Копія
Справа № 822/1213/15
13 травня 2015 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі судді Фелонюк Д.Л. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому , Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та стягнення 4011,40 грн., -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому (далі - відповідач 1, УПФ України у м.Хмельницькому), Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (відповідач 2, ГУ ДКС України у Хмельницькій області) про визнання протиправною відмови УПФ України у м.Хмельницькому щодо повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4011,40 грн.; стягнення з Державного бюджету України сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4011,40 грн..
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.09.2014 ОСОБА_1 придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1. При купівлі даної квартири був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від зазначеної в договорі вартості квартири, що складає 4011,40 грн.. Зазначає, що відповідно до п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. 29.10.2014 позивач звернулась до УПФ України у м.Хмельницькому з заявою про повернення вказаної суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (4011,40 грн.), оскільки житло було придбане нею вперше. Вказує, що відповідачем 1 листом від 05.11.2014 №26886/06 відмовлено в поверненні вказаної суми. Вважаючи таку відмову неправомірною, ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом про визнання відмови УПФ України у м.Хмельницькому протиправною та стягнення з Державного бюджету України сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4011,40 грн..
Позивач у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. 13.05.2015 до суду надійшло клопотання представника позивача (вх.№14002 від 13.05.2015), відповідно до якого просить справу слухати за відсутності позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.
Представник відповідача 1 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. 30.04.2015 до суду подано письмові заперечення УПФ України у м.Хмельницькому (вх.№12712 від 30.04.2015), відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що у п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР зазначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і фізичні особи, що купують нерухоме майно. Об'єктом оподаткування для платників збору є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна. Статтею 4 вказаного Закону встановлено ставку збору у розмірі 1% від об'єкта оподаткування. Звільняються від сплати збору громадяни, які придбавають житло і стоять на черзі його придбання або придбавають його вперше. Вказує, що позивачем добровільно було сплачено кошти у розмірі 4011,40 грн. при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу квартири. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений покупцем до підписання цього договору добровільно, а не помилково. Зазначає, що позивачем не підтверджено факт придбання житла вперше.
13.05.2015 до суду надійшла заява представника УПФ України у м.Хмельницькому (вх.№13996 від 13.05.2015), відповідно до якої просить провести судовий розгляд без його участі, проти задоволення позову заперечує в повному обсязі.
Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. 30.04.2015 до суду надійшли письмові заперечення ГУ ДКС України у Хмельницькій області (вх.№12713 від 30.04.2015), відповідно до яких зазначає, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Відповідно до ч.2 ст.45 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету", органом стягнення податків і зборів по коду бюджетної класифікації 24140500, який здійснює постійний контроль за правильністю та своєчасністю надходження податків та зборів до бюджетів є Пенсійний фонд України. Згідно п.5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Зазначає, що ОСОБА_1 не зверталась безпосередньо до відповідача 2 з заявою про повернення коштів. Звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів невикористання права на приватизацію житла, а саме використання житлових чеків відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (даний факт посвідчують відповідні відділення Ощадбанку). Отже, позивач неправомірно пред'являє позовні вимоги до ГУ ДКС України у Хмельницькій області.
13.05.2015 до суду надійшло клопотання представника ГУ ДКС України у Хмельницькій області (вх.№14004 від 13.05.2015), відповідно до якого просить справу слухати за його відсутності, проти позову заперечує.
Згідно ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи, що позивач та відповідачі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, представник позивача подав клопотання, представник відповідача 1 заяву та представник відповідач 2 клопотання про розгляд справи без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення на підставі наведеного нижче.
Суд встановив, що ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.09.2014, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Папкою Т.В. (зареєстровано в реєстрі за № 1878), придбала у власність квартиру №13 загальною площею 58,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п.3 вказаного договору, продаж вчинено за 401140,00 грн..
Право власності на придбану квартиру на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.09.2014, р/н 1878 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.09.2014, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.09.2014 за індексним номером 27238617, Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо суб'єкта від 07.05.2015 за індексним номером 37228722.
При нотаріальному оформленні вищевказаного договору позивачем був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% вартості нерухомого майна в сумі 4011,40 грн., що підтверджується квитанцією №12566355 від 24.09.2014, копія якої міститься в матеріалах справи.
Позивач вважаючи, що він звільнений від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування так як об'єкт нерухомості нею придбавався вперше, 29.10.2014 звернувся до УПФ України у м.Хмельницькому з заявою про повернення збору з купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 4011,40 грн..
