від 18.04.2013р.; за 2013 рік - податкова декларація з плати за землю (земельний податок) № 9007818451 від 19.02.2012р., уточнююча податкова декларація з плати за землю (земельний податок) № 902162776 від 18.04.2013р.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з того, що згідно абзацу «г» підпункту 1 пункту 1 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку не є платниками земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.
З 01.01.2012р. у розділ XIV Податкового кодексу України включено главу 1 такого змісту: «Глава 1. Спрощена система оподаткування, обліку та звітності», в тому числі доповнено статтею 297.
Згідно підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
З наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що платники єдиного податку не зобов'язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, крім тих, які не використовуються ними для провадження господарської діяльності. Тобто, платник єдиного податку використовує земельну ділянку для інших цілей.
Однак вказані положення не поширюються на випадки переходу права власності на нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці.
Так, відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно з частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII «Плата за землю» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно зі статтею 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.
В силу положень статті 287.6 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати реєстрації права власності на нерухоме майно.
З послідового аналізу наведених положень законів та спеціальних положень Податкового кодексу України слідує висновок, що з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці до нового власника переходить обов'язок сплати земельного податку. Тобто, Податковий кодекс України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язував виникнення обов'язку щодо сплати земельного податку саме з датою реєстрації права власності на нерухоме майно, що розміщене на земельній ділянці.
Виходячи з положень підпунктів 2, 3 пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
За вказаних обставин відповідач повинен визначити частки кожної особи у спільній власності на перелічені приміщення, а для окремо розташованих приміщень - розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеної на ній будівлі, і лише потім визначити для цих осіб розмір земельного податку, що підлягає сплаті.
Отже, відповідач прийшов до помилкових висновків під час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення щодо обов'язку позивача сплачувати в повному обсязі за період з 01.01.2011р. по 28.02.2013р. земельний податок за земельні ділянки по АДРЕСА_2 (площею 721 кв. м.) та по АДРЕСА_1 (площею 9456 кв. м.), оскільки такий податок повинні сплачувати власники приміщень, що розташовані на вказаних земельних ділянках.
Повідомлення позивачем листом №55 від 17.03.2013р. про невикористання для провадження господарської діяльності земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_2 (поруч Криваліївського ринку, між вулицями Енгельса та Паризької комуни) площею 721 кв. м. та АДРЕСА_1, площею 9456 кв. м., є правомірним та не тягне за собою обов'язку щодо сплати земельного податку у повному обсязі, у зв'язку з переходом права власності на будівлі та споруди, що розміщені на цих земельних ділянках до інших осіб.
Суд також відхиляє доводи відповідача про подання позивачем звітності в якості доказу невикористання у власній господарській діяльності згаданих земельних ділянок, оскільки вони спростовуються вищевказаними обставинами справи.
Перевіривши на предмет відповідності спірного податкового повідомлення-рішення зазначеним положенням нормативно-правових актів, в ході судового розгляду справи суд встановив, що це рішення прийнято всупереч положенням законодавства у сфері оподаткування. Відповідач як суб'єкт владних повноважень не виконав покладеного на нього обов'язку та не довів правомірності цього рішення, як того вимагають положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Приймаючи до уваги зазначене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову та його скасування.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області № 0005091507 від 09.09.2013р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Житлобуд" судовий збір у розмірі 1 435 (одна тисяча чотириста тридцять п'ять) грн. 91 коп.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Коваленко
Повний текст постанови виготовлено 18.05.2015р.