19.05.2015
Справа № 696/493/15-ц
2/696/219/15
Іменем України
19 травня 2015 року Кам”янський районний суд Черкаської області у складі: судді Коваленка В.І., при секретарі Степановій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам”янка заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,
встановив:
6 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду до Товариства з обмеженою ідповідальністю “Колос -08” про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості.
19 травня 2015 року від позивачкиАваєвої Н.В. надійшла заява про забезпечення позову по вищевказаній справі, в якій вона просила вжити заходи забезпечення позову до ухвалення рішення по справі, так як невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос - 08” (зазначена юридична адреса) в розмірі 131 537, 05 грн., що є різницею між уточненою сумою майнової вимоги у розмірі 558 550,46 грн..
Позивачка ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову просила задовольнити.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні заяви про накладення арешту на грошові кошти.
Представник третьої особи-просив задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Відповідно до ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. У разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Суд, вивчивши матеріали позову та заяви про його забезпечення приходить до наступного.
Ухвалою Кам”янського районного суду Черкаської області від 22 квітня 2015 року клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено (а.с.34).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Частина 3 ст. 151 ЦПК України встановлює, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи.
Відповідно до роз”яснень, викладених в п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” №9 від 22 грудня 2006 року, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, в тому числі й на стадії апеляційного провадження, якщо заява про це надійшла до суду апеляційної інстанції або її не вирішив суд першої інстанції.
Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.
Ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обгрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.
Відповідно до роз”яснень, викладених в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” №9 від 22 грудня 2006 року, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з”ясувати обсяг позовних вимог, даних про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємиць.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв”язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ст.ст. 151-153 ЦПК України, забезпечення позову слід розуміти як вжиття судом заходів для охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Положеннями ст. 152 ЦПК України визначено види забезпечення позову, до яких відноситься накладення арешту на майно або грошові кошти, заборона вчиняти певні дії, встановлення обов”язку вчинити певні дії ті інші види.
Крім того, в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” №9 від 22 грудня 2006 року, зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з”ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановлені зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Представник відповідача під час судового засідання твердив про те, що накладення арешту на таку значну буде перешкоджати господарській діяльності їх підприємства, оскільки судом вже було накладено арешт на значну суму грошових коштів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв”язку із застосуванням відповідних заходів.
Крім того, ОСОБА_1, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, не зазначила номера рахунків ТОВ “Колос -08”, на яких зберігаються грошові кошти. Накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках відповідча, т очні реквізити їй не відомі, тоді як у п.1 частини 1 статті 152 ЦПК України передбачено такий вид забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачу і знаходяться у нього або в інших осіб. В даному випадку виконання ухвали про накладення арешту на грошові кошти унеможливить її виконання. Про це свідчить лист в.о. начальника відділу державної виконавчої служби від 19.05. 2015 року за №2616, в якому зазначено на їх виконання надійшла ухвалу суду від 22.04. 2015 року про накладення арешту на рахунки ТОВ “Колос - 08”. Станом на 18 травня 2015 року до відділу ДВС надійшло дві відповіді з банків про те, що постанови про арешт коштів були взяті до виконання. Ще з 4-х банківських установ таких відповідей не надходило.
ОСОБА_1 не заявила клопотання про витребування реквізитів рахунків, на які просила накласти арешт .
Виходячи з вищенаведеного, з”ясувавши дійсні обставини справи, суд вважає, що не вжиття заходів забезпечення позову не може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, п.п.4, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12 2006 року “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову”, суд,
ухвалив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, а саме накладення арешту на грошові кошти на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Колос -08”- відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через Кам”янський районний суд шляхом подання апеляційної скарги, протягом п”яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п”яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: