12 травня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/569/15-а
16 год. 07 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Хом'якової В.В.,
при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Палінічака К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.02.15 №№ 0000291703, 0000301703. Позові вимоги мотивовані не врученням перед перевіркою копії наказу про проведення перевірки, що свідчить про незаконність проведення перевірки та незаконність прийнятих податкових повідомлень-рішень.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві, пояснив, що в листопаді 2011 року ФОП ОСОБА_3 подавала до ДПІ у м. Херсоні заяву про реєстрацію платником ПДВ, але в такій реєстрації їй було відмовлено.
ДПІ у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (відповідач) проти позову заперечує, мотивуючи тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, оскільки фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 не надано реєстраційну заяву платника на додану вартість при досягненні обсягу від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, протягом останніх 12 календарних місяців, 300000 гривень. Якщо будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, вона несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Представник відповідача в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази суд встановив, що ОСОБА_3 зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 2007 року, здійснює підприємницьку діяльність на звичайній системі оподаткування, як платник податків знаходиться на обліку ДПІ у м. Херсоні.
18.12.2014 керівником ДПІ у м. Херсоні був виданий наказ № 1548 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 за період 01.01.2011 - 31.10.13 на підставі п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Наказ надісланий рекомендованим листом та отриманий позивачем 17.01.15.
З 18 по 24 грудня 2014 року відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 та складено акт перевірки № 1249/21-03-17- 02/НОМЕР_3 від 31.12.2014. Акт перевірки надісланий приватному підприємцю та отриманий 20.01.15.
Перевіркою було виявлено порушення позивачем вимог п. 181.1 ст. 181, п. 183.2, 183.10 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187 ПКУ, в результаті чого занижений податок на додану вартість на суму 34427 грн. 75 коп. за період листопад 2011 року - травень 2012 року, порушення пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 202.1 ст. 202 ПКУ , а саме: неподання податкових декларацій з ПДВ за листопад 2011 - грудень 2013 року, порушення вимог п. 1 ст. 121 ПКУ - не забезпечено зберігання платником податків первинних документів.
До таких висновків податкова інспекція дійшла з огляду на те, що до 10.11.11 ОСОБА_3 повинна була зареєструватись платником ПДІ через перевищення 300000 грн. обсягу операцій з постачання товарів, послуг, але не зробила цього. Тому вона несе відповідальність за не нарахування та несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту. ДПІ визначено суму податкових зобов'язань виходячи з сум грошових коштів, які надійшли на банківський рахунок позивача та відповідно до книги обліку розрахункових операцій. Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Кодексу під обов'язкову реєстрацію як платника податку на додану вартість підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування податку на додану вартість). Перевіркою було виявлено порушення позивачем порядку реєстрації особи як платника податку на додану вартість . Якщо особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ і не подала до органу державної податкової служби заяву або подала її з порушенням строку, встановленого п. 183.2 ПКУ, то обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300000 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийняті 05.02.2015 податкові повідомлення-рішення:
- № 0000291703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 34 157 грн. 47 коп. та
- № 0000301703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510 грн.
Не погоджуючись з висновками перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Положення Податкового Кодексу України регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають порядок та види проведення перевірок платників податків, підстави їх проведення, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Згідно з п. 78.4. ст. 78 ПКУ право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Даною статтею встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки (п. 79.2 ст. 79 ПКУ).
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПКУ посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, яке є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Отже, на підставі вищевказаного, суд вважає, що платник податків повинен бути повідомлений податковим органом про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та до її початку податковий орган повинен мати відповідний документ про ознайомлення платника податків з наказом про її проведення.
Копію наказу разом з направленням на перевірку позивачем отримано лише після закінчення перевірки - 17.01.2015, що не спростовано фіскальною службою.
Таким чином, у відповідача не виникли передбачені законом підстави для проведення перевірки та копія наказу та повідомлення про її проведення були вручені підприємству після закінчення перевірки.
