Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
20 травня 2015 р. № 820/4117/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Сагайдак В.В., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати заробітної плати за період з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів";
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області зробити перерахунок з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року заробітної плати відповідно до ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та виплатити в повному обсязі недоплачену заробітну плату з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо);
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області нарахувати та виплатити на недоплачену заробітну плату за період роботи з 26 жовтня 2014 року по 27 березня 2015 року компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ТУ ДСА України в Харківській області було нараховано та виплачено заробітну плату за період з 26.10.2014 року по 27.03.2015 року без урахування ч. 1 ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
У судове засідання, призначене на 20.05.2015 року, позивач не прибув, надавши при цьому заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позов. В запереченнях зазначив, що дійсно, діючим законодавством закріплено право працівника суду посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, на посадовий оклад в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Але законодавчого механізму реалізації даного права не має, оскільки відповідні виплати у належному розмірі здійснюються тільки в разі наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 122 КАС України суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі сторін в порядку письмового провадження.
Суд зазначає, що позивачем також подано клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, який в порядку ст. 102 КАС України підлягає поновленню, адже наведені причини з цього приводу судом визнано поважними.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Правовідносини щодо охоплення державою діяльності з приводу створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, визначення загальних засад діяльності, а також статус
державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті регулюються Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII ( надалі - Закон від 16 грудня 1993 року № 3723-XII) .
Відповідно до ст. 1 Закону від 16 грудня 1993 року № 3723-XII,державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Водночас Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI ( надалі - Закон України 7 липня 2010 року № 2453-VI ) визначені правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначено систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлено систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працює в Комінтернівському районному суді м. Харкова з 10.10.2005 року по теперішній час, є державним службовцем та на час подання позову обіймає посаду помічника судді( а.с.10-13).
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 33 Закону від 16 грудня 1993 року № 3723-XII оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах:
понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.
Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» та статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» установлено мінімальну заробітну плату у 2014 р. - 1218 грн. та з 1 січня 2015 року - 1218 грн. у місячному розмірі.
Водночас 26.10.2014 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, яким внесено зміни до ст.144 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а саме: розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Посилаючись на даний нормативний акт, позивач вважав, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області при нарахуванні позивачу заробітної плати за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року не було враховано пріоритетність Закону України 7 липня 2010 року № 2453-VІ порівняно з Законом від 16 грудня 1993 року № 3723-XII та Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. №268 «Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та її виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» ( надалі - постанова № 268 від 09.03.2006 р.), які мають меншу юридичну силу.
На виконання положень статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус, суддів" Державною судовою адміністрацією України листом від 10.11.2014 р. №11/5173/14 до Міністерства соціальної політики України були надані пропозиції з приводу внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" щодо встановлення нових посадових окладів працівників апаратів судів.
У зв'язку з дорученням Прем'єр-міністра України від 15.01.2015 р. № 117/1/1-15 та дорученням Віце-Прем'єр-міністра України від 07.02.2015 р. № 117/60/1-15 до Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" Державною судовою адміністрацією України повторно були надані пропозиції щодо реалізації положень частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" із наданням схем нових посадових окладів працівників апаратів судів, що відображені у вигляді коефіцієнтів до посадового окладу судді, виходячи із затверджених призначень на оплату праці місцевим та апеляційним судами у 2015 році.
Законом України "Про забезпечення права на справедливий суд" затверджено нову редакцію Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відповідно цієї редакції матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи визначаються статтею 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому згідно з підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" набрав чинності 28.03.2015 р.
Радою суддів України 15.03.2015 р. прийнято рішення № 15, яким доручено Державній судовій адміністрації звернутися до Кабінету Міністрів України щодо необхідності упорядкування умов оплати праці працівників апаратів судів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (зі змінами), зокрема, шляхом приведення положень названої постанови до норм Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд".
Таким чином, у зв'язку з тим, що процес реформування у судовій сфері на даний час триває та існує достатньо неузгоджених питань, Міністерством фінансів України з цього приводу направлено до КМУ інформаційний лист від 11.03.2015 р. № 31-08020-08-2/8803 "Щодо видатків на 2015 рік", оскільки реалізація змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" потребує додаткових видатків державного бюджету.
Враховуючи, що вказані видатки не передбачені у державному бюджеті на 2015 рік, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" було визначено, що норми і положення, зокрема, частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевого бюджетів.
Так, на даний час, заробітна плата працівників апарату судів визначена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (зі змінами), зокрема, Додатком 47 "схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів".
На даний час Кабінетом Міністрів України відповідні зміни до вищезазначеного Додатку не внесені.
Діючим законодавством закріплене право працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, на посадовий оклад у розмірі 30 відсотків від посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Але законодавчого механізму реалізації даного права немає, так як не внесені відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".
Згідно Положення про територіальні управління Державної судової адміністрації України, затвердженого Наказом ДСА України № 82 від 05.04.2011 року, територіальні управління відповідно до покладеного на них завдання здійснюють у межах своєї компетенції соціальне забезпечення суддів, у т.ч. суддів у відставці, а також працівників апарату місцевих судів.
Статтею 146 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI ( в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") встановлено, що суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Згідно пункту 24 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України, закон про Державний бюджет України - це закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.
Статтею 5 Закону України «Про оплату праці» визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних документів.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про оплату праці» визначено, що джерелом коштів на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та інших джерел.
Тобто територіальне управління є розпорядником (одержувачем) коштів Державного бюджету України. А від так, останнє здійснює управління бюджетними асигнуваннями та реалізує будь-які бюджетні зобов'язання та платежі за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет.
Таким чином, територіальне управління, як орган державної влади, у своїй діяльності керується в межах виключних повноважень, що закріплені у відповідних нормативно-правових актах.
Суд зазначає, що у відповідача не має юридично обґрунтованих підстав нараховувати та виплачувати посадові оклади у розмірах інших, ніж це передбачено Додатком 47 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".
Стосовно інших позовних вимог суд зауважує, що розмір та термін виплати заробітної плати позивачу нараховувався у відповідності до Додатку 47 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", а тому вони є безпідставними.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову ( ч.2 ст. 71 КАС України).
Враховуючи наведене, позовні вимоги не мають під собою достатньої правової підстави, суд прийшов до висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 128, 158-163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Сагайдак В.В.