Відповідач 1 листом від 05.11.2014 №26886/06 відмовив позивачу у поверненні коштів, обґрунтовуючи свою відмову тим, що УПФ України у м.Хмельницькому не веде персоніфікований облік переходу прав власності, критерієм кількісного придбання нерухомого майна фізичними та юридичними особами, не володіє інформацією відносно наявності пільг щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування громадянами при купівлі житла вперше, а законодавством не передбачено порядок відшкодування органами Пенсійного фонду України коштів сплачених при купівлі житла на підставі заяви платника.
Вважаючи таку відмову неправомірною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №400/97-ВР).
Відповідно до п.9 ст.1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 8 статті 2 Закону встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Згідно п.15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Таким чином, громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема, квартиру вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто, звільнені від його сплати в розмірі 1% від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
Пунктом 15-3 Порядку №1740 передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суд встановив, що згідно повідомлення Хмельницького бюро технічної інвентаризації №688676 від 17.03.2015, приватної власності на нерухомість в м.Хмельницькому та в Хмельницькому районі за ОСОБА_1 не зареєстровано. Згідно повідомлення КП Чемеровецьке районне бюро технічної інвентаризації №26 від 07.05.2015, право приватної власності на нерухомість в с.Степанівка смт.Чемерівці Чемеровецького району Хмельницької області за ОСОБА_1 не зареєстровано. Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо суб'єкта від 07.05.2015 за індексним номером 37228722, у позивача зареєстровано лише право приватної власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до довідки ТВБВ №10022/0107 філії Хмельницького обласного управління АТ "Ощадбанк" №363 від 27.04.2015, ОСОБА_1 в ТВБВ №10022/0107 філії Хмельницького обласного управління АТ "Ощадбанк" не використовувався житловий чек на приватизацію житлових приміщень по Чемеровецькому районі Хмельницької області.
Згідно довідки ТВБВ №1022/018 філії Хмельницького обласного управління АТ "Ощадбанк", ОСОБА_1 в ТВБВ №1022/018 філії Хмельницького обласного управління АТ "Ощадбанк" у списках на приватизацію не зазначена, майновий сертифікат не отримувала. Крім того, в паспорті позивача - ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 відсутня відмітка про використання житлових приватизаційних чеків.
Таким чином, досліджені судом вищевказані докази по справі свідчать про відсутність у позивача раніше зареєстрованого права власності на житло, а, відтак, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.09.2014, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Папкою Т.В., вперше придбала житло - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, всупереч вимогам зазначеної норми, відповідачем 1 не надано жодного доказу, який відповідає вимогам ст.70 КАС України та свідчив би про наявність у позивача зареєстрованого права власності (в тому числі в минулому), а відтак і про правомірність відмови в поверненні сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Статтею 2 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV встановлено, що Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Отже, відсутність персоніфікованого обліку переходу прав власності критерієм кількісного придбання нерухомого майна фізичними та юридичним особами, не може слугувати підставою для відмови позивачам в поверненні збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, від сплати якого позивач звільнений Законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відмова УПФ України у м.Хмельницькому щодо повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4011,40 грн. (чотири тисячі одинадцять гривень 40 коп.) сплаченого під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу по АДРЕСА_1 є протиправною.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 4011,40 грн., суд зазначає та враховує наступне.
Так, як встановлено судом в ході розгляду даної справи, позивачем за відсутності встановленого законом обов'язку помилково сплачено до бюджету збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4011,40 грн.. Зазначена сума сплачена позивачем згідно квитанції від 24.09.2014 №12566355 до Державного бюджету України на рахунок НОМЕР_2 через ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, призначення платежу - 101;2023315862; збір з купівлі-продажу нерухомого майна.
Згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету", контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 "Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна" покладено на Пенсійний фонд України.
Тобто, збір в даному випадку є складовою дохідної частини Державного бюджету та був сплачений позивачем на рахунок з обліку доходів державного бюджету, відкритий в ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, а отже позивач вправі вимагати його повернення, оскільки обов'язок із сплати збору не покладений на позивача.
Відповідно до ч.2 ст.45 БК України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до ч.7 ст.45 БК України та постанови КМ України від 16.02.2011 №106, з урахуванням приписів п.7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 №384/2011 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 №8-2 (із змінами), Пенсійний фонд України через свої територіальні органи (відповідне районне управління) є контролюючим органом відносно надходжень до бюджету платежів за кодом - "Збір з операцій купівлі-продажу нерухомого майна".