Особливості регулювання проведення документальної невиїзної перевірки, встановлені статтею 79 ПК, не виключають необхідності дотримання загальних вимог до наявності підстав та порядку проведення документальних позапланових перевірок. У підпункті 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК, який був правовою підставою для проведення перевірки у цій справі, передбачено, що перевірка здійснюється за наявності такої обставини: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Таким чином, з наведеної норми вбачається, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли платник не надасть пояснення та документальні підтвердження. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Суб'єкт господарювання має право не погодитися з рішенням про призначення перевірки і оспорити його у суді. У такому спорі суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести обґрунтованість свого рішення з посиланням на недоліки пояснень суб'єкта господарювання та їх документальне обґрунтування.
Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.
Окрім того, незважаючи на проголошену підпунктом 79.3 статті 79 ПК необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПКУ.
Не ознайомлення платника з наказом про проведення перевірки порушує права платника податків, допускає можливість недосягнення перевіркою її мети, невиконання платником податків обов'язку надати посадовим особам органів податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Так, в даному випадку при перевірці не було використано жодного документа , наданого платником податків, про це свідчить перелік документів в п. 1.13 акту перевірки , в якому зазначено що при перевірці було використано свідоцтво про державну реєстрацію, відомості форми 1 ДФ, декларації про доходи, особові рахунки по сплаті ПДВ, інформація з центральної бази даних Держреєстру фізичних осіб-платників, інформаційні бази даних фіскальної служби. В розділі 2.6 акту перевірки додатково зазначені книги обліку розрахункових операцій та банківські документи, разом з тим представник позивача в судовому засіданні пояснив, що жодних документів на перевірку не надавалось, оскільки про перевірку стало відомо вже по її закінченні.
Документальна позапланова перевірка повинна проводиться на підставі поданих податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п. 75.1.2 ст. 75 ПКУ).
Аналізованими нормами ПКУ, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою для проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
До такого висновку прийшов і Верховний суд України в постанові від 27.01.15 по справі за позовом ТОв «Будгарантінвест-55» до ДПІ у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій. Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотиві неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Даючи правову оцінку дотриманню процедури проведення перевірки, а саме: наявність підстав для проведення перевірки, відповідності порядку проведення перевірки вимогам закону, врахування документів під час складення акта перевірки тощо, суд досліджує ланцюг юридичних актів, в якому попередній факт є підставою для виникнення наступного. У зв'язку з наведеним, у випадку складання акту перевірки з порушенням порядку її проведення без своєчасного повідомленяя платника податків та дослідження документів податкового та бухгалтерського обліку, результати перевірки не можуть вважатись правомірними не залежно від того, чи були виявлені порушення законодавства. Виключно правомірні рішення та дії посадових осіб суб'єктів владних повноважень є юридичними фактами в адміністративній процедурі. В діяльності суб'єкта владних повноважень, існує принцип ланцюга юридичних фактів, який означає, що всі дії, рішення органу влади, які в силу закону передують певному рішенню, мають бути правомірними, у випадку неправомірності будь-якої з дій/рішень у суб'єкта владних повноважень не виникає право на вчинення наступної дії в ланцюгу, а тому остаточне рішення в будь-якому разі є неправомірним, так як не відповідає ч.2 ст. 19 Конституції.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідач по справі не довів правомірність проведення перевірки, тому всі податкові повідомлення-рішення, які прийняті з наслідками такої незаконної перевірки, також мають бути визнані неправомірними та скасовані.
Доводи позивача про незаконну відмову ДПІ у задоволенні заяви ОСОБА_3 про реєстрацію платником ПДВ суд не розглядає, оскільки питання правомірності відмови у реєстрації платником ПДВ не є предметом даного спору. Позивач мав можливість оскаржити таку відмову в установленому порядку.
З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі. Понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню з Державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Задовольнити позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 05.02.2014р. № 0000291703 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість основного платежу 24061,97 грн. та штрафних санкцій у сумі 10095,50 грн., № 0000301703 про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн.
Відшкодувати з Державного бюджету на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (інд. код НОМЕР_3) витрати по сплаті судового збору в сумі 182 грн. (сто вісімдесят дві гривні) 70 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 травня 2015 р.
Суддя Хом'якова В.В.
кат. 8.3.3