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №460/2011, Державна казначейська служба України (далі Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр) та, крім іншого, здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Відповідно до п.7 цього ж Положення, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.
Безпосередньо порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Мінфіну від 03.09.2013 №787 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 (із змінами) (далі - Порядок).
Відповідно до п.3 зазначеного Порядку Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.
Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.
Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.
Заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету (п.10 Порядку).
Пунктом 15 Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету здійснюється з того бюджету, до якого такі кошти були зараховані.
Відтак, за загальним правилом повернення помилково сплаченої суми збору здійснюється на підставі відповідної заяви і подання та, виходячи з наведених вище норм законодавства, ці суми підлягають поверненню в даному випадку з Державного бюджету України через Головне управління ДКС України у Хмельницькій області (за місцем зарахування помилково сплаченої суми збору).
У той же час, відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Положення ч.2 ст.124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення безпосередньо до суду за вирішенням спору та захисту прав особи не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист (п.1 Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002).
Виходячи з наведеного, позивач має право звернутися до суду з метою вирішення спірних питань щодо повернення помилково сплачених сум збору, незалежно від наявності досудових процедур.
В контексті наведеного слід зазначити, що відповідно до ст.25 БК України та наведених вище правових актів Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
Безпосередньо Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ" (далі - Порядок № 845).
В розумінні цього Порядку №845 під безспірним списанням розуміються операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (п.3 Порядку № 845).
Згідно з п.16 Порядку №845 органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.
Відповідно до п.17 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.
Пунктом 19 Порядку №845 передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Відтак, враховуючи вищенаведені положення правових актів у їх сукупності та беручи до уваги те, що збір в даному випадку сплачений позивачем на рахунок з обліку коштів державного бюджету, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Хмельницькій області, позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про повернення помилково сплаченого збору, однак контролюючий орган по суті відмовив у формуванні висновку та внесення подання до органу казначейства про повернення коштів за наявності підстав для цього, чим по суті заблокував подальшу можливість позивача на отримання від казначейства помилково сплаченої суми збору, суд приходить до висновку, що з метою поновлення порушених прав позивача суми помилково сплаченого збору в даному випадку підлягають стягненню з Державного бюджету України через зазначене управління казначейства, де було відкрито рахунок, на який зараховано помилково сплачену суму збору, у зв'язку з чим саме УДКС України у Хмельницькій області (на час розгляду справи) може бути відповідачем у даній справі разом з районним управлінням ПФУ, виходячи із функцій та завдань, покладених на зазначені органи.
Враховуючи наведене в сукупності, керуючись ч.2 ст.11 КАС України щодо права суду вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав та інтересів особи, а також керуючись положеннями ч.2 ст.124 Конституції України, суд приходить до висновку, що з метою відновлення порушеного права позивача на отримання безпідставно сплачених коштів, вони підлягають поверненню позивачу шляхом стягнення за рішенням суду цих сум з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Хмельницькій області, через яке ці кошти були зараховані до Державного бюджету України, зарахування яких до бюджету не заперечується другим відповідачем.
Під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачами не доведено наявності законодавчих перешкод для повернення позивачу безпідставно зарахованих до бюджету коштів.
Наведені відповідачами доводи та надані ними матеріали не спростовують вищенаведених висновків суду та не доводять зворотного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем 1 не доведено законності та обґрунтованості своїх дій щодо відмови у повернені безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову з урахуванням ч.2 ст.11 КАС України, а саме: шляхом визнання протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому щодо повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4011,40 грн. (чотири тисячі одинадцять гривень 40 коп.) сплаченого під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу по АДРЕСА_1 та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області суми безпідставно сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4011,40 грн. (чотири тисячі одинадцять гривень 40 коп.) сплаченого під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу по АДРЕСА_1.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 6, 9, 11, 12, 14, 41, 71, 86, 94, 104, 122, 158-163, 254 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому щодо повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4011,40 грн. (чотири тисячі одинадцять гривень 40 коп.) сплаченого під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області суму безпідставно сплаченого позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 4011,40 грн. (чотири тисячі одинадцять гривень 40 коп.) сплаченого під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 255,78 грн. (двісті п'ятдесят п'ять гривень 78 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Суддя/підпис/
"Згідно з оригіналом" Суддя Д.Л. Фелонюк